“Там, де слово оживає і де тіло промовляє”

Методичні матеріали

Дидактичні ігри

1. Дидактична гра «Добери предмети»

Мета: Вміти визначати призначення кожного з предметів та вибрати той, який знадобиться в театрі, пояснити свій вибір.

Ігрова дія: Розглядання малюнків та пояснення свого вибору.

Хід гри: Діти розглядають запропоновані малюнки і вибирають ті, на яких зображені предмети , що знадобляться у театрі і чому.

1. Дидактичні гра «Збираємося до театру»

Мета: Закріпити знання про одяг, який слід одягати в театр та вміти пояснювати свій вибір.

Ігрова дія: Розглядання запропонованих малюнків та пояснення свого вибору.

Хід гри: Дітям пропонується розглянути картинки із зображеним на них одягом. Вибрати той, в якому можна йти до театру та пояснити чому.

2. Дидактична гра «Знайди двері»

Мета: Закріпити знання дітей про характерні ознаки, що вказують на певні театральні професії.

Правила гри: Дітям пропонуються картки із зображенням дверей, на яких намальовані картинки, що вказують на певну театральну професію. Біля кожної з дверей стоїть дівчинка, яка тримає предмет, який характеризує її професію. Необхідно лініями правильно з’єднати зображення дівчинки та двері, в яку вона повинна зайти.

Ігрова дія: Ігровою дією є вміння правильно визначити за характерними предметами, до якої з професій належить зображення дитини.

3. Дидактична гра «Хто я»

Мета: Уточнити уявлення дітей про театральні професії. (Гример, художник, костюмер та ін.)

Правила гри: Діти стоять  у колі. Вихователь – ведучий (далі –

дитина ) стоїть у колі та описує працю одного із працівників театру: «Я люблю малювати. У мене багато різних кольорових олівців, паперу. Я можу намалювати великі дерева, сонце, хмари. Отже, хто я?» Наприкінці розповіді ведучий виразно (запитливо)дивиться на когось із дітей. Дитина, на яку виразно подивився ведучий, відгадує і називає професію. Якщо завдання виконано правильно, той, хто відгадав, стає в коло та продовжує гру.

Ігрова дія: Ігровою дією є вміння емоційно розповідати про театральні професії, а також виразно дивитися, використовуючи різний вираз очей, брів, рота, тобто міміки.

«Діти, що можна сказати про різні театральні професії? Так, тільки завдяки загальній праці працівників у театрі створюється вистава.»

Театралізовані ігри

Назва: «Добра казка»
Мета: розвивати у дітей фантазію, творче та нестандартне
мислення, виховувати любов до казки
Кількість гравців: необмежена
Необхідні ресурси: не потребує
Хід гри
Береться за основу казка з сумним закінченням (наприклад,
«Снігуронька», «Русалонька» і т.д.) І дається завдання дітям
подумати, як цю казку можна переробити, використовуючи
персонажів з інших казок, так, щоб вона щасливо закінчилася.

Назва: «Лісова казка»
Мета: розвивати у дітей фантазію, творче мислення,
підтримувати цікавість дітей до театральної композиції та
бадьорий настрій
Кількість гравців: необмежена
Необхідні ресурси: не потребує
Хід гри
З дітей вибирають лисицю, вовка, зайчиків і їжака. Зайчики
бігають навколо вовка. Вовк сидить на стільці. До нього
підходить лисиця.
Лисиця: «Вовк, вовк, дай мені зайчика!»
Вовк:
– Вибирай, лисиця, майстерно, щоб попався самий смачний! Але
спершу закрий очі!
Потім вовк простягає лисиці з закритими очима кольорові
олівці. Лисиця тягне будь-який олівець. У кого з зайчиків колір
олівця співпадає з кольором одягу, той або ті зайчики тікають
від лисиці. Тим часом з’являється їжачок.
– Буду зайцям допомагати від лисиці злий тікати!
І їжак намагається допомогти зайцям тікати від лисиці,
наприклад, загороджувати будь-яким способом прохід лисиці.
Якщо лисиця зловила зайчиків, то лисиця стає зайцем, а заєць –
лисицею.

Назва: «Казкові герої»
Мета: розвивати у дітей театральні здібності, виховувати
інтерес до казок
Кількість гравців: необмежена
Необхідні ресурси: картки з іменами будь – якого відомого
казкового персонажа

Хід гри
Гравці розбиваються на пари, після чого кожна дитина жеребом
витягає для себе картку з ім’ям якого-то відомого казкового
персонажа. Завдання пари – підготувати і потім станцювати
перед усіма танець зустрічі цих героїв, навіть якщо вони з різних
казок.
Картки для прикладу: Червона шапочка, сірий вовк, мисливець,
Попелюшка, Лисиця, Білосніжка, Гном, Кощій Безсмертний,
Мишеня, Царівна Жаба, Дюймовочка, Старий Хоттабич,
Колобок, Незнайка, Ромашка, Олена Прекрасна, Чиполіно, Муха
Цокотуха, Дідок-павучок, Мауглі, Пантера Багіра, Аліса,
Буратіно, Мальвіна, П’єро, пудель Артемон, Карабас-Барабас,
Жар-Птах, Коник-Горбунок, Вінні Пух, П’ятачок.
Для старших дітей запропоновані персонажі повинні бути
цікавіше і менш відомі.
Зразкові картки: Кукорямбочка, Чарівник лісу, Дух колодязя,
Брамбруляк, графиня Маня, таємничі божества Африки, Азії,
Індії і т.д.

 

Назва: «Танець-сценка»
Мета: розвивати музичні, театральні здібності дітей,
виховувати естетичний смак.
Кількість гравців: необмежена
Необхідні ресурси: картки з образами
Хід гри
Всі гравці діляться на пари, після чого кожній парі видається
картка з образами для кожного з них. Діти розподіляють ролі і
придумують маленьку сценку-танець, де їх персонажі
зустрічаються і розігрують якийсь сюжет. Після цього
підготовлені танці показуються перед усіма.
Картки: Людина і Дракон, Таргани, Радісний слон і метелик,
Пташка і кіт, Два зайці граються, Спрут і рибка, Пінгвін і чайка,
Павучок і хижий квітка, Пень і молодий росточок, Щеня і
досвідчений пес, Лебеді, Лань і свинка, Півень і курка, Муха і
корова, Кінь і вівця.

Назва: «Несміяна»
Мета: розвивати у дітей фантазію, творче мислення, виховувати
любов до казки
Кількість гравців: необмежена
Необхідні ресурси: не потребує
Хід гри
Ця гра дозволить дітям поставити себе на місце відомих
казкових персонажів, які намагалися розсмішити плаксивую
царівну Несміяну, і спробувати виконати те ж саме завдання. На
питання, чи це так легко, як їм здавалося це під час прочитання
казки, вони зможуть відповісти тільки після гри.
За допомогою лічилочки вибираються царівна Несміяна і цар
Берендей. Інші діти грають роль шутов. «Несміяна» і «цар»
поміщаються на підвищення. Завдання «Несміяны» – у жодному
разі не розсміятися, як би її не смішили. Завдання «царя» –
вибрати найкращого з що грають.
Після розподілу ролей «цар» оголошує своїм підданим, що той,
кому вдасться розсмішити його дочка «Несміяну», отримає від
нього в нагороду (призом в даному випадку може бути будь-яка
солодкість) найдорожчий подарунок, який у нього є.
Гравці по черзі протягом хвилини повинні розсмішити
«Несміяну». Той, кому вдається це зробити, одержує приз і
обмінюється з «Несміяной» ролями. Гру можна продовжувати до
тих пір, поки на місці «Несміяны» не побувають всі гравці.

 

Назва: «Веселий клоун»
Мета: розвивати у дітей вміння працювати в колективі,
підтримувати веселий та бадьорий настрій
Кількість гравців: необмежена
Необхідні ресурси: різні предмети, картки з номерами
Хід гри
Для цієї гри потрібні різні предмети, що використовуються для
показу жартівливих номерів: кулі, листки паперу, ножиці,
хусточки, кеглі і т. д. Гравці тягнуть картки з номерами і
визначають послідовність виступів. Завдання кожного гравця:
розіграти перед іншими циркову виставу, тобто запропонувати
клоунський номер. При бажанні гравці можуть об’єднуватися і
показувати номери удвох.
Переможцем у конкурсі вважаються учасник або пара,
запропонували найбільш веселий цирковий номер. Цю гру
можна організувати і між командами. У такому випадку кожна
команда якесь час готується до виступу.
Кожна команда показує свій варіант циркової вистави, в якому
обов’язково повинні брати участь всі гравці (вони можуть грати
ролі дрессированых собачок, мавп, котів та інших звіряток).
Після перегляду вибирається найкращий номер, його учасники
отримують подарунок, в даному випадку це може бути будь-яка
солодкість.

