Небезпечні мінерали на планеті

Халькантит

Цей мінерал має красиві і привабливі сині кристали. Вони складаються з міді, яка поєднується з сіркою, водою та іншими елементами. Ця суміш стає небезпечною. В міді поганого нічого немає, але в надмірних кількостях вона стає токсичною. Сам же кристал є біологічно активним – він легко розчиняється у воді, а потім мідь у великих кількостях може бути вбраної твариною чи рослиною. В результаті живі істоти швидко ослабнуть, важливі органи життєдіяльності почнуть відмовляти, настане смерть. Бажаючі доторкнутися до таємниць мінералів ніколи не повинні пробувати халькантит на вміст солі, адже це може призвести до серйозної передозуванні міді. Навіть проста видобуток гарних синіх кристалів тут же згубила всі водорості в цілому ставку. Халькантит здатний викликати серйозні екологічні проблеми. Правда, краса і рідкість мінералу призвела до того, що в рамках геологічних спільнот навіть вирощують штучні кристали на продаж, видаючи їх за справжні.

Гутчинсонит

У свинцю є похмурий двійник – талій. Цей жирний і щільний метал близький до свинцю за своєю атомній масі, але куди більш небезпечний. Талій – рідкісний елемент, який можна зустріти в отруйних з’єднаннях, які являють собою химерну комбінацію речовин. Навіть вплив талія дуже дивні. Це і втрата волосся, і захворювання від одного лише контакту з шкірою. В результаті талій є смертельно небезпечним металом. А мінерал гутчинсонит – це незвичайна, але отруйна помісь талію, миш’яку і свинцю. Ці три небезпечних складових дають смертельний коктейль, звертатися з яким слід дуже обережно. А знайти гутчинсонит можна в горах Європи, в різних родовищах руди.

Азбест

Азбест зовсім не є штучним матеріалом. Більше того, це один з найстрашніших мінералів на планеті. Інші його «побратими» зазвичай виступають у вигляді токсинів з-за свого хімічного складу. Отруєння жертв відбувається випадково, а от азбест буквально атакує легені людини, виробляючи там механічну аварію. Цей мінерал є цілком природним, в його основі лежать діоксид кремнію (найпоширеніший твердий мінерал на планеті), залізо, натрій і кисень. Поклади цієї речовини являють собою масу ниткоподібних крихітних кристалів, які легко поширюються по повітрю. Відповідно, частки азбесту також безперешкодно можу потрапити і в легені людини. Кристали дратують легеневу тканину, викликаючи канцерогенні ефекти. Наслідком цього стають рубці. А азбестові освіти можна знайти в будь-якому наборі кремнеземних порід. Саме тому їх будь-які дослідження слід поєднувати із заходами безпеки. А поширенню азбесту в атмосфері планети сприяє такий природний процес, як природне вивітрювання.

Арсенопирит

Цей мінерал відноситься до золота дурнів, однак є важлива різниця. Той, хто переплутає арсенопирит з золотом, виявиться не просто дурнем. Ще більш помилковим кроком буде дотик до цього мінералу, а потім використання рук для приготування їжі та її вживання. Арсенопирит є сумішшю миш’яку і сульфіду заліза. Мінерал відноситься до того ж типу, що і пірит, сульфід заліза, то саме золото дурнів. Різниця тільки в тому, що тут присутній ще й важкі домішки миш’яку. Якщо мінерал спробувати змінити або ж нагріти його, то він дасть сильний запах часнику. Так пахне миш’як і токсичні, корозійні та канцерогенні пари від арсенопирита. Обробка ж мінералу може спричинити за собою контакт людини і нестабільних сірчаних солей миш’яку. А виявити цей мінерал можна, просто вдаривши по ньому молотком. Як тільки полетять іскри, й незабаром ненадовго з’явиться запах часнику, можна зрозуміти, що перед вами небезпечний арсенопирит.

Торберніт

Торберніт це мінерал з пекла. Зелені кристали у формі призми утворюються в якості вторинних родовищ в гранітних скелях, і складаються з урану. Сформовані в ході складної реакції між фосфором, міддю, водою і ураном, приголомшливі скупчення кристалів нерідко спокушали колекціонерів своїм виглядом, тому люди брали зразки цих мінералів для своїх колекцій, розташованих на полицях. Якщо розпаду урану в Чорнобилі було недостатньо, то смертельний газ радон, здатний викликати рак легенів, повільно виходячи з цих красивих каменів. Це саме той кристал, який варто залишити в спокої. Торберніт можна знайти і в граніті, тому ваша гранітна стільниця запросто може містити сліди торберніта. Яскраво-зелені скупчення кристалів використовуються старателями в якості індикаторів уранових родовищ.

Ауріпігмент

Цей камінь перевершив погану славу миш’яку, адже він складається не тільки з нього, але ще з сірки. Кристали аурипігменту є хімічно активними і смертельно небезпечними. Вони ростуть під землею у вигляді мінеральних утворень. Зазвичай знайти камінь можна неподалік від гідротермальних джерел. У мінералу досить спокусливі кольору, але якщо його тільки взяти в руки, то він виділить канцерогенний і нейротоксичний порошок – миш’як. Китайці навчилися використовувати цей мінерал, широко використовуючи його аналогічно кіноварі. Тільки наслідки від аурипігменту були куди більш серйозними. Камені товкли, а потім в порошок опускали стріли. Вони виробляли отруйний ефект, таким чином камінь використовувався вельми незвичайним способом – його самого кидати не треба було. Відомий ауріпігмент тим, що він випускає сильний часниковий запах. Цим він зобов’язаний високому вмісту миш’яку. Перетворюватися в небезпечний порошок мінерал може навіть під впливом світла. Мінерал давно вже виступав основним компонентом для створення охряной фарби, без сумніву, багато митці, що використовували її, виявилися в підсумку отруєними.

Кіновар

За складом це сульфід ртуті. Мінерал є найбільш токсичним з існуючих на Землі і піддаються обробці. Сама його назва перекладається, як «кров дракона». Руда кіноварі є основним джерелом для видобування ртуті. Яскраво-червоні кристали з’являються неподалік від вулканів і родовищ сірки. Вони сигналізують про велику небезпеку. При нагріванні або обробці мінерал віддає чисту ртуть. Людина, що стоїть поруч, може почати відчувати судоми, втрачати чутливість і навіть померти. У часи Середньовіччя аж до кінця XVIII століття направлення на роботи в іспанські шахти з кіновар’ю вважалося своєрідним смертним вироком. У Китаї з кіноварі створювали гарні страви для їжі, з шматків мінералу робили різні незвичайні різьблені роботи. Часто ремісники платили життям за таку красу. Сьогодні здається неймовірним той факт, що деякі стародавні лікарі вважали, що кіновар має цілющі властивості. Цей мінерал навіть прописували для лікування деяких захворювань.