провідні музеї Європи

Лувр – один з найбільших і найвідоміших музеїв світу. Він давно став символом Парижа, на рівні з Ейфелевою вежею чи Нотр-Дамом. «На побачення» із цим місцем щороку приїздить понад 10 мільйонів туристів. Воно й не дивно, бо в його стінах зберігаються найвизначніші шедеври. Їх кількість шалена – 380 000  екземплярів, що датуються від 6 століття і до сьогодні.

Масштаби Лувру вражають. Це – 160 тисяч кв.м унікальних експозицій. За одне відвідування переглянути все просто неможливо. І це при тому, що виставляється орієнтовно всього 10% «запасів». Інші  ж експонати музею (90%) зберігаються і чекають свого часу, або ж «подорожують» іншими країнами. Основа колекції музею – картини Франциска I і Людовика XIV. І спочатку це було всього 2 500 штук.

Уявіть, кажуть, що знадобиться мало не 3 місяці, щоб обійти весь цей музей! І за умови, що біля кожного шедевра ви будете затримуватися не більше аніж на 30 секунд.

Офіційне відкриття Лувру, як музею, відбулося 10 серпня 1793 року. До цього часу це була закрита королівська майстерня. Тут обробляли черепахові панцирі, ебенове дерево, бронзу, дзеркала і зберігали військові трофеї та археологічні знахідки.

Музей складається з чотирьох будівель і вміщає 8 величезних відділів: відділ єгипетських старожитностей; відділ грецьких, етруських і римських старожитностей; відділ східних старожитностей; відділ мистецтва ісламських країн; відділ живопису; відділ скульптур; відділ графіки; відділ предметів мистецтва.

Не всі будівлі палацу відведені під музей – тільки два нижні поверхи. Частина приміщень – адміністративні. Зокрема, тут довгий час знаходилося Міністерство Фінансів Франції.

Серед найпопулярніших експонатів Лувру – «Портрет пані Лізи дель Джокондо» («Мона Ліза») Леонардо да Вінчі. ЇЇ прагне побачити кожен відвідувач, а злодії мріють викрасти.

До речі, у 1911 році декому це вдалося. Злочинець, за 2,5 роки після викрадення, спробував продати шедевр. Та його зловили, а картину повернули. Горе-крадій виправдовував свої дії тим, що хотів нібито повернути полотно на історичну батьківщину до Італії. Хто ж у це повірить?

Знаменита скляна піраміда – ще один впізнаваний символ музею. Це – головний підземний вхід до нього, що з’явився у 1985-1989 роках. Його основу складають – 673 скляні пластини. Така «хитромудрість» допомагає створити ідеальне освітлення у вестибюлі під землею.

До речі, Лувр здобув особливе нове дихання популярності після виходу бестселера Дена Брауна «Код да Вінчі». Автор, зокрема скляній піраміді у книзі надає особливого значення.

Вирушаючи у музей, пам’ятайте про основні правила: не їсти, не фотографувати зі спалахом, не чіпати експонати тощо. Тому, краще про них поцікавитися заздалегідь у гіда, аби не потрапити у халепу. Ну і не забудьте встановити спецдодаток Лувру, він допоможе орієнтуватися на величезній площі музею, якщо вас щось відволіче і ви відстанете від групи.

Музей Прадо був заснований Ізабеллою Браганською, дружиною Фердинанда VII. У 1819 р він розмістився в теперішній будівлі в якості Королівського музею. Тут виставлені полотна іспанської, італійської, нідерландської, фламандської та німецької шкіл

Прадо має найбагатшу колекцію творів мистецтва, багато з яких відносяться до числа справжніх шедеврів. У музеї зберігаються твори таких відомих іспанських майстрів, як Берругете, Ель Греко, Рібера, Сурбаран, Мурільйо, виняткові по своїй повноті і якості збірок полотен Веласкеса (в тому числі “Здача Бреди”, “Меніни”, “Пряхи”, численні портрети короля Філіпа IV і членів його сім’ї, серія портретів королівських блазнів і багато іншого) і Гойї (серед них – “Сім’я короля Карла IV”, “Оголена маха” і “Одягнена маха”, “Розстріл в ніч з 2-го на 3 травня 1808 року”, цілий ряд прекрасних портретів). Нідерландська школа представлена ​​творчістю таких блискучих живописців, як Рогир ван дер Вейден, Босх, Мемлинг, Брейгель. З німецьких майстрів слід перш за все назвати Дюрера. Виключно багата колекція італійського живопису – Фра Анджеліко і Боттічеллі, Рафаель і Тіціан, Джорджоне, Веронезе і Тінторетто. Крім живопису ви знайдете в музеї колекції старовинних монет, фарфору та коштовностей.

То як насолодитися відвідуванням музею та не перевантажити свої органи сприйняття прекрасного?

По-перше, ми радимо ознайомитись зі структурою музею, в який зібрались їхати. Які колекції там зберігаються? Як музей будує свою експозицію: за хронологією, за географією, згідно з приватними колекціями, що надійшли в музей чи ще в якийсь спосіб?

Далі, оберіть найцікавіший для себе період і почитайте про нього, дізнайтесь про картини, що зберігаються саме в цій частині музею. І вже при відвідуванні, ви будете точно знати, що хочете побачити в першу чергу та на що слід звернути увагу. А ще споглядаючи оригінал картини, ви зможете побачити те, що не можна побачити швидко проходячи повз картину.

Однак, є і інший спосіб з задоволенням провести час в музеї. Якщо в музеї є велика колекція одного художника, як от в Прадо багато Босха, Веласкеса та Гойї, то можна зупинитися на огляді картин улюбленого художника. Перед візитом освіжить в пам’яті його біографію та творчий шлях, прочитайте книгу, присвячену його творчості та їдьте на зустріч з оригіналами його картин.

Звісно, потрапляючи в Лувр хочеться осягнути неосяжне. Та на наш погляд, це лише шкодить. Бо осягнути Лувр за один візит неможливо. А поринути в світ єгипетського та європейського мистецтва одночасно теж не вийде. Вже за кілька годин в голові все плутається і втрачається відчуття того, що побачив щось неймовірне та осягнув щось величне.