КЕЙС-МЕТОДИ В НАВЧАННІ ІСТОРІЇ

КЕЙС-МЕТОДИ В НАВЧАННІ ІСТОРІЇ

Вступ

Причини впровадження нових освітніх технологій та модернізація освітньої системи: пропонуються інший зміст, підходи, поведінка, педагогічний менталітет;
пошуки відповідей не тільки на питання “Чому вчити?”, “Навіщо вчити?”, “Як вчити?”, але і на питання “Як вчити результативно?», виникла необхідність у застосуванні технологій навчання, орієнтованих на особистісно-діяльнісний підхід в освіті.

Кейс-метод постає як технологія формування способу мислення, яка дозволяє думати та діяти в рамках компетенцій, розвинути творчий потенціал; дії в
кейсі або даються в описі, або запропоновані як спосіб вирішення проблеми, в результаті має бути сформована модель практичної дії; досить легко
може бути з’єднаний з іншими способами навчання.

Кейс-метод дозволяє демонструвати теорію з погляду реальних подій. Він дозволяє зацікавити учнів у вивченні предмета, сприяє активному засвоєнню знань та навичок самостійного збору, обробки та аналізу інформації, що характеризує різні ситуації, для подальшого її обговорення в колективі з показом свого варіанта вирішення питання чи проблеми.

Цей метод відносять до сучасних педагогічних технологій, тому його освоєння педагогами актуальне підвищення ефективності навчально-виховного процесу.

Процес підготовки в учнів до рішення Case заснований на навичках та вміннях роботи з інформаційними засобами, що дозволяє актуалізувати наявні знання, активізує науково-дослідницьку діяльність.

Загальна характеристика кейс-технології

Вперше робота з кейсами в рамках навчального процесу була реалізована в Гарвардській школі бізнесу у 1908 році.

Це метод активного проблемно – ситуаційного аналізу, що ґрунтується на навчанні шляхом вирішення конкретних завдань-ситуацій (кейсів).

Головне його призначення – розвивати здатність знаходити вирішення проблеми та вчитися працювати з інформацією.

У цьому акцент робиться не так на отримання готових знань, але в їх вироблення, на співтворчість вчителя і учня!

Суть «кейс» – технології полягає у створенні та комплектації спеціально розроблених навчально-методичних матеріалів у спеціальний набір (кейс) та їх передачу (пересилання) учням.

Кожен кейс є повним комплектом навчально-методичних матеріалів, розроблених на основі виробничих ситуацій, що формують у студентів
навички самостійного конструювання алгоритмів розв’язання виробничих завдань.

Результати виконаних проектів мають бути «відчутними», тобто якщо це теоретична проблема, то конкретне її рішення, якщо практична – конкретний результат, готовий до використання (на уроці, у школі, у реальному житті).

Кейс – технології відносять до інтерактивних методів навчання, вони дозволяють взаємодіяти всім учням, включаючи педагога.

Робота вчителя та учня з кейсом

Дії вчителя у кейс – технології:
1) створення кейсу чи використання вже наявного;
2) розподіл учнів за малими групами (4-6 осіб);
3) знайомство учнів із ситуацією, системою оцінювання рішень проблеми, термінами виконання завдань організація роботи учнів у малих групах, визначення
доповідачів;
4) організація презентації рішень у малих групах;
5) організація спільної дискусії;
6) узагальнюючий виступ вчителя, його аналіз ситуації;
7) оцінювання учнів учителем.

Робота учня з кейсом:
1 етап – знайомство із ситуацією, її особливостями;
2 етап – виділення основної проблеми (проблем),
3 етап – пропозиція концепцій або тем для “мозкового штурму”;
4 етап – аналіз наслідків прийняття того чи іншого рішення;
5 етап – рішення кейсу – пропозиція одного або кількох варіантів послідовності дій.

Використання та створення кейсу

Використання кейсів
Кейс дає можливість вчителю використовувати його на будь-якій стадії навчання та для різних цілей.
Кейс – метод можливо використовувати і як іспити або заліки: перед заліком учень може отримати кейс-завдання додому, він має його проаналізувати та принести
екзаменатору звіт із відповідями на поставлені запитання. Можна запропонувати кейс прямо на заліку, але тоді він повинен бути досить коротким і простим, щоб вкластися у відведений час.

