Лабораторна робота1(5)

Насолодившись чудовими краєвидами, маленький дослідник вирішив, що пора повертатись додому.

Крок, ще один крок, лапка сковзнула вниз.

— Ой, ой! — пискнуло маля, ледь втримавшись на гілці. — Виявляється злазити долу – важко.

— Може спробувати перестрибнути з гілки на гілку, як білка? А як не втримаюсь? Ні, краще не треба! — подумало кошеня.

— Як мені злізти з дерева? Зараз мені б крила не завадили.

Цікаво, а як називався б кіт з крилами? Котоліт? Ні, може Крилокіт? — засміялось Кошенятко. — Придумав! Летюкіт!

Розважаючись з назвами крилатих котів, воно не помітило як під дерево прийшли гратись діти. Почувши їх веселий сміх, згадало, що так і не придумало, як злізти з дерева.

— Всім привіт! Ви могли б мені допомогти злізти? — занявкало кошеня.

Тоненький писк почула дівчинка Мія. Вона подивилась навколо, але нікого не побачила.

— Я тут, зверху на гілці!

Дівчинка підняла очі вверх і побачила високо на дереві маленьке кошенятко.

— Як ти туди потрапило? Напевно, ти не можеш злізти. Зараз я тобі допоможу.

— Будь ласка, допоможи мені.

Діти порадившись між собою, вирішили викликати пожежно-рятувальну службу. Кошенятко зверху спостерігало за дітьми. Раптом воно почуло звук сирени. По дорозі їхала пожежна машина, на даху кабіни мерехтіли червоний і синій вогники. Коли машина зупинилась біля дерева, кошеня здогадалось, що вона приїхали його рятувати.

З машини вийшли пожежні. Діти підбігли до них і показали на гілку з кошеням.

На даху пожежної машини була драбина, яка могла подовжуватись в декілька разів. Діти з цікавістю спостерігали як драбина піднімається вверх. Досягнувши гілки з кошеням, вона зупинилась. Пожежний піднявся по ній і обережно зняв з гілки Кошенятко.

— Тримай!

Передав він його Мії. Вона ніжно пригорнула кошеня.

— Маленький, навіщо ти так високо заліз? Це ж небезпечно! Біжи до мами, а завтра приходь до нас гратися під дерево.

— Дякую. Прийду. Мені треба потренуватись, щоб стати вправним деревозлазом, — радісно промуркотіло Кошенятко.