Основи безпеки праці в галузі

ЗМІСТ

ВСТУП

Забезпечення безпеки праці – необхідна умова будь-якого технологічного процесу. Це особливо важливо в машинобудуванні, де застосовується різноманітне механічне й електричне устаткування, а технологічні процеси супроводжуються виділенням значних кількостей небезпечних та шкідливих виробничих факторів.

Викладений в електронному інтерактивному навчальному посібнику матеріал покликаний дати здобувачам освіти необхідні знання, реалізація яких на практиці сприятиме покращенню умов праці, підвищенню її продуктивності, вивченню безпечних і безаварійних прийомів праці, запобіганню професійних захворювань, виробничого травматизму. На підставі аналізу небезпечних та шкідливих виробничих
факторів наведені загальні вимоги безпеки до обладнання.

Електронний інтерактивний навчальний посібник “Основи безпеки праці в галузі для професії “Токар”  відповідає вимогам стандарту професійної (професійно-технічної) освіти

ДСПТО 8211.D0.28.52-2014, призначений для вивчення певної теми з предмета “Охорона праці” і надає можливість ефективно організувати навчальну діяльність здобувачів освіти, сприяє досягненню очікуваних результатів. Рекомендується для педагогічних працівників та здобувачів освіти даного професійного напряму.

Урок 1. Загальні питання безпеки праці. Мікроклімат виробничих приміщень

Мета уроку: ознайомитися з класифікацією умов праці, видами небезпечних та шкідливих виробничих факторів на робочому місці, впливом та параметрами мікроклімату виробничих приміщень.

Одним із найважливіших завдань охорони праці є за­безпечення таких умов праці, які б виключали мож­ливість дії на працівників різних небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Умови праці — це сукупність факторів виробничого се­редовища і виробничого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час її професійної діяльності.

Працездатність — здатність людини до праці, яка визна­чається рівнем її фізичних і психофізіологічних можливо­стей, а також станом здоров’я та професійною підготовкою.

Умови праці поділяються на 4 класи:

1 клас — оптимальні умови праці, за яких зберігається здоров’я працівників працездатність підтримується на висо­кому рівні протягом тривалого часу;

2 клас — допустимі умови праці, за яких параметри фак­торів виробничого середовища не перевищують встановлені гігієнічні нормативи;

3 клас — шкідливі умови праці, які характеризуються на­явністю факторів виробничого середовища і трудового про­цесу, рівні яких перевищують гігієнічні нормативи та можуть мати негативний вплив на організм працівників;

4 клас — небезпечні (екстремальні) умови праці, що ха­рактеризуються таким рівнем виробничих чинників, коли їхня дія протягом робочої зміни створює великий ризик виникнення тяжких форм професійних захворювань, от­руєнь, загрозу для життя.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий фактор за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Нанесення травми людині на виробництві зумовлюється наявністю фізичних, хімічних, біологічних та психофізіоло­гічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників.

Зверніть увагу!

На стор.5 розміщено малюнок “Групи факторів”.

Фізичні небезпечні виробничі чинники — це рухомі машини, елементи обладнання, вироби, матеріали, підвищена або знижена температура поверхні обладнання чи матеріалів, не­безпечна напруга електричної мережі, енергія стиснутого газу, повітря тощо.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це дія на людину їдких, токсичних та подразнювальних речо­вин.

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі чинники — це біологічні об’єкти, вплив яких на працівників призводить до травми або захворювання (бактерії, віруси, рослини, тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі чинники — це фі­зичні та нервово-психічні перевантаження.

Мікроклімат виробничих приміщень

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях. Мікроклімат виробничих приміщень, в основному, впливає на тепловий стан організму людини та її теплообмін з навколишні середовищем.

Мікроклімат виробничих приміщень – це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху та повітря та теплового випромінювання.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це таке поєднання кількісних показників мікроклімату, які за тривалої і систематичної дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції. Вони забезпечують почуття теплового комфорту і створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі – допускають напругу реакції терморегуляції організму у межах її пристосування без шкоди для здоров’я. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні тепловідчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Температура повітря

Коли температура навколишнього середовища знижена, активується хімічна терморегуляція — зростає кількість тепла, яке виробляє організм. Одночасно звужуються шкірні судини. Через це зменшується віддача тепла у навколишнє середовище.

