Різнокольоровий світ європейського живопису.

Розповідь про витоки європейського живопису почнемо з цікавої події, що трапилася у Франції у вересні 1940 року. Четверо старшокласників вирушили в експедицію, щоб знайти підземний хід до середньовічного замку. Та опинилися вони в печері доісторичної людини. Зі стін на них дивилися величезні звірі, викликаючи подив і захоплення.

Учитель, якому повідомили про знахідку, був вражений, коли побачив цю первісну «галерею», яка нагадувала сучасне мистецтво графіті. Юні дослідники відкрили печеру Ласко.

Епоха Середньовіччя занурює європейців у світ сакрального живопису — символічні образи і містицизм. Картина світобудови відображена на сторінках книжок (мініатюри) та на стінах християнських соборів (монументальний живопис).

Стрітення. Книжкова мініатюра, Візантія

Мозаїки, фрески, іконопис, книжкова мініатюра представляють мистецтво Візантії. Сторінки рукописів прикрашали ініціалами, віньєтками. Середньовічні книжкові мініатюри стали передвісниками станкового живопису. Яскраві кольори мозаїки зі смальти, яку виготовляли візантійські майстри, сяяли на золотавому тлі, утворюючи ефект мерехтіння.

    Візантійська мозаїка з церкви                                             Сан-Вітале в Равенні, Італія

 Фреска в церкві Сан-Клементе в                                           Таулі, Каталонія, Іспанія

«Біблією для неписьменних» часто називають вітражі готичних соборів, адже вони давали змогу ознайомитися з основними сценами зі Святого писання. Особливе місце в розвитку вітражного живопису належить Франції, де зародилася готична архітектура, яку сусідні країни вважали зразком.

Єдиною спорудою, чиї вітражі збереглися з ХІІІ ст. без реконструкцій, є собор у Шартрі. Кольори 170 вітражів з домінуванням блакитних і синіх відтінків створюють містичну атмосферу. Їх виготовляли всі ремісничі корпорації міста.

Вітражі Шартрського собору, Франція (фрагменти)

Епоха Відродження кардинально змінює художню картину світу, активізує інтерес до особистості, завдяки чому розквітає жанр портрета. Наслідуючи ідеали античності, живописці звертаються до міфічних сюжетів поряд із християнськими. Перехід до олійних фарб дає змогу досягти нових вершин у техніці станкового живопису. Ренесанс відкриває перспективу і світлотінь у малярстві.

Епоха «титанів».

1. Леонардо да Вінчі (1452—1519) — найзагадковіша постать в історії світової культури, який втілив ідеал універсальної людини: митця, вченого, винахідника. Відкриття майстра в царині живопису — правила повітряної перспективи. В одухотворених мадоннах він відтворив величний образ Матері Божої. Портрет Мони Лізи (Джоконди) з ледь помітним усміхом ніби огорнутий легким серпанком (леонардівське «сфумато»).

    

   

   Леонардо да Вінчі. Автопортрет. Мадонна Літта. Джоконда (фрагмент)

2. Рафаель Санті (1483—1520) досяг неперевершеної майстерності у відтворенні як внутрішньої гармонії особистості в портретах, так і сенсу життя у складних філософських композиціях («Афінська школа»). Художник, шукаючи гармонію краси та жіночності, створив велику кількість мадонн (не менше 15 творів). Саме вони принесли йому всесвітню славу разом із фресками у Ватиканському палаці. Від юнацької ліричної «Мадонни Конестабіле» через неперевершені за ніжністю образи мадонн ішов митець до своєї творчої вершини — «Сікстинської Мадонни».

Рафаель Санті. Мадонна в кріслі

3.

Мікеланджело Буонарроті був не лише художником, а й архітектором, поетом, мислителем. Кожен шедевр митця — ідеальний за формою та глибокий за змістом — ніби синтезує всі його таланти. Тондо «Мадонна Доні» вражає цілісністю композиції і рельєфною виразністю фігур, коли картина сприймається, як скульптура з мармуру.

Даніеле да Вольтерра. Портрет Мікеланджело Буонарроті (фрагмент)

Мікеланджело Буонарроті. Мадонна Доні

Із кожним десятиліттям стилістичне розмаїття європейського живопису ставало дедалі складнішим, виникали нові напрями, стилі, течії, що об’єднують спільним терміном модернізм. Знаковими для мистецтва стали свобода творчого самовираження митця, кардинальне оновлення художньої мови, пріоритет форми над змістом, полістилістика.