Картотека сюжетно-рольових ігор, для різновікових груп.

Зміст

Молодший Вік (Молодша група)

Сюжетно рольова гра «ОДЯГНЕМО ЛЯЛЬКУ НА ПРОГУЛЯНКУ»

Сюжетно рольова гра «ШОФЕРИ»

Молодший Вік (Середня група)

Сюжетно рольова гра «РИБАЛКИ»

Сюжетно рольова гра «ТЕАТР»

Старший Вік

Сюжетно рольова гра «ПОШТА»

Сюжетно рольова гра «ПЕРУКАРНЯ»

Сюжетно рольова гра «ОДЯГНЕМО ЛЯЛЬКУ НА ПРОГУЛЯНКУ»

Мета: навчати  дітей  відтворювати  дії  мами,  няні  та  виховательки,  які  збирають  дітей  на  прогулянку;  закріплювати  навички одягатися та роздягатися; учити дітей правильно називати

одяг для різного сезону; підвести до розуміння загальних понять «одяг», «взуття».

Ігрове завдання: правильно одягнути ляльку.

Правила гри: добирати сезонний одяг; послідовно вдягати та роздягати ляльку.

Ігровий матеріал:  лялька;  одяг  для  літнього,  зимового,  весняно – осіннього сезону; шафа та скриня для одягу; стілець; картонні площинні ляльки та одяг із цупкого паперу (для кожної дитини), які виготовили діти старшої групи; шафа — чотиригранна картонна коробка з прорізами для одягу (одна для чотирьох дітей).

Хід гри

Діти чують, що хтось стукає у двері. Вони відчиняють і бачать ляльку, яка «просить взяти її на прогулянку та показати майданчик». Діти з радістю погоджуються, але ляльку потрібно одягнути

за сезоном. Де ж взяти одяг? Хтось із дітей, напевно, здогадається, що він лежить у скрині. З дозволу вихователя діти по черзі виймають одяг зі скрині, називають кожну річ, її колір, відбирають те,

що необхідне ляльці саме в цей час. Діти беруть речі, обмінюються ними, з’ясовують, які саме речі одягнути. Те, що не потрібно ляльці, діти вішають до шафи. Потім діти одягають ляльку. Вона

«дякує їм і пропонує разом збиратися на прогулянку». Гру можна продовжити на майданчику.

Ляльки,  одягнені  відповідно  до  сезону,  «просять  узяти  їх  на прогулянку».  Діти  виносять  ляльок,  показують  їм  майданчик. Лялькам «подобається» ігровий майданчик. Разом із дітьми вихователь «учить» ляльок обережно підніматися по драбинці на гірку та спускатися з неї, ховатися від дощу та сонця під грибком, гратися в пісочнику, «плавати на човні», «літати літаком», «їздити

на машині», відпочивати на лаві тощо. Намагається запитаннями та проханнями, які ставлять ляльки, створювати ситуації, що спонукали б дітей до уважного ставлення одне до одного.

В и х о в а т е л ь. А хто з нами пограється? Давайте разом погойдаємось на гойдалці. А я боюсь спускатись із гірки! Ой, я впала, дуже забилась! Як гратися в пісочнику? Разом  із  дітьми  вчить  ляльок  гратися  з  ними,  заспокоювати  одне одного. Від імені ляльки вихователь висловлює задоволення,

удячність: «Як весело! Як добре разом! Завтра приходьте раніше, щоб довше погратися».

Сюжетно рольова гра «ШОФЕРИ»

Мета: ознайомлювати  дітей  із  професією  шофера;  навчати  встановлювати взаємини в грі.

Ігровий матеріал:  різноманітні  машини,  будівельний  матеріал, кермо, світлофор, кашкет регулювальника.

Підготовка до гри:  спостереження  за  машинами  на  вулиці;  цільові прогулянки до автопарку, бензоколонки, автогаража; розглядання картини «Автобус»; розучування вірша А. Барто «Вантажівка»; розучування гри «Горобці й автомобіль»; читання і розглядання  ілюстрацій  «Наша  вулиця»;  розглядання  фотографій із серії «Маленькі шофери»; спорудження гаража з будівельного  матеріалу.

Ігрові ролі: шофер.

Хід гри

Перед грою вихователь проводить спостереження за транспортом. Під час спостереження вихователь звертає увагу дітей на різноманітність машин, на те, що саме перевозять машини.

Потім вихователь може поставити дітям такі питання:

• Які машини ви бачили на вулиці?
• Що везли машини?
• Як називається людина, яка керує машиною?
• Хто регулює рух на вулицях?
• Як пішоходи переходять вулицю? тощо.