Назва: «Театральне дійство»
Мета: : вчити дітей вживатися в образ, діяти коллективно,
підтримувати інтерес дітей до театральної діяльності.
Кількість гравців: необмежена
Необхідні ресурси: костюми або шапки-маски казкових
персонажів
Хід гри
Гра вчить дітей вживатися в образ, діяти колективно.
Вихователь читає дітям казку (наприклад, казку «Ріпка»), а
потім задає питання: «Що посадив дід? Хто допомагав дідові
витягнути ріпку? А зміг би дід один витягнути ріпку, як ви
думаєте? А хто з персонажів вам більше подобається?» Після
обговорення казки вихователь пропонує дітям пограти в театр.
Педагог розподіляє ролі серед бажаючих, читає вголос казку,
актори діями її зображують. Не зайняті у виставі діти стають
глядачами. Потім діти міняються ролями – глядачі стають
акторами і навпаки. За бажанням дітей можна ще раз програти
цю казку або іншу.
Примітка: в залежності від віку дітей казки можуть бути
простими, що містять короткі репліки («Курочка Ряба»,
«Ріпка»), так і складними, з великою кількістю героїв, з довгими
репліками.
Також замість костюмів можна використовувати звичайні
іграшки або виготовити ляльок, одягнутих на руку. Їх легко
можна пошити з невеликих кольорових клубків, на які
наклеюються вічка, волосся, і клаптиків тканини, з яких
викроюються сукні. Пальчики діти втягається в рукава цих
суконь.

Бесіди з дітьми за темою «Театр»

1. Що таке театр?

Діти, ви знаєте, що таке театр?А чи були ви колись на виставі? Вам сподобалось?

Театр виник дуже давно. Адже колись не було ні телевізора, ні радіо, ні кіно, ні журналів. А так хотілося чогось цікавого, особливо на свято! І завжди були люди, які найкраще вміли співати чи розповідати історії. А інші із задоволенням їх слухали. От із цих співців та оповідачів і вийшли актори – люди, що зробили свій талант професією. Спочатку акторами були тільки чоловіки, які мусили грати усі ролі, і жіночі теж. Для цього вони одягали маски. Саме маска допомагала актору перевтілюватися в те, що вона зображала: у тварин та людей – радісних і зажурених, добрих і злих. Найпершими масками були сумна і весела, а також добра (світла) і зла (темна).

Сумна і весела маски                                Світла і темна маски

Нині у театрі маски рідко використовують, бо актори обов’язково мають уміти зображати різні настрої людини: смуток, радість, задум, подив. Тому що актори навчилися зображати когось або щось, наприклад – дерево, пташку, корову.

А ти зможеш когось зобразити? Спробуй показати тваринок, які зображені на малюнках. (жабка, корова, собачка, мишка) А для цього пригадай, як вони розмовляють, як рухаються, що вміють роботи?

 

 

 

 

 

 

 

Спробуй назвати настрій, який зображає дівчинка.

2. Муза театру Мельпомена

Давним – давно у верховного бога Зевса та богині Мнемосіни народилось дев’ять прекрасних дочок з чистими серцями та дивними голосами. Їх назвали Музами, богинями наук та мистецтв. Богині жили між собою дружно, водили хороводи, співали під звуки давнього музичного інструмента – золотої кіфари. Люди, яких Музи напували джерельною водою, ставали поетами та співаками, танцюристами та акторами, музикантами та вченими. Як серед сестер впізнати Музу театру Мельпомену? ЇЇ одяг був з виноградного листя, на голові був вінок із плюща. Взуття (котурни) Мельпомена носила на дуже високій підошві, що збільшувало її зріст і додавало величності та урочистості в одній руці вона тримала театральну маску (в давнину така маска закривала обличчя, перевтілюючи актора в його персонаж), а в другій – меч (цією зброєю вона начебто долала людські вади).

А тепер я пропоную дівчаткам уявити себе Музами і заспівати знайому пісню або завести веселий хоровод.

 

 

 

 

 

 

3. Театр сьогодні

Колись давно актори грали вистави під відкритим небом ось в таких театрах. (фото 1) Сцена знаходилась внизу, а на пагорбі розташовувалися глядачі. З часом театр змінився – з’явилося приміщення, яке за багато років змінило свій вигляд. В кінці кінців сучасні театри мають ось такий вигляд. (фото 2) Театрів існує багато – це залежить від того, які вистави там показують. Якщо на сцені виставу показують артисти балету або виконують свої партії оперні  співаки, то такий театр називають оперним. (фото 3) Якщо для маленьких глядачів виставу показують ляльки, то це ляльковий театр. (фото 4) Веселу оперету вам покажуть в театрі оперети. (фото 5) Смішні історії можна побачити в театрі драми  та комедії. (фото 6) А от дорослі вистави актори грають в драматичних театрах. (фото 7)  Для вас, діти, теж існує театр, який називається Театр юного глядача. (фото 8)

Як ви думаєте, театри можуть мати імена? Звичайно, театр, як і людина, теж має ім’я. Наприклад, театр для дітей «Тимур», театр для дітей «Зернятко», дитячий театр «Арлекін», театр ляльок «Бавка». Тому скільки є театрів, стільки ж імен.

Я пропоную вам намалювати свій театр і дати йому ім’я.

 

Фото 1. Античний театр

Фото 2. Сучасний театр               Фото 3. Оперний театр

 

 

Фото 4. Ляльковий театр               Фото 5. Театр оперети

 

 

 

 

 

Фото 6. Театр драми і комедії              Фото 7. Драматичний театр

 

 

 

Фото 8 Театр юного глядача

 

 

 

 

4. Що таке афіша?

Для того, щоб люди змогли дізнатися про те, яка вистава йде в театрі, художники готують оголошення. В ньому зазначається назва вистави, де і коли вона буде проходити, можна ознайомитися з прізвищами акторів, які в ній грають роль. Таке оголошення називається афішею. (фото 1)

Також в афіші може бути перелік усіх вистав, які будуть показувати у театрі на протязі місяця. (фото 2)

Зазвичай афіші вішають біля театральної каси, в самій театральній касі або біля театру на дошці оголошень.

А тепер я даю вам завдання – намалюйте свою афішу, але намалюйте такою, щоб глядачам захотілося залишити цю афішу на згадку.

 

 

Фото 1. Афіша вистави           Фото 2. Афіша вистав на місяць

 

5. Що таке квиток? Вхід до театру.

Розглянувши уважно афішу, ви дізналися, яка вистава в театрі йде. Для того, щоб потрапити до театру, необхідно придбати театральний квиток в театральній касі (фото 1). Діти, хто продає квітки у касі? (Касир) (фото 2 ) Коли купуєте квиток, не забувайте про чарівні слова – будь ласка, дякую.  А щоб краще розгледіти та почути, можна попросити у касира квиток ближче до сцени, хоча й здалеку теж буде добре видно й чути.

На театральному квитку (фото 3) вказують назву вистави, число, місяць і час, коли вона відбудеться, ряд і місце, ціну квитка. А збоку знаходиться напис – контроль. Його відірве на вході білетер. (фото 4) Білетер – це працівник  театру, який перевіряє квитки. Як ви гадаєте, для чого білетер надірве квитки? (Для того, щоб можна було проходити далі) Після того, як ви пред’явили квиток

білетеру, ви маєте цей квиток зберегти до кінця     Фото 4. Білетер
вистави, а  тому з ним слід поводитися обережно: не рвати і не м’яти його.

 

Фото 1. Театральна каса                        Фото 2. Касир

 

 

Фото 3. Театральний квиток

 

Повторна бесіда на закріплення теми

Діти, скажіть, для того, щоб потрапити до театру на виставу, що треба зробити? (Придбати квиток) Скажіть, а для чого купують квитки в театр? (Щоб переглянути виставу) Де можна придбати квиток на виставу? (В театральній касі) Хто продає квитки? (Касир) Під час купівлі квитків не забувайте про чарівні слова – будь ласка, дякую.  А щоб краще розгледіти та почути, можна попросити у касира квиток ближче до сцени, хоча й здалеку теж буде добре видно й чути.

Давайте уважно розглянемо театральний квиток і з’ясуємо, що на ньому зображено. (Детально розглядається театральний квиток) Що має бути зазначено в квитку, крім назви вистави та його ціни? Давайте разом перелічимо: число і місяць, коли відбудеться вистава, ряд і місце. А ще збоку має бути напис – контролер. Цей край відірве на вході білетер. Як ви гадаєте, для чого білетер надірве квитки? (Для того, щоб можна було проходити далі) Після того, як ви пред’явили квиток білетеру, ви маєте цей квиток зберегти до кінця вистави, а тому з ним слід поводитися обережно: не рвати і не м’яти його.

 

6. З чого починається театр?

На вході до театру ваш квиток перевірив білетер, ви заходите до театру. І відразу потрапляєте у фойє. (фото 1) Це велике приміщення при вході до глядацької зали. Фойє може бути прикрашене дзеркалами, на стінах можуть висіти фотографії акторів, які грають у цьому театрі, картинки з вистав. Для зручності попід стінами можуть стояти лави, на яких можна зачекати початку вистави. Восени, взимку та весною ми носимо верхній одяг, заходити в якому до глядацької зали не чемно і не зручно. Тому у фойє завжди є гардеробна, в якій можна залишити верхній одяг. (фото 2) Гардеробник, працівник гардеробу, (фото 3) прийме у вас одяг, повісить на вішалку та дасть номерок, по якому ви після вистави заберете одяг назад.

Фото 1. Фойє

 

Фото 2. Гардероб                                   Фото 3. Гардеробник

 

8. Що є в театрі?

В приміщенні театру є буфет, (фото 1) у якому під час антракту можна випити чай із бутербродом або солодощами. Антракт – це перерва між діями у виставі. Під час антракту можна посидіти у фойє на лаві або походити по ньому, розглядаючи фотографії акторів або картинки, що висять на стінах.  Діти, послухайте, що це? (Дорослий бере дзвоник і дзвонить ним.) Це дзвенить дзвінок, але що він означає, ми дізнаємося на наступній нашій зустрічі.

 

Фото 1. Театральний буфет

 

• Глядацька зала

Діти, чуєте? (Дзвенить дзвоник.) Дзвенить перший дзвінок, який запрошує глядачів до зали та зайняти своє місце.

Якщо ви потрапили до великого театру, де виставу можуть подивитися багато людей, глядачам пропонують зайняти місця, які розташовані ярусами, як поверхи у будинку – І поверх, ІІ поверх, ІІІ поверх. (фото 1) Так і яруси – І ярус, ІІ ярус, ІІІ ярус, і навіть ІV ярус. На І ярусі знаходиться партер – це місце найближче розташоване до сцени, далі над партером розташовані балкони ІІ, ІІІ та ІV ярусів.

Ми з вами вже говорили, що кожен глядач має театральний квиток. Діти, пригадайте, що вказується у квитку? (Назва вистави, дата її перегляду, ряд і місце.) Правильно ви згадали, що в квитку вказано ряд і місце, яке займає глядач для перегляду вистави.

Крісла у глядацькій залі розташовані рядами. (фото 2) Найближчий ряд до сцени – це І ряд, далі іде ІІ ряд і т.д. Номер ряду можна знайти на підлокітнику крайнього крісла ряду. В кожному ряду крісла теж мають свій номер – 1, 2, 3 і т.д. Отже, глядач шукає номер ряду і номер місця та сідає у  своє м’яке зручне крісло.

В більшості театрів вистави  супроводжуються музикою. В деяких з них навіть є спеціальне місце для оркестру – це оркестрова яма. (фото 3) Що ж таке оркестр? (Відповідь дітей.) Під час вистави ми його не бачимо, а тільки чуємо, тому що оркестрова яма глибока і музикантів зовсім не видно, вони ніби заховались.

А якщо ви подивитесь вгору, то побачите красиву люстру, яка освітлює всю залу. Але тихіше, чуєте? (Дзвенить дзвоник.) Продзвенів другий дзвінок, який сповіщає, що вистава ось – ось почнеться. (Дзвоник.) А ось і третій дзвенить. Світло поступово згасає, і починається вистава. Та про це ми поговоримо наступного разу.

 

 

 

 

 

Фото 1.  Яруси та партер

Фото 2. Крісла в глядацькій залі

 

 

 

Фото 3. Оркестрова яма та оркестр

 

• Сцена, декорації, освітлення

Я рада вас бачити знову. Згадайте, як глядачі дізнаються, що вистава розпочинається? (Дзвонить дзвінок.) Правильно, давайте послухаємо і порахуємо.(Дорослий дзвонить, діти промовляють – раз, перший дзвінок, два – другий дзвінок, три – третій дзвінок.) З третім дзвінком у залі гасне світло, починає звучати музика і всі глядачі дивляться на сцену. Завіса відкривається, і починається вистава. (фото 1)

Сцена – це місце, де виступають актори. У сцени є свій одяг – завіса, куліса, задник. (фото 1, 2) Завіса зроблена з тканини, яка закриває сцену і все, що на ній знаходиться, до початку вистави. Куліса теж зроблена з тканини, за нею стоять актори, які під час вистави чекають свого виходу на сцену. Задник – це декорація, яка намальована на тканині і прикрашає центральну стіну. Це може бути зображення природи, лісу, річки, квітів, будівель, предметів домашнього вжитку,  побуту, меблів – все те, що допоможе глядачеві зрозуміти, де відбуваються події. Декорації – це все те, що знаходиться на сцені і допомагає акторам передати ті події, які розгортаються під час вистави.

Для того, щоб показати день або ніч, використовують прожектори, які направляють промені світла на сцену. (фото 3) Високо над сценою на стелі розташовані софіти, а на підлозі попереду сцени знаходяться рампи. І прожектори, і рампи, і софіти – це великі лампи, які з різних сторін по різному освітлюють сцену.

А щоб вистава була цікавішою, актори користуються театральними реквізитами або, як ще їх називають, атрибути. Ми з вами теж на святах, розвагах використовуємо різні атрибути. Пригадайте, які? (Діти перераховують.)

Ось бачте, скільки спільного у нас  з театральною сценою – є і куліса, і задник, і декорації, і атрибути. А головне, що всі ви – маленькі актори, які так натхненно вчитеся виступати на сцені, а глядачі – це ваші мами, тата, бабусі та дідусі.

 

 

 

 

Фото 1. Сцена. Завіса

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото 2 Задник. Куліса

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото 3. Прожектори, софіти, рампа

 

• Професія – актор

Ось сцена для вистави вже готова – висять декорації, виставлені театральні реквізити, налаштоване світло, не вистачає тільки кого? (акторів)

Правильно, у театрі на сцені можна побачити своїх улюблених казкових героїв. І ролі цих персонажів грають люди – актори. (фото 1) Їх називають «чарівниками» театру.

Перш ніж виступити на сцені, актори  багато працюють: розучують слова, вчаться говорити їх виразно, з різною інтонацією. Вони уявляють, як гратимутьна сцені, як сміятися чи плакати, як будуть рухатися. Актори заздалегідь продумують, з якого боку їм краще вийти на сцену, де знаходитися на сцені тощо. Актори не лише зображають героїв, а й висловлюють своє ставлення до них. Актори вчаться відчувати та розуміти інших, ставити себе на місце інших людей. І лише тоді, коли все добре виходить, вони показують виставу для глядачів.
Один і той самий актор може грати різні ролі. (фото 2) Побутує навіть

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото 1. Актори

 

 

таке висловлювання «актор увійшов в образ». Актор ніби перетворюється на свого героя,  «перевтілюється», як кажуть у театрі. Тому головне у виставі – це гра акторів.

А під час самої вистави актори весь час прислуховуються до зали: чи подобається глядачам вистава; чи цікаво глядачам; чи все їм зрозуміло; чи подобається глядачам, як вони грають.

А тепер я пропоную вам розглянути малюнки і відповісти, які емоції передають люди, які зображені них?

 

Фото 2.
Актор в різних амплуа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бесіди з дітьми за темою «Театр»

1. Що таке театр?

Діти, ви знаєте, що таке театр?А чи були ви колись на виставі? Вам сподобалось?

Театр виник дуже давно. Адже колись не було ні телевізора, ні радіо, ні кіно, ні журналів. А так хотілося чогось цікавого, особливо на свято! І завжди були люди, які найкраще вміли співати чи розповідати історії. А інші із задоволенням їх слухали. От із цих співців та оповідачів і вийшли актори – люди, що зробили свій талант професією. Спочатку акторами були тільки чоловіки, які мусили грати усі ролі, і жіночі теж. Для цього вони одягали маски. Саме маска допомагала актору перевтілюватися в те, що вона зображала: у тварин та людей – радісних і зажурених, добрих і злих. Найпершими масками були сумна і весела, а також добра (світла) і зла (темна).