Створення кейсу
На початку потрібно відповісти на три запитання:
– Для кого та чого пишеться кейс?
– Чому мають навчитися діти?
– Який урок можна винести їм із цього?
Після цього процес створення кейсу матиме вигляд:
– Мета навчання.
– Структурування навчального матеріалу.
– Вибір організаційних форм, методів та засобів навчання.

Види кейсів

Практичні кейси
Реальні життєві ситуації, детально та докладно відображені. При цьому їхнє навчальне призначення може зводитися до тренінгу учнів, закріплення знань, умінь і навичок поведінки (прийняття рішень) у цій ситуації. Кейси мають бути максимально наочними та детальними.
Навчальні кейси
Відбивають типові ситуації, які найчастіші у житті. Ситуація, проблема та сюжет тут не реальні, а такі, якими вони можуть бути в житті, не відображають життя один до одного.
Науково-дослідні кейси
Вони виступають моделями для отримання нового знання ситуації та поведінки у ній. Навчальна функція зводиться до дослідницьких процедур.

Види кейсів за способом подання матеріалу:

Кейс – єдиний інформаційний комплекс.
Як правило, кейс складається із трьох частин: допоміжна інформація, необхідна для аналізу кейсу; опис конкретної ситуації; завдання до кейсу.
Друкований кейс (може містити графіки, таблиці, діаграми, ілюстрації, що робить його наочним).
Мультимедіа – кейс (найпопулярніший останнім часом, але залежить від технічного оснащення школи).
Відео кейс (може містити фільм, аудіо та відео матеріали. Його мінус – обмежена можливість багаторазового перегляду, спотворення інформації та помилки).

Метод інцидентів

У центрі уваги є процес отримання інформації.

Мета методу – пошук інформації самим учнем, і – як наслідок – навчання його роботі з необхідною інформацією, її збиранням, систематизацією та аналізом.

Учні отримують кейс над повному обсязі. Повідомлення може бути письмовим або усним, на кшталт: «Сталося…» або «Відбулося…».

Хоча така форма роботи вимагає багато часу, її можна розглядати як особливо наближену до практики, де отримання інформації складає значну частину всього процесу ухвалення рішення.

Приклад застосування

Метод інцидентів є ефективним способом навчання історії, де учні вивчають конкретний історичний інцидент або подію, досліджують його причини, наслідки та альтернативні сценарії.

Тема: Перша світова війна.

Мета уроку: Розглянути події та фактори, що спричинили Першу світову війну, а також розуміння альтернативних сценаріїв подій.

Сценарій:

1. Вступ (10 хвилин): Вчитель вводить тему, надає загальний огляд періоду перед Першою світовою війною, а також показує відеоролик із коротким описом конфлікту.

2. Подія-інцидент (15 хвилин): Вчителю представляє важливу подію, яка передувала вибуху війни: убивство архідукеси Франца Фердинанда у Сараєві. Він наводить цитати з очевидців події, які описують ситуацію і відчуття учасників.

   Цитата 1: “Я бачив, як Фердинанд та його дружина засідали у відкритій машині. Публіка спостерігала, і вони виглядали щасливими.”

   Цитата 2: “Народ засмучений. Вбивство архідукеси – це великий шок для всієї країни.”

3. Аналіз події (20 хвилин): Учні аналізують причини та наслідки убивства архідукеси Фердинанда, вивчають реакцію різних країн на цю подію, і роблять висновки щодо того, як цей інцидент міг спричинити Першу світову війну.

4. Альтернативні сценарії (15 хвилин): Вчитель питає учнів, чи існували альтернативні шляхи розвитку подій. Учні обговорюють можливі інциденти, які могли б змінити хід історії, та аналізують, як це вплинуло б на світову історію.

5. Висновки (10 хвилин): Вчитель робить висновки щодо важливості події у Сараєві та її впливу на Першу світову війну та подальший світовий розвиток.

