“Культура мальованої кераміки”

Українські археологи визначають приблизні рамки існування трипільської культури початком IV – кінцем III тис. до н.е. Територія, заселена трипільцями, пролягала від Словаччини та Румунії до Слобідської України, від Чернігова до Чорного моря. Що стосується походження, то більшість археологів вважають, що основу Трипільської культури, на її ранньому етапі, складали балканські землеробсько-скотарські племена. Трипільці, які поселились на Правобережжі Україні, були фактично найдавнішими хліборобськими племенами Європи.

Обробляючи землю дерев’яним плугом із кам’яним або мідним лемехом, вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Зерно мололи за допомогою простих кам’яних жорен. Окрім цього, трипільці розводили дрібну рогату худобу, коней та свиней. Селились трипільці в басейнах річок. На сьогодні археологами вивчено декілька великих поселень (від 10 до 20 тис. мешканців) – Майданецьке, Доброводи, Талянки (на Черкащині).

Трипільську культуру ще називають «культурою мальованої кераміки» – через високий рівень розвитку цього ремесла. Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах, а потім фарбувався білою, червоною й чорною фарбою із характерними візерунками.

Також були знайдені керамічні фігурки людей і тварин, іграшкові макети жител. На уламках глиняного посуду залишилися сліди сонячних символів, серед яких кола, хрести, різновиди свастики. Такі символи характерні для культури раннього землеробства, коли люди, що усвідомлювали свою залежність від сил природи, намагалися вплинути на неї за допомогою магічних дій та знаків. Розвивалося ткацтво. Археологічні знахідки свідчать про зв’язки трипільських племен із Малою Азією й Кавказом.

Трипільську культуру ще називають «культурою мальованої кераміки» – через високий рівень розвитку цього ремесла. Посуд виготовлявся у спеціальних гончарних печах, а потім фарбувався білою, червоною й чорною фарбою із характерними візерунками. Також були знайдені керамічні фігурки людей і тварин, іграшкові макети жител. На уламках глиняного посуду залишилися сліди сонячних символів, серед яких кола, хрести, різновиди свастики. Такі символи характерні для культури раннього землеробства, коли люди, що усвідомлювали свою залежність від сил природи, намагалися вплинути на неї за допомогою магічних дій та знаків. Розвивалося ткацтво. Археологічні знахідки свідчать про зв’язки трипільських племен із Малою Азією й Кавказом.

Враховуючи зміст, роль і значення Трипільської культури в історії України й світу, можна стверджувати, що український народ є безпосереднім і закономірним спадкоємцем культурного надбання трипільців, оскільки вони є прямими предками українців, як переконливо стверджував її першовідкривач Вікентій Хвойка. Цілий ряд елементів Трипільської культури – система господарства, топографія поселень, декоративний розпис будинків, побут, приготування страв, оздоблення одягу, характер орнаментальних мотивів мальованої кераміки, весільна й поховальна обрядовість, вірування тощо – стали органічною належністю культури українського народу.