Самотній Монітор

Жив собі в дрімучому далекому  лісі Монітор . Був він там зовсім самотнім, не було у нього друзів. Самому, знаєте, як не весело жити?..  Дуже вже йому хотілося мати друзів та навколо ні душі. І часто, коли Моніторові ставало гірко на душі, йшов він до лісової річки, сідав на зеленому  березі і довго дивився у воду, яка так швидко бігла кудись у даль і ховалася поміж гір.

Настав звичайний лісовий ранок. Пташки, які мешкали в цьому лісі, як завжди вітали тепле сонечко. Прокинувся від довгого сну і Монітор. Зробив зарядку, вмився, причепурився і вирішив пити на риболовлю, щоб спіймати на сніданок рибинку, чи дві. Прихопивши із собою необхідні речі подався до річки.  Йшов недовго він. Та в голові його була якась думка, яку він намагався згадати. Та це йому ніяк не вдавалося. Коли прийшов до річки став дивуватися красі його лісу. Адже в тих краях дуже гарна місцевість. Помилувавшись, підійшов до берега та закинув вудку у воду і став чекати, коли рибина клюне. Поки чекав, як завжди думав про те, який він самотній у цьому лісі. Немає у нього друзів, нікого, щоб…  І тут Монітор згадав свою думку,  що загубилася серед інших. У нього ж сьогодні День народження! Йому виповнюється 7 років. А його навіть нікому привітати. І дивлячись на блакитну та чисту воду, що й не помітив як гаряча сльоза скотилася по  його холодній щоці і полетіла донизу й стала частинкою тієї швидкоплинної річки, що так далеко кудись спішить. Та тут він помітив, що поплавок з місця рушив. Спочатку подумав, що здалося. Він тут же виймає вудочку з води, дивиться, а й справді  зловив  рибку. Вона була золотистого кольору і це здивувало Монітора, бо раніше таких риб він ще не ловив. Але настрій одразу  покращився від того, що буде ситим.

Раптом чує хтось тоненьким голосочком промовляє:

–     Відпусти мене, Моніторчику.

–     Хто це до мене звертається?!,  – здивовано питає незнайомця Монітор.

–     Це я!, – відповіла йому рибинка.

Монітор подивився у той бік, де чути було голосок тоненький і  не повірив власним очам. До нього говорила рибинка, яку він спіймав.

–     Ти, ш-ш-що говорити вмієш? Але риба не говорить…- мовив до рибки  Монітор.

–     Так, не говорять. Але я незвичайна рибка. – сказала вона.

–     А що ж ти за рибка? – спитав Монітор.

–     Чарівна я. І можу виконати будь-яке твоє бажання. Тільки відпусти мене назад до водиці джерельної, – відповіла йому та.

Добрим був Моніторчик. Зжалився над рибкою, хоч і знав, що залишиться без сніданку. Відпустив до водиці блакитної рибку чарівну. Рибка тут же стрибнула у воду і поплила десь на дно річки. А Монітор почав був уже жаліти, що відпустив рибку чарівну, та де не візьмись рибка тут як тут знову опинилася біля нього і промовила:

–     Я знаю, що у тебе сьогодні День народження і у мене є для тебе подарунок. Ось, тримай. – І подає йому карту лісу, в якому живе Монітор.

–     Дякую за подарунок, – здивовано, але радісно мовить до рибки він. -Але звідки т знаєш про мій День народження?!

–     Я ж чарівна рибка. Знаю все, що діється на цьому світі.

–     А  навіщо мені карта? Куди вона мене приведе? – запитує Монітор у рибки.

–     А це уже сюрприз, але не бійся він для тебе дуже потрібний у цей день. Ти тільки керуйся картою і вона тебе приведе, куди треба. – відповідає йому та.

–     Дякую, тобі рибко! – не тямить з радості себе  Моніторчик.

І на цьому рибка заховалась знову серед прозоро блакитної води. А Моніторчик тримаючи карту в руках почав її роздивлятися. На ній були різні схеми, керуючись якими можна дістатися до вказаного місця рибки. Послухав Монітор рибку чарівну і  пішов  тих місцях  лісу, що вказані на карті. Йшов він мабуть довго та в захопленні Моторчик цього навіть не помічав. І ось йому залишилося дійти до останнього місця в лісі, де й мав бути сюрприз від рибки. Моніторчик уже забрів у незнайомі місця лісу, і був подумав, що заблукав. Та бачить якась стежка незнайома та добре витоптана, ніби хтось по ній кожен день ходить. Раптом почув він якісь голоси. Недовго пройшовши по ній Монітор вийшов на галявину. І побачив там трьох друзів, які чекали на когось. Коли вони його побачили, то одразу підбігли до Моніторчика і почали вітати з Днем народження. Монітор себе почував найщасливішим у цьому лісі. І стали вони знайомитися  з ним. З тих пір Моніторчик з ними ніколи не розлучалися. І стали найкращими приятелями.