Гоголівськими стежками

Постать Гоголя – цікава та багатогранна. Ми вирішили розповісти читачам про деякі відомі та маловідомі факти, що стосуються нашої видатної земляки, автора “Вечорів на хуторі поблизу Диканьки”, “Вія”, “Тараса Бульби”, “Мертвих душ”, “Ревізора” …

Микола Гоголь  (урожденний Яновський) вийшов з багатодітної сім’ї – був третьою дитиною з дванадцяти. Всього було шість хлопчиків і шість дівчаток. Перші два хлопчика народилися мертвими. Четвертим сином був рано померлий Іван (1810-1819). Потім народилася дочка Марія (1811-1844). Всі середні діти також загинули в дитинстві. Останніми народилися Анна (1821-1893), Єлизавета (у заміжжі Бикова) (1823-1864) та Ольга (1825-1907). Мати Гоголя вважалася першою красунею Полтавщини, яку видали заміж у 14 років за батька письменника, на той час удвічі від неї старшого. Дитячі роки Гоголя пройшли в батьківському маєтку, в селі Василівці (раніше – Яновщина, нині – Гоголеве Шишацького району).

2.  Гоголь ніколи не був одружений. Власну сім’ю Гоголь так і не почав, і взагалі невідомо, чи були у нього які-небудь зв’язки з жінками. Правда, в середині 1850 року Гоголь робив через посередників пропозицій (перша і остання в житті) Анні Вієльгорській, але отримав відмову. Поведінка Гоголя та його відособленість породили розхожий міф про гомосексуальні нахили письменника. Подібне припущення висунув американський славіст, історик російської літератури професор Семен Карлінський, який заявив у своїй роботі “Сексуальний лабіринт Миколи Гоголя” про “пригнобленого гомосексуалізму” письменника,  “пригноблену гомосексуальність” письменника, яка передбачає “придушення емоційного потягу до представників своєї статі” і “відразу до фізичного або емоційного контакту з жінками”.

3.  Коли майбутній великий письменник навчався в школі, його твори, за оцінками вчителів, були досить посередніми, він був слабким у мовах, а добре встигав тільки в російській словесності та малюванні.

4.  У Гоголя була пристрасть до рукоділля. Він любив в’язати на спицях шарфи, займатися сестрами сукні, полотнища, шити для себе шийні хустки.

5. У своїх кишенях Гоголь завжди носив солодощі, які постійно жував, бо був “страшенним солодкоїжкою”. Особливо він любив гризти під час роботи або розмови шматочки цукру. Живучи в готелі, він ніколи не дозволяв прислузі забирати поданий до чаю цукор, збирав його та навіть ховав. Сучасники письменника згадували, що руки Гоголя часто були липкими через те, що він постійно їв солодке.

6. Гоголь соромився свого носа, і, мабуть, навіть художників просив згладжувати на картинах цей недолік зовнішності. Тому на всіх портретах письменника ніс виглядає по-різному. Можливо, одна з петербурзьких повістей Гоголя не випадково названа “Ніс”. Взагалі, Гоголь був дуже сором’язливим: якщо в компанії з’являвся незнайомець письменник хутко зникав із кімнати.

7. Гоголь бував за кордоном — у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії, та одного разу навіть здійснив паломницьку подорож до Єрусалиму.

8. Джерелом сюжету п’єси “Ревізор” був реальний випадок, який стався в одному з міст Новгородської губернії, про який Гоголю розповів Олександр Пушкін. Пушкін також запропонував Гоголю сюжет “Мертвих душ”.

9. Письменник у своєму заповіті за сім років до смерті попереджав, щоб тіло його поховали тільки у випадку явних ознак розкладання тіла. Це потім стало причиною численних містичних припущень, нібито в дійсності письменника поховали в стані летаргічного сну. Але згідно з документами НКВС, які збереглися, це не так. При перепохованні Гоголя, в 1931 році, в його труні був виявлений скелет із повернутим набік черепом. За спогадами сучасників Гоголя, до власної смерті письменник ставився спокійно, ніби був готовий до неї. Серед причин, які призвели до його передчасної кончини у віці майже 43 років, крім інших причин, називають добровільне позбавлення себе їжі.

