Переглянь відео про народні свята та традиції українського народу.

Історія свят – це, мабуть, найцікавіша сторінка української культури. Свята бувають різні – релігійні, державні, сімейні. Кожне свято – це радість, щире спілкування, розваги та частування. Зимовий цикл свят є найбільш популярним і очікуваним у українців. Ці свята є найбільш таємничими, урочистими і « родинними», вони обіцяють здійснення мрій кожному, хто вірить у чудеса. Особливо цих свят з нетерпінням чекають діти. Вони пов’язані з приємними сюрпризами, надіями на чарівне виконання бажань, вірою, що все загадане здійсниться. Початок зимового циклу календарних свят найбільш виразно виступає 4 грудня, коли відзначається одне із двунадесятих свят – Богородичне свято Введення в Храм Пресвятої Богородиці. Вважалося, що Введення відкривало собою зимовий святковий сезон. Після 4 грудня йде низка дуже популярних у народі свят: Катерини, Андрія, Варвари,Сави, Миколи, Ганни і, нарешті, Різдво, Новий рік, Водохрещі. Обов’язковим компонентом зимових календарно-обрядових свят є обрядовий стіл, господарська і сімейна магія вшанування предків, передбачення майбутнього, ритуальні обходи і поздоровлення, ряження і маскування, драматичні сценки, розваги. У народі казали: «Введення прийде, свят наведе». У цей день починали якусь роботу, що, за повір’ям, мала забезпечити успіх протягом всього року. Святкували по – різному, але скрізь була одна тенденція – накликати багатство та добробут для сім’ї на наступний рік. Із Введенням пов’язані численні обряди з водою, а також доволі поширений « день полазника». Полазником називали першого відвідувача хати на свято. Це пов’язано з так званою « магією першого дня» – вірою людей в щасливу або нещасливу прикмету.

Свято Катерини вважалося жіночим святом у народному календарі українців. Цього дня дівчата ворожили, намагаючись довідатися про свою майбутню долю. Читали замовляння, звертаючись до долі, аби та була милостивою і доброю.Традиційно з приходом Катерини сподівалися на люті морози. Тому казали « На святу Катерину ховайся під перину».

Андрія – це одне із найпоетичніших зимових свят, що має народну назву Калита, і було особливо популярним серед молоді.Це одне з найулюбленіших свят української молоді, яка збиралася на вечорниці, де з принесених продуктів дівчата готували ритуальні страви, які використовувалися у ворожінні, розвагах. Ворожінь було безліч, та всі вони мали на меті одне – дізнатися про свою долю, найчастіше про одруження. Ще одна характерна риса свята Андрія – це певна « карнавальна свобода». У цю ніч, як і в новорічну, негласно дозволялися деякі прояви антигромадської поведінки. Набір андріївських жартів не вирізнявся особливою вибагливістю: парубки знімали з воріт хвіртки і заносили на край села, підпирали кілком двері хати. Особливо звитяжним вважалося вміння підняти воза і поставити його на чиюсь хату. Такі ритуальні безчинства творили здебільшого на подвір’ях, де були молоді дівчата.

Свято Варвари вважалося жіночим святом. Варвара була великомученицею за християнську віру, і в народі існувало безліч легенд про її життя і муки, яких вона зазнала. За легендою, Варвара була такою вдатною до вишивання, що оздобила ризи навіть Ісусові Христові. Тому в цей день жінки і дівчата займалися лише рукоділлям. Оскільки для українського жіноцтва вишивання було національною особливістю, вони вважали великомученицю Варвару своєю покровителькою і святкували переважно жіночими чи дівоцькими гуртами. Колись на Варвари, Сави та Миколи варили кутю та узвар, « щоб хліб родив і садовина рясніла». Цей атрибут уже нагадує різдвяні свята. 19 грудня ми святкуємо очікуване всіма дітьми свято – Миколая. В Україну культ Миколая прийшов водночас із прийняттям християнства. Святий Миколай у нас завжди був покровителем і заступником усiх дітей. У цей день діти чекають на нього з особливим нетерпінням: вони знають, що за їхню слухняність та працьовитість святий Миколай принесе їм безліч подарунків Про повагу, з якою ставилися до Миколая в народі, говорить і те, що майже в кожній домівці були його ікони, бо він захищав усіх бідних та знедолених. Разом із зимою приходить до нас і Новий рік, одне з найдавніших і найпопулярніших календарних свят. Цей день святкується всіма народами нашої планети з давніх часів. В Україні традиційним українським символом на Новий рік був « Дідух»! Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. У світлиці його ставили напередодні багатої куті. Свою обрядову роль Дідух виконував протягом усіх різдвяних свят. Він символізував спільного предка. Присутність Дідуха привносила в родину святочність, затишок і врочистість. За повір’ям , який перший день нового року, таким буде й весь рік, тому бажано важку й неприємну роботу відкласти на потім. Напередодні свята діти пишуть листи Діду Морозу, розповідаючи про свою поведінку протягом минулого року й загадуючи бажання, які Дід Мороз постарається виконати. Одне з найбільш важливих родинних свят, один із найбільш магічних днів, коли кожна сім’я і словом, і ділом створювала у своїй оселі атмосферу затишку, багатства, щастя й миру.

Свят-вечір. Цього дня кожна родина готувала першу кутю. ЇЇ називали багатою, оскільки господиня мала наготувати 12 страв. Найголовніша обрядова страва – кутя, її традиційно виготовляли з пшеничного чи ячмінного зерна. Святвечір, або багата кутя, – суто родинне свято. Його справляли ввечері, коли за обрядовим столом збиралися лише члени сім’ї: хто ж спізниться, той « цілий рік блукатиме поза хатою». А коли на небосхилі з’являлася перша надвечірня зірка, вся родина сідала за багатий стіл.

Ніч перед Різдвом – свята ніч, тому цілу ніч горіло світло в кожному домі, співали колядок, урочисто зустрічаючи народження Божого Сина. Першим і найбільшим святом вважається Різдво. За церковним календарем – це народження Ісуса Христа. Народження Божого Сина оспівав наш народ у своїх піснях – колядках та щедрівках. Колядки і щедрівки є невід’ємними і чи не найголовнішими елементами Різдвяних і всього зимового циклу свят. Також обов’язковою частиною святкування Різдва в Україні були вертепи. Вертеп – це театралізовані сцени історії народження Ісуса Христа. Їх ставили гурти колядників. А звичаєвий обряд « Святої вечері» , кутя на різдвяному столі символічно об’єднують людей, котрі належать до одного роду – племені, – українців.

Водохреща – це свято на честь хрещення Ісуса Христа в річці Йордані. Свято увібрало в себе багато язичницьких і християнських обрядів, центральне місце серед яких належало обрядам, що пов’язані з водою. Кульмінаційний момент свята – занурення священником хреста у воду, після чого вона вважається освяченою. Люди вірять, що така вода має чудодійні властивості. Всі вмивалися на святі, аби змити із себе все недобре. Води набирали до господ на весь рік для вжитку як свяченої води. Примічали: якщо під час освячення води йде сніг – майбутній рік буде врожайним. А ще українці святкують Стрітення, за повір’ям, в цей день зима зустрічається з літом. Традиційно цього дня співають веснянки й востаннє звучать колядки та щедрівки. Цим, власне, й завершувалися різдвяно-новорічні святкування.

Перейди за посиланням та виконай вправу.

https://learningapps.org/23052777