Educational practice in soil science

Навчальна практика з грунтознавства для студентів спеціальності 014 Середня освіта «Біологія».

Навчальна практика з грунтознавства  є однією з форм втілення завдань біологічної освіти в життя. Під час цієї практики студенти безпосередньо працюють у природі, набуваючи навички дослідника-біолога, ознайомлюються з сучасними методами досліджень грунтів, їх фізичними, фізико-механічними властивостями, біологічним та агровиробничим значенням, що виконуються в польових умовах, оволодівають елементарними навичками та методиками дослідження профілів основних типів грунтів району практики, закладаючи та описуючи грунтовий розріз та здобувають навики експериментальних досліджень грунтових проб у польових та лабораторних умовах тощо.

Навчальна практика з грунтознавства не тільки закріплює набуті теоретичні знання, але й значно розширює та поглиблює їх. На заняттях з навчальної практики у природних умовах особлива увага приділяється визначенню біологічних та екологічних функцій грунтів, їх агровиробничого значення та заходів по їх охороні.

Навчальна практика з грунтознавства є невід’ємною частиною навчально-виховного процесу і спрямована на підготовку вчителів біології до професійної діяльності.

Мета навчальної практики:

– інтеграція вищої педагогічної освіти і науки з практичною роботою вчителя в  загальноосвітніх  навчальних закладах освіти;

– поглиблення і закріплення теоретичних знань з метою кваліфікованого застосування в процесі педагогічної діяльності вчителя;

– оволодіння студентами сучасними методами та формами наукових досліджень в галузі грунтознавства;

– формування у студентів на базі одержаних знань професійних умінь та навичок організації та проведення шкільних екскурсій у природу, проведення польових досліджень, передбачених програмою з біології для середніх загальноосвітніх закладів.

Завданнями навчальної практики є:

– поглиблення і закріплення теоретичних знань з біологічних дисциплін та вміння використовувати ці знання в процесі педагогічної діяльності;

– набуття вмінь та навичок проводити фенологічні спостереження, аналізувати одержані результати та використовувати їх у навчально-виховному процесі;

– розвиток інтересу до професії педагога-біолога, знань з біології та власних педагогічних здібностей і творчого потенціалу;

– закріплення знань, здобутих студентами у процесі вивчення біологічних дисциплін;

– поглиблення теоретичних знань з фундаментальних та прикладних (біологічних, медичних, географічних, екологічних, аграрних) дисциплін;

– набуття досвіду організації та проведення польових досліджень, ведення первинної документації (польові щоденники, опис геоморфології, зображення  гідрографічної мережі тощо), її аналіз та складання звіту;

– ознайомитись з станом біоценозів і агроценозів, особливостями використання грунтів району практики та запропонувати заходи по їх охороні;

– збирати, обробляти й узагальнювати практичний матеріал, необхідний для виконання курсової, дипломної чи магістерської роботи.

Проведення навчальних практик передбачає формування у студентів таких вмінь:

– оволодіти методиками біогеографічних, екологічних, грунтознавчих, агротехнічних досліджень, науковим аналізом і узагальненням одержаних результатів;

– вміти визначати види рослин та тварин;

– володіти технікою взяття монолітів та зразків грунтів;

– вміти організувати і проводити  шкільні екскусії у природу, ботанічні сади, дендропарки, природничі музеї тощо.

Начальну практику доцільно проводити протягом навчання бакалаврів відповідно до навчальних планів із спеціальності «Біологія» на ІІІ курсі (в 6 семестрі). Термін проходження практики з грунтознавства становить 1 тиждень (6 днів).

Загальну організацію та проведення практик і контроль за їх проходженням здійснює деканат Факультету природничо-географічної освіти та екології. Деканат Факультету своїм розпорядженням закріплює за академічними групами керівників, визначає конкретну базу і термін проходження практики, вирішує з ректоратом Університету питання фінансування, потребу у транспортних засобах, умови перебування студентів на віддалених базах, завчасно складає графік проходження практики.

Навчально-методичне забезпечення і безпосереднє керівництво практикою студентів покладається на викладачів кафедри біології.

