
Легенди про квіти

by nadia
Member Since
Feb 2018
- Joined Feb 2018
- Published Books 1
Published Books
1
Copyright © 2018
Вони як усмішка привітна
Як дотик сонечка, як казка:
Червона, жовта чи блакитна,
У шкірно І ій з них тепло и ласка,
Любов і ніжність струменіє.
Чарівність, неповторне диво,
І кожна квітка серце гріє,
Щоб на землі жилось щасливо.
У квітах щире сонце квітня
І чистота душі дитинна,
І небо зоряне, привітне,
І матері, любов перв і нна.
2
Дуже давно, коли на землі ще не було людей, грунт пропустив маленький пагінець, дотягнувся до неба, до сонця і розквітнув квіткою.
Якою була ця квітка, ніхто не знає. Але, без сумніву, у світ прийшла краса.
Квіти – улюблені супутники людини. Здавна українські оселі прикрашають чарівні квітники, в яких ростуть високі мальви з різнокольоровими квітами
і якраві чорнобривці, хрещатий барвінок, жовтогарячі нагідки, білі лілеї, троянди.
У полях різноманіття кольорів: червоні маки, сині волошки, білі ромашки, жовті соняки.
Німецький письменник Ауербах сказав “Вістісторії квітів – історія людства”.
Вони оспівані в піснях, про них складено безліч віршів, загадок, легенд, зменшене пов’язане багато обрядів, вірувань, замовлянь.
3

Пролісок -квітка мужності
Давно то було. Тікала з турецької неволі українська дівчина Катерина. Блукала не один день, не два серед чужих людей, голіх степів, холодних вітрів, пекучого в холодних каміннях. Тікала вона і знала, що в разі невдачі чекає її жахлива розстрілка за відступ у більшолове султанської сторожі.
Невдовзі султан повернувся з походу і, дізнавшись про все, викликав загін янічара і зір живою або мертвою повернути втікачку. Скільки днів тривала погоня, одна тільки світлохолону місяцю, яка темними ночами освітлювала дівку дорогу.
Ось і степи залишилися позаду. Незабаром виснажена дівчина достала у рідних краях і в знемозі опустилася на землю під вітами лісу. Надворі стояли перші дні весні.В повітрі пливли терпкі запахи живиці та набубнявілих липких бруньок. На всі лади висвистували шпаки, зустрічаючи весну і радіючи теплу. Лежачи на купю сухого теплого листя, Катря плакала від щастя. Та раптом до неї долинули крики переслідувачів. Нажахана Катруся в розпачіі розкинула руки, впала на землю і у відчаї почала благати: «Ненько моя, земле! Не дай загинути! Не дозволь песиголовцям вернути в неволю! Краще розступися, земле, і навічно прийми мене в обіми! Миліша смерть на рідній батьківщині , ніж підневільне життя на чужині! “Почула матінка-земля те благання, враз голі кущі покрилися зеленим листям, зашепотіли в швидкому рості трави,
З тих пір говорить легенда, там, де опустився на землю блакитний туман, заявніли на лісових галявинах, веснані квіти кольору вечірнього неба -проліски, нагадуючи нащадкам про хоробру українську дівчину Катерину, її незгасне прагнення до волі.
https://www.youtube.com/watch?v=zUl8AmjYWjg
5