Цей метод дозволяє учням глибше розуміти історичні події та їхні наслідки, а також розвивати критичне мислення та аналітичні навички, сприяючи активному навчанню історії.

Метод аналізу ділової кореспонденції («баскет-метод»)

Метод заснований на роботі з документами та паперами, що належать до тієї чи іншої організації, ситуації, проблеми.

Учні одержують від викладача папки з однаковим набором документів, залежно від теми та предмета.

Мета учня — зайняти позицію людини, відповідальної за роботу з «вхідними документами», і впоратися з усіма завданнями, які вона має на увазі.

Прикладами використання методу можуть бути кейси з економіки, праву, суспільствознавству, історії, де потрібен аналіз великої кількості першоджерел і документів.

Приклад застосування

Метод аналізу ділової кореспонденції передбачає вивчення історичних подій та контексту через аналіз листів, документів та листування важливих осіб. Ось приклад застосування цього методу на уроці історії.

Тема: Американська громадянська війна.

Мета уроку: Розглянути події та фактори, які призвели до початку Американської громадянської війни, через аналіз листів та документів важливих осіб того періоду.

Сценарій “Віртуальний поштовий кур’єр”

1. Вступ (10 хвилин): Вчитель вводить тему історичного періоду перед громадянською війною в США та коротко розповідає про конфлікт. Вчителю потрібно створити набір “листів” від історичних постатей, таких як Авраам Лінкольн, Джефферсон Девіс, Улісс Грант і Роберт Лі. Вони мають містити цитати та думки про політичний клімат перед початком війни.

2. Подія-інцидент (15 хвилин): Вчитель представляє ці листи, де кожен лист містить думки та почуття цих осіб в часи перед громадянською війною.

   Цитата 1 (Авраам Лінкольн): “Ми не можемо поділити нашу країну на дві половини. Єдність Америки – це наш найважливіший пріоритет.”

   Цитата 2 (Джефферсон Девіс): “Ми маємо право на незалежність і самовизначення. Нам потрібно захищати нашу свободу.”

3. Аналіз документів (20 хвилин): Учні аналізують ці листи та документи, намагаючись зрозуміти погляди та мотивації важливих осіб того періоду. Вони спільно обговорюють реакцію Авраама Лінкольна і Джефферсона Девіса на зростаючі напруження та конфлікти.

4. Вивчення альтернативних точок зору (15 хвилин): Вчитель питає учнів, які альтернативні сценарії могли б відбутися, якби основні фігури приймали інші рішення. Учні обговорюють можливі наслідки і вплив на історію.

5. Висновки (10 хвилин): Вчитель робить висновки щодо ролі основних осіб та їхнього листування в подіях, які призвели до Американської громадянської війни. Учні розуміють важливість аналізу первинних джерел та розвиток історичного контексту.

Цей метод дозволяє учням глибше зануритися в історичний матеріал, розвивати аналітичні та критичні навички, а також ліпше розуміти мотивації основних осіб, які грали важливу роль в історії.

Ігрове проектування

Мета – процес створення чи вдосконалення проектів.
Учасників заняття можна розбити на групи, кожна з яких розроблятиме свій проект.

Ігрове проектування може містити проекти різного типу: дослідницький, пошуковий, творчий, аналітичний, прогностичний.

Процес конструювання перспективи несе у собі всі елементи творчого ставлення до реальності, дозволяє глибше зрозуміти явища сьогодення, побачити шляхи розвитку.

Приклад застосування

Метод ігрового проектування в історичному навчанні може бути застосований через створення ігрового сценарію, де учні беруть активну участь в ролі історичних постатей або учасників подій.

Тема: Події Великої Французької Революції.

Мета уроку: Розглянути події та фактори, які призвели до Великої Французької Революції, через ігрове проектування та втілення учнів у ролі важливих фігур того часу.

Сценарій:

1. Вступ (10 хвилин): Вчитель вводить тему історичного контексту перед Великою Французькою Революцією та коротко розповідає про причини та обставини революції.

2. Розділення на групи (15 хвилин): Учні діляться на групи, кожна з яких представляє різні соціальні групи та фракції того часу (наприклад, жирондисти, якобінці, роялісти, робітники, селяни тощо).

