Навчально -методичний посібник

Анотація дисципліни

«Туризмологія: концептуальні засади туризму»

Мета вивчення дисципліни.

Теоретико-методологічне осмислення туризму, формування сучасної «туристської свідомості», яка має бути притаманна всім суб’єктам туристського процесу, – нагальна потреба часу, тому що цей феномен, який у XX-XXI ст. став глобальним, є одним із могутніх чинників, які істотно діють на сучасну цивілізацію. Якими будуть наслідки цього впливу – позитивними чи руйнівними, – покликані аргументовано відповісти соціальні філософи, економісти, правознавці, географи, історики, країнознавчі, політологи, культурологи, екологи, які безпосередньо або дотично пов’язані з туризмом.

Викладання навчальної дисципліни «Туризмологія: концептуальні засади туризму» передбачає формування теоретико-методологічних основ досліджень туризму та їх застосування для практики туристичної діяльності. Дисципліна «Туризмологія: концептуальні засади туризму» забезпечує узагальнення знань з вивчених туристичних дисциплін, пізнання закономірностей функціонування і розвитку феномену туризму та направлена на формування теоретико-методологічних основ науки про туризм. Туризмологічні знання є невід’ємною частиною формування наукового світогляду магістра з туризму.

Метою дисципліни «Туризмологія: концептуальні засади туризму» є вивчення теоретико-методологічних засад соціоекономічної і гуманітарної науки про туризм для підготовки професіоналів-управлінців вищої ланки та науково-освітніх працівників у сфері туризму.

Навчальна дисципліна «Туризмологія: концептуальні засади туризму» належить до циклу дисциплін професійної підготовки для студентів, що здобувають вищу освіту за спеціальністю 242 «Туризм і рекреація».

Необхідна навчальна база перед початком вивчення дисципліни
спирається на знання отримані під час навчання на бакалаврському ступені вищої освіти по освітній програмі «Туризм». Вивчення дисципліни «Туризмологія: концептуальні засади туризму» тісно пов’язано з усіма іншими дисциплінами блоку, а також буде сприяти більш якісному освоєнню студентами спеціальності «Туризм і рекреація» комплексу фахових дисциплін з організації туристичного бізнесу.

Завдання вивчення дисципліни

Основними завданнями вивчення дисципліни «Туризмологія: концептуальні засади туризму» є теоретико-методологічна і практична підготовка студентів з питань визначення сутності науки про туризм та підходів до її формування; розкриття понятійного, категоріального апарату та загальних і дослідницьких концепцій; осмислення структури туризмологічного знання, його соціально-економічних і гуманітарних та практичних складових; вияснення зв’язків між теорією і практикою туристичної діяльності; впровадження науково-освітнього забезпечення туристичної сфери.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні

знати:

– теоретико-методологічні основи та понятійно-категоріальний апарат науки про туризм;

˗ загальні і предметні дослідницькі концепції;

˗ структуру і функції туризмологічного знання та його соціально-економічних, гуманітарних та практичних складових;

˗ наукові школи з туризмознавства і освітні стандарти за спеціальністю «Туризм і рекреація».

вміти:

– використовувати теорію і методи інноваційно-інформаційного розвитку на різних рівнях управління туристичними закладами;

˗ застосовувати набуті теоретико-методологічні знання у майбутній науково-освітній та професійно-туристичній діяльності;

˗ використовувати методи наукових досліджень у сфері туризму;

˗ визначати стратегічні завдання у розвитку туристичного бізнесу;

˗ проектувати просторову організацію туристичного процесу на засадах сталості.

 

Найменування та опис компетентностей, формування котрих забезпечує вивчення дисципліни.

ЗК 1 Здатність до організації, планування, прогнозування результатів діяльності;

ЗК 2 Здатність вести професійну діяльність у міжнародному та вітчизняному середовищі;

ЗК 6 Здатність до абстрактного мислення, аналізу та синтезу;

СК 1 Здатність застосовувати у професійній діяльності категорійно-термінологічний апарат, концепції, методи та інструментарій системи наук, що формують науковий базис туризму та рекреації;

СК 3 Здатність до управління туристичним процесом у публічному секторі, в туристичній дестинації, туристичному підприємстві на різних ієрархічних рівнях;

СК 4 Здатність організовувати діяльність та співпрацю суб’єктів регіонального, національного та міжнародного туристичних ринків на засадах сталого розвитку з урахуванням світового досвіду;

СК 6 Здатність до аналізу, прогнозування, планування бізнес-процесів та геопросторового планування у сфері туризму та рекреації;

СК 7 Здатність розробляти та впроваджувати інновації в діяльності суб’єктів туристичного ринку.

Передумови для вивчення дисципліни.

Організація туризму, управління регіональним розвитком туризму, туристична політика та регулювання туристичних послуг, туроперейтинг, бізнес-моделювання діяльності підприємств сфери обслуговування.

Результати навчання.

Результати навчання включають:

РН 1 Спеціалізовані концептуальні знання, що включають сучасні наукові здобутки, критичне осмислення проблем у сфері туризму та рекреації і на межі галузей знань

РН 8 Управляти процесами в суб’єктах індустрії туризму та рекреації на різних ієрархічних рівнях, які є складними, непередбачуваними і потребують нових стратегічних підходів

РН 12 Аналізувати, формулювати і реалізовувати національну та регіональну туристичну політику, вдосконалювати механізми управління туристичними дестинаціями на національному, регіональному та локальному рівнях

 

ПОНЯТІЙНО-ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

А

Аварійно-рятувальні роботи – система заходів, спрямованих на своєчасне подання допомоги потерпілим.

Авіаційний персонал – особовий склад авіаційного підприємства, організації, підрозділу, навчального закладу, що складається з авіаційних спеціалістів за професійною ознакою.

Авіація як галузь – усі види підприємств, організацій та установ, діяльність яких спрямована на створення умов та використання повітряного простору людиною за допомогою повітряних суден.

Автосафарі-туризм – один з різновидів туризму, який має на меті відвідання важкодоступних та незаселених районів країн світу.

Акваторія морського порту (портова акваторія) – визначена межами частина водного об’єкта (об’єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден.

Анімація – комплекс туроперейтинга з розробки й надання спеціальних програм проведення вільного часу – досить часто проявляється в організації розваг і спортивного проведення дозвілля (додаткових анімаційно-сервісних програм) готелями, ресторанами, компаніями з надання транспортних послуг: спортивні ігри, змагання, танцювальні вечірки, карнавали, хобі, заняття, які входять у сферу духовних інтересів.

Апарт-готель має номерний фонд від 100 до 400 кімнат з умовами,аналогічними до мебльованих кімнат, за цінами, що залежать від сезону та варіантів самообслуговування. Такі готелі орієнтовані в основному на бізнесменів і сімейних туристів, які приїжджають надовго.

Б

Ботель – готель на воді, який передбачає можливість використання різноманітних плавальних засобів для розміщення туристів.

Бунгало – будинок у вигляді легкої споруди з верандою.

В

Вагон безпересадковий – пасажирський вагон, який прямує до станції призначення з перепричепленням на шляху прямування до двох чи більше поїздів разом з пасажирами, що перебувають у вагоні.

Вагон пасажирський спеціальний – пасажирський вагон, який у встановленому порядку призначений до курсування на замовлення будь-якої юридичної або фізичної особи для перевезення групи пасажирів, багажу чи вантажобагажу.

Вагони пасажирські – вагони, призначені для перевезення пасажирів (багажні, вагони-ресторани, службово-технічні).

Валютний курс – ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни, яка встановлюється фінансовими органами шляхом котирування.

Г

Гарантоване резервування – це бронювання зі спеціальним підтвердженням готелю про те, що він гарантує клієнту отримання замовленого ним номера.

Готелі в центрі міста – зазвичай, це висотні споруди із закритою стоянкою для автомобілів у самому готелі або поруч з ним.

Готелі на воді – плавальні засоби, які обладнано під готель для розміщення та відпочинку туристів на березі моря, річки або озера.

Готелі на околиці міст і в аеропортах – як правило, споруди мало- або середньоповерхові з відкритою стоянкою для автомобілів, закладами відпочинку та розваг, банкетними залами, залами для конференцій, нарад.

Готель – підприємство, потужність якого становить не менше 10 місць (номерів), яке гарантовано може забезпечити послуги розміщення й харчування (в обсязі не менше сніданку) та надати інші послуги за заздалегідь обумовлену плату.

Готель високого класу має від 400 до 2000 номерів. Як правило,такий готель розміщується в межах ділового центру міста, пропонує широкий набір послуг, має висококваліфікований персонал, пропонує послуги за цінами вище середнього рівня і орієнтований на бізнесменів, індивідуальних туристів, учасників конференцій.

Готель економічного класу може мати номерний фонд від 10 до 150 кімнат, розміщується поблизу центра міста, має невеликий штат персоналу, пропонує невисокі ціни при сучасних, добре обладнаних кімнатах, але без послуг харчування.

Готель середнього рівня може мати різні розміри залежно від місцеположення, максимально використовує сучасні технології для зниження експлуатаційних витрат. Відповідно, ціни в таких готелях утримуються на середньому в регіоні рівні.

Готель типу кондомініум (тайм-шер). Його розмір може коливатися від 50 до 250 кімнат, можуть бути окремі споруди на 4-5 кімнат. Має номери типу квартир і спортивні споруди аналогічні курортним.

Готель-люкс – має від 100 до 400 номерів, розташовується, як правило, у центрі міста, характеризується високим рівнем обслуговування, кваліфікації персоналу, ціною, має вишукане оздоблення приміщень, розрахований на знавців, пропонує елітарні послуги для гостей, в основному керівників великих підприємств, професіоналів, учасників конференцій тощо.

Д

Дешеві готелі, або готелі з обмеженим сервісом – пропонують мінімум послуг і середній рівень обслуговування.

Додаткові туристсько-екскурсійні послуги – послуги, які не передбачено ваучером, або путівкою, які доводяться до споживача в режимі його вільного вибору.

