МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ

Пілот здійснює вимушену посадку в пустелі Сахара і зустрічає одного незвичайного та загадкового хлопчика — принца з іншої планети — астероїда Б-612. Маленький принц розповідає про свої пригоди на Землі, говорить про дивовижну троянду, яку залишив на своїй малій планеті, про своє життя на астероїді, де є три вулкани. Він проводить час, приводячи до ладу свій астероїд, випалюючі баобаби, які намагаються глибоко прорости і заполонити всю планету. Маленький принц любить спостерігати заходи сонця, які на його малій планеті можна побачити кілька десятків разів на день. Одного дня Маленький принц відлітає, щоб вивчити і пізнати інші місця Всесвіту. Відвідавши кілька інших астероїдів, він зустрічає багато дивних дорослих: короля, якому здається, що він править зірками; честолюбця, який хоче, щоб усі ним захоплювалися; п’яницю, який п’є, щоб забути, що йому соромно пити; ділову людину, яка постійно рахує зірки, бо думає, що володіє багатьма з них і хоче купити ще більше; ліхтарника, який, вірний своєму слову, кожну хвилину запалює і гасить ліхтар; географа, який записує в книгу розповіді мандрівників, але сам ніколи нікуди не подорожує. За порадою географа Маленький принц відвідує Землю, де, крім пілота, який зазнав аварії літака, зустрічає теж інших персонажів і, спілкуючись з ними, дізнається багато важливих речей.

Дорослі ніколи нічого не можуть збагнути самотужки, а діти втомлюються тлумачити їм очевидне. — Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима. Ти назавжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив. Шланг 30 метров по распродаже! Для сада … — Знаєш, чому гарна пустеля? — спитав маленький принц.— Десь у ній ховаються джерела. — Але очі не бачать. Шукати треба серцем. «Що за дивний народ ці дорослі!». «Душі не старіють, вони або народжуються старими, або залишаються юними назавжди», «Кожна людина повинна прагнути до своєї планети». «Нічого я тоді не розумів. Треба було судити не за словами, а за справами. Вона дарувала мені свій аромат, осявала моє життя, мов сонце» «Я не повинен був тікати. За цими нелукавими хитрощами я повинен був відчути ніжність. Квіти такі непослідовні! Та я був ще дуже молодий, я ще не вмів любити». «Та я був ще дуже молодий, я ще не вмів любити» «Дорослі дуже люблять цифри»; «Встав уранці, умився, привів себе до ладу — й одразу ж упорядкуй свою планету» «Діти повинні бути поблажливими до дорослих»; «Ми ті, хто розуміє, що таке життя,— ми, звичайно, сміємося над номерами й цифрами!» «А коли він востаннє полив чудову квітку і збирався накрити її ковпаком, йому навіть захотілося плакати». «Останнього ранку він старанніше, ніж звичайно, прибрав свою планету. Він дбайливо прочистив діючі вулкани… Крім того, у нього був ще один згаслий вулкан… Він прочистив і згаслий вулкан також». «І моїм вулканам, і моїй квітці є користь з того, що я ними володію. А зіркам від тебе немає ніякої користі…» «Якщо ти мене приручиш, моє життя немов сонцем освітиться. Твої кроки я буду відрізняти від тисячі інших. Почувши кроки людей, я завжди тікаю і ховаюсь. Та твоя хода покличе мене, мов музика, і я вийду зі своєї схованки. І ще — дивись! Бачиш, он там, у полях, колоситься пшениця? Я не їм хліба. Колосся мені не потрібне. Поля пшениці мені ні про що не говорять. І це сумно. А ти маєш золоте волосся. І як чудово буде, коли ти мене приручиш! Золота пшениця буде нагадувати мені про тебе. І я полюблю шелест колосся від вітру…» «Вода буває потрібна і серцю»