Формування життєвих навичок

Життєві навички — дослівний переклад з англ. life skills. В англійській мові skills означає не лише навички (уміння, відпрацьовані до автоматизму), а й здатність до чогось або компетентність. Тому термін «життєва компетентність» був би точнішим, але в пострадянських країнах було утверджено термін «життєві навички», і тому ми надалі використовуватимемо його, розуміючи під життєвими навичками низку психологічних і соціальних компетентностей, які допомагають людині бути в гармонії зі своїм внутрішнім світом і будувати продуктивні взаємини із соціальним оточенням.

Чітко визначеного переліку життєвих навичок не існує, їх налічують близько двадцяти. Серед них:

• навички ухвалення рішень;
• комунікативні навички;
• навички вираження почуттів і керування ними;
• навички критичного мислення;
• навички усвідомлення негативних впливів і тиску з боку однолітків, а також навички протидії їм (спроможність сказати «ні» наркотикам, алкоголю, тютюнопалінню, раннім сексуальним стосункам тощо);
• навичка постановки цілей та ін.

Не існує і єдиної загальновизнаної класифікації життєвих навичок. Найчастіше життєві навички об’єднують у дві групи – внутрішньоперсональні (психологічні) та міжперсональні (комунікативні) навички. Внутрішньоперсональні навички поділяють на інтелектуальні (когнітивні) й емоційно-вольові.

Навички ефективного спілкування:

• активне слухання;
• уміння чітко висловлювати свою думку;
• уміння відкрито висловлювати свої почуття без тривоги і звинувачень;
• адекватна реакція на критику;
• уміння попросити про послугу, по допомогу.

Навички співпереживання:

• здатність розуміти почуття, потреби і проблеми інших людей;
• уміння висловити це розуміння;
• уміння надати підтримку і допомогу.

Навички регулювання конфліктів:

• здатність розрізняти конфлікти поглядів і конфлікти інтересів;
• уміння вирішувати конфлікти поглядів на підставі толерантності;
• уміння вирішувати конфлікти інтересів через конструктивні переговори.

Навички поведінки в умовах тиску, погроз, дискримінації:

• навички впевненої поведінки;
• уміння відстоювати свою позицію і відмовлятися від небезпечних пропозицій;
• протидія дискримінації.

Навички групової роботи та адвокації:

• уміння бути членом команди, працювати на результат;
• уміння висловити повагу до внеску інших осіб;
• сприймання різних стилів поведінки;
• лідерські навички;
• навички впливу і переконливості;
• навички встановлення контактів і мотивування.

Життєві навички сприяють кращій соціальній адаптації дитини, її розумовому й емоційному благополуччю, позитивній і здоровій поведінці. Особливе місце серед них належить навичкам протидії соціальному тиску, що допомагають молоді навчитися діяти незалежно у сучасному світі, критично ставитися до можливих негативних впливів однолітків та ЗМІ. Тому їх ще називають життєвими навичками, сприятливими для здоров’я.

Навички протидії соціальному тиску є основою переважної більшості ефективних програм профілактики правопорушень, насилля, тютюнопаління, алкоголю, наркотиків, а також ВІЛ/СНІДу. Тому на формування життєвих навичок спрямовані:

• сотні програм по всьому світові;
• активне їх упровадження на теренах пострадянського простору;
• підтримка з боку впливових між­народ­них організацій (ВООЗ, ЮНІСЕФ, ЮНЕСКО, Міжнародного альянсу з ВІЛ/СНІД та інших).

Глобальними прагматичними цілями цих програм є:

• скорочення кількості курців у підлітковому та молодіжному середовищі;
• зниження рівня вживання алкоголю, наркотиків;
• пізніший початок статевого життя;
• вибірковість статевих контактів і використання презервативів;
• зниження темпів поширення ВІЛ / СНІДу.

Навчання життєвих навичок є неодмінним елементом високоякісної освіти. Вони підвищують конкурентоспроможність випускників на ринку праці, адже тепер кандидатові на пристойну посаду недостатньо досконало володіти професією. Потрібно мати комплекс психосоціальних умінь: критично і творчо мислити, адекватно сприймати себе й оточення, ухвалювати зважені рішення, будувати конструктивні міжособистісні стосунки, залежно від потреби демонструвати спроможність працювати в команді чи бути лідером, зацікавлювати і створювати мотивації для інших, розв’язувати проблеми та керувати стресами.

Життєві навички сприяють розвиткові таких цінних особистих якостей, як миролюбність, толерантність, чуйність, оптимізм, стресостійкість, а також зменшенню рівня агресії та створенню сприятливого психологічного клімату в родині, класі, у школі. Масове впровадження у навчальних закладах програм розвитку життєвих навичок через кілька років сприятиме зменшенню рівня агресії у суспільстві та розбудові стійкого миру в державі.

Трудове навчання – важлива складова системи формування життєвих навичок

Важлива складова формування життєвих навичок — трудове навчання, що здійснюється від першого класу до закінчення школи. Його зміст визначається навчальною програмою з трудового навчання для кожного класу.

У 5—9 класах, спираючись на набутий у початкових класах досвід, учні здобувають знання, вміння і навички з обробки металу, дерева, основ електротехніки, матеріалознавства, графічної грамоти. У міських школах вони вивчають технічну і обслуговуючу працю, а в сільських — сільськогосподарську, обслуговуючу й технічну.

Робота школярів у шкільних майстернях, на навчально-дослідних ділянках сприяє усвідомленню ними суспільної користі й виробничої значущості праці. Розмаїття видів праці, в яких беруть участь учні, дає змогу розвивати їх різнобічні задатки, нахили, інтереси, створити умови для вибору майбутньої професії.

В організації трудового навчання вагома роль належить особистому прикладу вчителя праці, його майстерності та культурі праці.

Виховні можливості участі школярів у продуктивній праці виявляються у таких напрямах:

• працюючи поруч з дорослими, учень прилучається до життя суспільства, набуває життєвого досвіду, досвіду спілкування у виробничій сфері, навчається ефективних прийомів виробничої діяльності;

• виготовляючи продукцію власними руками, школяр відчуває, що він на щось здатний, з’являється впевненість у собі, у власних силах, а сам вигляд добре зробленої речі приносить естетичне задоволення;

• плата за роботу переконує школяра в значущості його праці, самостійно зароблені гроші вчать бережливості, господарського підходу до організації власного життя, вміння співвідносити задоволення потреб з реальними можливостями;

• продуктивна праця вдосконалює трудові вміння і навички, привчає до трудових зусиль, розвиває суспільну активність, волю й такі важливі риси характеру, як дисциплінованість, відповідальність, ініціатива, точність і ретельність.

Список використаних джерел:

1. Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) / Т. В.Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.— К.: Алатон, 2017. https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.
2. Навички заради здоров’я. Навчання здоровому способу життя на засадах розвитку навичок: важливий компонент школи, дружньої до дитини, школи, що підтримує здоров’я. — ВООЗ — К., 2004.
3. Концепція навчання здорового способу життя на засадах розвитку навичок / авт.-упоряд. Марі-Ноель Бело. — К.: Генеза, 2005. — 80 с.
4. https://osvita.ua/vnz/reports/pedagog/14886/
5. https://cutt.ly/QmvVlHo