Микола Зеров. Миттєвості…

У цьому була його нездоланна сила…

• широченна ерудиція в античній, західноєвропейській, українській і російській літературах;
• ґрунтовні знання з історії;
• тонке естетичне чуття;
• глибокий аналіз і розуміння літературних явищ;
• строгий критичний розум;
• феноменальна пам’ять;
• вільне володіння стародавніми та новими мовами (близько 20);
• блискучий ораторський талант;
• тонко вигострене слово.

Унікальне явище в історії Зінькова й України —

родина Зерових…

     Микола Зеров — поет-неокласик, літературознавець, перекладач.

     Михайло Зеров (Михайло Орест) — поет і перекладач.

     Дмитро Зеров — академік, всесвітньо відомий ботанік, заслужений діяч науки України, директор Інституту ботаніки.

     Костянтин Зеров — кандидат біологічних наук.

     Георгій (Юрій) Зеров — інженер, який зробив вагомий внесок у розвиток оборонної промисловості.

     Олена Зерова — відома дантистка в Одесі.

     Валерія Зерова — лікар.

На фото: Київ, серпень 1934 р. Верхній ряд: Дмитро, Костянтин із дружиною Вірою, Микола. Середній ряд: Іван Іщенко (чоловік Валерії), Георгій, Марія (дружина Дмитра), Кость Іраклійович, Марія Яківна. Нижній ряд: Олена, Костик (син Миколи і Софії), Валерія, Софія (дружина Миколи), Михайло.

«Гроно п’ятірне»

До групи українських неокласиків у 20-х роках XX ст. належали Микола Зеров, Михайло Драй-Хмара, Максим Рильський, Павло Филипович, Юрій Клен (Освальд Бургардт).

Вони відмежовувались від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці.

Їх ще називали «гроном п’ятірним» за поетичним висловом М. Драй-Хмари, який у вірші «Лебеді» 1928 р. писав: «О гроно п’ятірне нездоланих співців, крізь бурю й сніг гримить твій переможний спів, що розбиває лід одчаю і зневіри. Дерзайте, лебеді: з неволі, з небуття веде вас у світи ясне сузір’я Ліри, де пінить океан кипучого життя».

«Камена» — зразок елітарної лірики

1924 року вийшла у світ збірка «Камена», яка містила 19 оригінальних віршів та численні переклади з І. Буніна, французького поета Жозе Марії де Ередіа, римських класиків Вергілія, Горація, Тібулла, Овідія, Марціала. Власні твори поета наповнені міфологічними та біблійними образами, історичними паралелями, своєрідною лексикою. Навіть назви багатьох віршів вимагають від читача певної ерудиції або ж, принаймні, уважності та зосередженості.

Вважається, що обкладинку до «Камени» створив сам автор. Назва збірки взята з античної міфології: каменами римляни називали богинь — покровительок поезії, мистецтв

і наук.

Збірка складається з трьох частин:

• Самотній мед
• Media in barbaria
• Римляни

У розділі Самотній мед представлені знамениті сонети «Хірон», «Саломея», «Навсікая» тощо.

Поезія «Саломея» відтворює жорстокість, безглуздя, божевілля світу. У ній любов — світле і чисте почуття — цвіте «диким цвітом», «шоломи і тіари» залиті кров’ю.

М. Зеров протиставляє криваву помсту дитини гармонії світу та показує своє бачення краси душі й тіла як основи світобудови.

Біблійні мотиви 

Саломея — дочка Іродіади та Ірода Боета, юдейська царівна

і пізніше царівна Халкіди і Малої Вірменії.

У церковній традиції її ім’я пов’язане зі смертю Іоанна Хрестителя, хоча не вказане прямо в Новому Завіті.

Вирок

У 1936 р. М. Зерову інкримінували керівництво українською контрреволюційною націоналістичною організацією

і згідно з тодішніми статтями кримінального кодексу УРСР трибунал визначив йому міру покарання: десять років позбавлення волі у виправно-трудових таборах з конфіскацією майна, але Ухвалою Військової Колегії Верховного Суду СРСР від 31 березня 1958 року вирок Військового трибуналу було скасовано і справу припинено «за відсутністю складу злочину».

Переклад «Енеїди» Вергілія

Зеров казав з іронією, що його ім’я увійде в історію навіки,

бо ніколи не перестануть згадувати про безсмертного Івана Котляревського, який зробив вільний український переспів «Енеїди» Вергілія. І в будь-якій з майбутніх книжок про Котляревського — в зносках, дрібним шрифтом вказуватимуть, що перший справжній український переклад Вергілія належить Зерову. Він справді завершив цей переспів — на Соловках. І доля його досі невідома.

Мій пам’ятник стоїть триваліший від міді…

3 листопада 1937 року Миколу Зерова розстріляв капітан НКВС Матвєєв в урочищі Сандармох у Карелії.

1988 року звідти взяли пригорщу землі й перепоховали

біля могили його сина Костика на Лук’янівському цвинтарі.

Я не умру цілком…

Він був незалежний, він прагнув служити ідеалові гармонії в суспільстві, він володів пам’яттю тисячоліть і мусив трагічно зійти зі сцени, бо час, відпущений йому на життя, вшановував підлабузництво, встановлював ідеал раба та безпам’ятного манкурта. Але настала інша пора. І сам вихід у світ творінь Зерова є знаком перемоги світла над темрявою, радісним і велемовним фактом незнищенності доброти, мудрості, правди.

Тетяна Чумак