Російський письменник Лев Толстой писав: «По суті, коли ми читаємо або споглядаємо художній твір нового автора, основне запитання, що виникає в нашій душі, завжди таке: «Що ти за людина? І чим відрізняєшся від інших людей, яких я знаю, і що можеш мені сказати нового про те, як треба дивитися на наше життя?» Що б не зображував художник: святих, розбійників, царів, лакеїв — ми шукаємо й бачимо тільки душу самого художника».
Цей інтерес до душі митця, що виникає під час читання його творів, спонукає нас досліджувати біографію, добу, обставини, що формували основні вектори таланту письменника.
Доля Булгакова напрочуд драматична, де чітко проступає кілька векторів, що визначають напрями еволюції Булгакова-прозаїка, Булгакова-драматурга, Булгакова-сатирика, Булгакова-гуманіста.
Перейдіть за посиланням і подивіться презентацію про життя і творчість М.О.Булгакова
https://drive.google.com/file/d/1po0QoYMR0Ma27S5XY16-EcYl6ok7vT49/view?usp=sharing
Зверніть увагу на указані аспекти
Авторський задум та
історія написання повісті «Собаче серце»
У січні 1925 року для журналу «Надра» М. Булгаков розпочав роботу над сатиричною повістю. Фабула повісті перегукується з романом відомого англійського письменника-фантаста Герберта Веллса «Острів доктора Моро», в якому описані досліди професора Моро про перетворення хірургічним шляхом тварин у людей. Прототипом одного з головних героїв повісті М. Булгакова професора Преображенського став дядько письменника, відомий у Москві лікар Н. М. Покровський.
Спочатку повість називалася «Собаче щастя. Жахлива історія», але невдовзі письменник змінив назву на «Собаче серце».
Л. Б. Каменєв, який ознайомився з рукописом М. Булгакова на прохання видавця «Надр» Ангарського, виніс твору вирок: «Це гострий памфлет на сучасність, друкувати в жодному разі не можна».
І хоча в Булгакова вже був підписаний договір із МХАТом про постановку повісті на сцені, але через заборону договір був розірваний. А до самого письменника 7 травня 1926 року прийшли з обшуком і вилучили не лише два екземпляри машинописного варіанту «Собачого серця», а й особисті щоденники.
Тож, завершена в березні 1926 року, повість прийшла до російського читача тільки в 1987 році. Хоча перша публікація твору відбулася в 1968 році одночасно в журналі «Грані» (Франкфурт) і в журналі Алека Флегона «Студент» (Лондон). І лише в 1987 році повість була видана в СРСР.
Перейдіть за посиланням та послухайте аудіокнигу : М.Булгаков “Собаче серце”
https://www.youtube.com/watch?v=HTQdJ59KEgo
Або подивіться фільм за цією повістю
Повість М. Булгакова «Собаче серце» — це спроба письменника показати, як відіб’ється на суспільстві насильницьке втручання в закони природи. Експеримент із соціалізмом дуже нагадує читачеві щирі спроби професора Преображенського силоміць поліпшити людську расу. Створюючи образ професора, Булгаков розвиває ідею про відповідальність інтелігенції перед своєю країною. У повісті «Собаче серце» поряд із сатиричним зображенням сучасності порушено досить широке коло соціально-політичних і морально-філософських проблем. Один із найважливіших аспектів змісту повісті — ставлення до революційних перетворень, до влади, проблеми відповідальності людини за свої дії.
Ідея перетворення світу давня та благородна, її підтримували й розвивали кращі люди в історії, але важливо розрізняти поняття «перетворення» і «руйнація», революцію та еволюцію.
Повість Михайла Булгакова «Собаче серце» має в собі авторський погляд на все, що відбувалося в СРСР 20-х років і що влада називала будівництвом соціалізму. Дії влади більшовиків у ставленні до народу сприймалися М. О. Булгаковим саме як експеримент, величезний за масштабами й більш ніж небезпечний. До спроб створення нового, досконалого суспільства революційними методами, до виховання тими ж методами нової людини він ставився досить скептично. Письменник уважав цей процес втручанням у природний хід речей, наслідки якого могли виявитися жахливими для всіх, зокрема й для самих експериментаторів, що згодом історія й підтвердила.
