Самоврядний соціалізм в Югославії

У ході Другої світової війни в Югославії набув широкого розмаху партизанський рух. У листопаді 1942 року тут утворилась народно-визвольна армія Югославії під командуванням комуніста, хорвата за національністю Й. Б. Тіто. Створене у 1942 році антифашистське віче Народного визволення Югославії проголосило себе Вищим законодавчим і виконавчим органом влади і утворило Тимчасовий уряд на чолі з Тіто. Ним насамперед були проведені націоналізація промислових підприємств та аграрна реформа.

У листопаді 1945 року після виборів до Установчих зборів (купщини) влада перейшла повністю до рук комуністів, монархію було ліквідовано, проголошено утворення Федеративної Народної Республіки Югославії (ФРНЮ). До її складу входило 6 республік: Сербія, Хорватія, Словенія, Македонія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина та два автономних краї – Воєводина та Косово. Однак головні пости в керівництві країною належали сербам.

Йосип Броз Тіто (1892-1980 рр.) — комуністичний лідер Югославії в 1945-1980 рр. Його батько за походженням був хорватом, мати — словенкою. З 15 років Йосип працював у Загребі і Любляні на машинобудівних заводах. У роки Першої світової війни воював в австро-угорській армії, потрапив у російський полон, брав участь у революційних подіях у Росії. У 1920 р. повернувся на батьківщину. У 1937 р. очолив ЦК КПЮ. У 1941-1945 рр. — Верховний головнокомандувач НВАЮ і партизанських загонів країни. У 1945 р. обійняв посади голови уряду і міністра оборони. Маршал Югославії. У 1952 р. його обрали генеральним секретарем Союзу комуністів Югославії (СКЮ), з 1966 р. — голова СКЮ. З 1953 р. — президент Югославії. У 1953-1963 рр. очолював уряд країни. З 1971 р. — голова Президії СФРЮ.

Прийнята в січні 1946 року Конституція ФРНЮ узаконила однопартійну систему і фактично закріпила в країні тоталітарний комуністичний режим. Тіто, підтримуючи тісні контакти з СРСР, одночасно вважав, що його республіка має право на спеціальний статус серед країн соціалізму і розпочав проводити самостійний політичний курс. Так, він без погодження Сталіна, надав допомогу грецьким комуністам, пропонував створити Балканську федерацію. Але головною причиною Радянського і Югославського конфлікту стало запровадження в Югославії на рубежі 40-50 рр. дещо іншої, ніж в СРСР, моделі суспільного розвитку „самоврядного соціалізму”. Незадоволення Сталіна не мало меж – Тіто був проголошений „агентом імперіалізму”. Інформбюро комуністичних та робітничих партій в 1948-1949рр. під тиском Сталіна розпочали наклепницьку компанію проти югославського керівництва. Югославію перестали вважати соціалістичною країною. В вересні 1949 року СРСР в односторонньому порядку розірвав договір про дружбу і співробітництво, укладений з Югославією у квітні 1945 року, відкликав з республіки своїх фахівців та дипломатичних представників. Фактично до середини 1953 року були перервані дипломатичні відносини та інші контакти, між двома колишніми союзниками у війні.

Ці стосунки почали поступово нормалізуватися лише після приходу в СРСР до влади Хрущова. Опинившись в міжнародній ізоляції (під тиском СРСР відносини з Югославією розірвали й інші соціалістичні держави), Тіто згорнув кооперування села, розпустив нерентабельні кооперативи і повернув землю власникам – селянам. Було припинено прискорену індустріалізацію. Підприємства були передані в управління трудовим колективом. Поширилися ринкові відносини. Зовнішня торгівля була зорієнтована на Захід. Втім, країна залишалася типовою тоталітарною державою – влада належала одній партії.Однак поступово почала набувати реального змісту альтернатива Сталінській імперії модель „самоврядного соціалізму”. З 1952 року введено самоврядування в громадах, районах і містах – двопалатні народні комітети. Комуністична партія була реформована у Союзі комуністів Югославії (СКЮ) за національно-територіальним принципом. З 1963 року країна стала називатися Соціальною Федеративною Республікою Югославією (СФРЮ). У 60-ті рр. режим Тіто, залишаючи авторитарний за своєю суттю, зазнає подальшої лібералізації в економічному відношенні.

Тітоїзм — ліва ідеологія, названа на честь лідера Югославії Йосипа Броза Тіто. Тітоїзм виник у результаті розбіжностей між Тіто і Сталіним щодо методів розбудови комунізму. Розкол виразився у протидії Сталіна створенню Балканської федерації, ініційованої Тіто, з метою вийти з зони впливу СРСР. Термін початково використовувався в негативному ключі політичними противниками Тіто, перш за все просталінськими комуністами, яких у СФРЮ переслідували.Суть тітоїзму, яка власне й відрізняла його від інших спроб втілення соціалізму у ХХ столітті, полягає в ідеї, що кожна країна має сама вирішувати, як будувати соціалізм, а не діяти за вказівками з Москви. Заснована на цьому принципі зовнішня політика Югославії привела державу в лідери Руху Неприєднання, але не дозволила повноцінно увійти в РЕВ (СФРЮ брала участь у роботі організації як асоційований член).

Реформи 1966-1970рр. розширили права підприємств, республік і країв, щодо питань економіки й політики. Було змінено курс національної валюти – динара, що полегшало експортно-імпортні операції. США та західні союзники приділяли СФРЮ особливу увагу, допомагали їй кредитами тощо. У 1974 році була прийнята нова Конституція СФРЮ, що ввела в країні інститут президентства. Президентом СФРЮ без обмеження мандату (тобто довічно) був обраний Й. Тіто, який в цьому ж році став довічним головою СКЮ.

ВИСНОВОК

Упровадження в країні системи самоврядування лише дещо пом’якшило комуністичний режим. Але загалом вона зберегла авторитарні риси, що найбільш наочно виявилося в культі особи Тіто та його абсолютній владі.