Е

Екіпаж повітряного судна – особи авіаційного персоналу, яким у встановленому порядку доручено виконання певних обов’язків з керування і обслуговування повітряного судна при виконанні польотів.

Експлуатант – особа, організація або підприємство, що експлуатує повітряні судна чи пропонує свої послуги в цій галузі.

З

Зал очікування – спеціально обладнане приміщення вокзалу, призначене для тимчасового перебування пасажирів, які очікують відправлення чи прибуття поїзда.

Зал очікування підвищеного комфорту – зал очікування, у якому передбачені комфортні умови перебування пасажирів (підвищеної якості стільці, журнальні столики, преса, телевізор).

“Зелена картка” – це система міжнародних угод про обов’язкове страхування громадянської відповідальності автовласника. Свою назву вона отримала за кольором і формою страхового полісу.

І

Індустрія туризму – сукупність взаємопов’язаних галузей і видів діяльності, цільовим призначенням яких є організація споживання специфічного туристичного продукту.

К

Камера схову – спеціально обладнане приміщення для короткочасного зберігання ручної поклажі, багажу пасажирів.

Караванінг-туризм – різновид автомобільного туризму з проживанням в автофургонах або автопричепах.

Каса багажна – окреме спеціально обладнане приміщення для оформлення перевезення багажу та вантажобагажу.

Каса квиткова – спеціально обладнане приміщення для оформлення проїзду пасажирів та повернення платежів за невикористані проїзні документи.

Кемпінги – табори для автотуристів, які служать для ночівлі або нетривалого відпочинку.

Кемпінги, туристські бази, хатини (хижі) – засоби розміщення, які розташовуються в мальовничих місцевостях відпочинку туристів і мають всі необхідні зручності.

Керівник організованої групи дітей – відповідальна особа, призначена організатором перевезення дітей для їх супроводження.

Керівник туристської групи – особа, що є представником суб’єкта туристичної діяльності і виступає від його імені.

Купе змішане – купе, у яке здійснено продаж проїзних документів для осіб незалежно від статі (чоловічої, жіночої).

Купе сімейне – спеціально обладнане купе вагона з місцями для лежання, продаж проїзних документів у яке здійснюється як для трьох осіб, що здійснюють поїздку разом.

Купе чоловіче (жіноче) – купе, у яке здійснюється продаж проїзних документів тільки для осіб чоловічої (жіночої) статі. Курортний готель може мати розмір 100–500 номерів, розташовується на березі моря, океану, озера, у гірській місцевості, зазвичай віддалений від міста. Тут пропонується повний набір послуг, більший, ніж у міському готелі, за цінами вище середніх.

М

Маркетинг – включає систему управління та організації діяльності підприємств, які надають окремі послуги (розміщення, харчування, організація дозвілля тощо) або їх комплекс щодо розробки нових, більш ефективних видів туристично-екскурсійних послуг, їх виробництва та збуту з метою отримання прибутку на основі підвищення якості продукту (послуг) і урахування процесів, які відбуваються на світовому туристичному ринку.

Маршрут замкнений – шлях прямування із транспортуванням туристів до місця призначення і назад тим самим видом транспорту.

Маршрут кільцевий – шлях подорожі, який починається і закінчується в тому самому географічному пункті перебування.

Маршрут лінійний – шлях прямування, початок і закінчення якого припадають на різні географічні пункти перебування.

Маршрут похідний – тур з обов’язковою участю в багато добових туристичних походах з різними активними способами пересування, тривалість яких становить не менше 25 % від тривалості туру.

Маршрут радіальний – шлях прямування, під час якого турист перебуває на туристичній базі (готелі), реалізуючи програму походів та екскурсій з одного туристичного центру (бази).

Маршрут туристичний самодіяльний – шлях прямування групи туристів, мандрівників, який розробляється і організовується туристами самостійно. Туристи самі забезпечують його матеріальну базу, добровільно й самостійно здійснюють господарсько-побутове й туристичне обслуговування.

Маршрутизація – розробка та впровадження нового туристичного маршруту, що є складовою туристичного продукту, туру та однією з важливих функціональних складових туроперейтингової діяльності.

Міжнародний туристичний ваучер – унікальна система, яка вперше поєднала ваучер з офіційним платіжним документом у якості його інтегральної частини. Цей ваучер має такі переваги: гарантія отримання комісійних наперед; зменшення витрат при обміні валюти; скорочення паперової роботи та забезпечення бронювання навіть залізничних квитків.

Мотель, або готель, для туристів, які подорожують автомобілем, має розмір від 150 до 400 кімнат. Розташований, зазвичай, у приміській зоні, на автошляхах, при в’їзді в місто.

О

Організована група пасажирів – належним чином зорганізована туристичною організацією або будь-якою юридичною чи фізичною особою група пасажирів у кількості 10 і більше осіб, які здійснюють спільну поїздку поїздом за однаковим маршрутом і з однією метою поїздки.

П

Пасажир транзитний – пасажир, що здійснює поїздку з пересадками і має проїзні документи на виїзд з пунктів пересадки, оформлені в пункті першопочаткового відправлення.

Перевізник (учасник перевізного процесу) – суб’єкт господарювання, який відповідно до законодавства уклав договір перевезення з пасажиром, відправником вантажобагажу або замовником організованої групи пасажирів, та наступний(і) перевізник(и), що несе(уть) відповідальність на підставі даного договору.

Підтверджене резервування – бронювання, що підтверджене спеціальним повідомленням, яке готель висилає клієнту або туристичному підприємству.

Пляжна зона – прилегла до урізу води частина прибережної захисної смуги уздовж морів, навколо морських заток і лиманів з режимом обмеженої господарської діяльності;

Повітряне судно – літальний апарат, що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі.

Поїзд денний – поїзд, який сформований з вагонів, обладнаних місцями для сидіння 1-го, 2-го та 3-го класів з індивідуальною нумерацією.

Поїзд додатковий – пасажирський поїзд, не включений до поїздів цілорічного курсування.

Поїзд комерційний – пасажирський поїзд, призначений залізницею для перевезення пасажирів на замовлення юридичної або фізичної особи на договірних умовах.

Поїзд міський – поїзд, сформований з вагонів, призначених для перевезення пасажирів та ручної поклажі (багажу) у міському сполученні з визначеною кількістю місць для сидіння.

Поїзд нічний – поїзд, який сформований з вагонів, обладнаних місцями для лежання – СВ, купейних (К) та плацкартних (ПЛ), з індивідуальною нумерацією місць.

Поїзд пасажирський – поїзд, сформований з вагонів, призначених для перевезення пасажирів, багажу та вантажобагажу.

Поїзд підвищеного комфорту – пасажирський поїзд, сформований з вагонів типової або спеціальної конструкції, яким присвоєна категорія підвищеного комфорту.

Послуга транспортна – перевезення пасажирів та їх ручної поклажі в усіх категоріях пасажирських поїздів та перевезення багажу, вантажобагажу у багажних вагонах.

Послуги розміщення – це конкретний заклад розміщення, який пропонується туристу в туристичному центрі на час подорожі.

Приаеродромна територія (прилегла до аеродрому зона контролю і обліку об’єктів та перешкод) – обмежена встановленими розмірами місцевість навколо аеродрому, над якою здійснюється маневрування повітряних суден.

Придорожні готелі – як правило, малоповерхові з відкритими автостоянками, ресторанами, наявністю мінімуму засобів для проведення зустрічей, іноді з басейном.

Програма туристичної подорожі – план заходів із зазначенням днів (дат) і часу перебування в пунктах зупинки на маршруті в готелі, режиму харчування, порядку відвідування місць туристичного інтересу з метою їх огляду (екскурсії), проведення розважальних, спортивних заходів, який супроводжується характеристикою пересування на маршруті за допомогою вказаних у програмі внутрішньо маршрутних транспортних засобів.

Проїзний документ груповий – проїзний документ, оформлений для проїзду осіб, що прямують у складі організованої групи.

Проїзний документ дитячий – проїзний документ, оформлений для дитини з установленою законодавством знижкою.

Проїзний документ пільговий – проїзний документ, оформлений для особи, що має право на пільги з оплати вартості проїзду на підставі законодавства, та оформлений з відповідною знижкою вартості проїзду чи безплатно (безкоштовно).

Проїзний документ повний – проїзний документ, оформлений для проїзду дорослого пасажира за повну вартість відповідно до затверджених тарифів.

Р

Регіональний аналіз туристичного ринку – економіко-географічний аналіз факторів регіонального розвитку, який використовується для пізнання закономірностей і особливостей розвитку туризму в конкретних районах.

Резервування місць – виділення на певний час місць на підставі разового замовлення або договору, за заявками юридичних та фізичних осіб з подальшим оформленням проїзних документів у спеціалізованій касі.

Рекреаційна діяльність – індивідуальна (сімейна) або колективна форма організації відпочинку, спрямована на відновлення фізичних та духовних сил.

Рекреаційно-туристське природокористування – цілісна система відносин людина (суспільство) – довкілля (природа), які складаються на певному етапі суспільного розвитку в процесі вивчення, освоєння, використання, перетворення, охорони та відтворення природно-ресурсного потенціалу території (акваторії, аероторії) задля задоволення індивідуальних і суспільних рекреаційних потреб.

Рекреаційно-туристський потенціал – сукупна продуктивність розвіданих природних ресурсів та культурних цінностей території, які можуть бути мобілізовані, використані з рекреаційною метою: з метою відпочинку, лікування, туризму.

Референс – це підтвердження Міністерством закордонних справ України, видане суб’єкту туристичної діяльності України, про те, що його закордонні партнери (за угодами) будуть мати візову підтримку консульських установ України за кордоном при їх зверненні щодо оформлення туристичних віз іноземцям для подорожі в Україну. Референс оформлюється в одному екземплярі терміном на 1 рік.

Родтелі – пересувні готелі, які являють собою вагон із одно- або двомісними кабінами, кожна з яких має санітарно-технічне обладнання, вентиляцію, персональне освітлення.

Ручна поклажа – особисті предмети або речі пасажирів, які перевозяться разом з ними.