Підсніжник-символ надії
Колись дуже давно в одній багатій родині народилася дівчинка. Вона була така гарна і ніжна, що всі милуватися нею. Коли ж вона підросла, то до неї почали свататися гарні хлопці. Але дівчина всім відмовляла. Батькові набридло вибачатися перед багатими і шляхетними женихами. І він сам вибрав для неї чоловіка і примусив її вийти за нього заміж. Це був холодний і злий чоловік, від погляду якого в’янули квіти. А тим часом його дружина-красуня покохала молодшого брати свого чоловіка – щирого і гарного парубка. І юнак теж покохав її. Він грав їй на сопілці прекрасних пісень. Коли їхні погляди зустрічались – навіть птахи замовкали. Дуже розгнівався старший брат на молодшого брата, а молодо дружину пообіцяв замкнути в темному підземеллі.
Але парубок і красуня не злякались злого старшого брата. І вони втекли в гори, на квітучі полонини. Старший брат кинувся навздогін. Закохані сховалися в заросты. Вони дивилися од но на одном из таких палкими поглядами, що дівчина розтанула і стала сльозою-краплиною, а хлопець – теплим вітром. Але злому старшому братові цього було замало. Він закутав краплину в снігову кригу, щоб розлучити її з вітром навіки.
Але не так сталося, як гадалося. Щусесни теплый вітер приключенія до своїї коханої і допомагає теплим подихом пробити холодну міць, і вона з’являється на світ ніжною і гарною квіткою – підсніжником. Біла тендітна квіточка з пониклою вниз голівкою у відні смутку за сводную коханням, протехрена, вірна і сильна в своєму коханні.
Легенда стверджує, що ті, хто їх зриває, і ті, хто ї х дарує, а також ті, хто їх продается в куре, ніколи не будуть щасливими в коханні. Правда це чи ні? Невідомо.
7

Конвалія – ”цариця квітів”
Конвалія – символ краси, любові, ніжності, освідчення в коханні,
У лісі стояв козацький загін, який прийняв нервний бій з ворогом-супостатом. Козакам довело на деятельный час відступити. Раптом серце дівчини відчуло, що її брата-козака вбито. Вона помчала через село у лісову гущавину і такий знайшла свого брата, який вже стік кров’ю і назавжди закрив очі. Дівчина плакала над ним гіркими сльозами … Навколо все буяло, співали птахи. Але травнева краса природи не стала для дівчини милою, не змогла вітити її, заспокоїти.
Невдовзі повернулися козаки, з почестями поховали свого брата. А на землі, яка була розсмажена сльозами сестри, проросли конвалії. Відтоді кожного ранку в травні з іх білих квітів-дзвіночків падають щітки-росинки. Вони, як і сестра, також плачуть за полеглим козаком.
https://www.youtube.com/watch?v=uRDC7B7Uh28
9

Тюльпан – символ багатства і знатності
Високо у горах росла прекрасна квітка – бутон, який ніколи не розпускався. Легенда мовила: «Буде тому щастя – хто змусить цей бунок розкритися». Ніхто не міг змусити його розкритися, хоча і намагалися: хто – силою, хто – хитрощами, хто – заклинаннями. І шли до тієї квітки і старі, й молоді, царі і жебраки з торбами, йшли багатії-марнотрати і злидарі. Але щастя нікому не давалося до рук.
Та ось один раз луками, де росла ця квітка, йшла втомлена тяжкою працею бідна жінка, яка вела за руку свого маленького сина. Їй хотілося б бодай подивитися на пупупянок чарівної квітки щастя, яку вона так і не побачила за все своє життя. Лише тяжко зітхала, згадуючи про нього.Жінка повільно наближалася до квітки … Зненацька її хлопець, побачивши пуп’янок чарівної квітки, дзвінко і голосно, як може тільки дитина, розсміявся. І сталося диво! Тієї ж миті пуп’янок розкрився. Те, що не вдалося зробити ні силою, ні хитрощами – зробив веселий безтурботний дитячий сміх … Дорослому часом важко зрозуміти, що не все можна придбати за гроші, не все можна отримати силою або хитрощами. По-справжньому щасливою може бути тільки дитина – їй так небагато для цього треба.
11