Єдине прижиттєве фото Миколи Гоголя (в центрі). 1845 рік. Рим. Груповий дагерротип.
Автор – Сергій Левицький. Ательє “Perrot”

10. Опис майна Гоголя після смерті показав, що залишилося особистих речей на суму 43 рублі 88 копійок. Його речі були обносками і говорили про повну байдужість письменника до свого зовнішнього вигляду в останні місяці його життя. У той же час на руках у С. П. Шевирьова залишалися дві з гаком тисячі рублів, переданих Гоголем на благодійні цілі нужденним студентам Московського університету. Ці гроші Гоголь не вважав своїми, і Шевирьов не став їх повертати спадкоємцям письменника.

11. Гоголь дуже сильно був прив’язаний до собаки Джозі (породи мопс), якого йому подарував Пушкін. Коли ж Джозі померла (Гоголь тижнями не годував тварину), на Миколу Васильовича “напала смертельна туга і смуток”.

12. Гоголь неодноразово спалював рукопис “Мертвих душ”, останній том так і не був надрукований.  Чому він це робив? Деякі критики переконані, що Микола Васильович був дуже вимогливим до себе. Але це неправда – він видавав навіть свої незавершені твори, як от у збірнику “Арабески”. На думку сучасного українського науковця та філософа Петра Кралюка, Гоголь намагався прибрати з твору моменти, що видавали його агентурну діяльність. Гоголь був агентом царської охранки і певний час працював на Третє відділення імператорської канцелярії.

13. Приїхавши до Санкт-Петербургу одразу після закінчення Ніжинської гімназії, Микола Васильович опинився у дуже непростій ситуації. Гоголь сподівався стати зіркою, опублікувавши свою романтичну поему “Ганц Кюхельгартен” і вклавши чималі гроші у видавництво цієї книги. Але “петербурзький дебют” обернувся для нього, 20-річного письменника, повним провалом. Тогочасна російська преса, у тому числі впливовий журнал “Московскій телеграфъ”, доволі критично сприйняли книгу. Що зробив Гоголь? Викупив усі примірники книги, спалив їх і залишився без копійки грошей…

14. В житті Гоголя є “біла пляма” — восени 1829 року він зникає разом із “петербурзькими адресами”. Так куди на три місяці подівся Гоголь? Дослідник Кралюк припускає, що Микола Васильович провів цей час на Волині (потім він чудово опише у “Тарасі Бульбі” місцеві замки та природу), де й відбулося його фатальне знайомство з Фадєєм Булгаріним – відомим російським письменником, журналістом і агентом Третього відділення імператорської канцелярії Ніколая І. Вже після смерті Гоголя Булгарін дав свідчення, що саме він завербував Миколу Васильовича у царську охранку. Одне з таких свідчень було опубліковане у газеті “Северная Пчела”, яку редагував і видавав Булгарін, інше було знайдене у його особистому листуванні.

15. Коли п’єсу “Ревізор” уперше прочитали у цензурному комітеті – розгорівся шалений скандал. Гоголю закидали, що він компрометує Російську імперію та чиновництво. Були навіть заклики заарештувати письменника. Але цар Ніколай І чомусь особисто приходить на прем’єру постановки “Ревізор” і показово аплодує з ложі. Після цього аплодують й усі інші чиновники. “Ревізор” обертається театральним успіхом для Гоголя. За дивним збігом обставин після цього Гоголь їде за кордон (більшість російських письменників, включно з Пушкіним, на той час – невиїзні). А він – людина скромних прибутків, весь час нарікав на гірку долю і просив грошей, жив та харчувався по друзях…Цар-батюшка великодушно виділив Гоголю 5 тисяч рублів (для порівняння – гімназійний вчитель на рік отримував тоді 300 рублів і вважався заможною людиною). “Коли мені російські критики розповідають як високо Ніколай І цінував письменницький талант Гоголя, я їм пригадую історію про Кондратія Рилєєва – дуже талановитого поета, якого Ніколай І стратив на шибениці”, – пише Петро Кралюк.

