РОБЕРТ БЕРНС

Роберт Бернс – шотландський поет, фольклорист, автор численних віршів і поем, написаних на так званому «рівнинному шотландському» та англійською мовами.

Роберт Бернс народився 25 січня 1759 в селі Аллоуей (Шотландія), в сім’ї селянина Вільяма Бернесса. У 1765 році його батько взяв в оренду господарство Маунт-Оліфант, і хлопчикові довелося працювати нарівні з дорослими, терпіти голод, підриваючи своє здоров’я.

У 1781 році Бернс вступив до масонської ложі; масонство досить сильно вплинуло на його творчість. З 1783 Роберт починає складати вірші на ейширському діалекті. У 1784 році помирає батько, і після низки невдалих спроб зайнятися сільським господарством Роберт з братом Гилбертом переїжджає в Моссгіл. У 1786 році виходить перша книга Бернса, Poems, Chiefly in the Scottish dialect («Вірші переважно на шотландському діалекті»). До початкового періоду творчості також відносяться: «Джон Ячмінне Зерно» (1782), «Веселі жебраки» (1785), «Молитва святенника Віллі», «Свята ярмарка» (1786). Поет швидко стає відомий по всій Шотландії.

У 1787 році Бернс переїжджає в Едінбург і стає вхожий у вищий світ столиці. В Единбурзі Бернс познайомився з популяризатором шотландського фольклору Джемсом Джонсоном, разом з яким вони почали видавати збірку «Шотландський музичний музей». У цьому виданні поет опублікував безліч шотландських балад у своїй обробці і власних творів. Книги, що видаються приносять Бернсові певний дохід. Він спробував вкласти зароблені гонорарами кошти в оренду ферми, але тільки втратив свій невеликий капітал. Основним джерелом коштів для існування з 1791 стала робота на посаді збирача акцизів в Дамфріс. Роберт Бернс вів досить вільний спосіб життя, і у нього було три незаконнонароджених дочки від випадкових і недовгих зв’язків. У 1787 році він одружився зі своєю давньою коханою Джин Армор. У цьому шлюбі у нього народилося п’ятеро дітей.

У період 1787-1794 були створені відомі поеми «Тем О’Шентер” (1790) і «Чесна бідність» (1795), «Ода, присвячена пам’яті місіс Освальд» (1789). У вірші, присвяченому Джону Андерсону (1789), тридцятирічний автор несподівано розмірковує про схил життя, про смерть. По суті, займатися поезією Бернс був змушений в перервах між основною роботою. Останні роки він провів у нужді і за тиждень до смерті ледь не потрапив у боргову в’язницю. Бернс помер 21 липня 1796 в Дамфрісі, куди виїхав вже хворим у службових справах. Йому було всього 37 років.