Громадянська освіта

Критичне сприйняття та протидія маніпуляціям мас-медіа
Достовірність інформації— властивість бути правильно сприйнятою, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина. Достовірна інформація обов’язково має містити посилання на джерело, щоб можна було перевірити та підтвердити правдивість слів.
Достовірність інформації залежить від джерел інформації з яких вона взята

Джерела інформації – це передбачені, або встановлені законом, носії інформації, до яких входять документи, інші носії, що зберігають інформацію, повідомлення засобів масової комунікації, фундаментальну інформацію або публічні виступи. Серед характеристик джерел інформації найважливішими є такі: статус джерела, надійність, кваліфікація, довіра до джерела, цінність і вага інформації. Усі джерела інформації поділяються на три типа: відкриті, закриті і конфіденційні.

Насамперед, важливо з’ясувати, з чим Ви маєте справу ― з фактом чи судженням.
Факт (від лат. factum ― зроблене) означає дійсність, подію, те, що реально відбулося. Саме на фактах ґрунтується віра в правдивість історії, вільну від суб’єктивних оцінок новину ― у сенсі вислову «факти ― священні, коментарі ― вільні». Фактами можуть бути числа, дати, імена, події. Все, чого можна торкнутися, виміряти, перерахувати, підтвердити. Факти можуть
мати різні джерела, зокрема пересічні люди, наприклад, свідки події тощо.Головне, що відрізняє факт від судження  ― об’єктивність.Судження завжди відображає чиюсь суб’єктивну позицію, емоційне ставлення, заклик до якихось дій. Факт не дає оцінок, а також ні до чого не закликає.

– Якщо інформацію можна довести ― це факт;
– Якщо інформація містить особисту оцінку ― це думка;
– Якщо інформація стверджується чи заперечується ― це судження;
– Якщо факт перебільшується, узагальнюється чи     розглядається однобоко ― це упередження.
– Якщо присутнє емоційне забарвлення ―це  думка,судження,упередження.
Стандарти подання інформації :

Одним зі способів оцінити повідомлення є його перевірка на відповідність стандартам.
Аналіз медіатексту  містить роботу з такими компонентами:
визначення виду ЗМІ, категорії повідомлення, пошук
можливих помилок і неточностей медіаповідомлення,
характеристику медіамови, особливості звукового
рішення, засобів виразності, визначення потенційного
адресата медіатексту (тип аудиторії, соціальний
статус), визначення мети медіаповідомлення,
відповідність цілей і засобів даного медіатексту і т.ін 

Інтернет
Приватність та конфіденційність у віртуальному світі
Віртуальна реальність — це ілюзія дійсності, створена за допомогою комп’ютерних систем, які забезпечують зорові, звукові та інші органи чуття.
Приватність— це можливість особи або групи осіб
відокремити себе, інформацію про себе, і, таким чином, виявляти свою особистість вибірково.
Конфіденційність — властивість, яка не підлягає розголосові; довірливість, секретність, суто приватність.
Захистити конфіденційність в інтернеті непросто: наші особисті дані через цифровий слід часто продають з маркетинговою метою. А отже, особливу увагу слід звертати на спілкування в мережі з незнайомцями і компаніями. Тут варто послуговуватися принципом обмеженої довіри.

Цифрова ідентичність – це добірки інформації, отриманої в результаті онлайн-діяльності особи. До неї належать: імена користувачів і паролі, операції пошуку в інтернеті, дата народження, соціальне забезпечення та історія покупок. Цифрова ідентичність є версією соціальної ідентичності людини. Інша назва – ідентифікація в інтернеті.

Пошук Google запам’ятовує історію запитів. Цю інформацію часто використовують власники веб-сайтів і рекламодавці для ідентифікації та відстеження користувачів задля надання їм цілеспрямованої інформації та реклами.

Цифрова ідентичність (або ідентичність онлайн) – сукупність інформації, дані, які унікально описують особу, організацію або електронне обладнання, що існує в інтернеті.

Спілкування сучасної людини великою мірою відбувається в соціальних мережах, у яких вона проводить усе більше часу.
Соціальна мережа – веб-сервіс , віртуальна спільнота , що складається з людей з однаковими інтересами, нахилами , діяльністю. Соціальні мережі спеціалізуються на різних потребах та інтересах людей. Найпопулярнішими є мережі:Facebook , Instagram, Twitter , LinkedIn .
Усі ці та інші соціальні мережі націлені на обслуговування інтересів і потреб людини та впливають на розвиток її ідентичності .

Права людини в інтернеті :https://www.youtube.com/watch?v=DphqEFHs4AY&list=PLCLaE57GNum2P_DBld8cTH3_eXAD-ak2j&index=2

Безпека та етика поведінки у мережі :

1. Нікому не надавати особисту інформацію: домашню адресу, номери телефонів, робочу адресу батьків, адресу школи тощо.

2. Не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті.

3. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію незнайомим людям.

4. Не відповідати на грубі листи.

5. Не давати нікому свої паролі.

6. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

7. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

Кіберзлочинність включає в себе різні види злочинів, що здійснюються за допомогою комп’ютера і в мережі Інтернет. Об’єктом кіберзлочинів є персональні дані, банківські рахунки, паролі та інша особиста інформація як фізичних осіб, так і бізнесу та державного сектору.https://www.youtube.com/watch?v=5pjDALjFyRU .

Особливості захисту прав дітей та молоді в Інтернеті
Інтернет-технології стали природною складовою життя дітей і сучасної молоді. Комп′ютер є не тільки розвагою, але й засобом спілкування, самовираження та розвитку особистості.
Основні небезпеки та ризики з якими діти можуть зіштовхнутися в мережі Інтернет. Діти і підлітки можуть наразитися на безліч ризиків: порнографія, порушення авторських прав, пропаганда екстремізму, наркотиків, нецензурні тексти (контентні ризики); віруси, трояни, спам, онлайн шахрайства; незаконні контакти, кіберпереслідування (погрози, сексуальні домагання з використанням інформаційних технологій) тощо.
Всі ці небезпеки та ризики з яким діти можуть зіштовхнутися поділено на чотири групи: контентні ризики, комунікативні ризики, електронні ризики, споживчі ризики.

Ніхто не повинен бути об’єктом незаконного втручання в здійснення прав людини та основних свобод під час перебування в Інтернеті. Незважаючи на те, що віртуальний простір здається нереальним і неконтрольованим, це не означає, що це простір для порушень прав людини. Безпека цього простору залежить від користувачів, Інтернет буде таким, яким люди самі його зроблять. Користувачі для забезпечення прав людини мають звертати увагу на контент, який вони створюють і поширюють, коментарі, які вони роблять на сторінках, щоб вони не зачіпали права інших людей через дискримінаційні ознаки. Людина в Інтернеті має право на приватність.