С

Сервіс-центр – спеціально обладнане приміщення для обслуговування пасажирів в умовах підвищеного комфорту, надання їм додаткових послуг (оформлення проїзду на різні види транспорту, копіювання документів, користування засобами зв’язку, комп’ютерні послуги тощо).

Ситуаційний аналіз туристичного ринку – аналіз, який включає вивчення всієї інформації про фірму (компанію), асортимент її продукції; стан туристського ринку; індустрії гостинності в цілому; конкретний сегмент індустрії гостинності, де функціонує дане підприємство; демографічна ситуація в районі функціонування підприємства; засоби масової інформації; шляхи стимулювання збуту туристського продукту.

Т

Товари – специфічна матеріальна частина туристичного продукту, яка включає карти міст, листівки, буклети, сувеніри, туристське спорядження тощо, і неспецифічна частина туристичного продукту, яка включає велику кількість товарів, що є дефіцитними або більш дорогими в місцях постійного проживання туристів.

Транспорт – засіб пересування, за допомогою якого можна дістатися до туристичного центру.

Трансфер – доставка туриста від місця прибуття, розташованого поза межами перебування (аеропорт, гавань, залізнична станція) до місця розміщення, де він буде проживати і назад.

Тур – первинна одиниця туристичного продукту – продукт роботи туристичного підприємства на певному маршруті в конкретні терміни, який реалізується клієнту як єдине ціле. Тур вихідного дня – невеликі за протяжністю (5-25 км) та незначні за складністю туристичні походи й екскурсії протягом вихідних днів кінця робочого тижня (свят), які покликані дати туристу або екскурсанту уявлення про туризм і екскурсії, навички, необхідні кожному для успішного просування й орієнтування на місцевості, про організацію відпочинку та харчування в похідних умовах. 50

Тур комбінований – тур, який поєднує в програмі обслуговування елементи тематичного, похідного й фізкультурно-оздоровчого маршрутів. Також – траса туристичної подорожі, яка містить у собі елементи лінійного, кільцевого й радіального маршрутів у тій чи іншій комбінації, або поєднання різних транспортних засобів, відмінної за окремими ділянками категорії надання транспортних послуг.

Тур річковий – рейси з використанням суден річкових пароплавств, які поділяються на підвиди: туристично-екскурсійні рейси (подорожі на орендованих річкових суднах тривалістю більше одної доби) та екскурсійно-прогулянкові рейси (подорожі екскурсантів з метою ознайомлення з пам’ятками та місцями і тривалістю відпочинку не більше 24 год.).

Тур тематичний – тур з переважанням у програмі екскурсійного обслуговування, занять пізнавальної спрямованості (оглядові й тематичні екскурсії, відвідування музеїв, фольклорних свят, вивчення мови тощо).

Тур теплохідний – тур, організований на теплоході річкових і морських пароплавств, що поділяються на морські та прогулянкові.

Турагентство – це фірма-посередник між туроператором і клієнтом.

Туризм – соціально-економічне явище, сформоване історично та представлене самодіяльністю конкретної особи з метою проведення вільного часу й діяльністю підприємств індустрії туризму з організації подорожі та споживання туристичного продукту, що визначається масовістю й організованістю процесу узгодження попиту та пропозиції на ринку туристичних послуг.

Туризм – тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здійснення оплачуваної діяльності в місці перебування.

Турист – особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з незабороненим законом країни перебуванням на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов’язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін.

Туристичний бізнес – вид підприємницької діяльності з виробництва послуг та товарів туристичного призначення, які реалізуються на туристичному ринку з метою отримання прибутку.

Туристичний ваучер – документ, який установлює право туриста на послуги, які входять до складу туру, і підтверджує факт його передачі.

Туристичний маршрут – це завчасно спланована траса послідовного пересування туристів між географічними пунктами, які відвідуються протягом певного періоду з метою отримання послуг, як передбачених програмою обслуговування, так і додаткових: розміщення, харчування, екскурсійне обслуговування, спортивні, видовищні, соціальні заходи тощо.

Туристичний пакет – це основний (обов’язковий) комплекс послуг, що надаються під час подорожі за індивідуальним або груповим планом, який має серійний характер, пропонується в широкий продаж. Туристичний пакет включає чотири обов’язкових елементи: туристичний центр, транспорт, послуги розміщення,трансфер.

Туристичний продукт – сукупність речових (предмети споживання), неречових (послуги) споживчих вартостей, необхідних для повного задоволення потреб туристів, що виникають під час їхньої подорожі. Турпродукт складаєтся із трьох елементів: тур, додаткові туристсько-екскурсійні послуги, товари.

Туристична путівка – документ, який підтверджує факт передання туристичного продукту. Туристична путівка є письмовим акцептом оферти туроператора чи турагента на продаж туристичного продукту.

Туристичний ринок – це система відносин, сформована попитом (турист) і пропозицією (індустрія туризму) щодо формування та споживання туристичного продукту.

Туристичний центр – район локалізації турпослуг. Це місце відпочинку туриста, яке містить у собі всі рекреаційні можливості: природні, культурноісторичні, екологічні, етнічні, соціально-демографічні, інфраструктурні.

Туристичні агенції – невеликі, переважно спеціалізовані підприємства, які підвладні сезонним коливанням попиту.

Туроператор – потужне туристичне підприємство, метою функціонування якого є розробка власного турпродукту та його реалізація на внутрішньому й міжнародному ринках.

Туроперейтинг – діяльність туроператора з комплектації послуг, які ним самим не виробляються (послуг готелів, транспортних компаній, дозвільнорозважальних закладів) у туристичний пакет, тур, тур продукт.

Ф

Флотель – «курорт на воді»: туристам надається широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, мотоцикли, катамарани тощо.

Ц

Ціна – міра та регулятор динамічної рівноваги між попитом і пропозицією на туристичному ринку.

Ш

Шале – являє собою сільський дім у гірській місцевості.

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ дисципліни «Туризмологія»

 

Тема 1. Туризмологія як соціогуманітарна наука.

Мета: засвоїти основні поняття та визначення туризмології, формувати уявлення щодо головних задач туризмологіі на сучасному етапі, а також проблем термінології в туризмологіі.

Зміст теми:

1. 1. Туризмологія як наука. Об’єкт, предмет і методи дослідження туризмології.
2. Головні задачі туризмологіі насучасному етапі.
3. Проблеми термінології в туризмологіі.
4. Сутність й основні функції туризмологіі

Визначення поняття «Туризмологія»

Автор	Визначення поняття
Басюк Д.І.	система знань, що вивчає феномен туризму як соціально- економічного явища сучасного світу
Казакова Т.А.	теорія туризму, як галузь соціокультурного та економічного знання, що фокусується в теоретичному світогляді та концептуальному оформленні багатоаспектного явища туризму.
Любіцева О.О.	науковий міждисциплінарний напрям, у межах якого поєднуються різноманітні дослідження туризму як суспільного явища
Миронов Ю.Б	комплексний міждисциплінарний напрямок з теорії та методології дослідження туризму, його філософії та праксеології. Тобто це науковий напрям, який об’єднує різноманітні дослідження туризму як суспільного явища
Олійник Я.Б., Степаненко А.В.	наука, що синтезує дані різних наукових дисциплін, які вивчають туризм і займаються формуванням та розвитком цілісної концепції туризму
Папп В.В., Товканець Г.В., Лужанська Т.Ю.	багатовекторний науковий напрям, який об’єднує філософські, географічні, юридичні, соціологічні, культурологічні, педагогічні та інші виміри
Федорченко В.К.	теорія туризму, галузь соціокультурного та економіко-бізнесового знання, яке характеризується розгалуженими між науковими зв’язками, що фокусуються в теоретичному усвідомленні та концептуальному оформленні багатоаспектного феномена туризму

Рис. 1.1. Структурна схема туризмології

 

Рис. 1.2. Основні напрямки в туризмології

 

