Слюсарна справа

       Єдиний шлях, який веде до знань – це діяльність.

                                                                             Б. Шоу

       В Концепції розвитку загальної середньої освіти зазначено: «Освіта ХХІст. – освіта для людини. ЇЇ стрижень – розвиваюча, культурологічна домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти, саморозвитку, вміє використовувати набуті знання і вміння для творчого розв’язання проблем, критично мислити, опрацьовував різноманітну інформацію, прагне змінити на краще своє життя, майбутнє своєї країни». Перехід України до ринкових умов господарювання вимагає підготовки висококваліфікованих спеціалістів, що в значній мірі залежить від правильного вибору та втілення в практику навчання активних форм і методів навчання.

     Найважливіша риса сучасного професійного навчання його спрямованість на те, щоб навчити учнів не лише пристосовуватись, а й активно діяти в ситуаціях, які зазнали соціальних змін.

        Понад 24000 років тому Конфуцій наголошував:

Те, що я чую, я забуваю,

Те, що я бачу, а пам’ятаю,

Те, що я роблю, я розумію.

        Дещо змінивши слова видатного китайського філософа,можна сформулювати кредо інтерактивного навчання:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам’ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю,

я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю

– я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим,

– стаю майстром.

       Пояснення, демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх, стійких знань. Цього можна лише досягти за допомогою моделювання життєвих ситуацій, спільне розв’язання проблем.

       Якщо хочете чогось навчитися – робіть це! (Роберт С. Шанк)

      Суть обпилювання.

Обпилювання-операція, під час виконання якої з поверхні заготовки знімається шар металу за допомогою різального інструменту – напилка.

     Мета обпилювання.

Мета обпилювання полягає в тому щоб надати деталям потрібних форм, розмірів і заданої шорсткої поверхні.

     Види обпилювання.

У практиці слюсарної обробки найчастіше застосовують такі види обпилювальних робіт:

– обпилювання зовнішніх плоских і криволінійних поверхонь;

– обпилювання зовнішніх і внутрішніх кутів, а також складних або фасонних поверхонь;

– обпилювання заглиблень, отворів, пазів і виступів.

     Прийоми одпилювання.

Успішність виконання операції обпилювання залежить від правильного закріплення заготовки лещатах, правильного положення (корпуса, ніг і рук) й раціональних робочих рухів у процесі обпилювання.

Деталь затискають у лещатах так, щоб оброблювана поверхня її виступала над губками лещат не більше як на   5-8мм.

Положення робітника  відносно лещат залежить від характеру обпилювання. Найзручнішим вважають таке, за якого корпус робітника утворює кут 45 градусів з лінією, що проходить через губки лещат.

У процесі обпилювання на напилок треба натискати тільки під час його  руху в перед. На початку ходу напилках треба натискання лівою рукою має бути максимальним, а правою мінімальним. При переміщенні напилка в перед натискання правою рукою треба збільшувати, а лівою зменшувати.

     Типи напилків:

а — плоский;

б — плоский гостроносий;

в — квадратний;

г — тригранні;

д — круглі;

е — напівкруглий;

ж — ромбічний;

и — ножівкові.

     Будова напилка загального призначення:

1 — носок;

2 — робоча частина;

3 — ненасічена ділянка;

4 — заплечико;

5 — хвостовик;

6, 8 — широка та вузька сторони;

7 — ребра.

     Порядок виконання вправ.

      При роботі з напилками слід дотримуватися таких правил:

