Марк Семенович Донський

Марк Семенович Донський

Марк Семенович Донський – радянський і російський кінорежисер і сценарист, драматург. Народний артист СРСР, Герой Соціалістичної Праці. Лауреат трьох Cталінських та Державної премії СРСР. Нагороджений ор

денами і медалями.

Марк Донський народився 6 березня 1901 року в Одесі, Херсонської губернії, в Російській імперії. Творчу діяльність у кіно розпочав 1925 р. Був сценаристом і помічником режисера 3-ї Держкінофабрики в Москві, режисером «Белгоскино», Ленінградської кінофабрики художніх фільмів, кінофабрики «Востокфільм»  у Москві, кіностудії «Союз-дитфільм». З 1958 р. працював на «Мосфільмі».

Психолог і юрист

У роки Громадянської війни М. Донський служив у Червоній Армії, деякий час був в полоні у білих. Демобілізувавшись, вивчав психологію і психіатрію в Кримській медичній школі. У 1921-1925 навчався на правовому відділенні Сімферопольського університету, одночасно працюючи в слідчих органах, Верховному суді України, колегії захисників. У цих роках Донський захопився літературною творчістю, написав кілька книг оповідань.

Дебют в кіно 

У кіно Марк Донський прийшов в 1926 році, де працював помічником режисера на Третій Московській кінофабриці, асистентом по монтажу в Белгоскіно. Разом з Михайлом Олександровичем Авербаха поставив фільми «У великому місті» і «Ціна людини». Потім Марк Семенович самостійно зняв декілька стрічок – «Піжон», «Чужий берег», «Вогонь».

Але увагу до себе він привернув картиною «Пісня про щастя» , про талановиту марійську молодь, яка лише за Радянської влади отримала можливість займатися творчою працею. У цій картині Донський виявив своє вміння романтично і поетично піднімати звичайні історії, придбав репутацію фахівця по зйомках фільмів з життя національних окраїн. Цю репутацію він підтвердив пізніше в фільмах «Романтики» і «Алітет іде в гори».

https://www.youtube.com/watch?v=UtR4YhVAfwY  Пісня про щастя» (1934)

Попередник італійського неореалізму

У передвоєнні роки Марк Семенович створив трилогію з автобіографічним творам Максима Горького: «Дитинство Горького», «В людях»- за обидва фільми Сталінська премія за 1941 рік, і «Мої університети». Ці фільми увічнили ім’я Донського в історії світового кінематографа. У трилогії  поетичний початок поєднувався з колоритними побутовими сценами, тонкими життєвими спостереженнями. Італійські неореалісти шанували Марка Семеновича як свого попередника і вважали, що саме у нього вчилися висотам романтичного сприйняття дійсності.

У роки війни

У роки Великої Вітчизняної війни Марк Донськой знімав переповнені емоціями фільми «Як гартувалася сталь» , «Веселка» та «Нескорені» Ці фільми зміцнили репутацію Донського як видатного кінорежисера, але в більшій мірі за кордоном, ніж на батьківщині.

Повоєнні роки

Найбільшого прокатного успіху в СРСР режисер домігся стрічкою «Сільська вчителька» (1947), присвячений подвижницькій праці російського інтелігента в селі. У 1950-ті роки режисер повернувся до прози Горького, створивши версію «Матері» і драму «Фома Гордєєв».Справжнім одкровенням Марка Донського стала екранізація оповідання українського письменника Михайла Михайловича Коцюбинського – «Дорогою ціною», де був показаний образний світ гуцульських селян, багатий поетичними легендами, пройнятий згущеної метафоричністю. Абсолютно неоцінена на батьківщині, ця картина під назвою «Кінь, яка плаче» із захопленням була прийнята на Заході.

https://www.youtube.com/watch?v=oI3DfdDfUAs «Сільська вчителька» (1947) 

Кіноленініана

У 1960-і роки Донський вніс свій внесок в кіноленініану, поставивши за повістю Зої Іванівни Воскресенської фільми про матір Леніна, Марію Олександрівну Ульянової, – «Серце матері і« Вірність матері ». Ці фільми відрізняє стриманість почуттів і політичних акцентів. У 1973 режисер екранізував історію знайомства і одруження В. І. Леніна і Н. К. Крупської у фільмі «Надія». Але ця картина, як і остання стрічка режисера «Подружжя Орлови» не здобули успіху.

Творчості М.С. Донського був присвячений фільм Юрія Опанасовича Швирева і Григорія Наумовича Чухрая «Я навчу вас мріяти …» (1985).

Марк Семенович Донський помер 21 березня 1981 року в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі, в Москві.