Коли температура навколишнього середовища підвищена, зменшується тепловіддача внаслідок конвекції, кондукції, радіації і зростає тепловіддача через випаровування (потовиділення) вологи з поверхні тіла.

Оптимальна температура:

18-23°С.

Вологість повітря

На ступінь відносної вологості повітря в робочій зоні впливає технологічний процес. Він може підвищувати її до високого рівня (понад 75% відносної вологості) або знижувати.

Потовиділення — найефективніший спосіб самоохолодження організму.

За підвищеної вологості повітря людина гірше переносить високу та низьку температуру.

Оптимальна відносна вологість – 40%-60%.

Швидкість руху повітря

На тепловий обмін людини з навколишнім середовищем впливає рух повітря. За прискореного руху повітря людина легше переносить високу температуру, ніж низьку.

Швидкість руху повітря на робочих місцях коливається у межах від 0,09 до 5 м/с і більше. Оптимальна швидкість руху -1-2м/с.

Питання для самоперевірки

1. Що таке безпека праці?
2. На які класи поділяються умови праці?
3. Назвіть класифікацію небезпечних та шкідливих виробничих чинників.
4. Що таке мікроклімат?
5. Якими параметрами характеризується мікроклімат?
6. Які оптимальні параметри мікроклімату?

Увага!

На стор.7 виконайте інтерактивне завдання за темою уроку, для цього потрібно клікнути на завдання та дотриматись вказівок. На стор.8 опрацюйте тестовий контроль знань з теми уроку №1.

Урок 2. Зони небезпеки та їх огородження. Світлова та звукова сигналізація. Знаки безпеки, попереджувальні написи, сигнальне фарбування

Мета уроку: формування знань про зони небезпеки, види огороджень, світлову та звукову сигналізацією, знаки безпеки, попереджувальні написи, сигнальне фарбування.

Увага! На стор. 10 розміщений інтерактивний плакат “Небезпечні зони та види огороджень”. Необхідно натиснути послідовно на кожну тегу (кружечок), щоб отримати інформацію.

На стор.11 ознайомтеся з  інтерактивним плакатом “Огородження на токарному верстаті”. Після закінчення аудіозапису натисніть на кожну тегу (кружечок).

Сигналізація призначена для попередження працюючих про пуск і зупинку обладнання, порушення технологічних процесів, аварійну ситуацію. За принципом дії вона може бути світловою, звуковою, кольоровою тощо.

1. Світлову сигналізацію використовують на транспортних засобах, в електроустановках, на пультах керування напівавтоматичними та автоматичними лініями.

За функціональними призначенням сигнальні пристрої поділяються на такі:

– аварійні (сповіщають про виникнення небезпечного режиму під час роботи);

– інформаційні (інформують про параметри, що визначають безпеку);

– запобіжні (попереджують про необхідність дотримання вимог безпеки).

Засоби світлової сигналізації обладнуються світлофільтрами червоного, жовтого, зеленого та синього кольорів.

Сигналізацією у вигляді світлової лампи обладнуються:

1. устаткування, на якому усунення технічних або технологічних неполадок є небезпечною та трудомісткою операцією;
2. всі види технологічного устаткування, яке має окремі станції керування;
3. для попередження про пуск обладнання на автоматичних лініях, конвеєрах.
4. Звукова сигналізація у вигляді сирен, гудків, дзвінків, зумерів, ревунів, свистків використовується на машинах з невеликим рівнем шуму.

Сигнальні звукові та світлові пристрої розташовують так, щоб на ділянці роботи обслуговуючого персоналу звукові сигнали було добре чути, а світлові – добре видно.

Безпека виконуваних робіт суттєво залежить від дохідливості, швидкості та точності сприйняття зорової інформації. На цьому ґрунтується широке використання на підприємствах кольорів безпеки та знаків безпеки праці, які відіграють роль закодованого носія відповідної інформації.

