У світі казки

Казки – це душа українського народу. 

Почуті у ранньому дитинстві, вони протягом усього життя супроводжують нас і, безперечно, впливають на світогляд кожного та національну культуру взагалі. 

Веселі та сумні, «чарівні» та побутові українські народні казки впливають на національну культуру. Інколи ми навіть зустрічаємо людей, котрі схожі на казкових героїв як близнюки.

Придивіться: зажурена подруга нагадує Царівну-Несміяну, сусід — викопаний Кожум’яка, власних дітей ми жартівливо кличемо Івасиками-Телесиками або Котигорошками… 

А ще можна зустріти хоробрих ковалів, хитрих селян та нерозумних панів — здається, що і сьогодні ці персонажі живуть серед нас. 

Погодьтеся – кожен читач може спостерігати це сам.
Навіть казкові приказки від самого народження йдуть слідом з людиною, збагачуючи та прикрашаючи собою рідну мову. 

Непомітно для нас самих ми промовляємо: «Ранок вечіра мудріший», «Де праця — там і пісня» тощо. І якщо кажуть, що український народ дуже винахідливий, то це завдяки надзвичайно багатій культурі народних казок.

Казка – це казкова країна,

де добро завжди перемагає зло.

Бортник Бажана

Як горобець хотів заревіти по-лев’ячому

Побачив горобець, як лев заревів. Вирішив він так само заревіти. Спробував один раз заревіти, а синички йому кажуть:

– Ти, що горобець, вчиш нову пісеньку? Другий раз заревів він, а голуб йому каже:

– Чи не захворів ти часом? Щось ти кашляєш. А як заревів горобчик втретє, то ледве не зламав свій дзьоб.

З того часу він вже не ричав, бо цвірінькати набагато веселіше, ніж гарчати.

Величко Кіра

Про синичку та горобця

Були собі синичка та горобець. Одного разу вони почули як реве лев, і їм дуже сподобалося. Вони теж захотіли так вміти. Довго вони вчилися.

І не навчилися тому, що птахи не ревуть, а співають.

Гаврилюк Артем

Казка

Жили собі дві синички, які просто обожнювали пригоди. І виникла в однієї синички цікава ідея навчитись ревіти по-лев’ячому.

Але була одна проблема- в їхніх краях леви ніколи не водилися. І вирішили дві синички в далеку мандрівку відправитися, і не куди небуть, а в саму Африку. Летіли безліч днів і ночей, аж поки не побачили перед собою африканську савану. Побачивши лева, вони відразу почали вмовляти його навчити їх ревіти. Вчив їх лев багато місяців, аж поки синички не почали ревіти страшніше за самого царя звірів.

Повернувшись додому, синички вже не відчували себе маленькими, безпомічними пташками і тепер за допомогою свого лев`ячого крику вони могли захищати інших.

Гончарова Анастасія

Казка про берізку

Росла берізка біля ставка. Вона була дуже гарна і пишна. Коло неї росли інші берізки і дерева. Біля цієї берізки гралися діти. Вона їх захищала від палкого сонця. Минав час, берізка росла і діти з нею.

Єрмола Каріна

Горобчик

Жив собі горобчик. Він стрибав з гілки на гілку і наспівував свою пісеньку. Ців-цвірінь.

А одного разу захотів заревіти по-лев’ячому, та нічого у нього не виходило крім свого тоненького цвірінь.

Іотов Олександр

Казка про горобця

Жив-був горобець і навчився він співати, як лев, бо хотів стати царем всіх звірів.

Одного разу він сів на саму верхню гілку високого дерева і так заричав, що аж звалився на землю. У нього зламалися крильця і горобець почав плакати і кликати на допомогу чужою мовою. Довго він страждав, бо ніхто його не розумів і не допоміг.

От тоді то горобець і зрозумів, що чужого навчайся, а свого не цурайся.

