Вправи для батьків і їхніх дітей

Ці вправи допоможуть Вам знайти контакт з дитиною, більше дізнатися про свою дитину, проводити разом більше часу, допомагати дитині ввійти в соціум, вчити правилам поведінки, для того щоб дитина завжди почувала себе щасливою, потрібною і захищеною, що є важливим чинником в процесі соціалізації дитини.

“Не кричіть на дитину!”

Ціль: допомогти батькам зрозуміти, що відчуває дитина, коли на неї кричать.

Проведення:
Батьки розбиваються на пари. Один учасник пари повинен стояти і кричати на іншого з якогось придуманого приводу. А інший учасник в свою чергу повинен присісти навпочіпки або стати на коліна, щоб бути набагато меншим зростом і говорити тільки одну фразу: «Я маленький, і я просто хочу, щоб мене любили».
Приблизно на третьому повторі цієї фрази той, хто знаходиться на місці дитини, починає плакати. Приходять дуже сильні почуття, часто спогади із власного дитинства.

Після цієї вправи кричати на свою дитину стає практично неможливо… Учасники говорять, що вперше дійсно відчули, що відчуває в такі моменти дитина.

“Спільний малюнок”

Мета: актуалізувати досвід співпраці між батьками і дітьми.

Матеріали: аркуші білого паперу, кольорові олівці.

Зміст: батько і дитина сидять поруч. Перед ними лежить горизонтально чистий аркуш білого паперу, і пачка кольорових олівців (або фломастерів). Інструкція: “Я попрошу вас намалювати картинку. Малювати потрібно мовчки, не розмовляючи один з одним. Кожен з вас буде малювати тільки одним олівцем або фломастером, який обере зараз “. Можна запропонувати парі певну задану тему, наприклад, «Наш дім». Далі психолог пропонує батькам і дитині вибрати по одному олівцю. Після цього ще раз нагадує про те, що малювати треба мовчки, і пропонує почати роботу.

Психологу слід звернути увагу на наступні моменти: хто який олівець вибрав; хто першим взяв олівець; чи був вибір, зроблений кожним з учасників, повністю самостійним; хто першим почав малюнок; хто першим закінчив малюнок; як і ким було прийнято рішення про загальне закінчення роботи; чи були паузи при виконанні завдання у батька або дитини; як розподілявся простір листа; чи було невербальна взаємодія між батьком і дитиною.

Після того як завдання виконано, і учасники закінчили малювати, психолог просить розповісти про те, що зображено на малюнку, не звертаючись ні до кого конкретно: “Розкажіть, будь ласка, що намальовано на вашому малюнку?”

”Таблиця спільної діяльності”

Дана вправа допоможе наглядно показати батькам який тип взаємодії існує між мамою чи татом і дитиною.

Зміст вправи: психолог надає завдання погратися з дитиною з певною метою і просто спостерігає.

Мета та інструменти можуть бути різними: скласти вежу з кубиків, побудувати «свій світ» в пісочниці, зліпити сім’ю тварин з пластиліну, намалювати малюнок на будь-яку тему і т. д. Варіантів може бути безліч.

Під час гри, яка зазвичай продовжується 15-20 хвилин, психолог записує свої спостереження (відмічається кількість разів) в наступну таблицю:

Мама/татоДитина

Дія:(Самостійно  Тренує  Заохочує  Ігнорує  Навчає  Карає  Хвалить  Поводить себе агресивно  Бере не спитавши)

Під час даної вправи можна гарно побачити наскільки батьки «включені» в гру дитини, чи граються вони з нею чи постійно чомусь повчають. В ній гарно можна спостерігати наскільки батьки помічають позитивні моменти в діях дитини, наскільки емоційно взаємодіють.

Після цього батькам стане легше зрозуміти як вони взвємодіють з дитиною.

НЕХАЙ ВАШІ ДІТИ ЗАВЖДИ БУДУТЬ ЗДОРОВІ І ЩАСЛИВІ!