Дерева

Яблуня – то справжня окраса сада. Яблуня невисока, тонка, струнка, з розкидистим гіллям та гладким стовбуром. Її листя з одного боку гладкі та мають темно-зелений колір, а з іншого – м’які сріблясті. Навесні гнучкі віти яблуні рясно вкриваються великими біло-рожевими квітами з жовтими серцевинками, які дуже приємно пахнуть. 

Влітку на яблуні з’являються маленькі яблучка, що згодом достигнуть та перетворяться на соковиті смачні плоди. Дея из них спіють швидко, інші – аж пізно восени. Яблучка на деревню в залежностія сорту можуть бути великими та малими, різної форми та кольору, мають кожне свій особливий смак та аромат.

Особливо прекрасна яблуня восени, коли серед зеленого листя спалахують рум’яні достиглі яблука. Вона аж хилить додолу свої всипані плодами гілки. Навіть дивуєшся, як вони витримують таку вагу! Кожна тонка гілка увішана яблучками, наче дорогими прикрасами. Яблучка на деревьях червоні, зелено-червоні, лимонно-жовті, з тонкими смужками.

Яблуня – то наче символ плодючості, багатства землі, молодості, здоров’я та сили.

Горіх. 

У моєму сада росте крислатий горіх.

Дерево високо піднімається над будинком. Це могутнє дерево з кулеподібною кроною. Листки великі, овальні, з рівними краями. У травні з гілок звисають зелені сережки. Так цвіте горіх. Згодом рясно покривається зеленими круглими плодами. Восени плоди чорніють і падають зі стукотом на землю. Вони дуже поживні.

Черешня.

Вгору до сонця тягнеться черешня у моєму саду.

Вона струнка та висока. Міцний стовбур тримає безліч гілок.Навесні вони зеленіють листочками. Згодом розпускається цвіт. Він білосніжного кольору. Пишно вкриває дерево. У такий час воно дуже гарне. Плоди його доспівають на початку літа. Дві великі червоні кульки звисають на тоненьких ніжках. Їх дуже багато. Вони солодкі та смачні.

Черешні є улюбленими ласощами багатьох дітей.

Береза.

«Дівчина струнка, як берізка» или «дівчина тендітна та гарна, як берізка» – так же, как и освещать любовью людей до цього благородного деревця. І справді, береза ​​прекрасна в будь-яку пору року. Весна, літо, осінь, зима лише змінюють одяг ніжної красуні. Після затяжної зими, з першим теплим промінням, берізка розчісує додолу своє довге темно-коричневе волосся, вкриває його молодими й клейкими листочками. А помниж ніжно-зеленого намиста ховає сережки, що поступово з’являються з бруньок. Влітку ж білокура берізка рятує від спеки. Вона простягає свої рученята і дарує тінь перехожим. Тільки інколи ледь-ледь шарудить дрібним листям від найменшого подиху вітерцю. А восени струнка красуня стає по-особливому гарною.Листочки-монетки забарвлені в жовтогарячі фарби. Милують око березові гаї, немов наповнюють усе світлом і радістю. Проте не варто забувати, що минуло вже тепле літечко і скоро будет холодний вітерець, звёзды золоте вбрання, вкриє все навколо густим килимом. Всю холодну зиму стоятиме берізка беззахисною, зніяковілою та сумною. Візьме за руку своїх подружок і разом вони будуть чекати погожих днів, які знову по їх красу.

Ялинка.

Ялинка росла у дрімучому лісі. У неї були сусіди: берези, осики та маленький кущик брусниці. Під нею бігали зайці, їжаки, вовки. Над нею літали синиці, сороки, омелюхи. Дятел пригощався її шишками. Прибігала білочка – і теж ласувала смачними зернятками. Берези, осики бояться морозу. Узимку нема на них жодного листочка. А ялинка в мороз зеленіша, ніж улітку. Як же обійтися без ялинки на свято Нового року! Ялинку прикрашаємо ліхтариками, блискітками, іграшками, хлопавками, цукерками, пряниками – від нижніх гілок до самої маківки. Засвітяться на ялинці різнокольорові вогні, заграє музика, почнуться розваги. Дітлахи з нетерпінням будуть чекати головного гостя свята – Діда Мороза.І він не забариться – бо на нього чекають!