Астрономія

За однією з теорій Сонце утворилося разом із Сонячною системою орієнтовно 4,5 мільярдів років тому, унаслідок вибуху однієї або декількох наднових зірок.

Спочатку Сонячна система являла собою хмару з газу й частинок пилу, які в русі й під впливом своєї маси утворили диск, у якому виникла нова зірка Сонце і вся наша Сонячна система.

У центрі Сонячної системи розташоване Сонце, навколо якого по орбітах обертаються вісім великих планет. Оскільки Сонце зміщене від центру планетарних орбіт, то за цикл оберту навколо Сонця планети то наближаються, то віддаляються по своїх орбітах.

Розрізняють дві групи планет:

Планети земної групи: Меркурій, Венера, Земля й Марс. Ці планети невеликого розміру з кам’янистою поверхнею, вони розташувалися найближче до Сонця.

Планети гіганти: Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун. Це великі планети, що складаються в основному з газу і їм характерна наявність кілець, що складаються з крижаного пилу й безлічі кам’янистих шматків.

А ось Плутон не потрапляє в жодну групу, тому що, попри своє перебування в Сонячній системі, занадто далеко розташований від Сонця й має зовсім невеликий діаметр, усього 2320 км, що вдвічі менше діаметра Меркурія.

Сонце являє собою гігантську вогненну кулю дуже високої температури, що складається з плазми (іонізованого газу) у складі з воднем і гелієм.

Венера — Найближча до Землі планета. Її оточує шар дуже щільних хмар, внаслідок парникового ефекту. Температура поверхні планети розігріта до + 470°C, відсоток вмісту в атмосфері вуглекислого газу набагато більший, ніж в гірських породах, при цьому планета розташована зовсім недалеко від Сонця, що і призводить до такого ефекту підвищення температури. На Венері постійно відбуваються спалахи блискавок, які перевищують за інтенсивністю спалахи на Землі.

Венеру дуже часто називають «сестрою» Землі, оскільки їх розміри та маса дуже наближені один до одного, але істотні відмінності спостерігаються в атмосфері і поверхні планет. Адже якщо більша частина Землі покрита океанами, то на Венері побачити воду просто неможливо.

За припущеннями вчених колись поверхня планети була також представлена ​​водним простором, але в певний момент сталося сильне незначне підвищення температури всередині Венери і всі океани просто випарувалися, а пари були віднесені в космос сонячним вітром.

Венера є другою планетою за ступенем близькості до Сонця, що має форму орбіти, наближену до ідеального кола. Вона розташована на відстані 108 млн км від Сонця.

На відміну від більшості планет Сонячної системи її рух відбувається в протилежному напрямку, не із заходу на схід, а зі сходу на захід. При цьому обертання Венери щодо Землі відбувається за 146 діб, а навколо власної осі відбувається протягом 243 діб.

Повноцінно вивчити поверхню Венери стало можливим тільки з появою методів радіолокації, завдяки чому були виявлені великі височини, які за величиною можна порівняти з земними материками. Близько 90% поверхні покрито лавою, що перебуває в застиглому стані.

Особливістю планети є численні кратери, утворення яких можна віднести до того часу, коли щільність атмосфери була значно нижчою. На сьогодні, тиск на поверхні Венери складає близько 93 атм.

Більше цікавих фактів ви можете дізнатися перейшоши за цим посиланням https://uk.wikipedia.org/wiki/Сонячна_система