• оберігати напилки навіть від незначних ударів, які можуть пошкодити зубці; зберігати напилки на дерев’яних підставках у положенні, яке виключає доторкання їх між собою;
• для захисту від корозії не допускати попадання на них вологи; темний колір свідчить, що напилок окислився або погано загартований (нові напилки мають світло-сірий колір);
• оберігати напилки від забруднення мастилом і наждачним пилом; замащені напилки не ріжуть, а ковзають, тому не слід протирати їх рукою, оскільки на руці завжди є жирова плівка; наждачний пил забиває западини зубців, тому напилок погано ріже;
• для захисту від забивання стружкою м’яких і в’язких металів напилки перед роботою натирають крейдою;
• для уникнення передчасного спрацювання напилків перед обпилюванням заготовок, поверхні яких покриті іржею, останню слід видалити механічним способом — за допомогою металевих щіток або спеціальної шліфувальної машинки;
• не оброблювати напилком матеріали, твердість яких така сама, як у напилка, або перевищує її, оскільки це призведе до викришування зубців; при обробці поверхонь з ливарною кіркою або з наклепом слід спочатку зрубати кірку чи наклеп зубилом і лише після цього починати обпилювання;
• застосовувати напилки лише за призначенням;
• новим напилком краще оброблювати спочатку м’які метали, а після деякого затуплення — тверді; це подовжує строк експлуатації напилка;
• періодично очищати напилок від стружки; час від часу постукувати носком напилка об верстак для очищення його від ошурків.

     Безпека роботи під час обпилювання.

1. При обпилюванні металу є небезпека поранити праву руку хвостовиком напилка, якщо на ньому немає рукоятки або вона несправна.
2. Щоб уникнути травми, слюсар має стежити за тим, щоб при обпилюванні заготовки з гострими кромками не підкладати пальці лівої руки під напилок за його зворотного ходу.
3. У процесі обпилювання утворюється велика кількість стружки. Її можна згортати з оброблюваної заготовки, лещат і верстата тільки волосяною щіткою й у крайньому випадку ганчіркою.
4. Забороняється скидати стружку голими руками, здувати її або видаляти за допомогою стисненого повітря: при цьому можливі поранення рук та очей.
5. Під час обпилювання деталі рекомендується надягати головний убір, тому що стружку, яка потрапила у волосся, важко видалити. При розчісуванні стружка, що залишилася у волоссі, може поранити голову.
6. Рукоятка на напилку має бути міцно насаджена; не можна допускати використання напилків без рукояток або з тріснутими й розколотими рукоятками.
7. Верстати мають бути надійно, без найменшого хитання закріплені на підлозі.
8. Верстатні лещата потрібно встановлювати так, щоб слюсар міг завжди займати правильне робоче положення.

     Перевірка якості обпилювання.

1. Для контролю обпиляних поверхонь застосовують перевірні лінійки, штангенциркулі, кутники і перевірні плити.
2. Перевірну лінійку вибирають залежно від довжини перевірюваної поверхні, тобто перевірна лінійка за довжиною має перекривати перевірювану поверхню.
3. Якість обпилювання поверхні перевірною лінійкою перевіряють на просвіт. Для цього деталь звільняють з лещат і піднімають на рівень очей; перевірну лінійку беруть правою рукою за середину, а потім прикладають її ребром перпендикулярно до перевірюваної поверхні.
4. Для перевірки поверхні у всіх напрямах лінійку спочатку приставляють до довгої сторони у двох-трьох місцях, потім — до короткої (також у двох-трьох місцях). І, нарешті, по одній та іншій діагоналях.
5. Якщо просвіт між лінійкою і перевірюваною поверхнею вузький і рівномірний, площина оброблена задовільно.
6. Для уникнення спрацювання лінійку не слід переміщати по поверхні; кожен раз її слід піднімати і переставляти у потрібне положення.
7. Тоді, коли поверхня має бути обпилена особливо ретельно, точність обпилювання перевіряють за допомогою перевірної плити на фарбу. При цьому на робочу поверхню перевірної плити за допомогою тампона наносять тонкий рівномірний шар барвника (синьки, сажі або сурика, розчиненого у маслі). Потім перевірну плиту накладають на перевірювану поверхню (якщо деталь громіздка), роблять нею кілька кругових рухів, а потім знімають. На недостатньо точно оброблених (виступаючих) місцях залишається барвник. Ці місця обпилюють додатково доти, поки не дістануть поверхню з рівномірними плямами барвника по всій площині.
8. Паралельність двох поверхонь перевіряють за допомогою штангенциркуля.

Пройти тести за данною темою можливо за посиланням: