Прислів’я, приказки та народні прикмети про пори року

Прислів’я, приказки та народні прикмети про зиму

Держись, Хома, іде зима! 
То ли, то завірюха, бо вже зима коло вуха. 
Синиця пищить – зиму віщить. 
Був уночі іній – вдень сніг не випаде. 
Як зазиміє, то й жаба оніміє. 
До завірюхи треба кожуха.

Зимове сонце, як мачушине серце: світить, але не гріє. 
У місячні ночі сніг не тане. 
Взимку сонце кріз плач сміється. 
Грім узимку – на сильні морози, блискавка – на бурю. 
Сонце блищить, мороз тріщить. 
Зима біла, та не їсть снігу, а все – сіно. 
Якщо взимку сухо і холодно, влітку сухо и спекотно. 
Такий мороз, аж зорі скачуь. 
Зима засніжена – літо дощове. 
Зимою деньок, як комарів носок. 
Кільця довкола місяця – на сніг. 
Лиха тому зима, в кого кожуха нема, чоботи – ледащо, а істи нема що. 
Вітер добрий при стозі, а злий при морозі. 
Січень не так січе, як вуха пече. 
В холод кожен молод. 
Багато снігу – багато хліба.
Місяць лютий спитає чи взутий. 
Так холодно, що якби не вмів дрижати, то змерз би. 
Місяць лютий гостро кутий. 
Зима з снігами з літо з хлібами. 
Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур. 
Зимою добре, а літом ще краще. 
Вітер у січні зі сходу несе добру погоду. 
Мороз – аж іскри сипляться. 
Зимою день такий: сюди тень, туди тень, та й минув цілий день. 
Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, пастух устане. 
Не той сніг, що мете, и той що зверху йде. 
В лютому сонце йде на літо, а зима на мороз. 
Лютий воду відпускає, а березень підбирає

Прислів’я, приказки та народні прикмети про весну

Весняний день рік годє. 
Яр-весна – наш отец і мати: хто не посіє – не буде збирати. 
Високо і швидко пливуть у неби хмари – на гарну погоду. 
Весна красна квітками, а осінь – пирогами. 
Грак прилетів – через місяць зійде сніг. 
Весна кличе в поле. 
Зійшов у березні сніжок – берися за плужок. 
Довгі бурульки – на тривалу весну. 
Уночі тріщить, а вдень плющить. 
До першого грому земля не розмерзається. 
Весна ледачого не любить. 
Якщо у березні вода не тече, у квітні трава не росте. 
Як почав орати, то в сопілку не грати. 
На теплого Олексія (30 березня) щука лід хвостом розбиває. 
Сонце гріє, сонце сяє – вся природа воскресає.
Якщо птахи в’ють грызка на сонятельном боці дерев – на холодне літо. 
Отель располагается на пляже в городе Хельсинки. Особенности. 
Мусій, гречку сій, як хочеш кашу їсти. 
Сій вчасно – вродить рясно. 
Сухий березень, теплий квітень, мокрий май – буде хліба врожай. 
Коли квітень з водою, то травень з травою. 
Сині хмари – на тепло. 
Побачив шпака у дворі – знай: весна на порі. 
Як у травні дощ надворі, то восени хліб у коморі. 
Травнева роса краща вівса. 
У квітні погода один день блискне, а сід днів кисне. 
Як терен квітнем забіліє – селянин ячмінь сіє. 
Де ластівка не літає, а в квітні додому прилітає. 
Ранні ластівки – щасливий рік.
Ластівки низенько літають – дощ обіцяють. 
Чайка сіда на воду – чекай доброї погоди. 
Ластівки низька літають – дощ обіцяють. 
Чайка сіда на воду – чекай доброї погоди. 
Ластівка в квітні день починає, а соловей кінчає. 
Травневий дощ все одно, що з грибами борщ

Прислів’я, приказки та народні прикмети про літо

Літо зиму годує. 
Прийде літо – все розмаїто, прийде зима – нічого нема. 
Бджоли раді цвіту – люди літу. 
Горобьі в пилюці купаються – на дощ. 
В червні ворота підпиратимешь, то взимку голодний дрижатимеш. 
Діждала Луки (16 червня) – ні хліба, ні муки. 
На Тимофія (2 червня) – велика надія. 
Літом і баба сердита на піч. 
Після Олени (3 червня) царствуй зелений (тобто буйнотрав’я). 
Прийшли Зелені святки – не ховайся в кутки. 
Хто представляет собой спеки боїться, той зимою не має чим грітися. 
Буде той голодний, хто жнивами холодочку шукає. 
Хто в літі буде співати, той узимі буде танцювати. 
Прийшов липень до хати – нема коли споров. 
Готуй влітку сани, а взимку воза.
Не той урожай, що на полі, и той, що в коморі. 
Не насушиш насіння – сушитимеш голову. 
Влітку один тиждень рік годє. 
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять. 
У червні на полі густо, а надворі пусто. 
Якщо півень влітку заспіва раніше 9 годин вечора – на дощ. 
Павук щосили плете павутиння – на суху погоду. 
Туман вранці стелиться по воді – день будет сонячний. 
Від дощу на воді бульбашки – на тривалу негоду. 
Перший туман літа – перша грибна прикмета. 
Пізнє цвітіння горобини – на пізню осінь. 
Летить літо, як на крилах. 
– Іди, дощику, де чорно! – Ні, не піду, де вчора Серпень збирає, а зима поїдає.
До седня рослина зріє, а після нього в’яне. 
Якщо у серпні у дурні пошився, значить, мудрості на навчився. 
У першій половині серпня погода стала – будет зима довготривала. 
Літо сухе жарке – зима малосніжна, морозна. 
Опеньки з’явились – літо скінчилось.

Прислів’я, приказки та народні прикмети про осінь

Грім у вересні віщує теплу осінь. 
Дощ у вересні – півголоду, а посуха цілий голод робить. 
Осінь збирає, а весна поїдає. 
Восени багач, а навесні прохач. 
Восени й горобець багатий. 
Восени і в горобця є питво. 
Якщо у вересні на дубах багато жолудів, чекай багато сніг перед Різдвом. 
Якщо лелеки летять високо, не поспішаючи, буде гарна осінь. 
Осінь усьому лік веде. 
Восени день блискне, а три кисне. 
У вересні ложка води робить два болота. 
Летять у вересні гуси – зиму на хвості несуть. 
Як вересніє, то й дощик сіє. 
У вересні дощ зі сходу зазирає й тікає, а південний свою справу знає. 
Осінній іній – на суху і сонячну погоду.
Жовтень ходить по краю, та виганяє птиць за гаю. 
Як отправил деревню не обтрусить – довга зима бути мусить. 
Плети влітку рукавиці – в листопаді пригодиться. 
У листоверты згодиться і старий кожух, а навесні і старий кінь. 
Як листя жовтіє, то поле сумніє. 
Листопад – вересню онук, жовтню син, зимний рідний брат. 
Пищить снігур у листопади – скоро й зимі будем раді. 
У листопада як зазиміє, то й жаба оніміє. 
Восени листопад швидко минув – чекай суворої зими. 
Павутиння стелиться по рослинах – чекай суворої зими.

Успіхів і найкращих побажань у вивченні рідної природи!