Основні функції туризму

Функція	Характеристика функції
оздоровча	туристична діяльність пов’язана з переміною місць, організується при любій погоді і пред’являє людині різноманітні вимоги. Одночасно діють три важливі фактори: чергування оточуючого середовища (обстановка), кліматичних умов і видів діяльності. Регулярна туристична діяльність і участь в туристичних змаганнях змаганнях являється ефективною компенсацією праці, викликають у людини радість життя, служить загартуванням і збільшують фізичну життєдіяльність організму
рекреаційна	туризм є мобільною складовою рекреації, пов’язаною з доланням простору задля відпочинку, розваги, лікування або з будь-якою іншою метою. Сутністю функції є фізіологічна (відновлення фізичних сил, оздоровлення, відпочинок) та психологічна (зміна місця, оточення, набуття нових вражень та відчуттів) релаксація
просвітницька і виховна	внаслідок відновлення туристичних маршрутів, які пов’язані з національно-визвольною боротьбою українського народу, історико-культурною спадщиною українського козацтва, героїчною боротьбою із різними завойовниками тощо, підвищиться інтерес до пізнання рідного краю. Це в кінцевому підсумку впливатиме на патріотичне виховання, насамперед підростаючого покоління
освітня (пізнавальна) цінність	під час подорожей і походів як по своїх країнах, так і в інших країнах туристи знайомляться з країною, її людьми, їх життям і національною культурою. Правильно організована подорож або похід вносить важливий внесок в розвиток загальноосвітньої підготовки. Завдяки постійному переміщенню по місцевості, вмінню користуватися картою і компасом, активній участі в різного роду іграх на місцевості і туристичних змаганнях розширюють кругозір
виховна цінність	туризм надає велику допомогу у вивченні історії і формування світогляду, веде до поваги і активного захисту природних багатств. Оскільки туристична діяльність проводиться більшою частиною в колективі, коли одне залежить від другого і в обов’язковому порядку вимагається фактичність, уважне відношення один до одного, коли особисті інтереси не можна ставити вище інтересі колективу, і все це формує такі риси характеру як воля, витримка, самостійність, рішучість і готовність прийти на допомогу. Успіх виховання залежить від того, наскільки глибоко було переживання і настільки велика ступінь складності в даному туристичному поході.
соціальна	зростання добробуту, зміна характеру праці в бік її інтелектуалізації стимулюють підвищення рівня освіти, самоосвіту та просвітництво.
культурна	здійснюється через ознайомлення з культурою, побутом, традиціями, способом життя свого та інших народів світу
комунікаційна	туризм виступає засобом комунікації та саморозвитку, підвищення рівня освіти та загальної культури шляхом ознайомлення з культурою, побутом, традиціями та віруваннями, стилем та характером життя інших народів, з культурною спадщиною людства та перлинами природи. Безпосереднє спілкування різних народів і різних культур сприяє взаємозбагаченню та саморозвитку культури, відіграє значну роль в укріпленні миру та порозуміння на планеті, розширює культурні та ділові контакти
холістична	здатність туризму вносити різноманітність та радість в повсякденне життя людини, створювати атмосферу свята
екологічна	з одного боку, туризм виступає споживачем певних природно-рекреаційних благ і зацікавлений в їх збереженні. З іншого боку, зростання попиту призводить до збільшення антропогенного тиску на територіальні рекреаційні системи, особливо традиційні або модні. Розширення та інтенсифікація туристичної діяльності сприяють залученню нових територій, а технічні можливості дозволяють їх освоїти. Саме тому захист довкілля є невід’ємною складовою розвитку туризму, однією з ключових проблем його стійкого розвитку
економічна	потреби подорожуючої людини, з огляду на масовість, сформували галузь сфери обслуговування населення. Подальше зростання запитів стимулювало розвиток галузі, а мультиплікаційний ефект та комплексний характер споживання (обслуговування) сприяли її переростанню в індустрію туризму – міжгалузевий комплекс, спрямований на задоволення туристичних потреб населення. Зростаюча індустрія туризму потребує кадрового забезпечення, а різноманітність праці створює широкі можливості використання як кваліфікованої, так і некваліфікованої праці. Зазначені характерні ознаки роблять туризм ефективною галуззю господарства, що відіграє дедалі більшу роль як в національних економіках, так і в світовій торгівлі послугами.

 

 

 

 

Міжнародні організації, що займаються питаннями туризму

1	Міжнародний союз офіційних туристичних організацій (МСОТО)	12	Всесвітня федерація туристичних агентств (World Association of Travel Agencies – WATA)
2	Міжнародна асоціація наукових експертів у галузі туризму (International Association of Scientific Experts in Tourism – АІЕSТ)		Міжнародна асоціація гідів з супроводу (туристичного ескорту ) (International Association of Tour Managers – I ATM)
3	Міжнародна федерація кінноспортивного туризму (FITE)		Міжнародна молодіжна туристична служба (International Youth Travel Services – IYTS)
4	Всесвітня туристична організація (World Tourism Organization – UN WTO)		Рада з молодіжних обмінів країн Співдружності (Commonwealth Youth Exchange Council – CYEC)
5	Міжнародний союз національних асоціацій готелів, ресторанів і кафе – ХО-РЕ-КА (Union Internationale des Organisations Nationales d’Hoteliers, Restaurateurs et Cafetiers – HO-RE-CA)		Міжнародний союз асоціацій з туризму і культурних зв’язків поштових і телекомунікаційних служб (Union Internationale des Organismes Touristiques et Culturels des Postes et des Telecomunications UTCPTT)
6	Бюро з міжнародних виставок (Bureau International des Expositions – BIE)		Міжнародна федерація організацій соціального туризму (IFPTO)
7	Міжнародна асоціація спеціалістів – організаторів конгресів (IAPCO)		Всесвітня асоціація з питань дозвілля і відпочинку (World Leisure and Recreation Association – WLRA)
8	Всесвітня федерація асоціацій туристичних агентств (Universal Federation of Travel Agents’ Association – UFTAA)		Міжнародна федерація туроператорів (International Federation of Tour Operators – IFTO)
9	Міжнародна федерація кемпінгу і караванінгу (Federation Internationale de camping et de caravanning – FICC)		Міжнародна асоціація з туризму з діловими цілями (International Business Travel Association – ІВТА)
10	Служба міжнародного молодіжного обміну (Internationer Ju-gaedaust Ausch und Besucherdienst – I JAB)		Міжнародна асоціація організаторів екскурсійних і туристичних програм (International Sightseeing and Tour Association – ISTAJ)
11	Асоціація студентського авіатуризму (Student Air Travel Association – SATA)		Союз міжнародних ярмарків (Union des Foires Internationales – UFI)

Рис. 1.3. Туристична привабливість території країни

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 2. Становлення та етапи розвитку науки про туризм (туризмології).

Мета: одержати уявлення про історію формування теорії туризму, основних підходах до визначення сутності туризму, функціях туризму.

Зміст теми:

1. Перші узагальнення подорожей в античній філософії
2. 2. Сутність, характер подорожей в епоху Середньовіччя.
3. Виникнення туризму в Новий Час як організованої, специфічної форми подорожей.
4. 4. Українська туризмологічна школа.

Етапи розвитку світового туризму

Назва етапу	Термін етапу	Характерні риси етапу
початковий	з найдавніших часів до 1841 року	розвиток торгівлі; розвиток різних релігій; розвиток культури і мистецтва; пізнання людиною природи; збільшення частки вільного часу в суспільстві
становлення организованого туризму	з 1841 до 1914 року	поява перших туристичних організацій; розвиток науково-технічного прогресу; туризм формується як окремий елітний вид відпочинку; створюється туристична інфраструктура; з’являються перші туристичні кадри; створюються нові туристичні центри, курорти, розвивались старі
формування індустрії туризму	з 1914 до 1945 року	туризм як галузь економіки вже існує; швидко формується туристична індустрія; з’являються державні та міжнародні туристичні організації, що свідчить про вихід туризму на державний та міжнародний рівні; офіційно встановлюється відпустки для працюючих, що дозволяє здійснювати подорожі людям, зайнятим на виробництві; розширюються географія туристичних подорожей
масового туризму та глобалізації туристичної індустрії	з 1945 року до наших часів	значне зростання добробуту населення, збільшення частки вільного часу; на державному рівні встановлені обов’язкові оплачувані відпустки; активно функціонує та розвивається туристична індустрія, стає головною галуззю економіки

Пріоди еволюції теоретичного вчення про туризм (туризмології)

Періоди	Характеристика періоду
перший (передтуризмологічний) доіндустріальна епоха соціально-економічного розвитку суспільства	знання про подорожі (передтуризм) ще не долають меж діючої практики, втілене в ній. Знання щодо подорожей подаються переважно у мандрівнографічній, описовій формі. Особливістю тогочасних подорожей – вони носили яскраво виражений діловий та елітарний, вибірковий, суспільно обмежений характер. Тобто, їх метою були організація торгівельного обміну, відкриття нових земель, опанування нових ринків, організація аристократичного дозвілля. Весь масив даних щодо мандрівок, подорожей, відвідувань позначений утилітарною доцільністю. Це зумовило характер перших змістовних думок щодо подорожей, які належали мандрівникам – історикам, дипломатам, філософам, географам, торговцям, мореплавцям. Дані спостереження відображали світоглядне, культурологічне знання вдумливого і чутливого учасника мандрівних подій. Хронологічно перший період охоплює часи античної доби, епохи Відродження, а також новочасовий період
другий – становлення індустріального суспільства та його перехід до постіндустріальної фази	період формування «інституалізованого» знання щодо подорожей, виникнення якісно нових знань про мандрівництво, створення перших теоретичних моделей туристської діяльності. Він характеризується появою наукових знань про мандрівництво. Як і раніше, ці знання живляться спостереженням і осмисленням практики подорожей. Разом з тим, вони поступово набувають форми теоретичних моделей предметної діяльності, факти такої діяльності фіксуються у поняттях (концептах), які стають елементами теоретичної конструкції туризмології. В рамках другого періоду слід виділити декілька етапів: перший – з другої половини ХІХ ст. – поява перших наукових узагальнень туристичної практики, розробка опорних базових категорій туристської науки. В цей період у таких європейських туристсько-привабливих країнах, як Австрія, Швейцарія, а також Німеччина, Франція, Італія, Бельгія, Польща з’являються перші праці, що містять систематизовані результати наукового осмислення досвіду туристської справи. В творах науковців цього часу широко застосовуються професійна «мова туризму», туризмознавча термінологія. З’являються такі базові для туризмології поняття – «географія туризму» та «туристичний регіон» (Дж.Страднер, Австрія), «туристична рекреація» (Б.Браун, США), «туристична індустрія» (К.Спіутс, Австрія) та ін. другий етап – з першої половини ХХ ст. Туристичний рух в цей період починає набирати силу, позитивно позначається на соціально-економічній ситуації багатьох країн. Туризм почали розглядати, як одну з най рентабельніших галузей господарства. Одним з перших, хто звернув увагу на економічний аспект туристичної діяльності, був австрійський вчений К.Штюптц. В його роботі «Географічні умови і наслідки туризму в Тиролі» (1919 р.) підкреслювалась значна роль туризму у перетворенні економічних, суспільних і культурних відношень в країнах і регіонах, які приймали туристів. Французький дослідник Р.Бланшар в своїй роботі «Туризм у французьких Альпах» (1924 р.) ввів у науковий обіг поняття «туристична промисловість», під яким розумів експлуатацію принад країни, які бажають бачити іноземці. При цьому автор наголошував на необхідності створення під’їзних шляхів до місць рекреації та відповідного облаштування територій відпочинку. З’являються дослідження вчених, присвячені розвитку окремих туристських регіонів; праці істориків, присвячені історичному аспекту туризму. Прикладом може слугувати праця німецького вченого В.Лінднера «Про подорожі у стародавні і нові часи»

 