Сумна і весела маски                                Світла і темна маски

Нині у театрі маски рідко використовують, бо актори обов’язково мають уміти зображати різні настрої людини: смуток, радість, задум, подив. Тому що актори навчилися зображати когось або щось, наприклад – дерево, пташку, корову.

А ти зможеш когось зобразити? Спробуй показати тваринок, які зображені на малюнках. (жабка, корова, собачка, мишка) А для цього пригадай, як вони розмовляють, як рухаються, що вміють роботи?

 

 

 

 

 

 

 

Спробуй назвати настрій, який зображає дівчинка.

2. Муза театру Мельпомена

Давним – давно у верховного бога Зевса та богині Мнемосіни народилось дев’ять прекрасних дочок з чистими серцями та дивними голосами. Їх назвали Музами, богинями наук та мистецтв. Богині жили між собою дружно, водили хороводи, співали під звуки давнього музичного інструмента – золотої кіфари. Люди, яких Музи напували джерельною водою, ставали поетами та співаками, танцюристами та акторами, музикантами та вченими. Як серед сестер впізнати Музу театру Мельпомену? ЇЇ одяг був з виноградного листя, на голові був вінок із плюща. Взуття (котурни) Мельпомена носила на дуже високій підошві, що збільшувало її зріст і додавало величності та урочистості в одній руці вона тримала театральну маску (в давнину така маска закривала обличчя, перевтілюючи актора в його персонаж), а в другій – меч (цією зброєю вона начебто долала людські вади).

А тепер я пропоную дівчаткам уявити себе Музами і заспівати знайому пісню або завести веселий хоровод.

 

 

 

 

 

 

3. Театр сьогодні

Колись давно актори грали вистави під відкритим небом ось в таких театрах. (фото 1) Сцена знаходилась внизу, а на пагорбі розташовувалися глядачі. З часом театр змінився – з’явилося приміщення, яке за багато років змінило свій вигляд. В кінці кінців сучасні театри мають ось такий вигляд. (фото 2) Театрів існує багато – це залежить від того, які вистави там показують. Якщо на сцені виставу показують артисти балету або виконують свої партії оперні  співаки, то такий театр називають оперним. (фото 3) Якщо для маленьких глядачів виставу показують ляльки, то це ляльковий театр. (фото 4) Веселу оперету вам покажуть в театрі оперети. (фото 5) Смішні історії можна побачити в театрі драми  та комедії. (фото 6) А от дорослі вистави актори грають в драматичних театрах. (фото 7)  Для вас, діти, теж існує театр, який називається Театр юного глядача. (фото 8)

Як ви думаєте, театри можуть мати імена? Звичайно, театр, як і людина, теж має ім’я. Наприклад, театр для дітей «Тимур», театр для дітей «Зернятко», дитячий театр «Арлекін», театр ляльок «Бавка». Тому скільки є театрів, стільки ж імен.

Я пропоную вам намалювати свій театр і дати йому ім’я.

 

Фото 1. Античний театр

Фото 2. Сучасний театр               Фото 3. Оперний театр

 

 

Фото 4. Ляльковий театр               Фото 5. Театр оперети

 

 

 

 

 

Фото 6. Театр драми і комедії              Фото 7. Драматичний театр

 

 

 

Фото 8 Театр юного глядача

 

 

 

 

4. Що таке афіша?

Для того, щоб люди змогли дізнатися про те, яка вистава йде в театрі, художники готують оголошення. В ньому зазначається назва вистави, де і коли вона буде проходити, можна ознайомитися з прізвищами акторів, які в ній грають роль. Таке оголошення називається афішею. (фото 1)

Також в афіші може бути перелік усіх вистав, які будуть показувати у театрі на протязі місяця. (фото 2)

Зазвичай афіші вішають біля театральної каси, в самій театральній касі або біля театру на дошці оголошень.

А тепер я даю вам завдання – намалюйте свою афішу, але намалюйте такою, щоб глядачам захотілося залишити цю афішу на згадку.

 

 

Фото 1. Афіша вистави           Фото 2. Афіша вистав на місяць

 

5. Що таке квиток? Вхід до театру.

Розглянувши уважно афішу, ви дізналися, яка вистава в театрі йде. Для того, щоб потрапити до театру, необхідно придбати театральний квиток в театральній касі (фото 1). Діти, хто продає квітки у касі? (Касир) (фото 2 ) Коли купуєте квиток, не забувайте про чарівні слова – будь ласка, дякую.  А щоб краще розгледіти та почути, можна попросити у касира квиток ближче до сцени, хоча й здалеку теж буде добре видно й чути.

На театральному квитку (фото 3) вказують назву вистави, число, місяць і час, коли вона відбудеться, ряд і місце, ціну квитка. А збоку знаходиться напис – контроль. Його відірве на вході білетер. (фото 4) Білетер – це працівник  театру, який перевіряє квитки. Як ви гадаєте, для чого білетер надірве квитки? (Для того, щоб можна було проходити далі) Після того, як ви пред’явили квиток

білетеру, ви маєте цей квиток зберегти до кінця     Фото 4. Білетер
вистави, а  тому з ним слід поводитися обережно: не рвати і не м’яти його.

 

Фото 1. Театральна каса                        Фото 2. Касир

 

 

Фото 3. Театральний квиток

 

Повторна бесіда на закріплення теми

Діти, скажіть, для того, щоб потрапити до театру на виставу, що треба зробити? (Придбати квиток) Скажіть, а для чого купують квитки в театр? (Щоб переглянути виставу) Де можна придбати квиток на виставу? (В театральній касі) Хто продає квитки? (Касир) Під час купівлі квитків не забувайте про чарівні слова – будь ласка, дякую.  А щоб краще розгледіти та почути, можна попросити у касира квиток ближче до сцени, хоча й здалеку теж буде добре видно й чути.

Давайте уважно розглянемо театральний квиток і з’ясуємо, що на ньому зображено. (Детально розглядається театральний квиток) Що має бути зазначено в квитку, крім назви вистави та його ціни? Давайте разом перелічимо: число і місяць, коли відбудеться вистава, ряд і місце. А ще збоку має бути напис – контролер. Цей край відірве на вході білетер. Як ви гадаєте, для чого білетер надірве квитки? (Для того, щоб можна було проходити далі) Після того, як ви пред’явили квиток білетеру, ви маєте цей квиток зберегти до кінця вистави, а тому з ним слід поводитися обережно: не рвати і не м’яти його.

 

6. З чого починається театр?

На вході до театру ваш квиток перевірив білетер, ви заходите до театру. І відразу потрапляєте у фойє. (фото 1) Це велике приміщення при вході до глядацької зали. Фойє може бути прикрашене дзеркалами, на стінах можуть висіти фотографії акторів, які грають у цьому театрі, картинки з вистав. Для зручності попід стінами можуть стояти лави, на яких можна зачекати початку вистави. Восени, взимку та весною ми носимо верхній одяг, заходити в якому до глядацької зали не чемно і не зручно. Тому у фойє завжди є гардеробна, в якій можна залишити верхній одяг. (фото 2) Гардеробник, працівник гардеробу, (фото 3) прийме у вас одяг, повісить на вішалку та дасть номерок, по якому ви після вистави заберете одяг назад.

Фото 1. Фойє

 

Фото 2. Гардероб                                   Фото 3. Гардеробник

 

8. Що є в театрі?

В приміщенні театру є буфет, (фото 1) у якому під час антракту можна випити чай із бутербродом або солодощами. Антракт – це перерва між діями у виставі. Під час антракту можна посидіти у фойє на лаві або походити по ньому, розглядаючи фотографії акторів або картинки, що висять на стінах.  Діти, послухайте, що це? (Дорослий бере дзвоник і дзвонить ним.) Це дзвенить дзвінок, але що він означає, ми дізнаємося на наступній нашій зустрічі.

 

Фото 1. Театральний буфет

 

• Глядацька зала

Діти, чуєте? (Дзвенить дзвоник.) Дзвенить перший дзвінок, який запрошує глядачів до зали та зайняти своє місце.

Якщо ви потрапили до великого театру, де виставу можуть подивитися багато людей, глядачам пропонують зайняти місця, які розташовані ярусами, як поверхи у будинку – І поверх, ІІ поверх, ІІІ поверх. (фото 1) Так і яруси – І ярус, ІІ ярус, ІІІ ярус, і навіть ІV ярус. На І ярусі знаходиться партер – це місце найближче розташоване до сцени, далі над партером розташовані балкони ІІ, ІІІ та ІV ярусів.

