Вірші про Державний прапор України

by Oksana Shevtsova

Joined Mar 2019
Published Books 2

Рідна Україна

…Є священний диво-птах

в синьо-жовтих кольорах;

нас ніколи не покине,

хоч летить на всіх вітрах.

Він веде вперед вождя,

він присяга, він суддя.

Бачить нас крізь мури-стіни

і – спитає, чи козак…

Онде прапор України –

Честі нашої маяк.

Палійчук О. Рідна Україна / О. Палійчук // Іван-космонавт / О. Палійчук. – Київ, 2015. – С. 6.

2

Вірші про Державний прапор України by Oksana Shevtsova - Ourboox.com

Наш прапор

Крилатий вітер розвіває стяг –

Блакить із золотом на нім переплелися,

Наш прапор майорить неначе птах:

Народ не вмер й нікому не скорився!

Ми пишемо історію землі,

Своєї незалежної країни,

Ми – громадяни, хай іще малі.

Держава наша – вільна Україна.

З часів далеких відгомін іде

Про прадідів, відвагу, мужність, славу.

Наш прапор житнім золотом цвіте;

Він – символ незалежної держави.

Знамення сяє сонцем золотим,

Небесною виблискує блакиттю…

З ним здобували все, що є святим;

І нас із ним нікому не скорити

Коробова С. Наш прапор / С. Коробова // Свіжі перли / С. Коробова . – Київ, 2012. – С. 38-39.

4

Прапор

Прапор – це державний символ,

він є в кожної держави;

це для всіх – ознака сили,

це для всіх ознака слави.

Синьо-жовтий прапор маєм:

синє – небо, жовте – жито;

прапор свій оберігаєм,

він – святиня, знають діти.

Прапор свій здіймаєм гордо,

ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже – народом,

українським в Україні.

Поклад Н.. Прапор / Н. Поклад // Український декламатор. – Київ, 2006. – С. 151.

6

Розмова під прапором

Брат:

Чом це так високо

(Не догляне й око!)

Підняли ми нині

Прапор України,

Золотий, як жито,

І, як небо, синій?

Сестра:

Бачиш, любий брате,

Це велике свято

Маємо щорічно:

Двадцять друге січня.

Звідти, де Софія,

Київ – наша мрія,

У той день лунали

Два Універсали.

Перший: що з руїни

Знову Україна

Вільна всім повстала.

Через рік читали:

– З заходу чи сходу,

Жить разом народу,

Наша непоборна

Держава Соборна.

Лисовецька Х. Розмова під прапором / Х. Лисовецька // Український декламатор. – Київ, 2006. – С. 156.

8

Український прапор

Розповідь

Колись давно проживав в Україні, в місті Галичі, король Данило. У нього був гарний замок, оточений високими мурами. На подвір’ї майорів високо синьо-жовтий український прапор. Король дуже боявся, щоб хтось у нього цього прапора не забрав, бо в старих книгах було написано, що як цей прапор пропаде, то король втратить королівство.

А був у Галичі малий бідний хлопчина, Василько. Він чув од людей, що на подвір’ї в короля є щось таке, що дуже стережуть воїни. Василько часто обходив королівські мури навкруги та шукав способу, як би через них досередини глянути.

Одного вечора було дуже темно. Тоді Василько взяв свій маленький свердлик, пішов під мури замку та став у мурі вертіти дірку.

Аж тут нараз відчинилася брама і вийшли з неї воїни. Один з них, старший, глянув убік і побачив Василька.

— Ловіть його! — закричав до вояків. — Чого він тут шукає?

Василько почав тікати. Але величезний собака догнав його і звалив на землю.

Замкова сторожа схопила Василька і завела на королівське подвір’я.

У цім же часі король Данило сидів біля вікна у своїй кімнаті. Він зачув гамір і послав слугу поспитати, що там сталося. Слуга повернувся і розказав про Василька.

— Приведи цього хлопця до мене, — сказав король.

Прийшов Василько, глянув, а йому в очах аж засяяло. В королівській кімнаті було ясно та біло. Перед ним стояв король Данило, вдягнений в білу, вишивану долом і по рукавах, кирею.

— То ти хотів мені мур завалити? — поспитав жартом. Василько дивився королеві сміливо в вічі.

— Я хотів поглянути досередини й довбав дірку в мурі, — сказав.

— Коли ти так дуже хотів дістатись досередини, то я візьму тебе в терем. Будеш вчитися з другими дітьми в мене в школі та станеш колись військовим старшиною, — сказав король.

— Я хотів лиш знати, що тут є на подвір’ї!

— Знатимеш! Це є український прапор. Я стережу його дуже, бо якби хто забрав у мене цей прапор, то й королівство моє забере.

Василько радо залишився в доброго українського короля Данила. Ходив до школи та проходив кожної днини попри синьо-жовтий прапор. І обіцяв собі, що доки жити буде, доти боронитиме український прапор.

10