Мак
Чарівна квітка, яка схожа на вогняну чашу, всередині якої лежить чорний вуглик. Боязко її торкнути – опалює пальці. Макі, як червона калина, є одним з рослинних символів та оберегів нашого народу, символом дівочої чистоти, материнства, плодючості.
«Долина Червоних маків»
За селом Шилами колись бував розлогий степ. Щоранку вівчар піснею звеселяв і радував степ. Цей голос пісні кликав кохану дівчину вівчаря. Була щасливою у пестощах і розмовах з хлопцем.
Одного дня не прийшла вівчарева кохана. Не прийшла вона і завтра, не прийшла і позавтра. Засумував хлопець, грав-вигравав, виспівував свої співаночки, викликав свою кохану. А її все не було. Запитав вівчар у степу, чому не приходить кохана. Та степ лише тяжко зітхнув і похилив трави. Запитав він у сонечка, а воно пустило ненадовго світлий промінець та сховалося за хмару. Вівці теж збилися до купки. Сумно в степу, сум важкий ліг на душу хлопця. Його кохана була покарана лихим батьком, багачем. Не можна було їй ходити з степ. Плакала, тужила, а пісня коханого ще більше краяла серце. Наостанку просила, щоб поховали її в розлогому степові серед смакових трав. Та й умерла зі словами кохання на устах. Припав вівчар до неї, поцілував, взяв на руки і поніс по тих місцях, де кохалися вони. А зранене серце стікало кров’ю. Кожен кривавий слід палав за ним вогняними барвами. Зачервоніло скрізь по долині. І зросли по тих слідах червоні маки.
Там, де колись був розлогий степ, тепер Долина Червоних мaків.(М.Стельмах)
Народ стверджує: “Це не квіти, це кров загиблих, котра піднімається до нас з землі і перетворюється на криваві квіти маку, які просять нас молитися за упокій їхніх грішніх душ”.
https://www.youtube.com/watch?v=E6AEjtpBp5g&list=RDE6AEjtpBp5g
13

ВАСИЛЬКИ або ВОЛОШКИ
Символ ніжної і тонкої душевної краси, праведності і святості, душевної чистоти, скромності і привітності.Волошка є однією з дванадцяти квіток, які українські дівчата влітали у вінок. Чистий синій колір волосся спонукав містиків обрати його за символ постійності та вірності.Вважається, волошки мають значну магічну силу як оберіг від злих духів, лихої долі та всіляких напастей. Тому ця синя ніжна квітка, вишита на сорочці є сильним оберегом. .
У полі працював юнак на ймення Василь. Працював допізна, не помітив як вечір настав. Тож вирішив заночувати під гаєм. Приліг Василь та й швидко заснув, заколисаний вітром та запахом духмяних трав. Приснився юнакові дивний сон: сидить коло нього гарна дівчина і гладить йому волосся. Сорочка на ній блакитна, очі сині як озера, коси русяві довгі. Василь не міг надивитись на красуню. Хотів торкнутись її, простягнув руку – а видіння щезло, наче й не було. З того часу думки про дівчину не полишали Василя. Наступного вечора після роботи він не пішов додому, а залишився ночувати в полі. Як тільки на небі виступили перші зорі, знову з’явилась красуня. Вона присіла коло житнього поля і тихо завела дивну пісню. Дівчина так захопилась співом, що й не помітила, як Василь підкрався до неї. Хлопець міцно стиснув її у своїх обіймах, задивившись у сині-сині очі . Вони були такі глибокі, чарівні, що здавалось, ніби в них відбивається вся краса землі, неба.
– Хто ти? – запитав хлопець.
Вона схилила голову набік , одказала тихо:
– Волошка.
“Волошка, Волошка…” – прошепотіло з вітром жито.
З того часу Василь додому не поспішав. Щоночі разом з Волошкою блукав по полях. Кохання, велике, всеосяжне й щире переповнювало їхні юні серця.
Але батько Волошки, дізнавшись про кохання дочки до Василя, розгнівався на неї. Бо хіба личило, щоб його красуня- донька любилась з бідним парубком?
І прокляв він доньку Волошку. Не стало дівчини-красуні, зацвіла вона синьою квіткою посеред житнього поля.
– Волошко, Волошко, де ти?! – кликав її Василь.
-Я тут… Це я – квітка…
І синя квітка, хитала голівкою і зроняла кришталеві сльози-роси.
Невимовна туга огорнуло любляче серце юнака.
Не повернувся більше Василь до людей. А згодом побачили вони посеред жита ще одну синю квітку.
Так з тих пір і цвітуть по житах ті сині квіти й донині. А люди назвали їх волошками і васильками.
15