Колір безпеки – установлений колір, призначений для привернення уваги працівника до окремих елементів виробничого обладнання і/або будівельної конструкції, які можуть бути джерелами небезпечних і/або шкідливих виробничих чинників, а також до засобів пожежегасіння і знаків безпеки. У нас, як і в багатьох країнах світу, прийняті наступні кольори безпеки: червоний, жовтий, зелений, синій. Для підсилення контрасту кольорів безпеки їх необхідно застосовувати на фоні контрастних кольорів (табл. 1). Контрастні кольори також слід використовувати для виконання символів і пояснювальних написів.

Таблиця 1. Основне змістове значення кольору безпеки та його контрастний колір

Примітка, контрастним кольором для білого є чорний, а для чорного – білий.

Червоний колір безпеки застосовується для позначення різних видів пожежної техніки, інструментів, інвентарю та протипожежних засобів, пристроїв вимкнення (у тому числі й аварійних), сигнальних лампочок. Крім того, ним фарбують місце, обладнання та прилади, де може виникнути вогненебезпечна чи аварійна ситуація.

Перегляньте малюнок “Приклади фарбування пожежних інструментів, інвентарю, щитів, вогнегасників, шафок для пожежних кранів” на стор.13.

Жовтий колір безпеки використовується для елементів виробничого обладнання, що можуть бути джерелами небезпечних і/або шкідливих виробничих чинників; постійних та непостійних огороджень; елементів будівельних конструкцій, що можуть спричинити отримання травм; елементів внутрішньо- та міжцехового транспорту, підіймально-транспортного обладнання і т. ін. Для більшої помітності застосовують чергування жовтих та чорних смуг.

Зверніть увагу!

На стор.15 зображено малюнок “Приклади фарбування елементів внутрішньозаводського транспорту та будівельних конструкцій, які потребують уваги і можуть спричинити отримання травм”.

Зелений колір безпеки використовується для світлових табло (напис білою фарбою на зеленому тлі) евакуаційних і запасних виходів, сигнальних лампочок, які сповіщають про нормальний режим роботи, а також для евакуаційних знаків (наприклад, “Виходити тут”).

Синій колір безпеки застосовують для вказівних знаків.

Знаки безпеки праці поділяються на чотири групи:

•  заборонні, які призначені для заборони працівникам певних дій у місці встановлення знака (заборона користуватись відкритим вогнем, палити, входити чи проходити, гасити водою, користуватись електронагрівальними приладами і т. ін.);

Увага!

Перегляньте малюнок “Види заборонних знаків безпеки” на стор.17.

•  попереджувальні, які призначені для попередження працівників про можливу небезпеку (електричний струм, легкозаймисту чи отруйну речовину, лазерне випромінювання, небезпеку вибуху тощо);

Зверніть увагу!

На стор.19 розміщено малюнок “Види попереджувальних знаків безпеки”.

• приписувальні, які призначені для дозволу на виконання певних дій працюючих лише за умови виконання ними конкретних вимог (припису) безпеки праці (обов’язкове застосування засобів захисту, виконання заходів щодо забезпечення безпеки праці), вимог виробничої та пожежної безпеки;

Перегляньте малюнок “Приписувальні знаки безпеки” на стор.21.

•  вказівні, які призначені для інформування про місце знаходження відповідних об’єктів та засобів (пункту медичної допомоги, пожежної охорони, питної води, вогнегасника, пожежного крану, пункту сповіщення про пожежу і т. ін.).

До вашої уваги, перегляньте малюнок “Вказівні знаки безпеки” на стор.23.

Знаки безпеки праці кожної групи мають свою форму, розміри та колір.

Знаки безпеки праці встановлюються в місцях, перебування в яких пов’язано із можливою дією на працівників небезпечних і/або шкідливих виробничих чинників, а також на виробничому обладнанні, що є джерелом таких виробничих чинників. Вони повинні контрастно виділятися на тлі, що їх оточує, та знаходитися в полі зору людей, для яких вони призначені.

Таблички, прикріплені на воротах і вхідних дверях будівель та споруд, вказують на те, що територія дії цих знаків охоплює все приміщення в цілому.

Питання для самоперевірки

1. Що таке небезпечна зона?
2. Які ви знаєте види огороджень?
3. Де використовується світлова та звукова сигналізація?
4. Яке змістове значення кольорів безпеки?
5. Назвіть основні види знаків безпеки.
6. Назвіть форму та колір кожного виду знаків безпеки.
7. Яка територія дії знаків безпеки?

Увага!

На сторінці 25 перегляньте презентацію, на сторінках 26, 27 та 28 розміщені інтерактивні вправи за темою уроку, які необхідно виконати.

Урок 3. Засоби колективного та індивідуального захисту від небезпечних та шкідливих виробничих факторів у галузі

 Мета уроку: формувати знання здобувачів освіти про колективні та індивідуальні засоби захисту в електроустановках, їх призначення та характеристику.

З метою запобігання або зменшення впливу на працюючих шкідливих і небезпечних виробничих чинників застосовують засоби колективного та індивідуального захисту.

Засоби захисту працюючих за призначенням поділяються на дві категорії:

• засоби колективного захисту (ЗКЗ) – це засоби, які використовуються для захисту двох чи більше осіб за рахунок нормалізації умов їхньої трудової діяльності, тобто використовуються для запобігання або зменшення впливу на працівників шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
• засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)- це засоби захисту, що одягаються на тіло працівника (або його частину) або використовуються під час праці.

Засоби колективного захисту призначені для:

• нормалізації повітряного середовища виробничих приміщень і робочих місць (вентиляція, кондиціонування, опалення, автоматичний контроль і сигналізація);
• нормалізації освітлення виробничих приміщень і робочих місць (джерела світла, освітлювальні прилади, світлозахисне обладнання, світлофільтри);
• захисту від іонізуючих, інфрачервоних, ультрафіолетових, електромагнітних, лазерних, магнітних та електричних полів (огородження, герметизація, знаки безпеки, автоматичний контроль і сигналізація, дистанційне керування тощо);
• захисту від шуму, вібрації (огородження, звукоізоляція, віброізоляція);
• захисту від ураження електричним струмом (різні види огородження, захисне заземлення, автоматичне відключення, дистанційне керування);
• захисту від дії механічних факторів (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, знаки безпеки);
• захисту від хімічних факторів (огородження, герметизація, вентиляція та очищення повітря, дистанційне керування, знаки безпеки);
• захисту від високих і низьких температур навколишнього середовища (огородження, автоматичний контроль і сигналізація, термоізоляція, дистанційне керування).

Створення на робочому місці сприятливих і безпечних умов праці тісно пов’язане із забезпеченням робітників спецодягом, спецвзуттям та іншими засобами індивідуального захисту.

Відповідно до Закону України “Про охорону праці” на роботах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, а також роботах, пов’язаних із забрудненнями або несприятливими метеорологічними умовами робітникам та службовцям безоплатно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Порядок видачі, зберігання та використання ЗІЗ визначається “Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту”. Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників 3І3 і дотримання вимог Положення покладається на роботодавця.

При визначенні на підприємстві тих професій і посад, що мають право на одержання 3І3, керуються Типовими галузевими нормами безоплатної видачі працівникам спеціального одягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і термінами носіння незалежно від форми власності підприємства та виду його діяльності. ЗІЗ, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов’язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані ЗІЗ не передбачені нормами, а також по закінченню строків їх носіння замість одержаних нових ЗІЗ.

Засоби індивідуального захисту, залежно від призначення, поділяються на такі:

• ізолюючі костюми (пневмокостюми, скафандри);
• засоби захисту органів дихання (протигази, респіратори, пневмошоломи, пневмомаски);
• спеціальний одяг (комбінезони, куртки, штани, костюми, халати, плащі, кожухи, фартухи, жилети, нарукавники);
• спеціальне взуття (чоботи, черевики, боти, бахіли);
• засоби захисту рук (рукавиці, рукавички);
• засоби захисту очей (захисні окуляри);
• засоби захисту обличчя (захисні маски, захисні щитки);
• засоби захисту голови (каски, шоломи, шапки, берети);
• засоби захисту від падіння з висоти тощо (запобіжні пояси, ручні захвати, маніпулятори);
• засоби захисту органів слуху (протишумові шоломи, навушники, вкладиші);
• захисні дерматологічні засоби (різні змиваючі розчини, пасти, креми, мазі).

