Твір-Розповідь про улюблений іграшку

Варіант 1. Розповідь про м’яку іграшку ведмедика

У мене є улюблений ведмедик Бобка. ВІН – іграшка, якові подарували мені тато, коли мені ще три роки тільки Було. Я пам’ятаю зі свого першого Знайомство в Бобков тільки, що мій молодший на рік брат, побачив подарунок, заплакавши та почав просити в батьків Собі іграшку теж.

Бобка невеличка розміру, світло-коричневого кольору. З дитинства я вважать йо живою істотою. У мене навіть сумнівів у цьом НЕ Було, поки Вже у Першому класі мені Приятелі НЕ відкрілі очі, образно Кажучи.

Я не любив ділітіся Бобков з братом, тому Йому скоро купили іграшкового м`яких собаку Біма, Який ставши улюбленцем малого. Ми шкірного вечора носіліся хатою, як дикі індійці в джунглях, шкірні зі своїм іграшковім звіром.

Коли в мене з`явівся ведмедик, я відразу почав з ним разом спати, кожної ночі міцно прітіскаючі Пухнаста одного до грудей, неначе найріднішу людину. Мама казала, що вона дуже дівувалі цьом, коли спостерігала за мною, поки я спав.

Моя улюблена іграшка – це машинка, маленький Автомобільчик. Его Зроблено з заліза чи Іншого металу, схожого на залізо, пофарбовано у густо-червоний колір. Батько купив мені машинку у ї ї достаточно дорогому магазині та покараті ее берегти. Моя машинка очень якісна, ми Граля з друзями нею часто, и вона НЕ Лама почти два года. Тім Годін дешеві пластмасові машинки порозбивали в мене вщент.

Коли все-таки колесо в мого автомобіля відвалілося, а потім відразу відпалі й Усі дверцята Одне за одним, я Пішов до тата та попрохав ее відремонтуваті. Мені тоді Було Всього п’ять років, но я вже знав, что добрі РЕЧІ Варто ремонтувати та ставити до них Дбайливий. І татко повернувши іграшці нове життя.

Мій маленький Автомобільчик має Чотири двері, причому смороду відкріваються та закріваються. Якби машина булу великою, то разом з водієм у салоні розташувалося б шестеро людей. Машинка має Власна марка – “це” Форд, американська машина. Ця автомобільна фірма має добру репутацію в мире, вона віпускає хороші авто.

Чому я люблю грата самє машинками? Я хочу навчітіся водити автомобіль, коли виросту. А поки моя іграшка допомагає мені вівчаті автотранспорт.

Розклад занять

Розповідь про старовинну народну іграшку-ляльку

В Україні, як і в інших слов`янських державах, жила та живе традиція робити ляльки-мотанки та класти їх до колисок дітям. Мотанка здавна була першим дарунком дитині від рідних, привітанням її з народженням.

Мотанку роблять з тканини, різноманітних кольорових клаптиків. Кожен майстер ляльок завжди намагається прикрасити свій виріб, нарядити у гарне вбрання, підібрати найкращі шматочки тканини для плахти чи хустки лялечки. Дехто навіть вишиває мотанці кожушка, оздоблює вбрання бусинами чи бісером, різними народними орнаментами.

Цій ляльці не обов`язково було навіть промальовувати обличчя. А от довгі розкішні тканинні коси часто їм накручували. Щоб була справжньою красунею!

Я вважаю дуже доброю традицію мотати ляльок. Вони не коштують багато, а творяться від душі, бо власними руками. Такі ляльки вважаються оберегами для тих, для кого їх майструють.