Звичайний суботній день

Був чудовий сонячний день суботи. Софія разом з батьками прогулювалась набережною міста. Раптом вони почули оголошення, яке лунало від смішно розфарбованих людей.
– Лише сьогодні у вас є остання можливість придбати квиток у наш цирк. Веселі клоуни, гімнасти, шоу від тварин на воді та багато іншого, що точно вас здивує!

– Мамо, будь-ласка, ходімо сьогодні до цирку, я ніколи не бачили тварин на воді, – спохопилася дівчинка.

  – А як же парк? Ти вже домовилась зі своїми друзями.

– Нічого, ми можемо зустрітися в парку і завтра, а от цирку завтра вже не буде,- вмовляла батьків Софія.

– Ну гаразд, тоді почекай мене тут, а я піду придбаю квитки,- погодилася мама.

– Ура! Дякую тобі.

Настав вечір. Софія з батьками вже сиділи на своїх місцях в очікуванні феєричного шоу. І от на сцену виходить ведучій, який оголошує початок вистави.

– Любі друзі! Саме сьогодні, саме для вас ми презентуємо нашу фантастичну шоу-програму, яка починається вже зараз. Бажаємо вам приємного перегляду та незабутніх емоцій!

На арену вийшли смішні клоуни. Вони були в різнокольорових перуках, з червоними носами та у величезних синіх чоботях. Один з них катався на одноколесному велосипеді, інший  жартував над ним. Це було весело. Потім вони подивилися на чарівну повітряну гімнастку, яка кружляла саме над нами. Її трюки були неймовірними.

І от прийшов час для довгоочікуваного водного шоу з тваринами.

На арену винесли величезний бесейн, до якого привели ведмедика. Він стрибнув у басейн і почав робити веселкуваті трюки: брискатись, пірнати, плавати з надувним колом. Та коли ведмідь виходив з басейну, випадково зачепив ведучого і впав на нього. Інші працівники одразу спохопилися та почали бити і відштовхувати ведмедя…

Софії вже не було так весело. Згодом почали виводити інших тварин: зайця, лева, дикобраза, навіть слона. Вони всі робили якісь дивні речі, з яких сміялися люди. Коли вистава закінчилася, сім’я почала збиратися додому. Дівчинка вирішила оглянути територію за цирком. Там вона побачила величезні клітки і вольєри, в яких сиділи тварини.

– У них були дуже засмучені очі, які не зводили з мене погляд, наче просили про допомогу, – розповідала вона.

В той момент Софія зрозуміла, що тваринам це зовсім не подобається: їх забрали від сім ї, посадили в клітки і змусили розважати публіку.

Тільки вдумайтесь, що треба зробити зі слоном, щоб він став на одну лапу, або з ведмедем, який поїде на ковзанах.

З того часу минуло декілька років, але думки про жорстоку долю тварин не покидали дівчинку. Чого люди дозволяють собі ставити себе вище тварин, знущатися над ними та повністю ламати їхнє життя? Вони заслуговують на волю так само, як і всі ми. Погляд тих тварин залишився перед очима дівчинки. І хоч тоді їй було 10 років, вона зрозуміла, що згодом зробить усе, щоб їм допомогти.

І от Софії вже 14 років і вона все ще мріє, шукає і знаходить варіанти для визволення тварин з неволі. Всі її шкільні твори, роботи на конкурси були про щирі очі замкнених на все життя в клітках. Але одного разу роботу, яку вона відправляла на конкурс помітив один волонтер.

– Добрий день, шановна! – почула в слухавці Софія.

– Добрий день! А з ким я розмовляю?

– Мене звати Валентин Романович і я волонтер. Ти мене дуже надихнула своїми думками і я хотів би поспілкуватись з тобою, а можливо й допомогти втілити твою мрію.

Здивована Софія підбігла до батьків, які передзвонили чоловіку і домовились з ним про зустріч. Дівчинка дуже чекала на цей день. І от вона вже бачить силует цього високого з великою усмішкою незнайомця. З тих пір Софія та Валентин знайшли спільну ціль та мету. Шукали різні способи її досягання та ніколи не зупинялись. Одного разу вони дізналися, що відома компанія проводить конкурс. Вони шукають різні проекти, а переможцю допомагають його втілити.

Не довго думаючи, Валентин та Софія почали готувати свій проект. Тема одразу була зрозуміла, а от над тим, як зачепити журі треба було добряче подумати.

Це було не легко. І от проект вже відправлений і друзі сидять в очікуванні результатів.

– Переможцем стає… Петренко Ольга, – почули вони від ведучих.

Ви й не уявляєте, як засмутилась Софія. Вона була надзвичайно виснажена після підготовки до конкурсу. В неї опустилися руки.

Але добре, що поряд був Валентин. Він нагадав дівчинці про те, що не все можна отримати з першого разу, треба просто шукати інші шляхи.

– Згадай про тварин, згадай їхній погляд і про те, що вони чекають на тебе! – сказав Валентин.

Завдяки цьому випадку дівчинка знову згадала про мету, яка підштовхнула її рухатись далі. За 2 роки Софія взяла участь більш, ніж в 10 конкурсах країни. І от нарешті стала переможцем.

Журі були здивовані роботою 16-ти річної дівчинки і одразу почали їй допомагати. Через декілька років про Софію вже знали всі. Вона впоралась з цим нелегким шляхом, і от в країні відмінили цирк з тваринами, дельфінарії та загалом використання тварин для розваг. Вона врятували життя тваринам України. Тепер вони на волі разом зі своїми родинами. На цьому дівчинка не зупинилася, подорожує світом та впевнена, що скоро зможе подружити все людство планети з нашими меншими братами.

Хтоб міг подумати, що звичайний суботній день настільки змінить життя Софії, тварин та людей.