Національні туризмознавчі школи

Туризмознавча школа	Представники	Характеристика
німецька	В.Нарштедн, А.Грбнталь, Г.Вегенер, Р.Глюксман, А.Кох	центром став Дослідницький інститут туризму в Берліні. До завдань інституту входило вивчення туризму «з економічної, організаційної, соціологічної, правової, географічної, метеорологічної і медичної сторін». В 1930 р. з’являються роботи Р.Глюксмана, які стали значним науковим доробком в галузі туризму. В них був проведений аналіз мотивів вибору туристських місць відпочинку і наслідки туристичного руху для оточуючого природного і культурного ландшафту.
британська	З.Бауман, Д.Пірс, Дж.Суорбрак, Е.Коен, Дж.Ленгкік	Е.Коен та Дж.Ленгкік з позиції феноменології розкривають теоретичні засади науки про туризм – її зміст, об’єкт дослідження і структуру. Проблеми антропології туризму досліджує Д.Неш – в роботі «Антропологія туризму» (1996 р.) розглядає туризм, як специфічну систему виробництва і споживання. Предметом антропології туризму були проголошені різноманітні комбінації економічного розвитку, індивідуальних трансформацій пізнавального і емоційного плану колективних репрезентацій і політики. В умовах розвитку глобалізацій них процесів новий погляд на сучасний туризм сформулював З.Бауман – характеризуючи новий тип сучасної суспільної організації, як суспільства споживання він підкреслює важливість і цінність в ньому поняття мобільності. В рамках даної категорії споживаються не тільки товари і послуги, а й місця знаходження. В теоретичних працях Д.Пірса «Туризм сьогодні», «Туристичний розвиток», «Туристичні організації» розроблено теоретичну модель туризму як цілісної системи, запропонована теоретична модель розвитку туризму через призму чисельних різнопланових функцій міста, які воно виконує в організації туристського простору.
датська	Н.Лейпер	туризм одночасно є видом діяльності, формою рекреації, а також галуззю національної економіки, засобом дозвілля і окрім того мистецтвом, наукою та бізнесом. Дослідник розробив модель системи туризму в якій поєднуються три основні складові: туристи, географічні елементи і туристична індустрія. Туристи, як суб’єкти зазначеної системи, усвідомлюючи потребу у здійсненні подорожі, формують попит на туристичні послуги та необхідність функціонування всієї туристичної системи.
швейцарська	К.Крапф, В.Хунцікер, Д.Кріппендорф, С.Каспар	В.Хунцікером і К.Крапфом запропоновано концептуальне визначення туризму, яке спиралося на системний підхід і подавало туризм як сукупність стосунків і явищ, що виникають під час переміщення, і перебування людей в місцях, відмінних від їх постійного місця проживання і роботи. В комплексному трактуванні туризму виділяли соціально-економічну домінанту. В Берні, на початку 40-х років, був заснований Дослідницький інститут туризму (1960-ті роки інститут був перетворений в Інститут туризму і економіки транспорту).
французька	Р.Бланшар, М.Байер, П.Деферт, Ф.Франжіаллі, С.Перро, Ж.М.Оернер	розвиток туризмознавства у 50-ті роки був позначений суттєвим розширенням предмету і методів досліджень. Основна увага була сконцентрована на економічних аспектах туристичної діяльності, а також міжнародного туризму. В наукових розвідках туризму почали широко використовуватись соціологічні методи (анкетування населення). П.Деферт першим поставив питання про необхідність поєднання наукового осмислення туризму з господарською практикою.
польска	С.Лещицький, К.Лібер, К.Пшецлавський, І.Енджейчик	її засновником вважають видатного теоретика туризму С. Лещицького – в середині 1930-х років з його ініціативи та під його безпосереднім керівництвом в Кракові на базі Ягелонського університету були відкриті Лабораторія туризму та Дослідницька комісія. В рамках даних установ була розгорнута жвава дослідницька і видавнича діяльність. Роботи С.Лещицького були присвячені осмисленню складної природи туризму, його міждисциплінарний характер, взаємо обумовленість економічних, географічних, статистичних, юридичних, культурних і соціологічних складових. Увага польських туризмознавців була направлена на дослідження туристсько-курортного руху, передусім в Карпатах. Роботи цього періоду були насичені значним статистичним матеріалом, в них досліджувались економічні аспекти розвитку туризму.
болгарська	М.Бочваров, Л.Дичев, М.Нешков	дослідниками запропонувано класифікацію туризмологічного процесу, проаналізовано  здобутки теоретиків туризму.
американська	К.Мак-Меррі, Р.Браун	американські вчені спрямували свою увагу на поглиблення наукових знань щодо територіальної організації відпочинку населення, відзначали роль рекреаційної географії в дослідженнях навколишнього середовища і забезпеченні раціонального туристського природовикористання. З кінця 1940-х років почали залучати матеріали анкетних опитувань. Традиційним для американської школи туризму було вивчення взаємозв’язку туризму з навколишнім природним середовищем.

 

Українська національна туризмознавча школа

Вищі навчальні заклади	Представники	Характеристика
Київський університет туризму, економіки і права	В.С.Пазенок, В. Федорченко	розроблено інноваційні загальнометодологічні наукові дисципліни філософія туризму, педагогіка туризму, історія туризму, соціологія туризму, психологія туризму тощо. Вагомим внеском стало видання «Енциклопедичного словника-довідника з туризму». Силами науковців підготовлено грунтовне науково-навчальне видання «Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму». На базі навчального закладу, за сприяння Всесвітньої туристської організації (UN WTO), організовано міжнародні науково-практичні конференції туризмологічного характеру. Туризмологічні проблеми знаходять своє висвітлення на сторінках щорічника «Наукові записки КУТЕП».
Київський національний університет імені Тараса Шевченка	Б.Яценко, О.Любіцева, О.Бейдик	розвиток географії туризму знаходиться на високому теоретичному рівні, і наукова дисципліна здатна, по-перше безпосередньо відбиваючи функціонально-змістовну сутність такого складного явища як туризм, вчасно реагувати на вимоги модернізації концептуальних аспектів; по-друге, саме ґрунтуючись на цьому, визначає їх ключову роль в реалізації синергетичного підходу у формуванні вихідних теоретико-методологічних засад туризмології як цілісного і єдиного у світоглядному відношенні системного розуміння туризму
Київський національний торгівельно-економічний університет	Т.Ткаченко	в праці «Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу» розкрито сутність, історичний базис та діалектика туризму; місце туризму в системі наук; компаративні моделі туризму; його парадигми, принципи, критерії тощо.
Львівський національний університет імені І.Франка	М.Мальська, Н.Кудла, М.Гамкало, М.Рутинський, А.Ховалко	сформувалися й динамічно розвиваються такі основних напрями досліджень: просторові системи послуг у сфері туризму; менеджмент і маркетинг туризму; організація й планування туризму; історія туризму; географія туризму; рекреалогія та рекреаційна географія; туристичне країнознавство й міжнародний туризм; туристичне краєзнавство; менеджмент і організація готельного бізнесу; туристично-рекреаційний потенціал України; організація екологічного і сільського туризму; організація активних видів туризму
Одеський державний економічний університет	В.Герасименко	поглиблюється науковий характер системи знань про туризм; у дослідженнях туризму використовується новий науковий апарат за рахунок застосування сучасних методів математики, інформатики, статистики; продовжується накопичення нових знань про туризм як важливе явище суспільного життя; відбувається уніфікація туристичної термінології і методики статистичних спостережень і досліджень у туризмі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тема 3. Філософія туризму.

Мета: поглиблення знань про герменевтичну, антропологічну, аксіологічну особливості філософського розуміння та інтерпретації феномену туризму.

Зміст теми:

1. Феноменологічна, герменевтична, антропологічна, аксіологічна особливості філософського розуміння та інтерпретації феномену туризму.
2. Гуманізація туризму як чинник гармонії відносин людини з довкіллям.
3. Аксіологічний аспект цінності туристської діяльності.

Філософські принципи туризмології

Філософські принципи	Характеристика принципу
гуманізм	філософський і етико-соціологічний принцип відношення до людини як до вищої цінності. Як духовно-культурне явище він є головним змістом цивілізаційного процесу, в ході якого проявляється у різноманітних якостях: етична норма, соціальний ідеал, духовна цінність, свобода волі, взаємодопомога і співробітництво, повага до прав і гідності особистості, рівність і рівноправність, справедливість, захист від зла і насилля
натуралізм	світогляд, заснований на уявленні, що все суще є проявом Природи і існує за законами Природи. Нові туристські знання виходять за межі традиційної системи понять. Наприклад, це проблеми діалектичного сполучення національних традицій у вихованні туриста із загальнолюдськими цінностями виховання, впровадження в практику туристської освіти гуманістичних ідей і педагогіки співробітництва, побудова аксіологічної системи туристського виховання тощо
науковість	розкриття причиново-наслідкових зв’язків явищ, процесів, подій, включення в засоби навчання науково перевірених знань, які відповідають сучасному рівню розвитку науки. В процесі подорожей змінюються не лише навколишні краєвиди, змінюється і сама людина, перетворюючи отримані знання і враження у надбання власної духовної культури.
національна ідея	духовна основа життєдіяльності нації, система соціокультурних координат, яка задає їй світоглядні та цілепокладаючі орієнтири, визначає ціннісні орієнтації. На побутовому рівні – відчуття й розуміння спільності історичної долі, усвідомлене сприйняття нерозривності генетичного зв’язку нації, особи, власний ідеал народу, що є узагальненим (часто інстинктивним, підсвідомим) уявленням про призначення нації та її місце в навколишньому світі. На пізнавальному рівні – гносеологічна конструкція, що відображає погляди визначних представників суспільної  думки на процеси націєстановлення, державотворення, на місце й роль націоналізму.
традиціоналізм	соціально-філософський напрям, в основі якого лежить уявлення про якусь «первісну традицію», що виражає загальний, космічний зміст світотворення у ході історичного розвитку, який проявляється через ті або інші конкретні етнокультурні та релігійні форми.

