Йоганн Крістоф Фрідріх Шиллер. «До радості». Просвітницька ідея об’єднання людства в оді «До радості». Пафос твору, який став гімном Євросоюзу.

У широкому значенні – це мімн не лише ропвропейского союза, в котором усвропи. Музея Гимна взрыва из Девятидесятых Симфонии, як Людвиг ван Бетховен написал в 1823 году.

В частной симфонии Бетховена написано в музее «Оду до радости», написанном в 1785 году на фоне Фридриховского фонари Шиллером. Ци Вирш Виражав Ідеалестичні погляди Шиллера на братских стосанках может быть представителем народной расы – погоней, якобы подопечных в Бетховене.

В 1972 году Роуз Рада Європи столкнулся с темой «Все до радости». Выступление дирижёра фон Герберту. Без слов, всевозможных музеев, Гимна Виража, идее свободы, мира и солидарности.

В 1985 году Роуз Гимн Булла выиграл президентские и гласные Укрійського Країни ЄС як офіційний гімн ропвропейского Союза. Он не может быть в Мексике, в Южной Корее.

Фридрих Шиллер занял критическую позицию по отношению к новому поколению, в
котором он выступил с просьбой принять участие в том, что он сказал: «До
радости» по праву братья и сестры в середине лета.

Ода – вірш хвалебного змісту, в якому уславлюють видатних діячів та події.
Уперекладі «ода» означає «пісня».
Тут письменник звертається до почуття, емоції — радості— як уособлення
щастя людини. Називає її «гарною іскрою божою», «царицею гожею». Матінка­земля,
природа дають усе для її радості. Саме ця радість буття рухає світовий прогрес
(«Радість — всесвіту пружина»), живить творчість душі («Радість — творчості
душа»). Якщо ти успішний учений — тебе «радість усміхом віта» й «до чеснот
проводить радо,/ хоч тропа до них крута». І радість тут — уособлення
оптимізму, віри у світло розуму, «кращий світ». Поет називає й можливі конкретні
причини «не радості»— «горе й злидні», «відомста», «погрози», «сльози»,
«каяття», навіть згадує «книги борговії». Він закликає до «всепрощення ворогам»,
загального примирення, стати дружною сім’єю.
Поет переконаний, що це пом’якшить серця жорстоких, додасть духу «кволим».
Останні строфи «Оди до радості»— своєрідний маніфест того, хто знає шлях до
цього почуття та його високу ціну:
будь твердим в лиху годину,
Поміч скривдженим давай,
Всюди правду знай єдину,
Зродуклятви не ламай…

Прогорнімо сторінки назад….

1785 рік. Фрідріху Шиллеру усього 25 років, але він вже кумир вільно мислячої молоді
– поет-філософ, залюблений в античність, що оспівує свободу духу, красу й моральність,
«німецький Шекспір». переслідуваний владою за перші п’єси, які вразили Федора
Михайловича Достоєвського і багато в чому визначили його долю. У цей час Фрідріх
Шиллер створює оду «До радості», пристрасно закликаючи людство: «Обнімітесь,
мільйони, Поцілуйтесь, мов брати!». Такого злету духу світова література вже давно не
знала! Ода розійшлася усією Німеччиною й за її межами, ставши істинно народною
поезією. А через 200 років – цього не міг передбачити навіть мрійник Шиллер – її було
обрано офіційним гімном союзу об’єднаних європейських держав (безумовно, це ще
далеко не те братерство народів, оспіване геніальним поетом).
Ода «До радості» — справжній шедевр, одна із вершин світової поезії. У цьому вірші
поет зумів передати душевне піднесення, яке виражало не лише очікування царства
розуму й свободи напередодні Великої французької революції, а й споконвічне
прагнення людства жити в радісній згоді й мирі. Нечасто буває, щоб ліричний вірш
набував такого глибокого філософського змісту і по-справжньому світової слави.
Тема радості від людської співдружності широко розгортається у вірші, набуваючи
різних варіацій і філософського змісту: радість — рушійна пружина світу, радість
пробуджує дружбу.
На думку Шиллера, у Всесвіті найбільшими цінностями є краса, любов і гармонія. Але
люди, на жаль, не пам’ятають про це, бо ворогують одне з одним, забули про щирість
почуттів, втратили вміння радіти, відірвалися від природи. Саме ця думка висловлена у
вірші «До радості». За Шиллером, лишився єдиний шлях, яким можна повернути
людину до стану первісної гармонії. Це – мистецтво. Поет вважав, що краса доступна не
лише митцю. Кожна людина може вдосконалювати своє відчуття прекрасного.
Здатність відчувати красу відрізняє людину від тварини. Мистецтво виховує цілісну та
гармонійну людину. «Краса мусить спрямувати людей на шлях істини», – був
переконаний митець.