Ромашка-символ любові
Багато-багато років тому в одній маленькій селі жила-була мила дівчина з світлим волоссям і блакитними очима. Ця дівчина була давно закохана в хлопчину з сусіднього села на ім’я Роман і її почуття були взаємні. Вони кожен день вони гуляли в лісі, збирали гриби, ягоди, квіти та майже зовсім не розлучилися.Одного разу хлопцеві приснився сон, у якому сивийдідусь дарує йому невідому квітку, з яскраво-жовтою серединкою, облямованою безліччю довгих тонких пелюсток. Прокинувшись від сну, хлопчина дійсно знайшов в ліжку біля себе таку дивовижну квітку. Він одразу ж побіг до своєї коханої і подарував їй квіточку.Вона була в захваті і відразу ж дала назву-Ромашка, від ласкавої назви імені Романа.
Але дівчині стало сумно, тому що інші любителі були позбавлені можливості полюбляти такими квітами і вона попросила Романа відправитися в країну зі сні і зібрати букетик ромашок. Не просто було знайти цю країну. Провівши в мандрах кілька років, Роман все-таки знайшов цю країну. Правитель країни, вислухавши історію юнаки, погодився подарувати смертному ромашкове поле в обмін на те, що юнак назавжди залишиться в країні снів. Любовний юнак на все було готовий заради своєї коханої і погодився. Дівчина з дня на день чекала повернення коханого, і ось раз вона вийшла з вікна і побачила під вікном ціле поле ромашки і зрозуміла, що її любов зараз з нею.
Ось так ось на землі і з’явилася ромашка-символ любові.
https://www.youtube.com/watch?v=vnRTnx1Iqts
17

Мальва
Один з символів України, берегиня української оселі, символ любові до рідної землі, до свого народу, до батьківської хати. Всім, хто вирушив у далеку дорогу, вони нагадували: там земля мила, де родила родила.
«Не було села, а в ньому хати, де під вікнами не виросли високі стебла мальв з яскравими рожевими, пурпуровими, білими авітами. Вони, немов сторожа, хапали зло і відкидали його вбік. Сам Господь цю сторожу послав, щоб оберігати людину від біди»(Василь Скуратівський).
Давно те діялось. Важко жилося людям на нашій славі Україні. Багато ворогів зазіхало на її багаті землі. То кримчаки налітали, то поляки, то турки. Грабували, забирали в рабство, полювали за красунями, котрі згодом продавали. Люди боронилися, чим могли, хто вилами, хто сокірою. А сотник Грицько Кандиба шаблю захищав свою сім’ю. Та сили були нерівні.Порубали його вороги, накинули аркан на шию дружині і потягли за собою. Тільки доньці Мальві вдалося сховатися. Люди шанували дівчинку за те, що зналася на всьому зіллю і лікувала травами. Ту науку перейняла від матері, а батько її ще змалечку навчив воєнному ремеслу. Не один бусурман зазнав смерті від дівочої руки. Вродлива, горда Мальва наводила жах на ворогів. П’ять корів обіцяли тому, хто видає її. Якось в осінню погаду приходило обігрітися до козака Нагнибіди. Та запроданець виказав дівчину. Порубали її на шматки і розкидали на всі боки. І розрослося чудовим зіллям, яке односельці називали Мальвою. А село, де росла і жила красуня, назвали Мальвіні Граблі. Добре пам’ятали люди, як вона граблями вбивала бусурманів.
Тепер біля кожної хати ростть мальви. Це пам’ять про сміливу і безстрашну дівчину, яка любила свій рідний край, свій народ і віддала за îого своє життя.
https://www.youtube.com/watch?v=AU2T3J248zI
19

Чорнобривці
Квіти материнства, доброти, щедрості. Ми завжди з хвилюванням слухаємо задушевну пісню про чорнобривці композитора Володимира Верменича на слова Миколи Сингаївського: «Чорнобривців насіяла мати». Слова пісні символізують рідний край, стареньку матір, рідну домівку.
Жила колись в одному селі сім’я. Звичайні, трудящі люди. Сталася в них радісна подія – народилася трійня, три сини-соколи. Так в них були карі очі, як мед гречаний, так чорні брови, такі схожі між собою, що рідні, не змовляючись назвали їх Чорнобривцями, хоч кожен мав своє ім’я. Коли підросли, то виявилось, що і талант у них однокові і різні водночас: один був золотар, другией гончар – керамік, третій різьбяр дерева-кістки-рога. На всю країну стали славні хлопці, звідусюди при жизни в их жизни, придбати бодай одну річ, яка кому до вподоби. Трапилось так, що в село, де жили хлопці, ввірвався ворожий загін. Цупили все, що їм подобалось. Дійшли до хати майстрів-чорнобривців. Розгребли все, що було в майстерні. Розгорілися жадобою, і забрали в полон майстрів і повезли у чужу землю.
Тяжко тужили батьки, а від синочків, ані чутки, ані звістки.
Йшли роки, підросла сестричка. Бачила, які сумні тато й мама, все допитувалась – чому? Довго не розповідали, а потім якось бабуся все оповіла. І вирішила дівчина іти в чужий край, шукати братів. Довго блукала дівчина світом: ніхто не чув про Чорнобривців. А потім якийсь дідо сказав їй: “Це, мабуть твої брати були! Вони всі троє одноковісінькі, та такі ж гарнесенькі. Хан іх і голодом морив, і бив, наказуючи працювати. А вони одне у відовів: – Відвезіть нас додому, бо тільки там ми можемо робити такі гарні речі. Хан наказан їх бити, поки не здейяться працювати. Забили їх до смерті “…
– Дідусю! А де вони поховані?
– А іх ніхто не ховав. Хан наказав викинути в степ. Там зараз тільки кісточки тліють.
– Покажить, де це! Благаю Вас!
Позбирала в торбинку кісточки братів, бо вже мало що й лишилося. Схудла, змарніла, але дійшла додому. Батьки поховали в садку останки своїх синів. За якийсь час побігла дівчина в садок, як щоранку це робила і зчудувалася: на могилці братів розцвіли дивні квіти. Покликала батьків, і ті водночас мовили: «Чорнобривці!». Полюбили ті квіти на Україні, рідко біля якої хати їх немає. Отак повернулися нетлінною красою додому хлопці-чорнобривці.
https://www.youtube.com/watch?v=2AtdE-ceGoI
21

Соняшник – символ Сонця, праці та достатку
Він чи не найсильніший серед квітів, що займає своє місце під Сонцем.Символізує Батьківщину: так як соняшник повертає свою голову за Сонцем, так і людина звернена до своєї Вітчизни.
Дуже давно, коли ще ні нас не було на світі, ні дііів, ні прадівів, Сонце с до на Землю зі своїми дітими – доньками. Вдень Сонечкові донечки жили на землі, а ввечері йшли на небо. Одного разу веселились вони в гайку, а коли стало Сонце сідати, стали і дівчатка збиратись додому.Уже далеченько відійшли вони від гаю, аж молодша донька згадала, що забула свій віночок. Повернулася вона. Але на том місці віночка вже не було. Зате сидів там красивий хлопець. І заговорив він з донькою Сонця словами, солодшими за мед. Просив красуню залишитися з ним, обіцяв любить її все життя, запевня, що в нього їй буде краще, ніж у батька – Сонця. І дівчина згодилася … жити на Землі, де співають солов’ї, цвіте калина та існує любов.
Даремно кликало Сонце доньку додому. Даремно, застерігаючи, сердилося, що на Землі її чекає важке життя. Залишилася донька з коханим. І почалося для неї буденне життя з постійними клопотами. Юнак більше трудився, ніж говорив ніжні слова. А нервидко й зовсім забував про них.
– Ти багато працюєш, я мало тебе бачу, скучаю за тобою. Ти, мабуть, мене вже не кохаєш? – з тяжкою тугою в серці звернулася до земного красеня дочка Сонця
– Ми, люди на Землі, бачимо щастя не тільки в коханні, а й в труді, – відповів хлопець.
– Тоді навчи і мене трудитись і я стану земною, бо я дуже кохаю тебе.
Юнак промовчав, а красуня ще більше засумувала за батьком Сонцем та сестрами. Забула про свою гордість і хотіла вже повернутися в батькове царство, але Сонце не змогло забрати дочку, бо вона вже вросла в землю.
Тільки змочило Сонце красуню своїми сльозами, і стала вона квіткою, яка з тугою за батьківщиною завжди повертається головою до сонця.
З того часу і називають люди цю рослину Соняшником
23

Лілея
Це було в давнину, коли в широкі степи України залітали орди татарські. Страшний то був час: горіли села, голосили матері, просили захисту діти, а їх брудно рубали шаблями. Лилась кров, лились сльoзи. Старих людей рубали, молодих дівчат і хлопців забирали в полон і гнали в невідомий край.
В одному селі ( а скільки таких сіл на широкій Україні ) росли і розквітали красиві вродою і станом чорноокі, працьовиті красуні. Ніжні, непорочні, як білий цвіт лілії.
Одного разу на село налетіли татари. Дівчата, щоб не йти в полон, втопилися в бистрій і глибокій річці. І в тому місці, де темна вода сховала від ворогів красунь, на світанку з’явилися білі пупянки невідомих квітів. Коли зійшло сонце, проміння освітило згарище на місці села, і, наче злякавшись побаченого, пробігло по поверхні річки, невідомі квіти розцвіли сліпучим білим кольором. Здавалось, що ніжні руки дівчат тягнуться до сонця, вітають світло. А вечорами, з заходом сонця, ховалися від чорної ночі. З тих пір ці чудові ніжні квіти, які прозвали ліліями, прокидаються з сонцем і засипають з його заходом.
https://www.youtube.com/watch?v=YC6HSDK56co
25

Айстри -«зірки, що падають»
Колись індіанці Північної Америки розповідали, що один молодий мисливець, безтямно закоханий у найвродливішу дівчину племені, пообіцяв подарувати їй зірку з неба, якщо вона погодиться одружитися з ним. Ввечері, коли на небі спалахнули зорі, всі чоловіки племені зібралися подивитися, як хвалькуватий наречений виконає обіцянку. Юнак підняв лук і вистрілив. А через мить високо в небі розсипалася на палаючі іскри срібляста зірка. Розгнівався Бог на смертного, що насмілився збивати з неба зірки, адже якщо всі наслідуватимуть його приклад, на небі нічого не залишиться! І наслав Бог на землю страшну бурю. А коли вона стихла, сміливця, який збив з неба зірку, вже не знайшли. Тільки схили навколишніх пагорбів густо рясніли красивими променистими квітами. Відтоді індіанці називають їх айстрами або «зірками, що падають».
В більшості легенд айстри ведуть своє походження від зірок, є символом смутку за втраченим раєм, за неможливістю піднестися в небо.
https://www.youtube.com/watch?v=OThqYdycC_E
27

Жоржини – “царські квіти”
За однією з легенд жоржини в колишні часи вважалися царськими квітами і росли в саду царів, княжів та вельмож, недоступных простим людям. І ось, в одном з князів служив садівником молодийі красив юнак на ім’я Георгий. Була в улюбленій дівчина, яка любить Георгія і подарувала прекрасну квітку, порушивши заборону князя. Юнака за непослух кинули до в’язниці, а потім стратіли. Але пам’ять про нього залишилася в назві квітки – георгіни или жоржини ..
Однак, незважаючи на романтичну легенду, улюбленим жоржини дарують рідко, зазвичай їх підносять у особливо урочистих випадках, наприклад на ювілеї.
29
Квіти, квіти … Чарівні квіти,
Кольорові, великі й малі …
Ви умієте душу зігріти,
Бо самі ви – душа землі.
Дивитись годинами можна
На ніжні пелюстки в росі.
Дивує і радує кожна,
А щастя дарують усі.
Надія Красоткіна
30
Published: Feb 24, 2018
Latest Revision: Mar 23, 2018
Ourboox Unique Identifier: OB-436646
Copyright © 2018
Ad Remove Ads [X]
1
0