 

Структурні підрозділи філософії туризму

Структурний підрозділ	Характеристика підрозділу
онтологія туризму	вчення про туризм як різновид соціального буття, суспільну реальність, її загальні характеристики (сутнісні, просторові, часові тощо), закономірності прояву та розвитку
феноменологія туризму	вчення про феномени, явища, які «виявляють себе», даються в досвіді, чуттєво сприймаються, на відміну від ноуменів (сутностей, що пізнаються розумом). Особливості феноменологічної концепції у філософії туризму конкретизуються міркуваннями здорового глузду звичайного туриста, який суб’єктивно оцінює туристські події.
екзистенціологія туризму	існування – це завжди індивідуальне життя, сповнене очікувань, надій, сподівань, переживань, які утворюють життєвий світ особистості. Людина самореалізується завдяки своїй здатності «виходити за межі» наявних життєвих ситуацій. Мандрівка – завжди вихід у новий світ, за межі звичного існування
антропологія туризму	туризм насичений філософським, гуманістичним змістом, розвиває і збагачує особистість. Цілющий вплив подорожей безпосередньо або опосередковано відчувають як професійні діячі туристичної справи, так і пересічні учасники туристських подій. Усі вони так чи інакше причетні до створення світу цивілізованого співжиття, в якому людина – законний житель або господар.
аксіологія туризму	головною діючою особою туристської події є людина, яка вільно, невимушено самореалізується, на відміну від людини політичної чи економічної, яка зобов’язана виконувати конкретну функцію

Тема 4. Розвиток і трансформація предметної сутності географічних досліджень туризму.

Мета: поглиблення знань, придбання навичок з визначення територіальної організації туризму, принципів розміщення туристських ресурсів.

Зміст теми:

1. Територіальна організація туризму, принципи розміщення туристських ресурсів, туристського районування.
2. Туристське споживання природних ресурсів.
3. Принципи сталого (гармонійного) розвитку туризму.

Етапи у розвитку географічних досліджень туризму

Назва етапу	Період охоплення	Характеристика етапу
ресурсно-інформаційний	із середини XIX ст. – до середини XX ст.	основна увага дослідників концентрувалася на пошуку і означенні унікальних природних об’єктів і можливості їх комплексного використання для розвитку форм насамперед активного туризму як такого, що превалював у той час. Основними були комплексні дослідження території з особливою увагою до природи, у т. ч. з метою виявлення бальнеологічних ресурсів (передусім мінеральних вод) для розвитку курортної діяльності з оздоровлення та лікування. Застосовували методику польових географічних досліджень з метою визначення місць, які за своїми природно-рекреаційними властивостями можна використати для проведення вільного часу, а надалі – для розвитку курортної чи екскурсійної діяльності.
інфраструктурно-господарський	60 – 80-ті роки XX ст.	пов’язаний з розвитком масового туризму і необхідністю розбудови його матеріальної бази та інфраструктури. Географічна наука стала теоретичною і методичною основою формування територій рекреаційно-туристичної спеціалізації – територіальної структури туризму, представленої курортами, туристичними центрами та іншими елементами, спрямованими на забезпечення рекреаційної діяльності населення.
ринковий	кінець XX – початок XXI ст.	пов’язаний переорієнтуванням туризму на ринкові форми функціонування, зосередженням уваги на економічній ефективності діяльності суб’єктів ринку туристичних послуг. Географія туризму в цьому контексті сформувала розуміння індустрії туризму як міжгалузевого комплексу, діяльність якого спрямована на задоволення диверсифікованих потреб населення у проведенні вільного часу в подорожах, на основі теоретико-методологічних напрацювань суспільної географії з міжгалузевих комплексів
збалансований (сталий) розвиток	перша половина XXI ст.	передбачає таке організування туристично-рекреаційної діяльності, яке забезпечить її життєздатність протягом тривалого часу, не зумовить деградації або зміни навколишнього природного та соціокультурного середовища, в якому вона функціонує, до рівня, що заважатиме успішному розвитку та здійсненню інших видів діяльності. Туризм має посісти належне місце в суспільній практиці як форма дозвілля, вид економічної діяльності і розвиватися на основі збалансованості інтересів

 

Основні концепцій туризмології

Назва	Автор	Суть теорії чи концепції
Концепція «Модель сприйняття туристичного простору»	Й. Міссек	Центром сприйняття простору постає місто, мешканці якого задовольняють туристичні потреби поза його межами, через поступове освоєння навколишнього середовища. Ступінь сприйняття позаміського простору залежить від особливостей природного середовища, транспортної доступності, антропогенного впливу.
Концепція системності та модель рекреаційної системи	В.Преображенський	Рекреаційну систему розглядають як соціальну систему – складну, управляючу і частково самоуправляючу, утворену зі взаємопов’язаних підсистем – відпочиваючих, природних і культурних територіальних комплексів, технічних систем, обслуговуючого персоналу й органу управління
Концепція «соціокультурних систем»	Д.Ніколаєнко	В сфері туризму повинен запрацювати підхід соціокультурної спільності етнотериторій
Концепція ареалу туристичної активності	Д.Ґетц	У містах з розвинутою туристичною функцією туристичні послуги і більшість туристичного бізнесу сконцентровані в центральній частині міста або поблизу, у так званому середмісті.
Концепція розвитку туризму як зустрічі культур	А. Ковальчик	Туристичні центри є місцем зустрічі представників різних культур, носії котрих – приїждже і місцеве населення. Унаслідок такої “зустрічі” відбувається взаємне зацікавлення, пізнання, можливе взаємопроникання культур
Концепція самознищення розвитку туризму		Території масового відпочинку зазнають змін, які відбуваються упродовж чотирьох етапів їх освоєння. 1 етап – нову туристичну місцевість спочатку відвідують нечисленні групи, котрі своїми рекреаційними заняттями майже не впливають на зміну середовища перебування. 2 етап – відбувається подальше розширення баз розміщення і здешевлення вартості перебування. 3 етап – масове і неконтрольоване зростання туристичних потоків. 4 етап – деградація ресурсної бази розвитку туризму
Концепція туристичної урбанізації		Туристичні міста становлять нову та виняткову форму урбанізації, що виникли внаслідок розвитку обслуговуючих функцій з наданням переважно туристично-рекреаційних послуг. На відміну від промислових міст, туристичні міста є продуктом самої індустріалізації, під час якої виникла особлива потреба в оздоровленні й створенні поселень із набором міських послуг

 

Особливості геопросторової організації туристичного процесу

Особливості	Характеристика особливості геопросторової організації
геоторіальність	пов’язана з динамізмом та екстенсивним розвитком туристичної діяльності
глокалізація	є проявом глобалізації на конкретній території, що має специфічні ознаки (географічне і туристичне розміщення, конфігурацію, протяжність, природне середовище, демографічні, соціальні, етнорелігійні характеристики населення, особливості його розселення, господарювання, структури економіки, природокористування, екологічний стан довкілля, економічні, соціокультурні, політичні та інші проблеми, які по-різному впливають на дію загальних законів глобалізації і розвиток туризму у країні, її участь у міжнародному туристичному процесі, формуючи різні моделі функціонування національних туристичних ринків)
регіоналізм	випливає як із глокалізаційних особливостей, так і з місцевої географічної неповторності (регіональної унікальності), яка є чинником туристичної привабливості та формування туристичних потоків. Зростаюча конкуренція підштовхує до використання в іміджевій політиці дестинацій місцевої регіональної самобутності
центрованість	полягає у формуванні «ядер» туристичної активності, що є результатом кумулятивної дії фінансових та інноваційно-технологічних процесів, динамічність котрих становить основу формування просторового каркаса ринку туристичних послуг
каскадність перебігу туристичного процесу між ринками	зі збільшенням розриву між рівнями соціально-економічного розвитку і можливості генерування та сприйняття інновацій пропорційно зменшуються обсяги туристичних потоків та інвестицій, тобто згасає туристична активність між ринками, наприклад, інтенсивного та стабілізованого типів і ринками акумулювального типу
перманентність просторово-часового узгодження попиту/пропозиції	проявляється у нечіткості та рухомості меж територіальних туристичних ринків нижніх ієрархічних рівнів за стабільності «ядра», сталість розвитку якого в часі обумовлена кон’юнктурою ринку
полілінійність розвитку туристичних ринків різного ієрархічного рівня	є проявом природно-суспільної детермінованості та біфуркації туристичного процесу, виявляється у різновекторності, різній швидкості та інтенсивності формування і розвитку туристичних ринків, обумовлюючи їх поляризацію та мозаїчність
поляризація туристичної діяльності	проявляється в тому, що зростання та урізноманітнення попиту детермінують відповідні процеси на ринку пропозиції, призводять до зростання конкуренції за одночасної монополізації та транснаціоналізації діяльності виробника турпродукту, посилюючи його можливості впливу на формування попиту

 

 

Тема 5. Соціологія туризму.

Мета: вивчення туризму як соціокультурного інституту.

Зміст теми:

1. Проблеми мотивації туристської діяльності.
2. Структура соціології туризму.
3. Туризм як соціокультурний інститут.

Рівні соціології туризму

Рівень соціології	Характеристика рівня соціології туризму
перший	уявлення людини про світ, суспільство, соціальний час і простір, глобалізацію, комунікації в сучасних умовах тощо.
другий	охоплює загальнотеоретичні соціологічні знання: про соціальну структуру суспільства, великі соціальні групи, соціальні процеси. На цьому рівні туризм розглядають як форму підкорення і освоєння географічного, суспільного і культурного видів простору, тип соціокультурних комунікацій, форму глобалізаційних процесів і зв’язків. До цього рівня знань належать соціологічна теорія особистості, теорія вільного часу та дозвілля.
третій	формування соціології туризму як знання про специфічну галузь суспільного життя, на якому розробляється і існує концепція соціології туризму. Ця концепція постає як цілісне теоретичне утворення, що об’єднує єдиною логікою всі рівні соціологічних знань, котрі застосовують для пізнання, аналізу та прогнозування розвитку процесів і явищ у відповідній галузі суспільного життя
четвертий	утворюють емпіричні дослідження установок, інтересів, потреб, мотивів, оцінок різних соціальних груп у різних країнах як потенційних і реальних туристів. Ця галузь соціології потребує спеціальних методик для розроблення інструментарію масових соціологічних та експертних опитувань, інтерв’ю, проведення якісних досліджень, зокрема фокус-груп, контент-аналізу друкованих і електронних ЗМІ.
п’ятий	прикладні дослідження. До них належать дослідження роботи конкретних туристичних фірм, рівня сервісу готелів, ресторанів, надійності шляхів сполучення, зв’язку, привабливість програм, маршрутів, екскурсій, вивчення їх недоліків. На основі таких досліджень готують пропозиції, спрямовані на покращення роботи, підвищення привабливості конкретних суб’єктів туристичної діяльності.