Потім вихователь може запропонувати дітям пограти в шоферів,  узявши  на  себе  роль  регулювальника.  Вихователь  малює  на землі  дорогу  з  перехрестями  і  проїжджою  частиною.  Хлопчики – «шофери»  «їдуть  дорогою»,  тримаючись  правої  сторони  вулиці. Дівчатка – «мами»  з  колясками  гуляють  по  тротуару.  Переходити дорогу дозволяється тільки на перехрестях і лише на зелене світло світлофора. Потім  вихователь  пропонує  дітям  пограти  самостійно  в  гру

«Шофери їдуть у рейс».

Рекомендації до гри

Гру можна почати з читання розповіді «Як машина звірів катала».

В и х о в а т е л ь. Стоїть на дорозі машина — синя, кузов жовтий, колеса чорні. Гарна машина! Побачили її лісові звірі, зупинилися, дивляться. Оце, так машина! Хороша машина! Цікава білочка підбігла ближче. Зазирнула в кузов. Немає нікого! Стрибнула білочка в кузов, а машина поїхала: уперед-назад,  уперед-назад. Під’їхала машина до зайчика, загуділа: «Бі-бі-бі!» Зайчик стрибнув у машину. І знову машина поїхала: уперед-назад, уперед-назад. Під’їхала машина до ведмежати, загуділа: «Бі-бі-бі!» Залізло  ведмежа  в  кузов.  Поїхала  машина:  уперед-назад, уперед-назад. Білочка, зайчик і ведмежа дуже раді! Накаталися малюки, стомилися. Першою з машини виплигнула білочка, за нею… Хто? — Зайчик. Потім вилізло… Хто? — Ведмежа.  «До  побачення,  синя  машина!  Спасибі  тобі!»  —  закричали  їй  услід звірята. Потім вихователь пропонує дітям самостійно покатати звірят  у машині.

Сюжетно рольова гра «РИБАЛКИ»

Мета: закріплювати  уявлення  дітей  про  те,  як  ловлять  рибу; розвивати  інтерес  у  грі;  формувати  позитивні  взаємини  між дітьми.

Ігровий матеріал:  конструктор,  лозинки,  нитки,  предмети-замінники, іграшкові рибки.

Підготовка до гри: екскурсія на річку; зустріч із рибалками;  читання  творів  про  рибалку;  виготовлення  човна  з  будівельного  матеріалу; виготовлення вудочок; ліплення риб.

Ігрові ролі: рибалки.

Хід гри

Починаючи  гру,  перш  за  все  вихователь  може  організувати  екскурсію на річку, де разом із дітьми постежити за рибалками,  обговорити питання: на чому пересувається по річці рибалка, які

бувають човни, що ловлять рибалки, які для цього потрібні пристосування. Можна там же організувати зустріч із рибалкою, поставити йому питання, що цікавлять дітей. Після  цього  в  групі  вихователь  проводить  бесіду  «Що  ми  бачили на річці». Батьків вихователь просить на вихідні дні взяти дітей із собою  на річку, показати, як слід ловити рибу. Потім спільно з дітьми можна спорудити човни і весла з будівельного матеріалу, з довгих лозинок зробити вудки.  Коли  всі  приготування  до  гри  будуть  завершені,  вихователь може запропонувати дітям пограти самостійно.

Рекомендації до гри

Під  час  гри  вихователь  повинен  підтримувати  інтерес  дітей до гри і спрямовувати розвиток сюжету, використовуючи поради,  запитання, нагадування. Наприклад:

• На чому це ви плаваєте?
• Куди пливе ваш човен?
• Що ви в ній везете?

Вихователь не тільки розширює уявлення про явище, що зацікавило дітей, але й допомагає в організації гри; іноді бере безпосередню участь у грі, іноді допомагає спланувати гру.

Сюжетно рольова гра «ТЕАТР»

Мета: закріплювати уявлення дітей про театр; розвивати інтерес у грі; формувати позитивні взаємини між дітьми.

Ігровий матеріал:  ширма;  іграшки  бібабо;  ігрові  атрибути: гроші, гаманці, квитки; великі таблички «Театр», «Каса».

Підготовка до гри: перегляд лялькових спектаклів, фільму про театр; читання віршів про театр; проведення ігор зі старшими дітьми; виготовлення дітьми атрибутів для театру.

Ігрові ролі: касир, контролер, водій автобуса, артисти.

Хід гри

Підготовку  до  гри  вихователь  може  розпочинати  після  того, як дітям буде показаний ляльковий спектакль або вони самі відвідають театр (крім того, перед ними можуть виступити артисти).