Кафедра готує навчально-методичну літературу, матеріальне оснащення і складає кошторис на період проходження практики студентів.

Навчальна практика є завершальним етапом вивчення курсу «Грунтознавство». Її основне завдання – навчити студентів правильно визначати ґрунти у польових умовах за морфологічними ознаками та водно-фізичними властивостями; дати оцінку потенційним можливостям використання та підвищення родючості цих ґрунтів.

Практика складається з трьох періодів:

• підготовчого,

• польового,

• камерального.

Підготовчий період. Вивчення фізико-географічних умов і ґрунтового покриву району практики, морфології і класифікації основних типів ґрунтів. Підготовка інструментів, приладів, матеріалів та іншого спорядження для проведення польових досліджень.

Польовий період. Визначення маршруту польових досліджень. Вибір місця для закладання розрізу. Опис факторів грунтоутворення: рельєфу, рослинності, грунтоутворюючої породи, характеру зволоження тощо. Опис тгрунтового розрізу і визначення назви ґрунту. Міжпунктні описи. Ескіз профілю рельєфу та місць закладання розрізів.

Взяття ґрунтових монолітів та зразків ґрунту. Підготовка зразків ґрунту до аналізу. Визначення механічного складу ґрунту без приладів. Визначення водних властивостей ґрунту. Визначення кислотності (лужності) ґрунту.

Ознайомлення з сільськогосподарськими угіддями, станом сільськогосподарських рослин, родючістю ґрунтів, меліоративними заходами тощо.

Камеральний період. Обробка матеріалу польових досліджень, написання звіту про навчальну практику. Складання маршруту та програми шкільної екскурсії з метою ознайомлення учнів з місцевими ґрунтами, їх станом та особливостями використання.

Основним періодом є польовий

Польовий період ділиться на кілька етапів:

1) вивчення топографічної основи;

2) загальне маршрутне знайомство з територією, де проходитиме навчальна практика;

3) планування робочих маршрутів;

4) польове вивчення грунтів (закладання і вивчення розрізів, взяття зразків і монолітів грунтів, вивчення їх морфології і фізичних властивостей тощо);

5) ведення польового щоденника і заповнення бланків опису грунтів.

При вивченні топографічної карти студенти  детально знайомляться з реальною картиною даної місцевості. Топографічна карта служить джерелом відомостей про умови грунтоутворення на цій території.

Перед початком польових досліджень проводять загальне маршрутне знайомство з територією, де намічено провести практику (реко­гносцирування). Його здійснюють за маршрутом, що перетинає різні еле­менти рельєфу і угіддя.

У процесі загального маршрутного знайомства з обраною територією уточнюють систематичний список грунтів цієї території.

Після рекогносцирування складають план робочого маршруту. Робочий маршрут повинен забезпечити вивчення грунтового покриву за мінімальний відрізок часу. Лінія маршруту повинна пересікати горизонталі рельєфу під прямим кутом, тобто різні гіпсометричні рівні, геоморфологічні елементи з різними умовами зволоження і типами рослинності.

Основний метод вивчення грунтового покриву –  грунтове профілювання.

Грунтове профілювання проводять з метою надання загальної характеристики грунтовому покриву даної місцевості. За допомогою даного методу можна правильно і досить повно виявити основні закономірності поширення грунтів, їх зв’язок з елементами рельєфу, типом рослинності, умовами зволоження та іншими факторами.

Використання методу грунтового профілювання вимагає здійснення таких робіт: вибір напряму профілю (маршруту), вибір місця закладання грунтового розрізу, копання грунтового розрізу (шурфи), опис грунту, взяття зразків і моноліту грунту, опис міжпунктних прикопок, оформлення результатів.

Закладання грунтового розрізу. Місце закладання грунтового розрізу визначають безпосередньо перед його копанням. Розріз заклада­ють на ділянці, яка є типовою за рельєфом, рослинністю, грунтоутворюючою породою, умовами зволоження для даного типу грунту.

Грунтовий розріз – це прямокутна яма із східцями для спуску в неї. Протилежна стінка розрізу є робочою. По ній проводиться опис грунту.