Ми з вами вже говорили, що кожен глядач має театральний квиток. Діти, пригадайте, що вказується у квитку? (Назва вистави, дата її перегляду, ряд і місце.) Правильно ви згадали, що в квитку вказано ряд і місце, яке займає глядач для перегляду вистави.

Крісла у глядацькій залі розташовані рядами. (фото 2) Найближчий ряд до сцени – це І ряд, далі іде ІІ ряд і т.д. Номер ряду можна знайти на підлокітнику крайнього крісла ряду. В кожному ряду крісла теж мають свій номер – 1, 2, 3 і т.д. Отже, глядач шукає номер ряду і номер місця та сідає у  своє м’яке зручне крісло.

В більшості театрів вистави  супроводжуються музикою. В деяких з них навіть є спеціальне місце для оркестру – це оркестрова яма. (фото 3) Що ж таке оркестр? (Відповідь дітей.) Під час вистави ми його не бачимо, а тільки чуємо, тому що оркестрова яма глибока і музикантів зовсім не видно, вони ніби заховались.

А якщо ви подивитесь вгору, то побачите красиву люстру, яка освітлює всю залу. Але тихіше, чуєте? (Дзвенить дзвоник.) Продзвенів другий дзвінок, який сповіщає, що вистава ось – ось почнеться. (Дзвоник.) А ось і третій дзвенить. Світло поступово згасає, і починається вистава. Та про це ми поговоримо наступного разу.

 

 

 

 

 

Фото 1.  Яруси та партер

Фото 2. Крісла в глядацькій залі

 

 

 

Фото 3. Оркестрова яма та оркестр

 

• Сцена, декорації, освітлення

Я рада вас бачити знову. Згадайте, як глядачі дізнаються, що вистава розпочинається? (Дзвонить дзвінок.) Правильно, давайте послухаємо і порахуємо.(Дорослий дзвонить, діти промовляють – раз, перший дзвінок, два – другий дзвінок, три – третій дзвінок.) З третім дзвінком у залі гасне світло, починає звучати музика і всі глядачі дивляться на сцену. Завіса відкривається, і починається вистава. (фото 1)

Сцена – це місце, де виступають актори. У сцени є свій одяг – завіса, куліса, задник. (фото 1, 2) Завіса зроблена з тканини, яка закриває сцену і все, що на ній знаходиться, до початку вистави. Куліса теж зроблена з тканини, за нею стоять актори, які під час вистави чекають свого виходу на сцену. Задник – це декорація, яка намальована на тканині і прикрашає центральну стіну. Це може бути зображення природи, лісу, річки, квітів, будівель, предметів домашнього вжитку,  побуту, меблів – все те, що допоможе глядачеві зрозуміти, де відбуваються події. Декорації – це все те, що знаходиться на сцені і допомагає акторам передати ті події, які розгортаються під час вистави.

Для того, щоб показати день або ніч, використовують прожектори, які направляють промені світла на сцену. (фото 3) Високо над сценою на стелі розташовані софіти, а на підлозі попереду сцени знаходяться рампи. І прожектори, і рампи, і софіти – це великі лампи, які з різних сторін по різному освітлюють сцену.

А щоб вистава була цікавішою, актори користуються театральними реквізитами або, як ще їх називають, атрибути. Ми з вами теж на святах, розвагах використовуємо різні атрибути. Пригадайте, які? (Діти перераховують.)

Ось бачте, скільки спільного у нас  з театральною сценою – є і куліса, і задник, і декорації, і атрибути. А головне, що всі ви – маленькі актори, які так натхненно вчитеся виступати на сцені, а глядачі – це ваші мами, тата, бабусі та дідусі.

 

 

 

 

Фото 1. Сцена. Завіса

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото 2 Задник. Куліса

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото 3. Прожектори, софіти, рампа

 

• Професія – актор

Ось сцена для вистави вже готова – висять декорації, виставлені театральні реквізити, налаштоване світло, не вистачає тільки кого? (акторів)

Правильно, у театрі на сцені можна побачити своїх улюблених казкових героїв. І ролі цих персонажів грають люди – актори. (фото 1) Їх називають «чарівниками» театру.

Перш ніж виступити на сцені, актори  багато працюють: розучують слова, вчаться говорити їх виразно, з різною інтонацією. Вони уявляють, як гратимутьна сцені, як сміятися чи плакати, як будуть рухатися. Актори заздалегідь продумують, з якого боку їм краще вийти на сцену, де знаходитися на сцені тощо. Актори не лише зображають героїв, а й висловлюють своє ставлення до них. Актори вчаться відчувати та розуміти інших, ставити себе на місце інших людей. І лише тоді, коли все добре виходить, вони показують виставу для глядачів.
Один і той самий актор може грати різні ролі. (фото 2) Побутує навіть

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Фото 1. Актори

 

 

таке висловлювання «актор увійшов в образ». Актор ніби перетворюється на свого героя,  «перевтілюється», як кажуть у театрі. Тому головне у виставі – це гра акторів.

А під час самої вистави актори весь час прислуховуються до зали: чи подобається глядачам вистава; чи цікаво глядачам; чи все їм зрозуміло; чи подобається глядачам, як вони грають.

А тепер я пропоную вам розглянути малюнки і відповісти, які емоції передають люди, які зображені них?

 

Фото 2.
Актор в різних амплуа

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бесіди з дітьми за темою «Театр»

1. Що таке театр?

Діти, ви знаєте, що таке театр?А чи були ви колись на виставі? Вам сподобалось?

Театр виник дуже давно. Адже колись не було ні телевізора, ні радіо, ні кіно, ні журналів. А так хотілося чогось цікавого, особливо на свято! І завжди були люди, які найкраще вміли співати чи розповідати історії. А інші із задоволенням їх слухали. От із цих співців та оповідачів і вийшли актори – люди, що зробили свій талант професією. Спочатку акторами були тільки чоловіки, які мусили грати усі ролі, і жіночі теж. Для цього вони одягали маски. Саме маска допомагала актору перевтілюватися в те, що вона зображала: у тварин та людей – радісних і зажурених, добрих і злих. Найпершими масками були сумна і весела, а також добра (світла) і зла (темна).

Нині у театрі маски рідко використовують, бо актори обов’язково мають уміти зображати різні настрої людини: смуток, радість, задум, подив. Тому що актори навчилися зображати когось або щось, наприклад – дерево, пташку, корову.

А ти зможеш когось зобразити? Спробуй показати тваринок, які зображені на малюнках. (жабка, корова, собачка, мишка) А для цього пригадай, як вони розмовляють, як рухаються, що вміють роботи?

1. Муза театру Мельпомена

Давним – давно у верховного бога Зевса та богині Мнемосіни народилось дев’ять прекрасних дочок з чистими серцями та дивними голосами. Їх назвали Музами, богинями наук та мистецтв. Богині жили між собою дружно, водили хороводи, співали під звуки давнього музичного інструмента – золотої кіфари. Люди, яких Музи напували джерельною водою, ставали поетами та співаками, танцюристами та акторами, музикантами та вченими. Як серед сестер впізнати Музу театру Мельпомену? ЇЇ одяг був з виноградного листя, на голові був вінок із плюща. Взуття (котурни) Мельпомена носила на дуже високій підошві, що збільшувало її зріст і додавало величності та урочистості в одній руці вона тримала театральну маску (в давнину така маска закривала обличчя, перевтілюючи актора в його персонаж), а в другій – меч (цією зброєю вона начебто долала людські вади).

А тепер я пропоную дівчаткам уявити себе Музами і заспівати знайому пісню або завести веселий хоровод.

 

2. Театр сьогодні

Колись давно актори грали вистави під відкритим небом ось в таких театрах. Сцена знаходилась внизу, а на пагорбі розташовувалися глядачі. З часом театр змінився – з’явилося приміщення, яке за багато років змінило свій вигляд. В кінці кінців сучасні театри мають ось такий вигляд.  Театрів існує багато – це залежить від того, які вистави там показують. Якщо на сцені виставу показують артисти балету або виконують свої партії оперні  співаки, то такий театр називають оперним. Якщо для маленьких глядачів виставу показують ляльки, то це ляльковий театр.  Веселу оперету вам покажуть в театрі оперети. Смішні історії можна побачити в театрі драми  та комедії. А от дорослі вистави актори грають в драматичних театрах.   Для вас, діти, теж існує театр, який називається Театр юного глядача.

