ХЛАМІДОМОНАДА.
Мешкає одноклітинна зелена водорість здебільшого в мілких теплих прісних водоймах (деякі види трапляються в морях і в лісових ґрунтах).
За несприятливих умов (висихання водойми тощо) клітина втрачає джгутики і переходить у стан спокою, при появі води у неї знову з’являються джгутики і відновлюється життєдіяльність.
Клітина оточена щільною клітинною оболонкою, під нею є клітинна мембрана.
На передньому кінці розташовані два джгутики однакової довжини (за їхньою допомогою хламідомонада плаває в товщі води).
Спереду розташовані дві скоротливі вакуолі, які регулюють концентрацію розчину в клітині (виводиться вода та регулюється тиск).
Має один великий хлоропласт чашоподібної форми з одним піреноїдом, тому весь вміст клітини розміщується в заглибині хлоропласта. Піреноїди – тільця білкової природи, які розташовуються на поверхні хлоропластів, і навколо них відкладаються запасні поживні речовини – крохмаль.
Червоне світлочутливе вічко (стигма), що розташоване у хлоропласті, визначає напрям руху до світла.
У цитоплазмі є велика вакуоля із клітинним соком.
У центрі клітини розташоване ядро.
Тип живлення хламідомонади – змішаний (на світлі вона живиться за допомогою фотосинтезу, в умовах недостатнього освітлення поверхнею клітини вбирає розчинені у воді органічні речовини).
Газообмін в процесі дихання хламідомонади відбувається через поверхню клітини.
Значення хламідомонади:
• їжа для інших мешканців водойм;
• збагачує водойми киснем;
• використовується для лабораторних досліджень.
За масового розмноження хламідомонада може спричиняти явище, відоме під назвою «цвітіння» води.
ЕВГЛЕНА ЗЕЛЕНА
Будова клітини евглени зеленої
Одноклітинний організм, форма клітини веретеноподібна.
Вкрита клітинною мембраною.
Під клітинною мембраною в ущільненому шарі цитоплазми є структури, які підтримують форму клітини, разом вони становлять пелікулу, тому форма може вигинатися, витягуватися, скорочуватися.
Має довгий джгутик для руху.
Короткий потовщений джгутик, схований у глотці, зі світлочутливим вічком червоного кольору утворюють систему для визначення напряму руху до світла.
Біля основи довгого джгутика розташована скоротлива вакуоля (виводить надлишок води з клітини та регулює тиск усередині).
У центрі із задньої частини клітини розташоване велике ядро.
Має від одного до кількох зелених хлоропластів для фотосинтезу.
У цитоплазмі відкладається вуглевод, який нагадує крохмаль, що запасається в рослинних клітинах.
Тип живлення евглени зеленої: змішаний (на світлі автотрофне – здійснює фотосинтез, у темряві гетеротрофне грибне – поверхнею клітини вбирає розчини органічних речовин).
Газообмін в процесі дихання евглени зеленої відбувається через поверхню клітини.
Розмноження нестатеве: повздовжнім поділом клітини навпіл у рухливому стані.
СЛОВНИЧОК ТЕРМІНІВ
Спора – клітина, вкрита щільною оболонкою, яка забезпечує нестатеве розмноження материнського організму (без джгутиків).
Зооспора (від грец. зооп – тварина і спора) – спеціалізована клітина нестатевого розмноження, що має джгутики.
Джгутики – органели руху в одноклітинних.
Циста – спора, що утворюється для перенесення організмом несприятливих умов.
Запліднення – процес злиття статевих клітин.
Зигота (від грец. зиготос – з’єднані разом) – клітина, яка утворюється внаслідок злиття двох гамет жіночої та чоловічої.
Автотрофне живлення (від грец. аутос – сам і трофе – живлення) – тип живлення, для якого характерним є самостійне утворення поживних органічних речовин з неорганічних.
Гетеротрофне живлення (від грец. гетерос – інший і трофе) – тип живлення, для якого характерне використання готових органічних речовин.
Пелікула (від лат. pellicula, зменшуване від pellis — шкіра) — захисна плівка з ущільненої цитоплазми, що вкриває тіло деяких найпростіших.
Піреноїди (від грец. пірен – кісточка і еідос – вигляд) – тільця білкової природи, які розташовуються на поверхні хлоропластів, і навколо них відкладаються запасні поживні речовини – крохмаль.
Published: Oct 19, 2020
Latest Revision: Oct 19, 2020
Ourboox Unique Identifier: OB-919039
Copyright © 2020