 

Порівняльна характеристика основ змістових теорій мотивації

Теорія Л. Маслоу	Теорія Д. Мак-Клелланда	Теорія Ф. Герцберга
Потреба у самовираженні	Потреба в успіху	Фактори мотивації
Потреба у визнанні та повазі
Потреба у належності до соціальної групи	Потреба у владі
Потреба у безпеці й упевненості у майбутньому	Потреба у причетності	Гігієнічні фактори (умови праці)
Фізіологічні потреби

 

Рис. 5.1. Мотивація міжнародних подорожей

 

Класифікація туристських мотивацій при виборі подорожі

Туристська мотивація	Характеристика мотивації
турбота про здоров’я	для реалізації цього мотиву передбачені тури культурно-оздоровчі, лікувальні, з використанням оздоровчих видів спорту, а також екзотичні тури, наприклад для охочих кинути палити
заняття спортом	тури, що містять різноманітні види спорту
навчання	тури, пов’язані з вивченням іноземних мов та розмовної практикою, що передбачають щоденні заняття і різні види рекреаційної діяльності; тури, навчальні різних видів спорту; а також професійні програми навчання (менеджмент, маркетинг, економіка та ін). Найбільшу групу складають навчальні тури за інтересами (наприклад, кулінарія, астрономія і т. д.)
можливість самовираження і самоствердження	пригодницькі тури: высококатегорийные туристські походи, сафарі, полювання, підкорення гірських вершин, експедиції тощо
можливість зайнятися улюбленою справою (хобі) в середовищі однодумців	спеціальні тури для автолюбителів, фанатів і спортивних уболівальників на спортивні змагання, чемпіонати та олімпіади; тури для паломників, колекціонерів, гурманів. Наприклад, існують «сирний тур» по Швейцарії і «пивний тур» з Чехії
рішення ділових проблем	ділові, конгрес-тури та ін. зокрема, туроператор пропонує спеціалізовані ділові поїздки та інсентив-тури, організує конгрес-обслуговування, культурну та туристсько-екскурсійну програму, а також весь комплекс необхідного забезпечення для проведення такого роду заходів
розвага і потреба в спілкуванні з людьми	подорожі в святкові дні і тури з розважально-пізнавальними програмами
задоволення цікавості і підвищення культурного рівня	цей туристський мотив реалізується у всіх перерахованих вище турах, але найбільш характерний для пізнавальних турів (наприклад, тури по відомих містах, столицях, історичним та культурним центрам)

 

Основні пріорітети у виборі туристичних послуг для різних соціальних груп населення

Рейтинг	Соціальні групи
	Молоді одинокі люди	Молоді подружжя	Сімейні пари	Люд  старше 45 років	Пенсіонери
1	Відвідування барів, клубів, дискотек	Пасивний відпочинок	Відпочинок з родиною	Екскурсії	Екскурсії
2	Сонячні ванни	Гастрономія	Пасивний відпочинок	Пасивний відпочинок	Поїздки на природу
3	Екскурсії	Екскурсії	Екскурсії	Поїздки на природу	Гастрономія
4	Пасивний відпочинок	Відпочинок з партнером	Сонячні ванни	Гастрономія	Пасивний відпочинок
5	Поїздки на природу	Сонячні ванни	Гастрономія	Сонячні ванни	Відпочинок з партнером або з друзями

 

 

 

 

Тема 6. Екологія туризму.

Мета: вивчення принципів, функцій та завдань екологічного туризму.

Зміст теми:

1. Види екотуризму.
2. Принципи, функції та завдання екологічного туризму.
3. Глобальні і регіональні екологічні проблеми і ситуації.
4. Екологія туризму і сервісу.

Рис. 6.1. Цілі екотуризму як соціо-еколого-економічного явища

 

Рис. 6.2. Класифікація видів туризму по відношенню до природного середовища

Систематизація визначень екологічного туризму

Група	Визначення	Автори (організації)	Критерії систематизації
	Вид туризму у відносно незабрудненій природній території; що передбачає: збереження навколишнього середовища; мінімізацію негативного впливу та покращення його стану; з метою: фізичного та духовного просвітництва; врахування інтересів місцевого населення та покращення його добробуту	Г. Цебаллос-Ласкурейн, Г. Міллер, Міжнародна екотуристична організація, Робоча група з екотуризму Німеччини, О. Дмитрук, Е. Ледовских, Н. Моралева, А. Дроздов, В. Кекушев, В. Сергеев, В. Степаницкий, Всесвітній фонд захисту природи, Організація екотуризму США та ін.	спільні характеристики які визначають основні тенденції розвитку туризму впродовж останніх десятиліть
	Невід’ємна частина інших видів туризму; м’який, тихий, немасовий, спокійний, нетехнізований – альтернативний вид туризму; соціальна та культурна відповідальність; інтактний (безпосередній) контакт з природою	Й. Криппендорф, П. Хасслахер, К.-Х. Рохлітц, Д. Крамер, В. Кифяк, Н. Мамаєватаін.	не лише новий альтернативний вид туризму, а й комплексна характеристика, що притаманна більшості видів туризму
	Комплексна концепція: екологізація пропозиції (лише екологічно чисті продукти, екологізація асортиментної політики); з одного боку, визначається як ринкова ніша, з іншого – як лише позитивний вплив людини на природу (невиснажливе використання та збереження для майбутніх поколінь); зміна ставлення до природи	С. Скибинський, Л. Іванова, О. Моргун, Е. Арсеньєва, А. Кусков, Н. Феоктистова, Т. Бочкарева, Т. Лужанська, С. Махлинець, Л. Тебляшкіна та ін.	зумовлена еволюцією потреб суспільства під дією визначених факторів

 

Порівняльна характеристика зеленого та сільського туризму

Критерії для порівняння	Характеристики, притаманні туризму		Спільні характеристики
	зеленому	сільському
Місце відпочинку	Природне середовище, екологічно чисте місце, віддалене від населених пунктів, не менше ніж на 5-7 км	Населений пункт (сільська місцевість)	Обидва об’єкти можуть розміщуватися на території, що належить сільським радам
Мета відпочинку	Інтактний контакт з природою, відпочинок від спілкування з людьми	Ознайомлення з сільською місцевістю, з традиціями, побутом	Відпочинок від буденної метушні, зміна середовища перебування
Постачальник	Як місцевий, так і немісцевий; Як міський, так і сільський житель	Місцева сільська громада. Як окреме особисте сільське господарство (до 9-ти місць), так і побудова агротуристичних комплексів	Можуть функціонувати у формі комплексних об’єктів (наприклад, із залученням персоналу з-поміж сільського населення, диверсифікація діяльності)
Основний продукт (основна послуга)	Проживання у приватному житловому фонді (котедж, готель, міні-готель, готельний комплекс) в оточенні природного середовища	Проживання у сільській оселі та безпосередня участь у діяльності сільських жителів	Організація житлового фонду може бути як з урахуванням базових умов, так і підвищеного рівня комфорту
Додатковий продукт (додаткові послуги)	Здебільшого пропонуються на території закладу, незалежно від інших діячів ринку	Надаються об’єктом у невеликій кількості та можуть проводитись з залученням інших закладів	Комплексне та індивідуальне харчування, організація активного відпочинку та дозвілля

 

 

Тема 7. Культурологія туризму.

Мета: формування у студентів системи знань про засоби, методи та механізми закріплення культуро значущої інформації в практиці туристської діяльності.

Зміст теми:

1. Засоби, методи та механізми закріплення культуро значущої інформації в практиці туристської діяльності.
2. Формування комунікативної культури, культури спілкування, взаємоповаги, толерантності особистості засобами туризму.

Словник культурології туризму

Поняття	Визначення поняття
актуалізм	умовне відчуття часу, за яким теперішнє сприймається як єдина об’єктивна реальність
антисистема	системна концептуальна цілісність людей з негативним світосприйняттям
аттрактивність	прагнення до абстрактних цінностей: істини, краси, справедливості тощо
варіанти етнічного контакту	різноманітні зв’язки та взаємозв’язки етнічних систем
генетичний дрейф	явище розпорошення пасіонарної ознаки за межі однієї популяції шляхом випадкових зв’язків
гехор	ділянка земної поверхні, яка виступає однорідним цілим за екологічними ознаками
дівергенція етнічна	розклад етнічної системної цілісності із зникненням відчуття компліментарності на певному рівні етнічної ієрархії
компліментарність	позитивна (негативна) – відчуття підсвідомої взаємної симпатії (антипатії) особистостей, що визначає розподіл на «своїх» і «чужих»
консорція	група людей, що поєднані однією історичною долею; часто це відбувається ефемерно протягом короткого проміжку часу
культурологічна концепція туристичних розробок	пріоритетний комплекс групування та подання культурологічного матеріалу
ностальгія	відчуття несумісності з іншим етнічним полем
пасеїзм	відчуття часу, за яким минуле сприймається як єдина об’єктивна реальність
пасіонарії	особи, пасіонарний імпульс поведінки яких перебільшує імпульс інстинкту самозбереження
ритм етнічного поля	та частота коливань етнічного поля до якої внаслідок стереотипізації поведінки адаптувала етнічна система
смуга свободи	сукупність ситуацій, за яких можлива свобода вибору
субетнос	етнічна система, що є елементом структури етносу
туристична культурологія	це галузь культурології, що досліджує
футуризм	відчуття часу, коли майбутнє сприймається як єдина об’єктивна реальність