3. Розробка ігрового сценарію (30 хвилин):Кожна група розробляє свій власний ігровий сценарій, де вони відтворюють події того часу з точки зору своєї соціальної групи. Учні обирають ключові події, важливих постатей і відтворюють їх дії та реакції.

4. Ігрова сесія (60 хвилин): Групи проводять ігрову сесію, відтворюючи історичні події та взаємодію між фракціями. Вони приймають рішення, обговорюють політичні погляди та конфлікти, які виникали під час революції.

5. Рефлексія та обговорення (20 хвилин): Після ігрової сесії учні обговорюють свої дії, рішення та наслідки, а також роль різних фракцій у революції. Вчитель проводить обговорення та рефлексію над тим, які фактори спричинили революцію та які були її наслідки.

Результат методу: Учні глибше розуміють причини та події Великої Французької Революції, так як вони власноруч відтворюють ключові моменти цього історичного періоду через ігровий сценарій. Вони також розвивають навички співпраці, аналізу та критичного мислення, адже вони повинні були приймати рішення в ролі реальних історичних постатей та фракцій.

Метод дискусії

Дискусія – обмін думками з будь-якого питання відповідно до більш-менш певних правил процедури.

До інтенсивних технологій навчання відносяться групові та міжгрупові дискусії.

Проте вчителю може бути важко керувати дискусією та забезпечити дотримання правил процедури

Приклад застосування

Метод дискусії є потужним засобом для навчання історії, оскільки він сприяє розвитку критичного мислення, аналітичних навичок та здатності до аргументації. 

Тема: Причини і наслідки Першої світової війни.

Мета уроку: Розглянути головні причини і наслідки Першої світової війни через дискусію та аргументацію точок зору.

Сценарій:

1. Вступ (10 хвилин): Вчитель вводить тему Першої світової війни та надає загальний огляд історичного контексту.

2. Підготовка до дискусії (15 хвилин): Учні отримують попередню інформацію та читають первинні джерела (наприклад, цитати від лідерів країн-учасниць війни, політичні документи тощо) щодо причин війни.

3. Цитата для обговорення: “Проведіть аналіз історичних подій, що передували Першій світовій війні, і визначте, які фактори були найбільш важливими в спричиненні конфлікту.”

4. Проведення дискусії (40 хвилин): Учні діляться на групи та представляють різні точки зору щодо причин війни. Наприклад, одна група може аргументувати, що головною причиною була система альянсів, інша – націоналізм, інша – загострення конфлікту через вбивство архідукеси Фердинанда.

5. Дебрифінг (20 хвилин): Після дискусії вчитель сприяє обговоренню інтересних аргументів, збільшує розуміння різних поглядів та підводить підсумок дискусії.

Результат методу: Учні розвивають навички критичного мислення та аналізу, вони навчаються аргументувати свої погляди та підтримувати їх прикладами з історичних джерел. Дискусія допомагає створити глибше розуміння причин і наслідків Першої світової війни, а також виробити навички спільної роботи та слухання інших точок зору.

Ситуаційно-рольова гра

Мета – у вигляді інсценування створити перед аудиторією правдиву історичну, правову, соціально-психологічну ситуацію і потім дати можливість оцінити вчинки та
поведінка учасників гри.

Один з різновидів методу інсценування – рольова гра.

Приклад застосування

Ситуаційно-рольова гра – це важливий метод викладання історії, який дозволяє студентам активно взаємодіяти з історичними подіями, втілюючи ролі конкретних осіб або груп того часу.

Тема: Перший Хрестовий похід (1096-1099 роки)

Мета уроку: Спробувати розуміти мотивацію та вибори різних осіб, які брали участь у Першому Хрестовому поході, і проаналізувати наслідки цього історичного події.

Сценарій:

1. Підготовка (15 хвилин): Вчитель коротко розповідає про контекст Першого Хрестового походу та його загальні причини. Вчитель обирає 4-5 основних осіб, які брали участь у поході (наприклад, Папа Урбан II, Готфрід Буйонський, Олексій І Комнін тощо) та створює короткі біографії для кожного персонажа.