Питання для самоперевірки

1. Назвіть засоби колективного захисту.
2. Назвіть засоби індивідуального захисту.

До вашої уваги, на сторінці 30 перегляньте презентацію, на сторінках 31 та 32 розміщені інтерактивні вправи за темою уроку, які потрібно виконати.

Урок 4. Причини і характер травм при роботі на токарному верстаті

Мета уроку: ознайомитися з причинами нещасних випадків, що можуть статися при роботі на токарному верстаті та характерами травм.

При роботі на токарних верстатах можлива дія таких небезпечних і шкідливих виробничих факторів:

– частини виробничого устаткування, що рухаються, вироби і заготовки, що пересуваються;

– стружка оброблюваних матеріалів, уламки інструментів, висока температура поверхні оброблюваних деталей і інструменту;

– підвищена напруга в електричному колі, при якій струм може пройти крізь тіло людини;

– шум;

– недостатня освітленість.

Особливу небезпеку травмування представляє стружка. Зливна стружка, яка утворюється при точінні в’язких матеріалів, може призвести до порізу рук і ніг токарів і прибиральників стружки. Дроблена стружка сколу, що утворюється при обробці крихких матеріалів (латуні, бронзи, чавуну) а також при дробленні зливної стружки, розлітається на відстань 3 м при температурі 400-600 °С і становить небезпеку для очей, може викликати опіки шкіри рук та обличчя токарів і людей поблизу.

Для того, щоб убезпечити працюючих від травмування зливною стружкою, застосовують різні пристрої для її завивання і дроблення. В якості засобів захисту від стружки, що відлітає,
застосовують огородження зони різання захисними екранами, використовують захисні окуляри і щитки. Захисні окуляри служать для захисту очей від ушкоджень частками твердих тіл, що летять попереду, знизу і збоку. Ці окуляри оснащені фігурними боковинами, що відкидаються. Захисні екрани мають вигляд металевої рамки з вставленими листами зі сталініту.

Пил, що утворюється при обробці різанням, може викликати захворювання дихальних шляхів, очей і шкіри, а також забруднює приміщення, сприяє зносу обладнання. Особливо багато пилу утворюється при обробці крихких матеріалів. Токарні верстати, на яких відбувається обробка різанням з утворенням великої кількості пилу і дрібної стружки, повинні мати витяжки забрудненого повітря із зони різання, а також оснащуватися приєднуваними до верстатів індивідуальними пристроями з пилостружкоприймачами.

Важливою умовою безпеки при роботі твердосплавним інструментом є дотримання встановлених режимів різання, оскільки твердосплавні пластини можуть руйнуватися і наносити травми. Важливим є вимикання верстата в правильному порядку: спочатку відключають подачу, а потім — обертання шпинделя.

У разі необережного повороту різцевої головки можливі порізи гострими кромками різців. Тому ці рухи вимагають особливої уваги робітника. При нарізанні різьби різцем в упор є небезпека врізання інструменту в шпиндель. Для забезпечення безпеки праці в цьому випадку застосовують пристосування для автоматичного відведення різця. Травмування працівників може бути також викликане виступаючими деталями кулачкових і повідкових патронів, хомутиками та ін. Кулачки не повинні виходити за межі циліндричної поверхні корпуса.

При закріпленні заготівель у кулачковому патроні
причиною травм може стати забутий у патроні ключ. Для усунення цієї причини травмування застосовують ключ, принцип дії якого полягає в тому, що при натисканні на нього вставка ключа входить у гніздо патрона, при знятті зусилля пружина виштовхує ключ. Найбільш безпечним є самозатискний кулачковий патрон. Принцип його роботи полягає в тому, що при збільшенні зусиль різання збільшується і зусилля затиску деталі.

Токарні верстати мають відповідати таким вимогам безпеки:

– мати запобіжні, огороджувальні, захисні пристрої, що захищають зону обробки (або її частину, у якій здійснюється процес різання) та захищають працюючого на верстаті від стружки, що відлітає, і мастильно-охолоджувальної рідини;

– рухомі частини, наприклад, передачі (пасові, ланцюгові, зубчаті ін.), що розташовані поза корпусом верстата, повинні мати огородження.