 

Основні характеристики, притаманні Україні за факторами контекстності

Фактор	Висококонтекстна культура	Низькоконтекстна культура
Відвертість повідомлень	Багато прихованих і неявних повідомлень, використання метафори та читання між рядками
Позиція контролю й визнання провини за невдачу		Зовнішня позиція контролю, обвинувачення інших за невдачу
Використання невербального спілкування	Багато невербального спілкування
Вираження реакції		Видимі, зовнішні реакції
Згуртованість і розподіл груп	Сильний розподіл між тими, хто в групі та поза нею. Сильне почуття сім’ї
Зв’язки між людьми	Сильні міжособистісні зв’язки з приналежністю до сім’ї та спільноти
Рівень прихильності до відносин	Висока прихильність до довгострокових відносин. Відносини важливіші, ніж завдання
Гнучкість часу	Час відкритий і гнучкий.Процес важливіший, ніж продукт

 

Індивідуальні завдання

З метою поглиблення знань  із дисципліни, прищеп­лення навичок самостійної роботи з літературою пропо­нується написання рефератів. Самостійна робота є складовою підготовки протягом навчального семестру. Метою самостійного опрацювання навчального матеріалу є набуття навичок роботи з базовою і додатковою літературою, формування самостійного творчого мислення. Передбачаються наступні   види роботи: – вивчення кожної теми лекційного курсу за навчально-методичною і додатковою літературою; – написання рефератів; – підготовка до практичних занять; – підготовка до контрольних робіт; – підготовка до екзамену.

 

Рекомендації щодо виконання реферативних робіт

Написання реферату займає важливе місце у процесі організації самостійних занять, також є засобом перевірки знань з дисципліни «Туризмологія». Реферати стимулюють до більш глибокого вивчення предмета, розвивають вміння користуватися навчальною літературою, складати бібліографію. Реферати виконуються на основі самостійного вивчення рекомендованої літератури, список якої не обмежує ініціативи студента і його можливостей в використанні більш широкого кола наукових досліджень. До літератури відносяться: першоджерела; підручники і навчальні посібники; наукові дослідженні (монографії, наукові статті та ін.). Наведені у роботі цитати повинні мати посилання на джерело, де необхідно вказати прізвище, ім’я, по батькові, назву роботи, місто і рік видання.

Зміст контрольної роботи обов’язково слід писати на початку  роботи:

Зміст

Вступ. Необхідно дати пояснення теми, показати її актуальність, сформулювати проблему, мету та завдання дослідження, аналіз джерел і літератури. Обсяг – 1 – 2 стор.

Основна частина, слід окреслити 2 – 3 питання, формулювання яких повинна відповідати змісту контрольної роботи. Рекомендовано поділити основний матеріал на розділи, які, в свою чергу, можна поділити на підрозділи.

Закінчення. Необхідно зробити загальні висновки за змістом роботи. Обсяг 1 – 2 стор.

Список використаних у роботі джерел та літератури подається в алфавітному порядку.

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Методичне забезпечення

1. Абрамов В.В. Конспект лекцій з дисципліни «Туризмологія» (для магістрів спеціальності 8.14010301 – Туризмознавство) / В.В. Абрамов. – Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2015. – 71 с.
2. Горожанкіна Н.А. Практикум до вивчення курсу «Туризмологія» [Текст] / Н.А. Горожанкіна. – Дніпропетровськ: «Нова Ідеологія», 2014. – 61 с.
3. Конспект лекцій з дисципліни «Туризмологія» / уклад. І. В. Безуглий. – Чернігів: ЧНТУ, 2017. – 62 с.
4. Методичні вказівки до практичних занять, самостійної роботи та виконання розрахунково – графічної роботи з дисципліни «Туризмологія» (для студентів 5 курсу денної форми навчання освітньо – кваліфікаційного рівня магістр спеціальності 8.14010301 – Туризмознавство) / уклад. В.В. Абрамов, І.Л. Полчанінова. – Харків: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, 2016. – 23 с.
5. Туризмологія: методичні вказівки до виконання самостійної роботи для здобувачів другого (магістерського) рівня освітньо-професійної програми «Туризм» галузі знань 24 Сфера обслуговування спеціальності 242 Туризм денної та заочної форм навчання / уклад. М.І. Лепкий. – Луцьк: Луцький НТУ, 2019. – 40 с.
6. Туризмологія (теорія туризму). Навчально-методичний посібник із спецкурсу. – К.: КУТЕП, 2010. – 70 с.

Базова

1. Абрамов В.В. Історія туризму: Підручник / В.В.Абрамов, М.В.Тонкошкур. – Харків: ХНАМГ, 2010. – 294 с.
2. Басюк Д.І. Основи туризмології: навчально-методичний посібник / Д.І. Басюк. – Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2005. – 204 с.
3. Головашенко О.В. Туризм як форма соціальної активності людини: соціально-філософський аналіз. Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. філос. наук / О.В.Головашенко. – Запоріжжя, 2002. – 18 с.
4. Данильчук В.Ф. Методологічні основи формування і розвитку туристичної діяльності на промисловій території: Автореф. дис. …д-ра екон. наук / В.Ф.Данильчук. – Донецьк, 2009. – 36 с.
5. Дмитрук О.Ю. Екологічний туризм: сучасні концепції менеджменту і маркетингу Навчальний посібник / О.Ю. Дмитрук. – К.: Альтерпрес, 2004. – 192с.
6. Лукашевич О.Н. Психология туризма; концептуальное определение: монография / О.Н. Лукашевич. – К.: Издательство КУТЕП, 2004. – 228 с.
7. Лукашевич М.П. Соціологія туризму: Курс лекцій / М.П. Лукашевич, Ф.Ф. Шандор. – Ужгород: Мистецька Лінія, 2008. – 340 с.
8. Лук’янова Л.Г. Освіта в туризму: навч. метод. посіб. / Л.Г.Лук’янова. – К.: Вища школа, 2008. – 719 с.
9. Любіцева О.О. Туризмознавство: вступ до фаху: підручник / О.О. Любіцева, В.К. Бабарицька. – К.: Видавничо – поліграфічний центр «Київський університет», 2008. – 335с.
10. Мініч І.М. Соціальні чинники і функції інфраструктури туризму: соціологічний аналіз: Автореф. дис. на здоб. наук. ступеня канд. соціол. наук / І.М. Мініч. – К., 2002. – 18 с.
11. Олійник Я.Б., Степаненко А.В. Теоретичні основи туризмології: навч. пос. – К.: «Ніка-Центр», 2005. – 316 с.
12. Пазенюк В.С. Філософія туризму: навч. посібник / В.С. Пазенюк, В.К. Федорченко. – К.: Кондор, 2004. – 268 с.
13. Ткаченко Т.І. Сталий розвиток туризму: теорія, методологія, реалії бізнесу. – К.: Київ. нац. торг. екон. ун.-т., 2006. – 537 с.
14. Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму: наук. – навч. видання. – К.: КУТЕП, 2008. – 825 с.
15. Туризмологія: концептуальні засади теорії туризму: монографія / [В.К. Федорченко, В.С. Пазенок, О.А. Кручек та ін.]. – К.: ВЦ «Академія», 2013. — 368 с.
16. Федорченко В.К. Педагогіка туризму / В.К. Федорченко, Н.А. Фоменко, М.І. Скрипник, Г.Р. Цехмістрова. – К.: Видавничий дім «Слово», 2004. – 296 с.
17. Філософія і культурологія туризму. – К.:КІТЕП, 2001. – 138 с.
18. Філософія туризму: Навч. посіб. / За ред. Пазенка В.С., Федорченка В.К. – К.: Кондор, 2004. – 268 с.
19. Філософські нариси туризму: Науково-навч. видання / За ред. Пазенка В.С. – К.: Український Центр духовної культури, 2005. – 328 с.
20. Фоменко Н.А. Педагогіка вищої школи: методологія, стандартизація туристичної освіти. – К.: Вид Дім «Слово», 2005. – 216 с.

Допоміжна

21. Географічні аспекти розвитку туризму (на прикладі України та Польщі): монографія / В.Г. Явкін, В.П. Руденко, В.М. Андрейчук, О.Д. Король та ін. – Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010. – 344 с.
22. Мальська М.П. Туризм у міжнародному і національному вимірах. Історія і сучасність: Монографія / М.П.Мальська, М.Й.Рутинський, Н.М.Паньків. – Львів: ВЦ ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 266 с.
23. Менеджмент туристичної індустрії : Навчальний посібник / За ред. І. М. Школи. – Чернівці : ЧТЕІ КНТЕУ, 2003. – 662 с.

24.Мальська М.П. Туристичний бізнес: теорія та практика. Навч. посіб. / М.П.Мальська, В.В.Худо. − К.: Центр учбової л-ри, 2007.− 424 с.

25.Масляк П.О. Країнознавство. Підручник / П.О.Масляк. – К.: Знання, 2008. – 292 с.

26. Смолій В.A. Енциклопедичний словник – довідник з туризму / В.А. Смолій, В.К. Федорченко, В.І. Цибух. – К.: Видавничий Дім «Слово», 2006. – 372 с.

Інформаційні ресурси

1. Офіційний сайт Світового банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www. worldbank.org
2. Всесвітній економічний форум (англ.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.weforum.org/en/initiatives/gcp/index.htm
3. Всесвітня рада з туризму і подорожей (The World Travel & Tourism Council) (англ.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.wttc.org/eng/TourismResearch/ Economic_Data_Search_Tool/index.php
4. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України. Офіційний веб-сайт. http://www.me.gov.ua
5. Офіційний веб-портал Верховної Ради України http://www.rada.gov.ua/
6. Офіційний сайт Державної служби статистики України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua
7. Офіційний сайт Європейського Союзу [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.europa.eu.int
8. Офіційний сайт ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.un.org
9. Офіційний сайт Світової спадщини ЮНЕСКО (англ.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://whc.unesco.org
10. World Tourism Organization UNWTO [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www2.unwto.org