Казка про дорожні знаки

                        Казка про дорожні знаки.

Жив-був чоловік, і звали його Іван Петрович. Як і багато інших чоловіків, він мав авто. Якось поїхав він зранку на роботу, не помітив знака “обгін заборонено” і обігнав інше авто. Зупинив його інспектор та штраф виписав, бо не можна правила дорожнього руху порушувати.

Їде чоловік далі, а настрій у нього гірше нікуди. “Все через той знак, щоб його і всі ці дорожні знаки біси забрали!”, – сказав чоловік. І раптом сталося диво: зникли всі дорожні знаки. Або, мабуть, тільки він їх перестав бачити? Не помітив цього Іван Петрович, доїхав до роботи, а його у відрядження посилають у сусіднє місто.

Поїхав чоловік у це місто. Їде і зрозуміти не може, де ж йому повертати, бо знаку не бачить. Довго плутав він, ніяк повороту знайти не міг. В’їхав до міста – і ніяк вулицю потрібну знайти не може. Не знав він, що дорожні покажчики для нього теж зникли. Аж раптом їде він, а на дорогу діти вибігли – ледве встиг загальмувати. “Ой, лишенько, так тут школа!”, – схопився за серце Іван Петрович. “А де ж знак “Обережно, діти”? Де ж цей знак, коли він так потрібен, я ж ледве лиха не накоїв!”.

І тут згадав чоловік, як на дорожні знаки лаявся і хотів, щоб зникли вони. “Неправий я був”, – сказав собі Іван Петрович. “Дорожні знаки дуже потрібні, бо без них важко”. І з’явилися всі знаки знову. Доїхав додому Іван Петрович, і більше ніколи не порушував правил дорожнього руху і за дорожними знаками стежив.

                                        КІНЕЦЬ!