У Шарикові поєдналися якості собаки й донора — п’янички Чугункіна, до того ж лакейська філософія Шарика, його конформізм та інстинкт самозбереження в поєднанні з агресивністю, хамством, пияцтвом Клима Чугункіна породили справжнє чудовисько. Мозок Шарикова розвинений дуже погано: те, що було майже геніальним для собаки, примітивне для людини. Автор підкреслює в ньому собачі риси: прихильність до кухні, ненависть до котів, любов до ситого життя. Шариков зубами ловить бліх, а в розмові обурено гавкає. Проте не зовнішні прояви собачої натури турбують мешканців квартири на Пречистенці. Нахабство, що здавалася безпечним у собаці, нестерпне в людині, яка своєю поведінкою тероризує всіх мешканців будинку. Собака зовні перетворився на людину, але справжнього досвіду людського життя не отримав. Шариков практично нічого не знає й не хоче знати: він тільки хоче їсти, пити й розважатися, що завжди було притаманне масовій свідомості. Шариков цілком поділяє привабливу для черні ідею «усе поділити», право «простої людини» на всі блага життя тощо.
Преображенський, як будь-яка культурна людина, розвивався природним шляхом, поступово знайомився зі світом, усвідомлював, що є добро, що є зло, вбираючи накопичений людством культурний досвід і знання. І що більше людина дізнається, то більше може зрозуміти й самостійно оцінити певні факти. Тому професор критично ставиться до усього, що відбувається в країні з 1917 року. Він відкидає революційну теорію й практику, справедливо вважає, що досягти матеріального добробуту, життєвих благ можна лише працею, знаннями та вміннями. Не походження робить людину людиною, а користь, яку вона приносить суспільству.
Рушійна сила конфлікту в повісті — постійне зіткнення розумних уявлень про суспільство професора Преображенського та абсурдних поглядів нових господарів життя. Відтак, за особистісним конфліктом «професор — Шариков» автор зображує вічний конфлікт натовпу, масової свідомості з інтелектом, культурою.
Швондер потурає нахабству Шарикова, розповідаючи про його права, про те, що потрібно все поділити. Швондер сам гаряче вірить у те, що проповідує нова влада, він сам готовий відмовитися від благ і зручностей в ім’я світлого комуністичного майбутнього. Ця людина у своєму розвитку пішла не набагато далі самого Шарикова: навіть керувати роботою домкому по-справжньому не може. Він ненавидить професора, тому що відчуває ворожість ученого, його справжню антиреволюційну сутність. Для Швондера Шариков — інструмент боротьби з професором: адже це Швондер надає Шарикову соціальний статус, дає колишньому псові права, озброює «ідейною фразою», вчить Шарикова вимагати житлову площу, разом вони пишуть донос на професора. Тому Швондер — персонаж-двійник Шарикова.
Прізвище професора «Преображенський» від дієслова «перетворювати», що підкреслює творчий, перетворювальний зміст занять професора. Преображенський, усвідомлюючи, що його досвід створення «нової людини» не вдався, розуміє всю небезпеку, помилковість результатів експерименту й виправляє свої помилки. Зовсім іншу життєву позицію в повісті займає Швондер — нерозумна людина, яка наділена владою. Він не може передбачати наслідків своїх дій. Шариков, зі своїм обмеженим інтелектом і повною відсутністю моральних цінностей, не лише без проблем пристосовується до будь-яких умов, але й виявляє агресивність, що легко спрямувати куди завгодно, навіть проти своїх творців. Тому в повісті професор каже: «Ну так от, Швондер і є найголовніший дурень».
«Ну так от, Швондер і є найголовніший дурень. Він не розуміє, що Шариков для нього більш грізна небезпека, ніж для мене. Ну, зараз він всіляко намагається нацькувати його на мене, не розуміючи, що якщо хто-небудь в свою чергу нацькує Шарикова на самого Швондера, то від нього залишаться тільки ріжки та ніжки».
Зовні шарикови нічим не відрізняються від людей, але їхня тваринна сутність тільки й чекає на момент, щоб виявитися. І тоді вони перетворюються на монстрів, які за першої нагоди схоплять ласий шматок, скидають людську маску і демонструють справжню сутність.
Тому М. Булгаков уважав революцію втручанням у природний хід речей, наслідки якого насправді виявилися трагічні для всього народу.
Дайте розгорнуту відповідь на запитання:
Диспут «Шариков — смішний чи небезпечний експеримент?»
Published: Apr 15, 2020
Latest Revision: Apr 15, 2020
Ourboox Unique Identifier: OB-777408
Copyright © 2020