Як ви думаєте, театри можуть мати імена? Звичайно, театр, як і людина, теж має ім’я. Наприклад, театр для дітей «Тимур», театр для дітей «Зернятко», дитячий театр «Арлекін», театр ляльок «Бавка». Тому скільки є театрів, стільки ж імен.

Я пропоную вам намалювати свій театр і дати йому ім’я.

 

 

Що таке афіша?

Для того, щоб люди змогли дізнатися про те, яка вистава йде в театрі, художники готують оголошення. В ньому зазначається назва вистави, де і коли вона буде проходити, можна ознайомитися з прізвищами акторів, які в ній грають роль. Таке оголошення називається афішею.

Також в афіші може бути перелік усіх вистав, які будуть показувати у театрі на протязі місяця.

Зазвичай афіші вішають біля театральної каси, в самій театральній касі або біля театру на дошці оголошень.

А тепер я даю вам завдання – намалюйте свою афішу, але намалюйте такою, щоб глядачам захотілося залишити цю афішу на згадку.

 

Що таке квиток? Вхід до театру.

Розглянувши уважно афішу, ви дізналися, яка вистава в театрі йде. Для того, щоб потрапити до театру, необхідно придбати театральний квиток в театральній касі . Діти, хто продає квітки у касі? (Касир)  Коли купуєте квиток, не забувайте про чарівні слова – будь ласка, дякую.  А щоб краще розгледіти та почути, можна попросити у касира квиток ближче до сцени, хоча й здалеку теж буде добре видно й чути.

На театральному квитку  вказують назву вистави, число, місяць і час, коли вона відбудеться, ряд і місце, ціну квитка. А збоку знаходиться напис – контроль. Його відірве на вході білетер.  Білетер – це працівник  театру, який перевіряє квитки. Як ви гадаєте, для чого білетер надірве квитки? (Для того, щоб можна було проходити далі) Після того, як ви пред’явили квиток

білетеру, ви маєте цей квиток зберегти до кінця
вистави, а  тому з ним слід поводитися обережно: не рвати і не м’яти його.

Повторна бесіда на закріплення теми

Діти, скажіть, для того, щоб потрапити до театру на виставу, що треба зробити? (Придбати квиток) Скажіть, а для чого купують квитки в театр? (Щоб переглянути виставу) Де можна придбати квиток на виставу? (В театральній касі) Хто продає квитки? (Касир) Під час купівлі квитків не забувайте про чарівні слова – будь ласка, дякую.  А щоб краще розгледіти та почути, можна попросити у касира квиток ближче до сцени, хоча й здалеку теж буде добре видно й чути.

Давайте уважно розглянемо театральний квиток і з’ясуємо, що на ньому зображено. (Детально розглядається театральний квиток) Що має бути зазначено в квитку, крім назви вистави та його ціни? Давайте разом перелічимо: число і місяць, коли відбудеться вистава, ряд і місце. А ще збоку має бути напис – контролер. Цей край відірве на вході білетер. Як ви гадаєте, для чого білетер надірве квитки? (Для того, щоб можна було проходити далі) Після того, як ви пред’явили квиток білетеру, ви маєте цей квиток зберегти до кінця вистави, а тому з ним слід поводитися обережно: не рвати і не м’яти його.

 

З чого починається театр?

На вході до театру ваш квиток перевірив білетер, ви заходите до театру. І відразу потрапляєте у фойє.  Це велике приміщення при вході до глядацької зали. Фойє може бути прикрашене дзеркалами, на стінах можуть висіти фотографії акторів, які грають у цьому театрі, картинки з вистав. Для зручності попід стінами можуть стояти лави, на яких можна зачекати початку вистави. Восени, взимку та весною ми носимо верхній одяг, заходити в якому до глядацької зали не чемно і не зручно. Тому у фойє завжди є гардеробна, в якій можна залишити верхній одяг.  Гардеробник, працівник гардеробу,  прийме у вас одяг, повісить на вішалку та дасть номерок, по якому ви після вистави заберете одяг назад.

 

Що є в театрі?

В приміщенні театру є буфет,  у якому під час антракту можна випити чай із бутербродом або солодощами. Антракт – це перерва між діями у виставі. Під час антракту можна посидіти у фойє на лаві або походити по ньому, розглядаючи фотографії акторів або картинки, що висять на стінах.  Діти, послухайте, що це? (Дорослий бере дзвоник і дзвонить ним.) Це дзвенить дзвінок, але що він означає, ми дізнаємося на наступній нашій зустрічі.

 

Професія – актор

Ось сцена для вистави вже готова – висять декорації, виставлені театральні реквізити, налаштоване світло, не вистачає тільки кого? (акторів)

Правильно, у театрі на сцені можна побачити своїх улюблених казкових героїв. І ролі цих персонажів грають люди – актори.  Їх називають «чарівниками» театру.

Перш ніж виступити на сцені, актори  багато працюють: розучують слова, вчаться говорити їх виразно, з різною інтонацією. Вони уявляють, як гратимутьна сцені, як сміятися чи плакати, як будуть рухатися. Актори заздалегідь продумують, з якого боку їм краще вийти на сцену, де знаходитися на сцені тощо. Актори не лише зображають героїв, а й висловлюють своє ставлення до них. Актори вчаться відчувати та розуміти інших, ставити себе на місце інших людей. І лише тоді, коли все добре виходить, вони показують виставу для глядачів.
Один і той самий актор може грати різні ролі.  Побутує навіть таке висловлювання «актор увійшов в образ». Актор ніби перетворюється на свого героя,  «перевтілюється», як кажуть у театрі. Тому головне у виставі – це гра акторів.

А під час самої вистави актори весь час прислуховуються до зали: чи подобається глядачам вистава; чи цікаво глядачам; чи все їм зрозуміло; чи подобається глядачам, як вони грають.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Консультації

Для батьків

Консультація для батьків «Значення театралізованої діяльності дошкільників в сім’ї»
Мета: сприяти підвищенню педагогічної культури батьків, поповненню їх знань з театралізованої діяльності дитини в сім’ї та дитячому садку.
Завдання: — залучати батьків до театрально-культурному житті ЗДО;
— Сприяти об’єднанню батьківського колективу, залучення в життєдіяльність групового колективу;
— Створити умови для організації спільної театральної діяльності дітей і дорослих, спрямовані на їх зближення;
— Здійснювати повноцінний підхід до мовного розвитку дітей засобами театралізованої діяльності;
— Підвищувати мовну компетентність батьків.
Великий російський поет О. С. Пушкін називав театр «чарівним краєм»,
доречно додати, що це чарівний край, в якому дитина живе, граючи, а в грі він пізнає світ таким, як він є, з усіма його Примітно.
Театральне мистецтво зрозуміло дітям, адже в основі театру лежить гра. Театр має величезний доброзичливим впливом на емоційний світ дитини.
На перших порах головну роль в театралізованій діяльності повинні брати на себе батьки, розповідаючи і показуючи різні казки та потішки, щоб до 3-4 років діти, наслідуючи дорослим, самостійно могли обіграти фрагменти літературних творів.
Домашній театр — це сукупність театралізованих ігор та різноманітних видів театру.
Сюди можуть входити ляльковий, настільний, тіньовий театри.
Батьки можуть організувати ляльковий театр, використовуючи наявні в будинку іграшки або Ізготавленіе своїми руками з різних матеріалів.
Діти люблять перевтілюватися в улюблених героїв і діяти від їх імені відповідно до сюжетами казок, мультфільмів, дитячих вистав.
Домашні постановки допомагають задовольнити фізичний і емоційний потенціал. Діти вчаться помічати хороші і погані вчинки, виявляти допитливість, вони стають більш розкутими і товариськими, вчаться чітко формулювати свої думки та викладати їх публічно, тонше відчувати і пізнавати навколишній світ.
Значення театралізованої діяльності у всебічному розвитку неможливо переоцінити: розвивається мова, пам’ять, цілеспрямованість, посидючість, відпрацьовуються фізичні навички (імітація рухів різних тварин, людей). Крім того, заняття театральною діяльністю вимагають рішучості, працьовитості, кмітливості. А як загоряються очі малюка, коли дорослий читає вголос, інтонаційно виділяючи характер кожного героя твору!
Наслідуючи інтонаційної виразності мовлення дорослого, дитина сам виразно передає зміст твору, підтримує діалог, намагається точно відобразити події. Таким чином розвивається у дитини діалогічна мова, її інтонаційна виразність, а в подальшому засвоюється літературна мова, що так необхідно в школі.
Театралізовані ігри завжди радують дітей, користуючись у них незмінною любов’ю. Діти бачать навколишній світ через образи, фарби, звуки. Вони сміються, коли сміються персонажі, сумують, засмучуються разом з ними. Із задоволенням перевтілюючись в полюбився образ, малюки добровільно приймають і привласнюють властиві йому риси.
Різноманітність тематики, засобів зображення, емоційність театралізованих ігор дають можливість використовувати їх з метою всебічного виховання особистості.
Батьки можуть також стати ініціаторами організації в домашній обстановці різноманітних театралізованих ігор. Це можуть бути ігри-забави, ігри-драматизації під читання, наприклад, віршів А. Барто «Я люблю свою конячку..», «Зайчика кинула господиня» і ін. Слухання казок, записаних на дисках, з їх подальшим розігруванням і інше. Такі спільні розваги можуть зіграти велику роль в створенні дружньої довірчої, творчої атмосфери в сім’ї, що важливо для зміцнення сімейних відносин.
Для організації такої діяльності в сім’ї повинна бути створена відповідна художньо-естетична середовище, що передбачає наявність іграшок або ляльок, зроблених своїми руками, фонетекі і бібліотеки казок, дитячих музичних інструментів, інструментів-саморобок, дидактичних ігор.
Цінність театральної діяльності в тому, що вона допомагає дітям візуально побачити зміст літературного твору, розвиває уяву, без якого неможливе повноцінне сприйняття художньої літератури. Адже вміння жваво уявити собі те, про що читаєш або чуєш, виробляється на основі зовнішнього бачення, з досвіду реальних уявлень. Драматизація служить для дитини засобом прояву артистичних здібностей, розвитку мови, морального досвіду. Гра в театр дуже близька дитині, який прагне все свої переживання і враження висловити в дії.
Хочеться особливо відзначити, що в процесі театралізованої діяльності активізується словник дитини, вдосконалюється звукова культура мовлення, пам’ять, формується ставлення до навколишнього світу.
Необхідно участь батьків у театральній діяльності дітей і в дитячому садку. Це викликає у дітей багато емоцій, загострює почуття гордості за батьків, які беруть участь в спільних театралізованих постановках.

