Квіткова галявина

Одного разу в середині літа ми з матір’ю гуляли лісом і зупинилися на квітковій гавані. Бабуся втомилась, тому підстеліла собі хустку і сіла відпочивати.

А я оглядала галявину. Спочатку мені здалося, що там тільки трава та дерева. Було дуже нудно. Але потім я помітив, що серед трав дивували квіти, вони різнокольорові, яскраві, дуже красиві. Я не міг відірвати від них погляд.

Які дивовижні ці квіти,

У кожному чарівність своя.

Всі різні, та й що говорити –

У квіти закохана я.

Дивитись годинами можна

На ніжні пелюстки в росі.

Дивує і радує кожна,

А щастя дарую все.

Ще я досить довго дивився квіти, які росли на гаях. Дивно, що я раніше не помічала, які вони різні і цікаві. У кожній рослині – своє життя. Колись кожна з них була насінням, потім паростком, потім стала вже дорослою рослиною, розквітла. А в майбутньому ще дасть-насіння на наступні роки і помре. Я вирішила, що не буду без погріб розбити і зривати квіти, адже в них і без мене таке коротке життя.