Народні музичні інструменти

Український музичний інструментарій надзвичайно різноманітний. До нього входять різновиди духових, струнних та ударних інструментів. Багато народних інструментів своїми коріннями сягають сивої давнини.

Перелік народних музичних інструментів величезний. У цій книзі представлені лише деякі з них, ті що говорять голосом України.

Сподіваюсь, що така невеличка подорож у світ музики викличе у вас зацікавленість та спонукатиме до самостійних пошуків джерел прекрасного світу народної музики.

Бандура – це струнно-щипковий інструмент, оригінальний витвір українського народу, який походить від кобзи. Окрім основних струн інструмент має ще приструнки, натягнені на деці інструмента. Завдяки цій особливості бандуру можна охарактеризувати як інструмент, що поєднує особливості двох інших: лютні й цитри. Цей складний інструмент вимагає неабияких навичок гри. Концертні бандури налічують до 65 струн! Навчитися грати на бандурі непросто. Адже діткам, які вперше за неї сідають, потрібно впоратися з важким інструментом вагою 8 кг!

Так чарівно звучить бандура.

Цимбали – Вони входили до складу традицiйної троїстої музики. Це струнний ударний музичний інструмент, який має дерев’яний корпус трапецієподібної форми з натягнутими на ньому струнами. Звуки на цимбалах утворюються завдяки ударам палички (або колотушки) по струнах.  Складається з дерев’яного корпусу, прямокутної, частіше трапецієвидної форми з натягнутими над ним струнами. Верхня дека виробляється із ялини або смереки, нижня — із явора. Цимбали зараховують до найстаріших музичних інструментів.

Мелодія на цимбалах.

Бас. Басоля ( басе́тля) – український народний смичковий музичний інструмент. Для структури і розміщення нанесеного віолончелю. Розрізняють чотириструнну базу з центральної України та триструну – з Бойківщини. На них грають різні смички («смиком»), інколи щипком. У Закарпатті зустрічається п’ятиструнна басоля, на якій грають щиті пальчики та ударяють по струнах спеціальної палички – більцем. Використовується як пристрій у великих інструментальних ансамблях.

Зачаровують звуки басолі.

 Гудок — один з найстаровинніших струнних смичкових інструментів. Звук на ньому видобувається лукоподібним смичком (смиком). Широко використовувався в музичній практиці України-Русі, що засвідчено фресками Софійського собору XI ст. Переважно на гудках грали танцювальну музику та супроводжували нескладні танцювальні пісні. Згодом гудок був витіснений вдосконаленішою скрипкою.

Такий музичний голос має гудок.

Трембіта – У старовину вона була сигнальним інструментом, звуки якого долинали на відстань понад 10 км. Зовні трембіта – це дерев’яна конусоподібна трубка довжиною 3-4 метри. Цікаво, що, незважаючи на свою довжину, трембіта важить максимум 1,5 кг.  Щоб зробити трембіту, гуцульські майстри обтісують прямий стовбур потрібної довжини, надаючи йому форми майбутнього інструмента, потім розколюють на дві рівні половини й вибирають серцевину, тонкі стінки склеюють і обгортають березовою корою. Частина трембіти довжиною 2 – 2,5 м має діаметр близько 3 см, а кінець (близько півметра) конусоподібно розширюється. У вузький кінець вставляють роговий чи мідний мундштук, іноді трость (пищик). Звук трембіти густий і надзвичайно сильний.

Так звучить трембіта.

Волинка, або дуда(«коза») – духовий інструмент, колись дуже поширений у народі. Зустрічалася також у військовому побуті запорожців. Дуда має цікаву конструкцію. Резервуар для повітря – мішок з телячої, козячої чи овечої шкури, вивернутий вовною досередини; до нього приєднані три трубки: для вдування повітря, мелодична і бурдонна. За звучанням дуда нагадує ліру: неперервна мелодія вимальовується на тлі постійного бурдонного звуку.

Мелодією свята звучить Коза.

Бугай – старовинний музичний інструмент, зберігся переважно у Західній Україні. Роблили цей інструмент самі музиканти: у невеличкій дерев’яній конусоподібній діжечці верхній отвір з двох боків обтягують шкірою. В центрі прикріпляють пучок конячого волосся. Техніка гри дуже проста. Музикант брав бугая під руку, і зволоженими у квасі чи пиві руками смикав за волосся. Так виникав ревучий звук, схожий на ревіння бугая. Звідси і назва.

Такі цікаві звуки видає інструмент Бугай.

Сопілка   – народний духовий музичний інструмент, в Україні відомий з княжих часів. Виготовлявся із калинової гілки, бузини, ліщини, очерету та ін. Довжина сягала 30-40 см, у нижньому кінці просвердлювали 5-6 дірочок. У західних регіонах побутували різновиди сопілки — денцівка, дводенцівка, флояра. В наш час є розповсюдженою так звана «концертна» сопілка — на відміну від народної вона має 10 отворів, що забезпечує їй хроматичний звукоряд.

Голосом весни і любові промовляє сопілка.

Сурма— давній дерев’яний духовий інструмент з конічним корпусом. З широ кого боку має горлач, з вужчого — пищик з подвійною тростиною. Вона мала довільну кількість ігрових отворів і різні розміри. Найбільше розповсюдження здобула в козацьку добу і належала до полкової музики, адже духові оркестри із сурм, труб і тулумбасів були майже у кожному полку і навіть у сотні. Про це свідчать численні історичні пісні і думи та записи в козацьких полках.
Сурма — досить віртуозний інструмент з гучним і пронозистим тембром.

Голос Сурми.

Дерка́ч – шумовий інструмент, розповсюджений в народі. Роблять його самотужки. Це шматок округлого, до 5 см дерева твердої породи з поздовжніми пазами. Він же є однією з сторін дерев’яного прямокутника, який мусить крутитися навколо кругляка. В спеціальні прорізи посередині прямокутника вставляють гнучкий дерев’яний стрижень, який упирається в кругляк з пазами. Якщо його взяти за ручку й покрутити навколо кругляка прямокутника зі стрижнем, що стрибає з паза в паз, пролунає доволі потужний тріскучий звук. На цьому простенькому інструменті можна відтворити досить складні ритми.

Деренчить Деркач.

Зозулька (Окарина) – один із найдавніших духових інструментів, який належить до різновиду свистунів. Вони поширені в Україні як дитячі іграшки. Їх виготовляють із глини у вигляді півників, пташок, кошиків, баранчиків, жабок, хаток. Вони мають отвір для вдування повітря, а також бокові отвори на корпусі, закриваючи і відкриваючи які можна вилучати різні за висотою звуки. Трапляються деякі екземпляри віком у кілька тисяч років, але й понині на них можна грати. Грою на окарині імітують звуки диких тварин, птахів і особливо непідробно — кування зозулі, через що на Україні окарину звуть зозулькою.

Пташкою вивистує Зозулька.