Загадковий космос

Ко́смос (від грец. κόσμος — «порядок») — одне з ключових понять давньогрецької історії та культури. Вживалося на позначення встановленого Богом (богами, Божеством) Всесвітнього Ладу, Порядку — на противагу Хаосу — Всесвітньому Безладу^[1]. Для греків у цьому понятті з’єднувалися дві функції — упоряджувальна і естетична.

У давньогрецькій космології Космос вважався обмеженим, в його центрі розташовувалася нерухома Земля, навколо якої оберталися всі небесні тіла, враховуючи Сонце. Зірки розташовувалися на периферії Космосу. Геоцентрична система світу, допрацьована в епоху еллінізму в рамках теорії епіциклів (Гіппарх, Птолемей та ін.) і панувала до XVI ст. — аж до поширення ідей Коперника.

Стоїки і неоплатоніки пізньої античності, схоласти і християнські богослови Середвіччя також включили в свої філософські концепції вчення про Космос. Філософи і вчені епохи Відродження і раннього нового часу (наприклад, Коперник і Кеплер) спиралися на принципи античної космології, тільки розміщуючи в центрі Всемвіту не Землю, а Сонце (геліоцентрична система світу).

У Новий час поняття «космос» витісняється з наукового вжитку, замінюючись поняттям «Всесвіт».

Юрій Гагарін

В космічній ракеті

З назвою «Схід»

Він першим на планеті

Піднятися до зірок зміг.

Співає про це пісні

Весняна крапель:

Навіки разом

Гагарін і квітень.

Автор: Ст. Степанов
День космонавтики

Злетів у ракеті російський хлопець,

Всю бачив землю з висоти.

Був першим у космосі Гагарін…

Яким за рахунком будеш ти?

Автор: Ст. Орлов

* * *

Долонею, заслонясь від світла,

Сидить хлопчисько.

Тиша.

І раптом чарівне:

– Ракета досягла станції Місяць.

І відірвавшись від зошитів,

Сказав з гідністю:

– Порядок. –

Ніби так і має бути.

Повинно бути так,

А не інакше.

І дивного немає,

Що це нами,

Нами розпочато

Штурм нерозгаданих планет.

Його за скупість не картайте:

Хлопчисько стриманий тому,

Що продовження відкриттів

Епоха вверила йому!

Автор: Л. Татьяничева
Повернення

Закінчився космічний політ,

Корабель спустився в заданому районі,

І ось вже цілиною пілот йде,

Щоб знову взяти землю в свої долоні…

І в космосі він думав лише про неї,

З-за неї літав в такі дали –

І лише про неї всі двісті довгих днів

Писав у своєму космічному журналі!

Автор: Ст. Орлов
Сузір’я

Зірки, зірки, з давніх пір

Прикували ви навіки

Людини жадібний погляд.

І у звіриній шкурі сидячи

Біля червоного багаття,

Невідривно у синій купол

Міг дивитися він до ранку.

І дивився в мовчання боргом

Людина в простір нічний –

То зі страхом,

То з захопленням,

То з неясною мрією.

І тоді з мрією разом

Казка визрівала на вустах:

Про загадкових созвездьях,

Про невідомих світах.

З тієї пори живуть на небі,

Як у нічному краю чудес, –

Водолій,

Стрілець і Лебідь,

Лев, Пегас і Геркулес.

Автор: Ю. Синіцин

* * *

Є в небі зірочка одна,

Яка – не скажу,

Але кожен вечір з вікна

Я на неї дивлюся.

Вона яскраво мерехтить так!

А море де-небудь

Зараз, напевно, моряк

По ній звіряє шлях.

Автор: Р. Гуртків

* * *

– Що там за родич Місяця,

Племінник або внучок,

Миготить між хмаринок?

– Так це супутник!

– Ось ті раз!

– Він супутник кожного з нас

І в цілому – всієї Землі.

Руками супутник створений,

А після на ракеті

Доставлений в дали ці.

Автор: Ю. Яковлєв
Безкрайність

Крик перших супутників

був зворушливо тонкий.

Так серед зоряної молодий крупи

Проклюнулась планета,

як курча,

З блакитний повітряної шкаралупи.

Як високо Росію піднесло!

Жорстокою космічну вночі

Я знаю, як неймовірно важко,

Захисну покинути оболонку

І за межу звичну ступнути,

Зустрічаючи грудьми безодню, жар і холод, –

Як перед незнайомцем розгорнути

раниму і трепетну душу.

На рубежі космічного століття

З’єдналися, тимчасовість круша,

Бунтівне сознанье людини

І космосу безмежна душа!

А зірок незборима сяйво

Знову сліпить очі земних дітей.

Все далі і небезпечніше відстань,

А люди нам все ближче і рідніше.

Автор: Ст. Багать
Варто було жити!

Ми дожили до цього!

Варто, варто було жити!

Чекати, сподіватися, думати, працювати, старатися,

Щоб перший з нас

Міг відважний прокласти шлях

Крізь космічний простір.

В цю область беззвездья, беззвучья,

таємничої темряви

Він вознісся вперше

Польотом нечуваної слави.

Самотній. Єдиний. Ні, не один:

з ним і ми,

Ми – рідні народи Великої Радянської держави.

У неразведанный світ, на неймовірну вись

Піднявся він, і світ йому буде століття вдячний.

Піднявся він, і ми з ним душею

заодно піднялися,

Заодно!

Душа в душу з тобою, товаришу Гагарін!

Автор: Н. Асєєв

Чудо – птица, горить хвіст Полетіла в стаю зір. ( Ракета.)

Він здалеку прилітає, Оболонку чорну має То його надійний щит. Звуть же як … ( Метеорит)

Має величезний зріст, Має голову і хвіст, Це не тигр і не ракета. Натякну вам по секрету ( Комета)

Голубий шатер увесь світ накрив.( Небо)

Сонця й зір це хатка-дім, Місяць теж живе на нім. У людей завжди потреба дотягнутися до… (неба)

Два стоять, два ходять, два між них години стережуть. (Небо і земля, сонце і місяць, день і ніч)

Коль ніч ясна — тоді ми небо бачимо …  (В зірках)

З якого ковша не п’ють, не їдять, а тільки на нього дивляться? (Велика Ведмедиця)

Нехожена доріжка посипана горошком. (Чумацький Шлях)

По якому шляху не ходила ні одна людина (Чумацький шлях)

Через яку трубу можна побачити цілий всесвіт — зірки та планети? (Телескоп)

Там всі знаки зодіаку- Водолія, діви, раку. Світяться і вночі і вдень, Туди дивиться астроном. (Космос)