Кіммерійці

Кіммерійці або кіммері (від. Грец κιμμέριοι) – стародавні кочівнікі, які жили на території Північного Причорномор’я в X-VII століттях до н. е. Більша частина якіх у VII столітті до н. е. помандрувала через Кавказ до Малої азії через Нашестя скіфів . Мал частин Який осіл у Північного Прічорномор’ї змінівші Кочово образ життя . Остаточно кіммерійці асімілювался з місцевьі племен Кримський півостров. В археології дуже мало відомо про кіммерійців північного Узбережжя Чорного моря . Їй зв’язують Із Зрубне культурьте, як вітісніл Раніш катакомбнет культура (4000-1200 до н. е.).

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%96%D0%BC%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B9%D1%86%D1%96

Головне заняття цього “рухливого загону” – розбій. Кіммерійці – яскраво виражений агресивний етнос. Вони, не замислюючись, ішли в бій з численнішим від них супротивником, розбивали його й грабували поселення. В боротьбі з кіммерійцями зазнали поразки Фрігія, Лідія, Віфінія; під їхні зухвалі набіги тривалий час підпадали грецькі міста Малої Азії. У 714 р. до н. е.  кіммерійці знахабніли остаточно – вдерлися в Урарту, наймогутнішу державу Передньої Азії, яка володіла Північною Месопотамією, Сирією, Закавказзям, нинішніми турецькими й іранськими територіями. Проти кіммерійців з усієї Азії були зібрані війська. Однак вони завдали цій надзвичайно потужній силі нищівної поразки.

Завдяк чого кіммерійці здобувана перемоги?

Завдяки своєму менталітету. У той час як військове мистецтво їхніх близьких і далеких сусідів базувалося на вишколі та дисципліні, ментальність, а отже, і військова тактика кіммерійців відрізнялися анархізмом, нахабністю, розгнузданістю. Кіммерійські воїни – холерики, психопати, поводили себе настільки зухвало, безцеремонно й непередбачливо, що заганяли в глухий кут навіть найбрутальніших хамів. Також вони перемагали завдяки незвичній для свого часу тактиці, в основі якої була рухливість. Їхні війська не мали піхоти, а складалося виключно з кінних загонів лучників. Таке військо було надзвичайно маневреним, а стрілецька зброя відрізнялася небаченою  далекобійністю й пробивною силою. Обстріл проводився на скачу, причому не через голову коней, а у зворотному напрямку. 

Це – фірмовий стиль кіммерійців: коні, що неслися стрімголов від небезпеки, не потребували віжок, їхній лет скеровували лише ноги вершників – загін вихором мчав повз супротивника, а злива стріл скошувала ворога на смерть.  

Ось чому громіздкі, добре екіпіровані війська ніяк не могли їх здолати. Цю тактику від кіммерійців перейняли скіфи, які й витіснили їх з “українських” земель – частина кіммерійських племен пішла у найми до своїх колишніх ворогів, частина відкочувала в лісостепові райони, де асимілювалася з осілим землеробським населенням і склала одну з ланок формування слов’ян.

https://www.youtube.com/watch?v=zO7P7RTjxCY

https://www.youtube.com/watch?v=CMMdG1Mrb3I