Потім необхідно розглянути картину «У театрі» та обговорити її зміст. Бажано  в  групу  внести  одну  або  дві  ляльки  бібабо.  Для  того щоб  підтримати  інтерес  до  гри  з  цими  ляльками  і  зробити  його

стійким, вихователеві необхідно навчати дітей правильно користуватися  ляльками,  навчати  окремих  ігрових  прийомів.  Лялька може «вітатися», «махати рукою», «плескати в долоні», «кланятися», «чесати чоло або щоку», «гладити дітей по голові», «танцювати» тощо. Дітям, як правило, це дає величезне задоволення, і вони з радістю наслідують вихователя, змушуючи ляльку робити ті самі дії, які він їм показував. Поступово, діти під керівництвом і за допомогою вихователя вчаться керувати ляльками і в процесі гри опановують окремі ігрові прийоми.

Наступним  етапом  під  час  підготовки  до  гри  може  бути  виготовлення дітьми ігрових атрибутів. Вихователь пропонує дітям намалювати  квитки,  зробити  гроші.  Сам  у  цей  час  готує  великі

таблички зі словами «Театр», «Каса». Бажано  показати  дітям  фільм  про  театр.  Перед  грою  вихователь роздає дітям «гаманці з грошима», просить подивитися, чи в порядку їх одяг, чи акуратно вони причесані, оскільки вже час  їхати до театру. Діти «виходять із дитячого садочка» і «йдуть на

зупинку»,  де  на  них  чекає  «автобус»  (його  можна  влаштувати навіть в іншій кімнаті — столовій або сусідній груповій кімнаті).  В «автобусі» діти «розраховуються» з «кондуктором», отримують

у нього «квитки» та їдуть до зупинки «Театр». «Підійшовши до театру», діти повинні знайти «касу» і «придбати» там «театральні  квитки»,  після  чого  пред’явити  їх  «контролерові»  та  зайняти

місця в «залі для глядачів». Вихователь на «сцені» керує ляльками, діти уважно переглядають спектакль. Після  спектаклю  діти  аплодують,  дякують  артистам,  «виходять із театру», знову «їдуть на автобусі в дитячий садок».

Рекомендації до гри

Під час повторення гри вихователь може надати дітям відносну свободу дій. Так, вони самі «їдуть у театр і повертаються з нього», самі готують потрібні атрибути (автобус, автобусні та театральні

квитки,  гроші  та  ін.),  самі  виконують  основні  ролі:  «кондуктора»,  «водія»,  «касира»,  «контролера».  Вихователь  виконує  роль ведучого: він ще сам керує ляльками, але вже з другої-третьої гри вихователь може залучати дітей і для самого спектаклю.  Поступово  вихователь  усе  більше  залучає  дітей  до  активної  участі у виставі, залишаючи за собою лише право спрямовувати їх

дії та допомагати їм. Вихователеві також необхідно навчати дітей,  граючи в «театр», використовувати не тільки спеціальних ляльок, але й інші іграшки: автомобілі, тварин, мотрійок. Коли діти

переконуються в перевазі використовування в грі додаткових іграшок, перед ними виникають перспективи для розвитку гри. Коли  гра  буде  повністю  освоєна  дітьми,  важливо  пояснити

дітям,  що  словом  «театр»  позначається  спектакль  і  тоді,  коли артистами бувають не ляльки, а люди. Для цього необхідно провести інший варіант гри. Коли діти це зрозуміють, вони, безумовно, видозмінять і свою гру.  Лялькові  спектаклі  чергуватимуть  із  такими,  де  певні  ролі

братимуть  на  себе  самі  діти.  Вони  розігруватимуть  для  глядачів зміст добре їм знайомих казок і невеликі сценки.

Сюжетно рольова гра «ПОШТА»

Мета: навчати дітей реалізовувати і розвивати сюжет гри; розширювати  і  закріплювати  знання  дітей  про  різні  форми  поштового зв’язку: пошта, телеграф, телефон, радіо; виховувати чуйне й уважне ставлення до товаришів і близьких.

Ігровий матеріал: поштовий ящик, листівки, конверти, білий і кольоровий папір, олівці, гроші, гаманці, дитячі журнали і газети.

Підготовка до гри: екскурсія на пошту; бесіда з працівниками пошти, спостереження за їх працею; розглядання і читання дитячих книг: Н. Григорьєва «Ти відправив лист», А. Шейкіна «Звістки приходять так», С. Я. Маршака «Пошта»; перегляд фільму або мультфільму за темою «Пошта»; бесіда за картиною «На пошті».

Ігрові ролі: працівники  пошти  (листоноша,  телеграфіст,  оператор  щодо  прийому  бандеролей  і  посилок,  начальник  пошти, шофер); відвідувачі.

Хід гри

Попередню роботу з підготовки до гри вихователь може розпочати з бесіди про різні форми поштового зв’язку: пошта, телеграф, телефон, радіо; розглянути ілюстративний матеріал за цією темою.