КРОСВОРДИ

“Ревізор”

“Ніч перед Різдвом”

Біографія М.В.Гоголя

Життя та творчість Гоголя М.В.

Кроссворд «Н. В. Гоголь. «Тарас Бульба»

По горизонтали: 1. Историческая местность на реке Днепр, куда Тарас Бульба решил отправиться вместе с сы­новьями. 7. Название духовного училища в Киеве, где учились сыновья Тараса. 8. Завязанная кольцом веревка, с помощью которой Остап победил хорунжего. 9. Жидкая каша с салом, которую варили путешественники, останав­ливаясь на ночлег. 10. Как называет автор Сечь, «откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы»? 11. Прутья молодой вишни, которыми, по мнению Тараса, стегали сы­новей в бурсе. 13. Живописное изображение Божьей Ма­тери, которым жена Тараса благословила своих детей в до­рогу. 16. Глухов, Чернигов и этот город — города, где, по словам автора, «не одна останется вдова» после описанного сражения. 17. Изготовление изделий ручным способом — занятие мастеровых на тесных улицах предместья Сечи. 18.Игра, в которой казаки прыгали через своих партне­ров (во время осады города). 19. Денежный сбор с каждого дома, за несправедливое увеличение которого Тарас со своими казаками производил расправу над арендаторами 24. Стальные дужки на сапогах всадника. 27. Хищная птица, с которой автор сравнивает Остапа, налетевшего на хорунжего. 28.Длиннополая одежда вроде монашеской, в которую были одеты бурсаки и над которой потешался Тарас Бульба. 29. То, при помощи чего приводят в движение челны с казаками по Днестру. 30. Битва, которой была закалена «толпа, известная под именем запорожского войска». 31. «Это все…, чем набивают головы ваши; и академия, и все те книжки, буквари и философия». 32. Торжественный обряд (например, обряд поступления запорожца в Сечь).

По вертикали: 1. Скрытое место, где должен был располагаться Тарасов полк в предстоящем сражении. 2. Уход Козаков из Сечи, во время которого татары в ней все разграбили. 3. Андрий сказал: «Нет у меня никого! Никого, никого!… моя – ты…». 4.Иноверец из тех, что, по словам Остапа, стояли на площади, где производилась казнь. 5. Кто ударил по лошадям, в результате чего они рванули и Андрий «шлепнулся на землю, прямо лицом в грязь»? Цветная тестообразная масса, которой все было «вымазано» внутри украинской хаты Тараса. 10. Работница в доме прекрасной полячки, которой было приказано вывести Андрия через сад. 12. Дикая птица, упоминаемая среди многочисленных обитателей степной фауны. 14. Будущий военачальник, предводитель, наклонности которого были заметны в движениях Остапа. 15. Что вы­дернул Андрий из-под головы у спящего брата? 20. Вос­торг, состояние наслаждения, которое Андрий испытывал в битве. 21. Вход в дом в виде площадки со ступенька­ми, у которого стояли оседланные кони. 22. Как Бульба обыкновенно называл свою жену? 23. Монах низшего ранга, с которым Тарас сравнил сыновей, впавших в за­думчивость. 25. Домашняя прислуга, поднявшая Андрия на смех, когда увидела его «запачканную рожу». 26. Ме­сто в доме Тараса, где висели «сабли, нагайки, сетки для птиц, невода и ружья».

Перевірте себе!

Що ви знаєте про автора “Вечорів на хуторі біля Диканьки?”

Як добре ви знаєте Гоголя?

“Тарас Бульба”

“Шинель”

“Ніч перед Різдвом…”