Кириченко Анна

Горобчик Петя

Жив-був горобчик Петя. Він жив в зоопарку у гніздечку на дереві. Кращим другом  в нього був лев Кекс. Ось одного разу горобчик прилетів до лева в гості і каже:

-Допоможи мені позбутися злої ворони, вона мене виганяє з гніздечка.

-Добре, відповідає лев, я тебе навчу ричати по-лев`ячому. Добрим був Петя учнем і швидко навчився ричати. Так зміг горобчик себе захистити і злої ворони позбутися.

Кіріченко Андрій

Шкідлива кицька

Жив собі хлопчик Максим із своєю кицькою Цукерочкою. Чому так назвали? Тому, що вона полюбляла гратися з цукерками. Якось Максим приніс два пакетика цукерок, а Цукерочка порозкидала по підлозі ці цукерки. Максим побачив цей безлад і суворо подивився на кицю, а вона спокійно спала, обіймаючи цю цукерку.

Костік Анастасія

Синичка

Жила собі синичка біля зоопарку і слухала царя Лева кожен день. І закортіло синичці розмовляти, як лев. Довго вчилася синичка і таки навчилася.

Вона літала та всіх лякала коли ревіла. І всі лякалися та хто куди розбігалися.

Синичка зрозуміла, що втрачає друзів і перестала так робити.

Крупка Дмитро

Горобець

Жив у лісі горобець. Всі інші птахи весь час його ображали. І вирішив він навчитися ревіти по-лев’ячому. І коли горобцю це вдалося, його лев’ячого реву всі злякалися. Горобця більше ніхто не ображав.

Кунцевич Роксолана

Пихатий горобець

Якось заревів лев і почув це горобець, тай думає горобець: «Навчуся і я ревіти як лев.» Вчився горобець, вчився тай не навчився, всі горобці цвірінькали, а він, наш горобець, ревів як лев. Кажуть йому горобці:

-Чому не цвірінькаєш, як ми. Ти ж такий же горобець, а ревеш як лев. А він й каже: «Чому ти, моя подружко, не ревеш, як я, як лев.

Малашок Олександр

Синичка і горобець

Посперечалися синичка і горобець, що зможуть заревіти по-лев’ячому і пішли вчитися. А ворона з них сміється:

-Хоч ви і навчитесь ревіти, та сильнішими не станете.

Вони не слухали ворону й навчились, але так і залишились літати.

Нагорна Ілона

Мрія Єви

Жила собі єдиноріжка Єва. Вона гралася на галявині, яка була вкрита запашними квітами та чарівними метеликами.

Єва дуже захоплювалася, як ці метелики граційно літають з квітки на квітку. І єдиноріжка Єва мріяла полетіти з цими метеликами. І однієї ночі мрія Єви здійснилася, але тільки в її снах.

Паламарчук Варвара

Казка про горобця

Був собі горобець. Мешкав він біля цирку Шапіто. Одного разу, коли була вистава з левом, горобець почув, як лев заревів. Горобець захотів теж заревіти по-лев`ячому.

Він спробував, але вийшло тільки ців-ців-ців.

Петровська Анна

Як горобець захотів царем стати

Захотів горобчик стати царем звірів і ричати як лев, щоб всі його боялися. Пішов він до лісового коваля- їжачка.

– Зроби мені голос, як у лева, каже.

Зробив їжачок горобчику голос, як у лева. Полетів птах у ліс до друзів. Хотів заспівати,  а замість співу, як заричить на весь ліс, тай налякав усіх друзів. Не стало у горобчика друзів, засумував він. Повернувся до їжачка й попросив, щоб той зробив голос такий, який був спочатку.

– Не хочу бути царем звірів, бо не має в нього друзів, а друзі важливіші за все на світі- сказав він і полетів.

Пига Поліна

Синичка

Якось гарного сонячного дня синичка почула дзвінкий рев. Пригледівшись вона побачила лева, який ричав. Вона і каже леву:

– Навчи мене ревіті по-лев’ячому. А лев їй у відповідь.