 

Консультація для батьків “Навіщо дитині ляльковий театр”

Шановні батьки!

Згадайте своє дитинство. Хто з вас не мріяв хоча б один раз, щоб улюблені іграшки, що стали кращими друзями, ожили й заговорили?

 

Але, виявляється, чудо “живої” іграшки все-таки можливо!

Хочемо нагадати Вам про ганчіркову м’яку ляльку, яку можна “пожвавити” за допомогою руки й “оживити” силою своїх емоційних переживань. Чи доводилося Вам коли-небудь знайомити малюка із цією іграшкою? Якщо так, то згадаєте його першу реакцію. Дитина вже звикла до навколишніх її звичайних ляльок, що завмерли в одній позі й виражає лише одну емоцію, а те й зовсім байдужим. І отут раптом вона бачить ляльку, що тягнеться до неї руками, киває головою, невимушено розкланюється й здоровається з начебто сама собою… Здивування, цікавість, бажання поторкати й розгадати таємницю “живої” іграшки – все виражається на особі маленької дитини.

За першим незабутнім враженням треба освоїти можливостей ляльки, які виявляються практично безмежними.

 

У чому ж переваги такої іграшки і гри з нею? Ось декілька порад, як ви можете організувати вдома ляльковий театр:

1. Одягаючи ляльку на руку, дитина “зливається” з нею, ототожнюється з персонажем, у який буде грати. З її допомогою вона може не просто відпрацьовувати моделі поводження, як це робить зі звичайною лялькою. З нею дитина здатний емоційно виразити все те, що її тривожить і хвилює, говорячи не від своєї особи, а від імені казкового персонажа, що живе в уявному світі.

До речі кажучи, саме тому ляльки-рукавички використаються дитячими психологами в психокорекційній роботі. На занятті психолог пропонує дитині розіграти спеціально для неї придуманий сценарій. У процесі подання, у тім або іншому виді відтворити ситуацію, що травмує дитину, дитина за допомогою ляльки-рукавички виражає свої переживання й агресію. Таким чином, діти позбуваються від їхніх страхів, що мучили, і негативних емоцій.

2. Лялька-рукавичка, сама по собі несе деякий емоційний образ. Як правило, лялька – весела або смутна – зображує позитивного або негативного героя якої-небудь казки, мулт – або телефільму. Граючи з лялькою, дитина психологічно переживає роль. А виходить, здобуває настільки необхідний їй емоційний досвід проходження полярних станів. Кілька різнохарактерних ляльок-рукавичок допоможуть малюку відповістити на запитання, як це – бути злим або добрим, брехливим або правдивим, розумним або дурним, довірливим або підозрілим, сміливим або боягузливим, відкритим або замкнутим, дратівливим або спокійним… І нарешті, головне, як це – бути дорослим? У грі дитина більше не маля, вона – дорослий: вирішує дорослі проблеми, сама справляється з життєвими ситуаціями, самостійно робить вибір.

3. У театральній постановці може брати участь вся родина, а щоб дитині було цікавіше, запросіть для гри її однолітків. Нехай кожний з малят вибере героя, що йому симпатичний. Навчіть дітей називати вголос свою роль і пояснювати в грі свої дії, озвучувати персонажа. “Я – жабка-скрекотушка”, “Я – лисичка-сестричка”, “Я -вовчок-сірий бочок” – кожний з героїв говорить із особливою інтонацією, виражає тільки йому властивий характер. І пам’ятайте, театр – це чарівне дійство, для якого потрібно забезпечити відповідну “магічну” обстановку: півморок, лаштунки, за допомогою свіч або різнобарвного підсвічування можна створити таємничу гру світла й тіні.

4. Театралізовані ігри є різновидністю сюжетно-рольових ігор. Вони мають спільну будову й ознаки: зміст, творчий задум, роль, сюжет, рольові та організаційні дії, правила, рольові та організаційні взаємини. Джерелом змістовності цих компонентів с навколишній, світ. Враження навколишньої дійсності є опорою для творчості дорослого і дітей. Кожна форма, зміст можуть бути розіграні в кількох варіантах. Істотна відмінність театралізованих ігор – заздалегідь відомий сценарій, в основі якого лежить зміст казки, вірша, оповідання тощо. Головний сюжет мовби веде за собою гру. Але, полегшуючи розвиток теми, він разом з тим зменшує можливості дорослого і дітей творчо її розвивати.

5. Активна участь дитини у підготовці та ході гри розвиває в неї самостійність, ініціативу, творчість.

6. Можна запропонувати дитині імпровізувати з іграшками, по ходу придумувати сюжет. Імпровізовані ігри дають можливість розвивати  дитячу творчість, фантазію, пам’ять, мову.

7. Ніколи не слід повторювати буквально, одну й ту ж саму гру. Щоразу треба придумувати новий варіант або влаштовувати сюрприз на початку, в середині чи кінці гри. Несподівані ситуації, різноманітність у розігруванні сюжету, ролей зацікавлюють дитину, спонукають її до власних пошуків, знахідок.

 

Для вихователів

 

«Формування творчої особистості дошкільника під час театральної діяльності»

     Як стверджував відомий педагог Василь Сухомлинський: «Діти мають жити в світі краси, гри, казки, музики, малюнка, фантазії, творчості». Саме організація театральної діяльності дітей забезпечує реалізацію цього постулату.

     Поняття «творчої активності» дітей дошкільного віку розглядають у психолого-педагогічній літературі разом із проблемою розвитку креативності, дитячої творчості. Завдяки театральній діяльності діти розвиваються духовно, відбувається становлення їхніх характерів, особистості в суспільстві, проявляються креативні здібності.

     У дошкільній педагогіці для визначення діяльності, що пов’язана з театром, використовують спеціальні терміни: «театральна діяльність», «театрально-ігрова діяльність», «ігри за сюжетами літературних творів», «театрально-мовленнєва діяльність».

     Театральна діяльність — це художня діяльність, що пов’язана зі сприйманням творів театрального мистецтва і відтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів.

     Театралізовані ігри — це розігрування в особах певного літературного твору, відтворення за допомогою виражальних засобів (інтонації, жестів, пози, ходи) конкретних образів.

