Рюноске Акутагава “Павутинка”

Японія – особлива країна, зі своєрідною культурою, світоглядом, віруваннями людей, своїми звичаями та традиціями. І письменники в Японії особливі. Згадайте хайку Мацуо Басьо, танку Ісікава Такубоку та інше. Японці дуже схильні до філософських роздумів над сенсом життя, черпають натхнення у спілкуванні та єднанні з природою.

Твір японського письменника Р. Акутаґа́ва “Павутинка” теж непростий, із глибоким філософським підтекстом. Із ним ми і попрацюємо.

Уважно перегляньте відео. Складіть анкету письменника.

Перед вами вправа “Крісло відвертості”. Про кого йде мова? Хто сидить у кріслі?

Відеоскрайбінг О.Кашуби

Чи сподобалась вам новела? Вона невелика. Про твори Р. Акутаґа́ви говорять, що вони завбільшки з долоню.

За жанром це філософська новела (твір короткий за обсягом,  має одного головного героя – Кандату; розповідається про два епізоди з його життя; сюжет твору  напружений: читач весь час очікує, чи дістанеться Кандата раю; фінал  несподіваний. Автор порушує важливі питання людського буття – сенс життя, місце в ньому милосердя та гуманізму, відповідальності за свої вчинки)

Згадайте композицію новели і виконайте вправу.

Що вам відомо про символічне значення павука і павутини у світосприйнятті японців?

Цікаво знати!

Павук для японців (з позицій буддизму) – Великий Ткач, Творець світу, його центр; посередник між світами, простором і часом; символ мудрості; символ життя – пряде нитку Долі.

Павутина (з позицій буддизму) – символ сходження, підйому (синонімічні поняття – гора, хрест, драбина, дерево, ліана); нитка Доля, якою Великий Ткач (павук) прив’‎язує людей до павутини життя (минуле – теперішнє – майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток.

Висновок: на відміну від християнства, в буддизмі навіть грішник має шанс на порятунок, завжди є надія припинити страждання. Цей шанс – справжнє диво (дивний збіг обставин, подій, ситуацій), дарунок долі, який випадає раз на віку, але в житті грішника має бути бодай одна добра справа.)

Інше питання: чи зуміє людина скористатися цим шансом і зробити правильний вибір? Дізнаємося більше про грішника Кандату, щоб відповісти на це запитання.

Герой вчинив багато злочинів: убивав, грабував, підпалював, але все ж на його рахунку знайшлась одна добра справа: він врятував павучка. Будда звернув ува­гу саме на нього, бо захотів віддячити за добру справу. Буд­да спустив павутинку повз сніжно-білих, як перлина, квітів далеко-далеко вниз, до самого пекла.Потрапивши в Пекло, Кандата неймовірно страждає і прагне потрапити до Раю завдяки павутинці, яку спустив Будда. Кандата мер­щій учепився обома руками за павутинку і відчайдушно почав дертися вгору. Але герой залишився безмежним егоїстом, він немає співчуття до інших грішників.

Чи можна фізичні страждання вважати спокутою гріхів? Цього замало. Людина має щиросердно розкаятися; своєю смиренністю та покорою довести це, усвідомити свій гріх і захотіти його спокутувати.

 Чи спокутує свої гріхи Кандата? Він розплачується за свої криваві гріхи. Його кара заслужена і справедлива. Але є й інший бік медалі, що, скоріше за все, вказує на небажання Кандати мінятися. Він був і залишається лиходієм, бридким, як жаба.

Лише один раз Кандата поглянув угору. Чи можна цю дію розцінювати як перший крок до спокути? І так, і ні. Безперечно, погляд угору – це погляд, звернений до неба, у вічність. Можливо, це перше неусвідомлене прагнення до спокути, за якою – надія на порятунок. Але художня деталь «якось ненароком» свідчить скоріше про випадковість, неусвідомленість дій Кандати. І читач не вірить у зміни в Кандаті.

Чи здогадався лиходій, для кого призначено  павутинку і за що? Точної відповіді в тексті немає. Але він «на радощах аж сплеснув у долоні». Є можливість вибору. Більш того, цей негідник за земного життя звик виплутуватися із найгірших ситуацій.

Про який вибір йдеться? Чим павутинка, що звисає згори, є для Будди, і чим вона є для Кандати?

Павутинка – лише підказка, шанс. Можливо, випробовування. Порятунок в руках самого героя, адже від себе не втечеш, і за будь-яких обставин доведеться відповідати за скоєне. Тепер лише від Кандати залежить, чи пройде він шляхом сходження, чи знайде він у собі сили боротися зі злом у собі в ім’‎я добра.  Він дереться нагору, щоб потрапити до раю!?

Підйом Кандати вгору виявився нелегкою справою. Він докладає лише фізичних зусиль для порятунку: «мерщій учепився», «відчайдушно почав дертися», спочатку лізе легко, невимушено, з явним задоволенням, адже це звична для нього справа, «та хоч як він силкувався», «зіп’‎явшись трохи», «втомився», «не міг рукою ворухнути». Спокута потребує зусиль не стільки фізичних, скільки душевних, духовних. Кандата цього не розуміє. Навпаки, він переконаний, що вибереться із пекла й потрапить до раю.

Павутинка обірвалася. Кандата не доклав жодних зусиль для свого порятунку, за що знову був відправлений у пекло. Здається, назавжди. 

Ниточка обірваної павутинки висить над пекельною безоднею як нагадування про інше, райське життя, про те, що право на прощення людина повинна відстоювати перш за все в поєдинку із собою, про те, що егоїзм – страшне зло, поки людина підвладна цьому злу, вона приречена на вічне пекло. Павутинка могла б уціліти, якби була укріплена добром.

Ілюстрацій до цього твору Акутагави небагато. Роздивіться картинку ,чи вдалося художнику кольором передати атмосферу      « Павутинки»?

У книзі використана картка для завдань Олени Гвоздікової