Інформатика

Леонардо да Вінчі

Народився неподалік містечка Вінчі, поблизу Флоренції. Його батько – заможний нотаріус, мати – селянка. Лише перші роки Леонардо провів з матір’ю, адже, коли батько одружився з багатою жінкою, забрав його до себе. Вважається, що розлучений з матір’ю Леонардо все життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.

Леонардо не мав прізвища в сучасному його розумінні. “Да Вінчі” означає просто “із Вінчі”.

Зацікавився живописом Леонардо з юного віку: у 15 років він вчився в майстерні італійського скульптора та художника епохи Відродження Верроккіо.

Леонардо довгі роки мандрував Італією, займався математикою, інженерними справами. До речі, да Вінчі відомий своєю рисою закидати деякі свої роботи.

«Пані з горностаєм» 

Жіночий портрет пензля Леонардо да Вінчі, написаний близько 1489—1490 років. На думку багатьох дослідників, зображує Чечилію Галлерані і написаний в період, коли вона була коханкою міланського герцога Людовіко Сфорца, а Леонардо був у герцога на службі.

Є одним із лише чотирьох жіночих портретів написаних Леонардо . Раніше знаходилася в Музеї Чорторийських (Краків, Польща) і згадувалася в путівнику музею як перший по-справжньому сучасний портрет. З 2016 року експонується в Національному музеї в Кракові.

«Мона Ліза» (Джоконда)

Картина, намальована  близько в 1503 році. Картина є одним з найвідоміших і безцінних творів живопису у світі. Належить до епохи Відродження. Виставлена в Луврі (Париж, Франція).

Повна назва картини «Портрет пані Лізи дель Джокондо». В жодній іншій картині Леонардо глибина та імла атмосфери  не передані з такою досконалістю, як у «Мона Лізі». Це повітряна перспектива, але вона б не довго залишалася відомою лише для знавців мистецтва, якби не її виняткова історія. В 1911 році «Мона Ліза» була викрадена і лише три роки опісля, завдяки випадковим обставинам, повернена музею. Протягом цього часу «Мона Ліза» не сходила з обкладинок газет і журналів всього світу. Тому не дивно, що «Мону Лізу» копіювали частіше за всі інші картини. Картина стала об’єктом поклоніння як шедевр світової класики.

«Тайна вечеря» або рідше: «Таємна вечеря»

Відома фреска , стінопис якої створено в період 1495–1497 років у монастирі домініканців Санта Марія делле Ґраціє в Мілані. Шедевр, який в історії живопису відкриває епоху Відродження, зображує Ісуса Христа з апостолами та скорботне з ними застілля у вечір перед самим розп’яттям.

У 1517 році виявили, що фреска псується: причина швидкого псування — своєрідна техніка, яка поєднує олію з темперою , та відмова робити в класичній техніці вологого тиньку (тобто фрески). У творчому доробку Леонардо немає жодної фрески за канонічною технологією, про що писав ще Бернсон. Саме тому робота над стінописом розтяглася на чотири роки, коли типову фреску тоді ж писали за три місяці теплого літа.

«Портрет Джиневри де Бенчі»

Рання картина Вінчі, написана близько 1474–1476 років, зразок флорентійського портретного живопису епохи Раннього Відродження. Це жіночий портрет, на якому, як з’ясували в ХХ столітті, зображена Джиневра д’Амеріго де Бенчі, флорентійська поетеса й інтелектуалка XV століття, платонічна кохана венеціанця Бернардо Бембо, який, швидше за все, і замовив цей портрет художнику.

Це єдина картина Леонардо да Вінчі, яка перебуває за межами Європи і виставлялася на продаж у післявоєнний час. Нині вона знаходиться в Національній галереї мистецтва у Вашингтоні, до цього кілька століть вона перебувала в колекції князів Ліхтенштейну.

«Спаситель світу»

Картина, яку довгий час вважали втраченою. Її замовником зазвичай називають короля Франції Людовіка XII. Кілька ескізів зберігаються у Віндзорському замку. Збереглося близько 20 робіт леонардесків на цей сюжет. Припускають, що одна з них і є сильно зіпсованим оригіналом Леонардо, закінченим кимось із його майстерні.

Упродовж десятиліть маркіз де Гане намагався переконати музейне співтовариство в первинності того “Спасителя”, який прикрашав його маєток у Парижі. За версією де Гане, один з колишніх власників картини, барон де Ларанті, придбав її у XIX столітті з монастиря в Нанті, куди заповіла передати роботу вдова Людовика XII.

«Хрещення Христа» 

Картина Андреа дель Верроккйо  а також його учня Леонардо да Вінчі. Вона була закінчена приблизно до 1475. Знаходиться в галереї Уффіці у Флоренції.

В «Хрещенні Христа» Леонардо да Вінчі розвиває традиції кватроченто , підкреслюючи плавну об’ємність форми м’якою світлотінню, іноді оживляючи обличчя малопомітною посмішкою; він перетворює релігійний сюжет у дзеркало різноманітних людських емоцій, розробляючи новаторські методи у попередньому малюнку. Фіксуючи результати численних спостережень в ескізах і натурних штудіях, виконаних у різних техніках , да Вінчі добивається великої гостроти в передачі міміки обличчя, а фізичні особливості і руки людського тіла приводить в ідеальну відповідність з духовною атмосферою композиції.

«Автопортрет»

Найбільш достовірне джерело наших знань про те, як виглядав великий художник – це його туринський автопортрет. Він виконаний сангиною на папері, але з часом був досить сильно пошкоджений, і на даний момент не експонується. Навколо малюнка ходить безліч домислів: зокрема, деякі дослідження визнали, що він є ескізом до картини «Мона Ліза»!

«Мадонна Літта»

Однією з прекрасних тем картин да Вінчі була тема Мадонни з немовлям – традиційний релігійний сюжет. «Мадонна Літта» стала однією з кращих картин даної тематики. Вся справа в досконало ліній і форм – наприклад, зверніть увагу на те, як гармонійно фігура годуючої матері поєднується з чіткими лініями віконних прорізів, зображених на задньому плані. На даний момент зберігається в Ермітажі.