Щипка Віталій Анатолійович

Національний університет “Чернігівський колегіум” імені Т.Г.Шевченка

Щипка В.А.

Легка атлетика

Підручник для учнів 10 го-11 го класу

Чернігів 2020 р.

Зміст

Розділ 1. Вступ до легкой атлетики

Розділ 2. Теоретична підготовка учнів.

2.1. Класифікація та загальна характеристика легкоатлетичних вправ.

Розділ 3. Техніка і методика навчання в окремих видах легкої атлетики.

3.1. Поняття про техніку легкоатлетичних вправ

3.2. Техніка, методика навчання в  спортивній ходьбі

3.3. Техніка, методика навчанняв бігу

3.3.1. Біг на короткі дистанції

3.3.2. Біг на середні й довгі дистанції

Розділ 1. 

Вступ до легкой атлетики

Важливе місце легка атлетика посідає у фізичному вихованні школярів. Шкільний вік – час, коли активно формуються фізичні якості, закладаються основи різноманітних рухових навичок, вдосконалюються функціональні можливості організму.

Діюча програма з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів складена з урахуванням найбільш сприятливих періодів у вихованні та розвитку фізичних якостей учнів. Вона побудована на принципах пріоритетного та варіативного використання фізичних вправ, що створює можливість учителю творчо планувати та доповнювати навчальний матеріал з урахуванням особливостей учнів та умов проведення уроків.

Одне з чільних місць в програмі на протязі всіх років навчання посідає легка атлетика.

В старших класах продовжується вдосконалення в техніці бігу на короткі дистанції, довжина короткої дистанції досягає 100 м; вдосконалюється також виконання стрибків у висоту «переступанням», у довжину способом «зігнувши ноги».

З метань продовжується вивчення метання м’яча з розбігу на дальність.

Біг на витривалість: дистанція досягає 1500 м у хлопців та до 1000 м у дівчат. В старших класах вивчається також спортивна ходьба.

Розділ 2.

Теоретична підготовка учнів

2.1.Класифікація та загальна характеристика легкоатлетичних вправ.

Назва «легка атлетика» – умовна, базується на зовнішній легкості виконання легкоатлетичних вправ.Легка атлетика – вид спорту, який об’єднує такі спортивні вправи: ходьбу, біг, стрибки, метання та багатоборства. У кожній з цих спортивних вправ є свої різновиди і варіанти. 

Спортивна ходьба – звичайний спосіб пересування людини, ефективна фізична вправа для людей різного віку. При систематичних заняттях ходьбою активізується діяльність серцево-судинної, дихальної та інших систем організму, підвищується обмін речовин, розвивається витривалість.

Біг – основний вид легкої атлетики.Бігові види легкої атлетики починають вивчатися з 5-6 класів.В 10-11 класі вже вивчають спринтерський біг до 100м,

естафетний біг (4×60 м, 4×100 м).Також вивчають біг на середні дистанції до 

2000м, та біг на довгі дистанції 3000м.

Стрибки характеризуються короткочасними, але максимальними нервово-м’язовими зусиллями. Легкоатлетичні стрибки розвивають швидкість, силу,спритність, сприяють вихованню сміливості. Це найкращі вправи для зміцнення м’язів ніг, тулуба, вдосконалення вміння володіти своїм тілом і концентрувати зусилля. В шкільній програмі передбачені лише стрибки у довжину з розбігу і стрибки у висоту способом “переступаня (ножиці)”.

Метання  – фізичні вправи швидкісно-силового характеру, метою яких є переміщення легкоатлетичного снаряда в просторі на якомога більшу відстань.

В шкільній програмі існує тільки 2 види метань – це метання ядра і метання резинового м’ячика. 

Розділ 3.

 Техніка і методика навчання в окремих видах легкої атлетики.

3.1. Поняття про техніку легкоатлетичних вправ.

Техніка – це спосіб виконання будь-якої вправи. Вправу, в тому числі й легкоатлетичну, можна виконувати декількома способами. За своїми кінематичними характеристиками ці способи можуть значно відрізнятися один від одного, але основа в них залишається загальною.У виборі того або іншого способу виконання легкоатлетичних вправ, крім вимог щодо правил змагань, спортсмени керуються головним критерієм – ефективністю, економічністю, простотою даного способу. В основі кожного способу виконання фізичної вправи лежить сукупність взаємопов’язаних рухів. Ці рухи мають спільну мету і називаються операціями.

