Лялька – мотанка. Історія виникнення та види

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЛЯЛЬКИ – МОТАНКИ

Лялька-мотанка з давніх-давен була оберегом нашого народу. Традиція виготовляти ляльки-мотанки пішла ще з язичництва. Лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі вже чи ще немає. Її робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Або для того, щоб забрати хворобу від людини. Залежно від події робили різні ляльки. Якщо для шлюбу, то ляльки виготовляли дуже ретельно. Ляльку вбирали в український стрій, як молоду, робили великий віночок, чи корону, на голову, також до ляльки-молодої обов’язково робили пару – молодого. Коли ж дівчина виходила заміж, то в родині чоловіка дозволялось, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, тим швидше і здоровіші будуть діти. А коли вже народжувалась дітвора, то, звісно, лялька віддавалась їй. Існувало повір’я, що якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім’я скоро чекатиме на поповнення.

 Давні українці вірили, що, зробивши мотанку, можна просити у Вищих Сил дощу, гарної днини чи добрих новин. Рятувала мотанка і від хвороб. Згідно з численними віруваннями, хворій людині давали спеціально виготовлену ляльку-мотанку. Після того, як хвороба минала, ляльку спалювали, вважаючи, що вона перейняла на себе всю негативну енергію. Досить часто виготовляли ляльки для проведення численних ритуалів, у них вплітали всі ті предмети або речі, яких людина прагнула позбутись. Такі ляльки топили у воді або спалювали на багатті.

    Але головне призначення ляльки-мотанки – бути оберегом дому, родини. Традиційна лялька-мотанка не має обличчя. Вважалося, що якщо надати обличчю ляльки людських рис, у неї може вселитися лиха душа. Замість людських рис у неї на обличчі робили хрест – символ Сонця, життя і нових починань, який ототожнюється з тією самою людиною, гармонією її фізичного і духовного світів.

Лялька мотанка/вузликова лялька – здавен була оберегом в українській родині. Кожна матір робила для своєї дитини ляльку, щоб та гралась.

Лялька буває різної форми – великою й маленькою. Обличчя як такого у ляльки немає, воно досить символічне. Вважається, що лялька-мотанка повинна бути безлика, а та, яка служить берегинею – ще й з хрестом замість обличчя. Не можна малювати обличчя ляльці, вона не повинна ні на кого бути подібна, щоб не завдати шкоду. 

Її робили для того, щоб пішов або, навпаки, припинився дощ. Або для того, щоб забрати хворобу від людини. Залежно від події робили різні ляльки.

Існувало повір’я, що якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім’я скоро чекатиме на поповнення. Якщо ж їх робили діти, вони часто робили собі товариша і порадницю.

Лялька повинна бути одягнена у світлу вишиту сорочечку, під’юпник (або нижня спідничка т.з. галька) і запаску – підібрано все в традиціях Подільського краю. Всі елементи одягу є оберегами: спідниця символізує землю, сорочка позначає три часи – минулий, теперішній і майбутній; обов’язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Також повинен бути головний убір – очіпок, стрічка чи хустка – що символізує зв’язок з небом. Символічним є те, що лялька-мотанка не шиється, а робиться лише за допомогою ниток, стрічок, шляхом намотування.

Робились ляльки – мотанки з тих матеріалів, які були під руками – чи то солома, чи старі непотрібні речі, а одягалась в клаптики матерії зі старого одягу матусь і бабусь.
Тому не дивно, що така лялька, зроблена власноруч, оспівана піснями, обласкана казками, одягнена в усе своє, домашнє, рідне – вважалась оберегом у родині.
Якщо в сім’ї хворіла дитина, то їй робили спеціальну ляльку – мотанку, яку змотували з тієї трави, яка допоможе при хворобі, – і давали дитині – і забавка, і цілющий ефект!
Для наших предків лялька – мотанка була не лише іграшкою, а й домашнім оберегом, символом роду, наповненим позитивною енергетикою.

Кубушка-травниця теж створюється на убуваючий місяць. Її поселяють в будинку, щоб повітря було чистим. Тільці цієї лялечки наповнене запашними заспокійливими травами, які час від часу ви будете оновлювати. Ляльці цієї місце і там, де ви відпочиваєте і біля ліжка хворого, щоб вона відганяла духів хвороби. Лялечка ця особлива: на відміну від інших ляльок-мотанок дуже любить, щоб її «потискали», пальчиками массажік частіше робили. Уж кубишка розстаралася, подарує вам аромати цілющих трав. Така ось стародавня аромотерапія!

Нерозлучники – дружна сім’я лялечок-мотанок – допоможуть створити і зберегти єдність, розуміння, стабільність, вірність, затишок, успіх і спокій в сімейному житті. Таких лялечок прийнято дарувати на весілля і розташовувати попереду весільної процесії. Створюються вони на зростаючий і повний місяць. До речі, віяння моди недавніх років поміщати пупса на капот весільної машини заздалегідь програмували молоду сім’ю на маси проблем. А треба б не моді слідувати, а здоровому глузду: яка надійність може бути в пластмасовому, бездушному пупсі?!

Княгінька – одна з найпоширеніших ляльок-мотанок, абсолютно жіночий оберіг. Казкова помічниця у всіх ваших справах. Безумовно, ви можете успішно попросити її про допомогу членам вашої родини. «Княгінька» створюється на зростаючий місяць. Дуже любить нові наряди, прикраси, солодощі. Успішно зберігає у себе ваші коштовності, але повинна бути попереджена, що коштовності ви носите по черзі.

Крупеничка (зернушка) – ще один вид народних ляльок-оберегів. Традиційно таких лялечок наповнювали зерном (крупою), звідти й походить її назва. В давнину такі обереги виготовляли восени, використовуючи зерно із зібраного урожаю. По тому, наскільки повненькою виходила лялька, робили висновок про достаток в сім’ї. У скрутні часи, коли запаси їжі вичерпувалися, лялечку розв’язували і варили з крупи кашу. Якщо ж зерно в крупеничці залишалося, весною його додавали у новий посів. Люди вірили, що це принесе їм хороший урожай.
На Русі будь-яке зерно мало велике значення, оскільки було основним продуктом харчування. Тому лялька-крупеничка була чи не найважливішим оберегом у кожній хаті. Вважалося, що вона приносить у дім достаток, добробут, урожай та поповнення в сім’ї.