Кожен верстат повинен мати:

– орган аварійного відключення (кнопку, рукоятку) червоного кольору, що забезпечував би відключення електроустаткування незалежно від режиму його роботи;

– вхідний вимикач ручної дії для підключення електроустаткування верстата до мережі живлення, а також для відключення його від мережі під час перерви в роботі;

– корпус електродвигуна повинен мати заземлення.

На робочих місцях біля верстатів мають бути встановлені дерев’яні решітки під ноги.

Підлога на робочому місці та в проходах між верстатами має бути рівною і не слизькою. Укладення заготовок і готових виробів біля робочих місць має забезпечувати їх нерухомість. Висота штабелів не повинна перевищувати для дрібних деталей 0,5 м, для середніх – 1 м, для великих – 1,5 м.

Питання для самоперевірки

1. Які небезпечні та шкідливі виробничі фактори впливають на токаря при роботі на токарному верстаті?
2. Які види поранень можна отримати при роботі на токарному верстаті?
3. Яким вимогам повинні відповідати токарні верстати?

Зверніть увагу!

На стор.34 виконайте тестовий контроль знань за темою уроку.

Урок 5. Правила безпечних умов праці під час пуску та зупинення устаткування, що обслуговується

Мета уроку: сформувати знання про правила безпечних умов праці під час пуску та зупинення устаткування.

Вимоги безпеки перед початком роботи.

Одягнути спецодяг, взуття й інші засоби індивідуального захисту і привести їх у порядок: застебнути або підв’язати обшлаги рукавів, заправити одяг і застебнути його на всі ґудзики так, щоб не було звисаючих кінців. Одягнути головний убір і прибрати під нього волосся;

переконатися, що робоче місце і проходи до нього прибрані, не захаращені матеріалом або іншими предметами; на верстаті немає випадково залишених інструментів, деталей, заготовок.

Одержати завдання від майстра.

Розкласти основний і допоміжний інструменти в зручному для роботи порядку.

Відрегулювати місцеве освітлення так, щоб робоча зона була достатньо освітлена і світло не сліпило очі.

Перевірити справність: запобіжних, захисних пристроїв і заземлення, частин верстата, що рухаються, (чи немає заїдань або зайвої слабини в шпинделі, у подовжніх і поперечних напрямних супорта і т.д.).

Про всі зауваження доповісти майстру.

Вимоги безпеки після закінчення роботи.

Після закінчення роботи на токарних верстатах необхідно:

– зупинити верстат і виключити електродвигун;

– прибрати готові деталі і заготовки та скласти їх у відведеному місці;

– прибрати інструмент і пристрої у відведене для цього місце;

– прибрати стружку з верстата;

– прибрати й упорядкувати робоче місце;

– змазати тертьові частини верстата тонким шаром мастила;

– повідомити майстра про всі помічені несправності верстата;

– вимити руки водою з милом.

Питання для самоконтролю

1. Перерахуйте вимоги безпеки перед початком роботи.
2. Перерахуйте вимоги безпеки після закінчення роботи.

Увага!

На сторінці 36 перегляньте відео “Безпека праці перед початком роботи”.

На сторінці 37 розміщено інтерактивне практичне завдання, яке потрібно виконати.

Урок 6. Правила безпечних умов праці під час роботи устаткування

Мета уроку: сформувати знання про правила безпечних умов праці під час роботи устаткування.

Під час роботи на токарних верстатах необхідно:

– утримувати робоче місце в чистоті і не допускати його захаращення;

– бути уважним, не відволікатися сторонніми справами;

– використовувати інструмент і пристрої за їх призначенням, відповідно до технологічної карти для даної деталі або прийнятого технологічного процесу;

– перед кожним вмиканням верстата переконатися, що пуск верстата нікому на загрожує небезпекою;

– установлення і зняття оброблюваної деталі, зміну інструменту, чищення, змащення і складання стружки робити тільки після повної зупинки верстата. При закріпленні деталі в кулачковому патроні (лещатах) або використанні планшайб необхідно захоплювати деталь кулачками на якомога найбільшу глибину. Не допускати, щоб після закріплення деталі кулачки виступали з патрона або планшайби за межі їхнього діаметра. Якщо кулачки виступають, слід замінити патрони або встановити спеціальне огородження. У кулачковому патроні без підпору центром задньої бабки можна закріплювати тільки короткі, довжиною не більше двох діаметрів урівноважені деталі; в інших випадках для підпору треба користуватися задньою бабкою. При обробці деталі в центрах необхідно:

– перевірити кріплення задньої бабки;

– стежити, щоб розміри центрів відповідали центровим отворам оброблюваної деталі;

– не затягувати туго задній центр, надійно закріплювати задню бабку і піноль;

– стежити, щоб деталь опиралася на центр усією конусною частиною центрового отвору.

