Репресовані письменники Черкащини

                     РЕПРЕСОВАНІ ЛІТЕРАТОРИ

                       (ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ

ПОЛІТИЧНИХ РЕПРЕСІЙ В УКРАЇНІ)

20—30 роки XX століття. На літературну арену виходять молоді талановиті творчі сили. То була доба буйного розквіту національної культури. Яскравими зорями спалахує талант М. Зерова, Г. Косинки, М. Драй-Хмари, В. Винниченка, П. Филиповича та багатьох інших.
Літературно-мистецьке покоління цього періоду дало високохудожні твори у галузі літератури, живопису, музики, театру.
Сталінські яничари побачили в ньому загрозу власному існуванню. Літературна полеміка набула характеру політичного цькування. Під корінь вирубувалась українська культура. Нищівного удару завдано було українському письменству. Люди щезали здебільшого вночі. Вдень розповзались тривожні чутки про підступні акції «ворогів народу».

Отак близько 250 українських письменників потрапили в катівні, де не те що писати, а й дума­ти заборонялося під страхом смертної кари, де не­втомні жорна репресивних органів перемелювали мільйони: нашу надію, наше майбутнє, нашу культуру.
У світлі нинішнього дня по-новому постають перед нами люди і події тих років. З трагічного небуття приходять до нас не просто окремі постаті — до народу повертаються живо­творні пласти рідної культури.Серед них – наші талановиті земляки:

Олекса Влизько,
Михайло Драй-Хмара,
Павло Филипович,
Юрій Лавриненко,
Степан Бен,
Олена Журлива,
Агатангел Кримський,
Андрій Сторожук,
Юхим Ґедзь,
Дмитро Борзяк

Михайло Драй-Хмара належав до тих діячів української культури, чий світогляд формувався до зламів 1917 р. і хто не брав участі у визвольних змаганнях, був начебто десь на обочині громадсько-суспільних процесів, — але при цьому відігравав важливу роль у становленні національної науки і мистецтва.
М. Драй-Хмара не був байдужим до всього, що відбувалось довкола, хоча й не возвеличував нову добу. Пам’ятаймо, поет зазнав помітного впливу сим­волізму. Не випадково дехто з критиків (скажімо, Ю. Шерех) навіть відстоює тезу, що поезія М.Драй-Хмари — типова поезія символіста, притому символіста видатного. Митець справді складав данину поетиці символіз­му — створював багатозначні образи, використовував інакомовлення, захоплювався музикою слова тощо.
Чудовим взірцем справжньої поезії став сонет М. Драй-Хмари «Лебеді»

Котова Олена Костівна (літературний псевдонім – Олена Журлива ) народилася 24 червня 1898 року в м. Сміла у багатодітній сім’ї сільського вчителя. Закінчивши початкову школу, екстерном склала іспити в Уманській гімназії і вступила на філологічний факультет (за конкурсом атестатів) Вищих жіночих курсів у Києві, який закінчила 1922 року, одержавши диплом кандидата філологічних наук. Опісля вчителювала у школах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Москви, Кіровограда.
1914 року майбутня поетеса була заарештована царською поліцією за участь у демонстрації в день відзначення пам’яті Т. Г. Шевченка.Приголомшливі сфальшовані судові процеси над вигаданими “ворогами народу” із СВУ, самогубство Хвильового і Скрипника, масові арешти творчої інтелігенції вселяють у серце поетеси тривожні передчуття і не спонукають до творчості. Ті гіркі передчуття виявилися небезпідставними: Олену Журливу було арештовано 1938 року в Москві. Кілька місяців тривало слідство, і лише 26 квітня 1939 року особлива нарада НКВС СРСР засудила поетесу до позбавлення волі у виправно-трудових таборах Алтаю на три роки

Освітяни Черкащини – жертви радянського тоталітарного режиму / [наук. ред. В. В. Масненко ; упоряд. В. В. Масненко, В. С. Романов та ін.]. – Черкаси : Брама-Україна, 2009. – 271 с. : іл. Документальне видання містить детальну інформацію про політику репресій радянського тоталітарного режиму щодо працівників освіти Черкаського краю. До книги включено порайонні списки репресованих освітян Черкаської області, зокрема біографічні відомості про понад 680 арештованих, загиблих (також реабілітованих) учителів і викладачів. Друга частина видання – серія науково-популярних та художніх нарисів, у яких відображено долі окремих репресованих. Серед них: Володимир Дурдуківський, Марк Грушевський, Георгій Карась- Галинський, Роман Гуцало, Улян Коваль, Вікторія Мошковська, Петро Циганюк, співробітники Черкаського педагогічного інституту. Книга містить також витяги з архівних судових справ і спогадів сучасників подій, фотодокументи, серед них світлини репресованих, фотокопії судових справ.