     Кандидат педагогічних наук Лілія Макаренко виокремила такі положення, що розкривають роль театрального мистецтва у формуванні особистості:

•         у процесі спілкування з театром зароджуються та розвиваються емоційно-естетичні переживання. Мистецтво театру вчить любити прекрасне, розвиває здатність співпереживати. Підготовка до відвідування театру, оформлення театральної споруди, яскраві вогні рампи, вистава, антракт, оплески, квіти — усе це створює відчуття тривалого свята, учасником якого є кожен глядач;

     Ігромайстер — людина- професіонал, яка у грі та всіх пов’язаних з нею процесах керується гуманними принципами і бажанням відкривати дітям найкращі краєвиди їхньої душі й довкілля

•         співчуття, яке з’являється, коли глядачі дивляться виставу, є передумовою формування емпатичних почуттів — діти живуть інтересами та справами героїв п’єси, визначають своє ставлення до дійових осіб і їх вчинків;

•         розвивається пізнавальна культура дитини, розширюються її уявлення про особливості образотворчого та музичного мистецтва, які супроводжують сценічне дійство;

•         удосконалюються психічні процеси (пам’ять, уява, мислення), розширюється світогляд та розвивається мовлення. У дітей формується вміння творчого самовираження, розвивається здатність до використання прийомів імпровізації, прагнення до перевтілення, вміння від простого наслідування перейти до твор-чого самовияву.

Готовність вихователя до організації театральної діяльності

Ефективне керівництво театрально-ігровою діяльністю дітей в дошкільному закладі буде успішним за умови володіння педагогом загальними та спеціальними педагогічними вміннями, а також готовності вихователя до організації те-атральної діяльності. Під готовністю вихователя Лілія Макаренко розуміє:

• усвідомлення важливості та необхідності театральної діяльності для розвитку особистості дитини;

• наявність знань про театр і театральну діяльність;

• достатній рівень практичних умінь для організації дитячої театральної діяльності.

Відомий ігромайстер Микола Шуть вважає, що серед необхідних якостей сучасного вихователя вагоме місце посідає ігромайстерність.

Справжній ігромайстер — людина-імпровізатор, яка щомиті готова до нового розгортання ситуації, подій, реакцій учасників.

Усвідомлення педагогом важливості та необхідності театральної діяльності для творчого розвитку дитини, допоможе спроектувати та організувати  освітній процес системно, послідовно, збагачуючи емоційно-чуттєву сферу дитини, удосконалюючи її творчі здібності, розвиваючи природний інтерес до художньо-творчої діяльності та мистецтва.

Значення театральної діяльності для всебічного розвитку дитини

     Театрально-ігрова діяльність відіграє важливу роль у фізичному розвитку дитини, адже під час ігор активізуються всі компоненти здоров’я (фізичне, психічне, соціальне, духовне), дитина залучається до показу окремих дій, використовує різні рухи під час театралізованих ігор (пантоміма, вправи-імітації, вправи-етюди, хороводні ігри), добирає їх відповідно до характеру персонажа.

Завдяки участі в театральній діяльності у дітей активізується пізнавальний розвиток. Зокрема, інтенсивно розвиваються такі пізнавальні процеси, як: сприймання, пам’ять, мислення, увага, уява, що сприяють орієнтації дітей в навколишньому світі. Вміло поставлені вихователем проблемні запитання щодо змісту твору, який розігрують, спонукають дітей думати, аналізувати, робити висновки та узагальнення.

     Взаємозв’язок театральної діяльності та мовленнєвого розвитку полягає в тому, що діти мають змогу вправлятися у сюжетоскладанні та складанні сценаріїв, вести ігрові діалоги-імпровізацїї. Під час роботи над виразністю слів пер-сонажів активізується словник дітей, удосконалюється звукова культура мовлення, інтонаційна виразність.

       Театральна діяльність є також невід’ємною частиною художньо-естетичного розвитку дітей. Під час образотворчої діяльності вони малюють, роблять аплікації, ліплять казкових персонажів, атрибути до вистави, створюють ескізи костюмів, масок, декорацій та спільно з вихователем виготовляють їх.

     Як засіб креативного розвитку театральна діяльність дає змогу дітям розв’язувати проблемні ситуації як опосередковано, від імені певного персонажа, так і проявляючи творчість під час створення та розв’язання ситуацій, змінюючи події у виставі.

     Театралізовані ігри мають соціально-моральне спрямування. Через зміст казок, поведінку персонажів дитина висловлює своє ставлення до них, формулює самостійні оцінні судження, дає морально-етичні та естетичні оцінки героям, розуміє зміст і форму людських взаємин — це доброта, дружба, чесність, сміливість тощо. У дітей формується моральна позиція щодо людського оточення, вони вчаться орієнтуватися в моральних цінностях. Театральна діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань дітей, засобом їх залучення до духовних цінностей.

     Театральні ігри сприяють емоційно-ціннісному розвитку дітей, змушують їх співчувати персонажам, співпереживати подіям, які розігруються у виставі, опанувати «азбуку» емоцій для відтворення потрібного казкового персонажа. Метою педагогічної роботи з емоційного розвитку дошкільників є введення дітей у складний світ людських емоцій, виховання емоційної сприйнятливості, чутливості, культури емоційної поведінки, вміння відгукуватися на емоційно насичене середовище.

Створення осередків театрально-освітнього простору

    Для успішного емоційного розвитку дошкільників необхідно звернути належну увагу на модернізацію театрально-освітнього простору. Так, слід обладнати осередки, які безпосередньо сприятимуть емоційному насиченню життя дитини та забезпечать умови для формування життєвого досвіду, розвитку емоційної сфери та творчих здібностей. Доцільно змоделювати у групах дошкільного закладу:

•         осередок театральної діяльності, або «Куточок казки»;

•         осередок «Маленький актор»;

•         осередок корекції та розвантаження «Я — особистість».

    Осередок театральної діяльності, або «Куточок казки», має містити різні види театру. Що більше різних видів театру буде використовувати вихователь у своїй роботі, то глибше й ефективніше вони впливатимуть на розумові здібності почуття й емоції вихованців.

ЗВЕРНІТЬ УВАГУ! Використовуючи у роботі з дітьми старшого дошкільного віку різні види театру, слід організовувати спеціальні практичні заняття, під час яких формувати в дітей уміння й навички роботи з цими видами театру. Скажімо, для навчання ляльковедення проводити практичні заняття «Оживи ляльку». Такі заняття спрямовані на оволодіння дитиною мистецтвом сценічних рухів ляльки, їх узгодження з мовленням та рухами інших персонажів.

У осередку театральної діяльності мають міститися такі атрибути, як:

•         ширма для показу лялькового театру легка, зручна, із завісою для зміни декорацій під час вистави;

•         різні види театральних ляльок;

•         маски, виготовлені власноруч дітьми.

    Слід потурбуватися і про музичний супровід — сформувати фонотеку інструментальної музики та запису звуків природи.

    Осередок «Маленький актор» доцільно обладнати світлинами відомих акторів у різних ролях, фотоальбомом дітей-акторів, ескізами масок. Тут варто розмістити «театральну скриню», в якій зберігати елементи костюмів, заготовки для них різні види тканин; аксесуари, як-от капелюшки, стрічки, гудзики, броші, реквізити тощо. Враховуючи особливості тендерної соціалізації дошкільників, в осередку мають бути атрибути, що відповідають інтересам і хлопчиків, і дівчаток.

     У осередку корекції та розвантаження « особистість» слід розмістити збірки відеосюжетів, мультфільмів, картин, ілюстрацій соціально-морального змісту, набір світлин та схем із зображеннями різного настрою, піктограми, сімейні міні-фотоальбоми, дидактичні посібники психологічної спрямованості: «Кубик настрою» «Мішок крику», «Абетка настрою», «Скриня страху», «Емоційний колобок», люстерка, малюнкові тести, дидактичні ігри емоційно-ціннісного спрямування. Робота в цьому осередку сприятиме формуванню в дітей правило доцільної поведінки та навичок розрізнення позитивних і негативних емоційних станів.

     Для забезпечення ефективності освітнього процесу слід використовувати інтеграційний підхід до організації театральної діяльності та різні форми роботи, а саме:

• інтеграція мистецьких видів діяльності;

• предметно-практична діяльність — малювання ліплення, аплікація, виготовлення декорацій та ляльок до вистав;

• проведення розваг, свят, тематичних днів День казки, День театру тощо;

• самостійна художня діяльність в особистий час дитини;

• гурткова робота;

• слухання музики, літературних творів;

• театралізовані ігри, драматизації, сюжет-но-рольові ігри, ігри-тренінги, ігри імітації, пальчикові ігри;

• організація виставок, вистав з використанням різних видів театру;

• психологічні вправи — психогімнастика, вправи-емпатії, вправи-етюди, релаксаційні вправи;

• особистісно орієнтоване спілкування, спілкування з однолітками;

• партнерська діяльність з музичним керівником, психологом;

• конкурси;

• організована театральна діяльність.