Забороняється працювати на спрацьованих або забитих центрах.

При обробці крихких металів, які дають дрібну стружку, що відлітає, а також при роздрібненні сталевої стружки в процесі обробки деталей слід застосовувати захисні пристрої (прозорі екрани, індивідуальні щитки або окуляри). Для прибирання стружки з верстата користуватися спеціальними гачками або щітками.

Різець слід затискати з мінімально можливим вильотом і не менш ніж трьома болтами. Необхідно мати набір підкладок різноманітної товщини по довжині і ширині не менше, ніж опорна частина різця. Головку різця необхідно відводити на безпечну відстань при виконанні таких операцій:

– центруванні деталей на верстаті;

– зачищенні і шліфуванні деталей наждачним полотном;

– обпилюванні, шабруванні і вимірюванні деталей.

При зміні патрона або оброблюваної деталі слід далі відсунути і задній центр. Щоб уникнути травм через неправильне використання інструменту, необхідно:

– включати спочатку обертання шпинделя, а потім подачу, при цьому оброблювану деталь слід привести в обертання до стикання її з різцем, врізуватися необхідно плавно, без ударів;

– перед зупинкою верстата спочатку виключити подачу, відвести різальний інструмент від деталі, а потім виключити обертання шпинделя. Забороняється гальмувати рух шпинделя натисканням руки на обертові частини верстата або деталі.

При обпилюванні, зачищенні, шліфуванні деталей, які оброблюються на верстаті, не дозволяється дотикатися до них руками або іншими ділянками тіла.

Працювати на верстатах у рукавицях або із зав’язаними полотном пальцями забороняється. На зав’язані пальці необхідно надіти гумові напальники. Користуватися рукавицями можна тільки при встановленні деталей на верстат або при їх зніманні.

При обробці пруткового матеріалу виступаючий із шпинделя кінець прутка необхідно захистити по всій довжині. Довжина прутка має відповідати паспортним даним верстата.

Під час роботи токарного верстата забороняється:

– класти на верстат (супорт, напрямні станини) ключі, вимірювальний інструмент, заготовки, оброблені деталі;

– виконувати вимірювання деталі під час її обертання або під час обертання інструменту;

– відчиняти і знімати захисні та огороджувальні пристрої;

– видаляти стружку з верстата руками;

– брати і подавати через верстат будь-які предмети;

– допускати до робочого місця осіб, що не мають відношення до роботи;

– охолоджувати різальний інструмент мокрими ганчірками.

Токарний верстат необхідно зупинити:

– при припиненні електроживлення верстата;

– при зміні робочого інструменту;

– при очищенні та змащенні верстата, прибиранні стружки;

– відходячи від верстата навіть на короткий час;

– при тимчасовому припиненні роботи;

– при виявленні будь-якої несправності.

Питання для самоконтрою

1. Як правильно закріплювати заготівку на токарному верстаті?
2. Чи можна працювати на токарному верстаті в рукавицях?
3. Що заборонено при роботі на токарному верстаті?
4. Як потрібно прибирати стружку після роботи на токарному верстаті?
5. В яких випадках потрібно зупинити верстат?

Увага!

На сторінці 39 розміщено інтерактивне завдання, яке потрібно виконати.

Урок 7. Тематичне оцінювання

Мета уроку: узагальнити знання з теми “Безпека праці в галузі”.

Зверніть увагу!

На стор.41 виконайте тестовий контроль знань за темою програми відповідно до інструкції.

Глосарій

Виробниче середовище – це середовище, де людина здійснює свою трудову діяльність.