3.2. Техніка, методика навчання в  спортивній ходьбі  

Ходьба відноситься до циклічних видів, що складаються із однакових рухів,

які багаторазово повторюються. Крок однією, а потім іншою ногою, утворює одиницю руху – цикл. Цикл можна простежити з моменту відштовхування, приземлення або будь-якого іншого положення учння. Повернення до вихідного положення, наприклад, до приземлення лівою ногою, означає кінець одного й початок іншого циклу.

Після ознайомлення учнів з технікою спортивної ходьби, створення в них правильної уяви про рухи, необхідно перейти до послідовного навчання.

Рухи ніг і тазу.

Засоби навчання:

2. Повільна ходьба з постановкою прямої ноги на ґрунт й утримання її пря-мою до моменту вертикалі.
3. Те ж, але з поступовим прискоренням рухів.
4. Ходьба широким кроком, акцентуючи поворот тазу навколо вертикальної осі.
5. Ходьба по прямій лінії й ходьба по позначках, що розташовані на одна-ковій відстані одна від другої.
6. Ходьба по колу, або «змійкою».

Вправи в ходьбі виконуються на відстані 50–80 м.

Більш ефективному оволодінню правильною технікою рухів сприяють різні підготовчі вправи, що зміцнюють м’язи ніг і підвищують рухливість у колінних і кульшових суглобах (згинання й розгинання ступней, рухи ними в різних напрямках, повороти тазу із різних вихідних положень і т.п.).

Рухи рук, плечей і положення тулуба. Для навчання використовують на-

ступні вправи:

1. Імітація рухів рук стоячи на місці.
2. Ходьба з фіксованим положенням рук (руки за головою, руки зігнуті в ліктях, утримують палицю за спиною та ін.).
3. Ходьба з акцентованими рухами рук і плечей.
4. Ходьба зі зміною положення тулуба.

Удосконалення техніки спортивної ходьби здійснюється на дистанціях 800–1000 м і більше з різною швидкістю. При цьому звертається увага на виправлен-

ня помилок, які можуть з’явитися в процесі навчання. До них відносяться:

– надмірно високий темп рухів, що веде до зменшення безперервного кон-

такту із землею (переходу на біг);

– неповне розгинання ноги в опорній фазі;

– передчасне випрямлення ноги в коліні й постановка ступні на ґрунт

«хлопком»;

– передчасний відрив п’яти від ґрунту й відштовхування, що призводить

до скорочення довжини кроку;

– загальна скутість рухів спортсмена.

3.3. Техніка, методика навчанняв бігу.

3.3.1. Біг на короткі дистанції. Біг, як і ходьба, відноситься до циклічних видів, складається із однакових рухів, які багаторазово повторюються.У бігу періоди одиночної опори чергуються з періодами польоту, і в цьому основна відмінність бігу від ходьби.

Навчання техніці бігу на короткі дистанції – тривалий і безперервний процес. Навчання правильній техніці полегшується, якщо учень або спортсмен починає займатися бігом з дитинства. Спочатку необхідно створити у спортсмена  правильну уяву про техніку бігу. Це досягається завдяки використанню показу правильної техніки кваліфікованого бігуна, демонстрації кінограм кваліфікованих спринтерів, плакатів, малюнків.

Техніка бігу на короткі дистанції вивчається в такій послідовності: біг по

дистанції → біг по повороту → низький старт → стартовий розгін → фінішування → біг по дистанції в цілому.

Після створення уявлення про біг на короткі дистанції можна переходити до практичної частини уроку.Так як мало часу відводиться вивчення кожного виду то вивчається техніка і зразу-ж закріплення цього чи іншого виду легкої атлетики.

3.3.2. Біг на середні й довгі дистанції

Для того щоб навчати бігових видів спочатку вчать бігу на середні дистанції бо якраз на ціх дестанціях школярі загартовують швидкісно-силову витривалість.

Спочатку дають учнням попереднє уявлення про біг на середні і довгі дистанції.

Після того переходять до практичної частини. В загалом в школі  не   використовують чітких планів проведення занять цей вид вивчається в такому стилі.

1. кардіо розминка і розминка суглобів та м’язів.
2. може бути розминка за допомогою рухливої гри .
3. сам біг подолання дистанції в середньом або вище середнього темпу

в середному хлопці 10-11 класу повині долати 1000м за 3-4хв.