Потім  вихователь  проводить  екскурсію  на  пошту,  де  знайомить дітей із працівниками пошти (сортувальницею, листоношею, телеграфістом, оператором із прийому бандеролей і посилок, начальником пошти, шофером), а також звертає увагу дітей на те, як там продають папір, конверти, листівки, приймають посилки; розповідає дітям про те, що лист кладуть у конверт, на який наклеюють марку, на конверті пишуть адресу і опускають лист у поштову скриньку. Потім листи везуть на машині, потязі або літаку далеко,  на  іншу  пошту,  там  їх  бере  листоноша,  кладе  у  велику сумку  і  несе  тому,  кому  вони  призначені.  Необхідно  пояснити, що листоноша щодня носить у будинки газети, журнали, листи.  Після огляду пошти і розповіді, вихователь спонукає дітей придбати конверт і марку. З цими покупками діти повертаються в дитячий садок. Після повернення, вихователь пропонує дітям намалювати листівки, покласти їх у конверти і відправити своїм друзям. Потім на заняттях вихователь разом із дітьми виготовляє необхідні  атрибути  для  гри:  нарізають  поштовий  папір,  вирізають

та  склеюють  маленькі  конверти,  малюють  листівки  та  роблять гаманці тощо.

Для  гри  вихователь  може  принести  в  групу  дитячі  газети і  журнали,  частина  яких  «продаватиметься  на  пошті»,  а  решту «листоноша розноситиме по будинках».

Після цього вихователь допомагає дітям улаштувати «приміщення  пошти»,  повісити  «поштову  скриньку»;  радить  акуратно розкласти конверти, папір, листівки, газети, журнали; стежить за

тим, як діти розподілятимуть ролі. Якщо діти не можуть самостійно впоратися з цими завданнями, то вихователь допомагає їм.

Сюжетно рольова гра «ПЕРУКАРНЯ»

Мета: розкрити  значення  діяльності  перукаря;  формувати уміння  творчо  розвивати  сюжет  гри;  виховувати  повагу  до  професії перукаря.

Ігровий матеріал: деякі реальні предмети (простирадло, дзеркало,  пензлик,  флакони,  гребінець);  набір  спеціальних  іграшок «Дитячий перукар».

Підготовка до гри:  екскурсія  до  перукарні;  бесіда  з  працівниками  перукарні;  читання  творів  про  роботу  перукаря;  виготовлення альбому «Моделі зачісок»; розглядання ілюстративного матеріалу за темою; виготовлення атрибутів для гри.

Ігрові ролі: перукар (майстер), клієнти, касир, прибиральниця.

Хід гри

Підготовку  до  гри  вихователь  може  розпочати  з  екскурсії  до перукарні. Підійшовши до перукарні, вихователь повинен звернути увагу дітей на вивіску. У перукарні потрібно показати дітям інструменти, якими працюють майстри, ознайомлювати дітей з їх назвами,  призначенням, способом дії з ними. Важливо, щоб діти могли постежити за роботою перукаря (з дозволу батьків можна підстригти

одного-двох  дітей).  Діти  таким  чином  контактують  із  майстром, беруть  участь  у  його  діяльності  як  клієнти.  Вихователь  звертає увагу  дітей  на  ті  взаємини,  в  яких  перебувають  майстер,  касир,

клієнти, прибиральниця. Після повернення до дитячого садка вихователь систематизує

здобуті знання і враження за допомогою бесіди та показу ілюстративного  матеріалу,  що  зображує  перукарню  і  роботу  перукаря.  При цьому вихователь ставить дітям питання таким чином, щоб

вони, відповідаючи на них, могли використати і власний досвід, набутий під час екскурсії.

Можна  також  виготовити  альбом  «Моделі  зачісок»,  використовуючи малюнки дітей, вирізки з журналів тощо. Після цього вихователь спільно з дітьми виготовляє предмети,

що необхідні для гри в перукарню: вирізує з картону по намальованих контурах гребінця, бритви, машинки, ножиців, флаконів,  дзеркала.  Коли  вироби  готові,  вихователь  повинен  обіграти  їх,

показати  дітям  способи  ігрового  використовування  кожної  речі. У процесі виготовлення й обігравання виробів діти засвоюють їх назви. Під час першого проведення гри роль «перукаря» вихователь бере на себе. Він своїми діями, питаннями, поясненнями спрямовує хід гри.  Якщо дитина не знає, як поводитися під час гри, вихователь запитує у неї:

• Вам підстригти волосся?
• Чим будемо стригти волосся — ножицями або машинкою?
• Потрібно вас побризкати одеколоном?

Після  цього  просить  клієнта  нагнути  голову,  заплющити  очі тощо.