Задня бабка — елемент токарного верстата, що служить для підтримки оброблюваної заготовки під час роботи в центрах, а також для закріплення інструментів при обробці отворів (свердел, зенкерів, розверток) і нарізування різьб (мітчиків, плашок).

Заземлення – електричне з’єднання елементів електричних машин, апаратів, приладів із землею з метою захисту людей від ураження електричним струмом або захисту електроприладів.

Засоби індивідуального захисту – це засоби захисту, що одягаються на тіло працівника (або його частину) або використовуються під час праці.

Засоби колективного захисту – це засоби, які використовуються для захисту двох чи більше осіб за рахунок нормалізації умов їхньої трудової діяльності, тобто використовуються для запобігання або зменшення впливу на працівників шкідливих і небезпечних виробничих факторів.

Зливна стружка — стружка у вигляді стрічки, яка завивається у спіраль, отримана в процесі оброблення пластичних металів.

Знаки безпеки – це таблички, призначені для привертання уваги працюючих до безпосередньої або можливої небезпеки припису чи дозволу на виконання відповідних дій з метою забезпечення безпеки, а також для необхідної інформації.

Зона небезпеки – це простір, у якому постійно діють або періодично виникають небезпечні та шкідливі виробничі фактори.

Мікроклімат виробничих приміщень – це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються спільною дією на організм людини температури, вологості, швидкості руху та повітря та теплового випромінювання.

Небезпечний виробничий фактор – виробничий фактор, дія якого за певних умов може призвести до травм або іншого раптового погіршення здоров’я працівника.

Оптимальні мікрокліматичні умови – це таке поєднання кількісних показників мікроклімату, які за тривалої і систематичної дії на людину забезпечують збереження нормального теплового стану організму без напруження механізмів терморегуляції.

Працездатність — здатність людини до праці, яка визна­чається рівнем її фізичних і психофізіологічних можливо­стей, а також станом здоров’я та професійною підготовкою.

Працівник – це фізична особа, яка в межах трудових відносин виконує роботу або надає послуги роботодавцю.

Різець — різальний інструмент, зазвичай клиноподібний, призначений для обробки твердих матеріалів на токарних верстатах.

Стружка — деформований та відділений в результаті оброблення різанням поверхневий шар матеріалу заготовки.

Терморегуляція — сукупність фізіологічних процесів, що підтримують температуру тіла організму відмінною від температури навколишнього середовища.

Травма – це пошкодження тканин або органів тіла внаслідок удару, поранення, опіку тощо.

Умови праці — це сукупність факторів виробничого се­редовища і виробничого процесу, які впливають на здоров’я і працездатність людини під час її професійної діяльності.

Шкідливий виробничий фактор – виробничий фактор, вплив якого може призвести до погіршення стану здоров’я, зниження працездатності працівника.

Шпиндель  — обертова деталь верстата, на якому закріплюється патрон та передає обертання інструменту  або оброблюваній заготовці.

Список використаних джерел:

1. Винокурова Л.Е. Основи охорони праці : Підручник для проф.-техн. закладів. / Л.Е.Винокурова, М.В.Васильчук, М.В.Гаман. – К.: Вікторія, 2001. – 192с.
2. Дементій Л.В., Гончарова С.А. Охорона праці в механічних та складальних цехах. – Краматорськ: ДДМА, 2005. – 312 с.
3. Лапін В.М. Основи охорони праці : Навч. посібник – Львів : ЛБІ НБУ, 2004. – 142с.
4. Сафонов В.В. Охорона праці при виготовленні і монтажі металевих конструкцій : Навч. посібн. / В.В.Сафонов, Л.М.Діденко, В.В.Мелашич. – К. : Техніка, 2006. – 288с.
5. Чернявська В.О.,Дуброва Н.Й. Основи безпечної праці: навчальний посібник для здобувачів професійної (професійно-технічної) освіти / В.О.Чернявська, Н.Й.Дуброва. – Київ: ТОВ “ПРОПАПІР”, 2024. – 240с.
6. https://www.youtube.com/watch?v=XR6t0JzqXX8&t=7s  “Обробка торцевої поверхні”
7. https://www.youtube.com/watch?v=x38R3YmG3QY&t=1s “Охорона праці з професії “Токар”