Глибина ями залежить від типу грунту, глибини його профілю. Тому основні розрізи роблять на глибину 130-250 см, якщо не перешкоджають грунтові води або близьке залягання твердих порід. Розріз повинен розкрити материнську породу. Залежно від глибини розрізу встановлюють його довжину і ширину. Так, при глибині розрізу 130-150 см ширина його має бути 70-80 см, довжина – 150 см. Розміри ями не повинні обмежувати рухи працюючого в ній студента.

Закладати розріз необхідно за певними правилами. По-перше, розмістити його треба так, щоб передня (робоча) стінка до моменту початку опису була максимально освітлена. Для цього її орієнтують до сонця. При виконанні роботи у хмарний день або в густому лісі цього правила не дотримуються.

Грунт при копанні ями викидають тільки на бічні сторони. На одну сторону викидають верхній родючий горизонт, на другу – грунтову масу нижніх горизонтів. Це дає можливість після завершення роботи засипати яму, не перемішуючи грунт різних горизонтів. Основне правило роботи в полі – ретельно засипати розріз негайно після опису і взяття зразків грунту.

Загальний опис розрізу виконують у польових щоденниках.

В польовому щоденнику описують:

-напрям, в якому знаходиться розріз від даного орієнтира і відстань до нього (відстань вимірюють рулеткою або кроками)

-рельєф

-рослинність тощо.

Опис грунтового розрізу. Один студент спускається по східцях в яму, маючи при собі необхідні інструменти. Разом з іншими членами бригади він аналізує такі ознаки грунту, як колір, структура, щільність на різних глибинах, поширення кореневих систем рослин, наявність і розподіл новоутворень. Лише після такого аналізу ножем намічають межі кожного генетичного горизонту.

Для визначення потужності горизонтів на глибину розрізу спускають сантиметрову стрічку, прикріпивши її шпилькою на передню стінку розрізу на рівні поверхні грунту.

Кожний генетичний горизонт позначають в щоденнику відповідним буквенним індексом (А, В, С). Потужність горизонтів позначають записом глибини залягання їх верхньої і нижньої меж.

Крім потужності для кожного горизонту визначають його: забарвлення, структуру (її якість та вид), механічний склад, щільність, новоутворення, включення, вологість та характеристику переходу між ними.

На цьому закінчується опис даного горизонту. Після цього описують наступні горизонти в такому ж порядку. По закінченні повного опису грунтового профілю визначають назву грунту.

Визначають назву грунту на основі його морфологічного опису. При цьому рекомендовано користуватись польовим визначником грунтів.

Назва грунту повинна бути правильною і повною. Для цього необхідно добре знати класифікацію грунтів даної зони і чітко уявляти морфологічні особливості основних таксономічних одиниць. Правильна назва залежатиме від правильного кваліфікованого опису грунтового розрізу.

У повній назві грунту повинні міститись назви типу, підтипу, виду і різновидності.

По завершенні польових досліджень проводять попередню обробку зібраного матеріалу. При цьому уточнюють польовий ескіз профілю рельєфу за маршрутом грунтових досліджень, на основі опису основних розрізів, прикопок, міжпунктних описів креслять ескіз фрагменту карти грунтів, уточнюють записи у польовому щоденнику та на бланках опису грунтів, перевіряють стан взятих зразків грунту, відбирають зразки для лабораторних аналізів, складають відомість на ці зразки і план аналізів (додатки В, Г). Систематизують відомості про сільсько- і лісогосподарсь­ке використання грунтів району практики, уточнюють дані для їх агроно­мічної характеристики. Для цього з’ясовують давність освоєння і викори­стання земель, особливості технології вирощування сільськогосподарських культур, вік і стан лісових насаджень, меліоративні заходи та їх ефект, заходи боротьби з ерозією, застосування добрив, пестицидів, урожайність сільськогосподарських культур і т.д.

Після закінчення практики студенти подають керівнику практики груповий письмовий звіт про виконання програми практики, індивідуальний щоденник проходження практики, фотогазету чи презентацію проведених занять  та інші матеріали передбачені програмою дисицпліни ( зразки грунту тощо).

Після перевірки матеріалів керівник практики проводить з академічною групою підсумкову конференцію, на якій студенти захищають звіт про виконання програми практики.