Чарівна краса

Красива осінь вишиває клени
Червоним, жовтим, срібним, золотим.
А листя просить: – Виший нас зеленим!
Ми ще побудем, ще не облетим.
А листя просить: – Дай нам тої втіхи!
Сади прекрасні, роси – як вино.
Ворони п’ють надкльовані горіхи.
А що їм, чорним? Чорним все одно.

(Ліна Костенко)

Руді поля застеляють холодні тумани, багряне листя у лісах, потопають у золоті Карпати, річкові води тихіше вже шумлять… В усі куточки України приходить осінь. Які ж вони красиві у цю пору! Крихітні хатинки серед вкритих килимами пагорбів; велетенські дуби в оранжевих шапках; каламутні дзеркала озер, в яких плаває золоте, наче монети, листя. І ці сірі тунелі доріг, прокладених між жовто-багряно-рудими містами і селами. Може вони ведуть у зимову казку..?

Навіщо ми йдемо в священне царство гір? – Щоб звільнити душу від усіх турбот і обмежень, вслухатися в те, що скажуть нам гори. Людина пробуджується і відчуває, як подих Вічного торкається її душі; вона відчуває Вічний Початок, що лежить в основі її сутності, і чує тихий голос в глибині душі. Чому в горах людина відчуває себе зовсім іншою істотою? – На горі душа вільна від звичайних тривог буденного життя…

Ці слова болгарського письменника Петра Донова занотовані в електронному щоденнику відомого українського фотографа Ігора Меліки. Вони, а також ці дивовижні фото пояснюють, чому Карпати – улюблене місце для фотополювання не лише українських, а й закордонних фотографів.

Краса Карпатського краю відкривається найяскравішими барвами саме у літні дні. Буяння трав і квітів, бистрі потоки гірських річок та літнє сонце, що кидає м`які промені на зелені пагорби і полонини. Тут не буває спекотних днів, лиш приємна прохолода річок і лісів.