Після смерті Сталіна на початку 1953 р. в  політв’язнів було право на пом’якшення надзвичайно жорстких табірних умов, але політичні в’язні під амністію не потрапили. Понад 70% політв’язнів були українцями, режим утримання яких був найжорсткішим. Багатьох московська влада засудила на так званий «бандерівський стандарт» – 25 років ув’язнення.

Історія ГУЛАГ знає три найбільші повстання – Норильське і  Воркутинське 1953-го  та  Кенгірське 1954 року. Саме вони докорінно змінили систему ГУЛАГу, змусивши московське керівництво реформувати її.

ГУЛАГ— Було створено Постановою ЦВК і РНК СРСР від 10 липня 1934 року. На той час управлінський апарат ГУЛАГу налічував понад 300 осіб, його начальника було призначено М.Бермана, який перед тим очолював, управління -трудових таборів ОДПУ, реорганізоване у зв’язку з утворенням НКВС СРСР.

На ГУЛАГ покладалися такі важливі для режиму завдання, як:

• Ізоляція радянським режимом «ненадійних элементів»;

• Використання в’язнів як дешевої робочої сили;

• Відкриття нових табірних комплексів;

• Ліквідація певних категорій в’язнів;

XX з’їзд КПРС

 З’їзд відбувся 14–25 лютого  1956  року в Москві. Було присутньо 1349  делегатів с  міжнародным голосом и 81 делегатом с адміністративним голосом, представляючих 6 795 896 членов  коммунітарної партії Радянского Союзу и 419 609 кандидатів в члени партії.

На з’їзді були присутні делегації комуністичних и робочих партій 55 зарубіжних країн.

 XX з’їзд зазвичай вважається моментом,який поклав кінець сталінській епосі и зробив обговорення ряду суспільних питань дещо вільнішим

 З’їзд засудив практику відриву «ідеологічної роботи від практики комуністичного будівництва», «ідеологічного догматизму и начотництва».

Обговорювалося також міжнародне становище, роль  соціалізму  як світової системи і боротьби с імперіалізмом,  розпад колоніальной системи имперіалізму для становления новых  країн, що розвиваються . 

Хрущовська відлига

поширена, але неформальна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (друга половина 1950-х р. — початок 1960-х р.). Його характерними рисами були певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя.

Хрущов провів такі реформи як:

 1.Економічні реформи

 2.Реформи військово-промислового   комплексу

 3.Аграрні реформи

 4.Освітні реформи

 5.Культурні реформи

Висновки

• Реформи управління мали половинчастий характер.

• Не зламано командно-адміністративної системи, не скасовано централізацію.

• Здійснювалися численні непродумані реорганізації.

• Помітної демократизації політичного життя в Україні не сталося.

• Реальні права залишались у представників партійно-державного апарату

Висновки: В соціально-економічному житті суспільства відбулися важливі позитивні зрушення, але неспроможність М. Хрущова та його оточення вийти за межі існуючої системи породжували непро­думані, суперечливі, волюнтаристські заходи, які зводили нанівець усі реформи.