– Синичко, кожен має бути зі своїм родом і спілкуватись з ними їхніми методами. Кожен має займатись своїми голосами і бути найкращим у своїй справі!

Соромно стало синичці, вона вибачилась і полетіла.

Пирогівський Дмитро

Зайчикова історія

В одному лісі жив собі зайчик. Його звали Пухнастиком. Одного чудового дня він дуже сильно зголоднів, але їжі в нього вже не було. І пішов він по лісу шукати собі їжу. Скаче собі та скаче і потрапив на город. Тільки вирвав собі морквинку, тут йде дідусь тай каже:

– Зайчику, а що ти робиш на моїй грядці?

-Ой дідусю, каже зайчик, я дуже сильно зголоднів, дай мені поїсти.

-Ну, за те, що ти признався, дам тобі морквину, ще й капустину додому!

Зайчик дуже сильно зрадів, забрав капустину, морквину, подякував  та поскакав додому.

Самойліченко Маргарита

Нерозумний горобець

Одного разу, прокинувшись рано вранці, горобець почув, як ричить лев. І подумав горобець : «От, якби і я міг ревіти як лев! Тоді б усі мене боялися та поважали!» І так сильно він цього хотів, що одного разу заревів, як лев. І загордився. Усі птахи здивувалися, що це сталося з їхнім горобчиком:

-Що з тобою? Ти завжди такий веселий, жвавий, дзвінкий а тепер страшний і голос у тебе дуже неприємний. Ми не хочемо з тобою жити поруч, іди собі до свого лева. Знайди іншу родину. А горобець не розумів, чого вони так, це ж престижно, коли тебе бояться.

Стібаков Максим

Казка про песику

Жив був песик. У нього не було домівки. Він страждав від холоду та голоду. Але якось в один прекрасний день його знайшов хлопчик  і забрав його додому. Вони стали найкращими друзями.

Усик Олександра

Казка про синичку та лева

Жила собі маленька синичка. Одного разу вона стрибала з гілки на гілку і співала свою пісеньку. Аж раптом почула , як реве лев. І так сподобалось, як співає цар звірів, що захотілося теж навчитися ревіти по-лев’ячи. Синичка сказала:

-Леве, яка чудова твоя пісенька. І мене навчи так  само ревіти. Хочу бути царицею усіх птахів!

-Гаразд! Дам тобі уроки вокалу. Сказав лев.

І стала синичка вчитися. Та нічого з того не вийшло. Від її реву всі тільки затуляли вуха. Адже кожен повинен розмовляти, співати або ревіти своєю рідною мовою! Тож царицею птахів синичка так і не стала…

Шевченко Андрій

Маленький горобець

Дуже любив горобець літати до зоопарку. Йому було там дуже цікаво. А ще він любив спостерігати за левами тому, що вони були сміливими та відважними. Саме лев’ячий рев давав їм таку силу. І горобець почав вчитися ричати, щоб його ніхто не ображав.

Але крім свого ців-ців в нього нічого не виходило. Кінець.

Шевченко Юлія

Історія олівців

Жила в місті Щастя дівчинка Юля. У неї були різнокольорові олівці. Вони разом любили розмальовувати світ. Та одного разу вони розсварилися. Кожен олівець вважав себе найгарнішим.

Юля дізналася про це і вигадала, як їх помирити. Взяла та намалювала райдугу! І коли олівці побачили цю красу, то зрозуміли, що один без одного вони не можуть!

Шибіко Марія

Гусінь Молі

Жила собі маленька гусінь Молі. Всі комашки насміхалися з бідолашної Молі.

– Яка ти страшненька, Молі! Казав коник-цвіркун.

-Вона гірша за слимаків! Говорила муха. Всі ці слова дуже краяли серденько маленької комашки. Вона гірко плакала в самотності.

Одного разу Молі зникла. Комаши-на компанія навіть не помітила цього. Минуло декілька днів і Молі з бридкої гусені перетворилася у чарівного метелика. Всі, хто раніше її ображав, були вражені та здивовані красою.