2. Роздача ролей (10 хвилин): Вчитель роздає учням картки з іменами та біографіями персонажів, які вони будуть відтворювати під час гри.

3. Ситуація (20 хвилин): Вчитель представляє учням ситуацію: Перший Хрестовий похід щойно оголошений, і кожен з персонажів має прийняти рішення, чи брати участь у поході, інші деталі також розглядаються (наприклад, мета походу, релігійний контекст, виклики тощо).

4. Гра (30 хвилин): Учні, виступаючи в ролях обраних персонажів, розглядають ситуацію, обговорюють свої мотиви і обирають, чи приймати участь у Першому Хрестовому поході. Вони також можуть обговорити стратегії та цілі для походу.

5. Дискусія (20 хвилин): Після завершення ситуації група обговорює свої рішення та обґрунтування за допомогою питань вчителя. Вони можуть порівняти свої рішення з історичною дійсністю та обговорити наслідки своїх виборів.

6. Висновки (10 хвилин): Вчитель підводить підсумок гри, наголошуючи на важливості аналізу історичних подій з різних точок зору та впливу індивідуальних виборів на хід історії.

Учні глибше розуміють мотивацію та вибори осіб, які брали участь у Першому Хрестовому поході, і мають можливість аналізувати історичні події з позицій різних персонажів. Гра сприяє розвитку навичок аналізу та критичного мислення стосовно історії.

Кейс-стаді

Цей метод відрізняється великим обсягом матеріалу, оскільки крім опису випадку надається весь обсяг інформації, яким можуть користуватися учні.

Основний наголос у роботі над випадком робиться на аналіз та синтез проблеми та на прийняття рішень.

Мета методу кейс-стаді – спільними зусиллями групи учнів проаналізувати подану ситуацію, розробити варіанти проблем, знайти їхнє практичне рішення, закінчити оцінкою запропонованих алгоритмів та вибором кращого з них.

Приклад застосування

Кейс-стаді активно стимулює критичне мислення, аналітичні та розв’язувальні навички учнів. Він також сприяє розвитку здатності до колективної роботи, співпраці та обговорення. Учні навчаються аналізувати складні ситуації, шукати рішення та обговорювати їх на основі доказів і фактів.

Тема: Велика депресія та програма Нового курсу Франкліна Рузвельта.

Мета уроку: Розглянути причини та наслідки Великої депресії в США через аналіз конкретного кейсу програми Нового курсу Франкліна Рузвельта.

Сценарій:

1. Вступ (10 хвилин): Вчитель коротко розповідає про Велику депресію та причини її виникнення.

2. Підготовка до аналізу кейсу (15 хвилин): Учні отримують інформацію про програму Нового курсу Франкліна Рузвельта в США, наприклад:

3. Цитата для кейсу: “У 1930-х роках Сполучені Штати страждали від економічної кризи – Великої депресії. Франклін Рузвельт ввів програму Нового курсу, щоб покращити ситуацію. Розгляньте основні елементи цієї програми та її вплив на суспільство та економіку США.”

4. Аналіз кейсу (40 хвилин): Учні працюють у групах для аналізу кейсу програми Нового курсу. Вони обговорюють основні елементи програми, які були спрямовані на покращення ситуації під час Великої депресії, і аналізують її вплив на економіку та суспільство.

5. Дебрифінг (20 хвилин): Вчитель запитує групи про їхні висновки та аналіз. Учні розуміють, які заходи були вжиті для подолання економічної кризи та як ця програма вплинула на життя громадян та економіку США.

Результат методу: Метод кейс-стаді допомагає учням краще зрозуміти важливі історичні події, розвивати аналітичні та критичні навички, а також допомагає у навчанні спільної роботи та обговоренні. Учні можуть більш глибоко вивчати історію та розуміти, які дії та рішення вплинули на суспільство та економіку в конкретний історичний період.

Учительські стратегії під час використання кейс-технології

Під час навчання на основі кейсів можна використовувати як мінімум 6 форматів:

1. Вчитель – учень «Перехресний допит»
Дискусія між викладачем та учнем. Думка учня висловлювання, позиція чи рекомендація розглядатиметься з низки питань. Ретельному дослідженню піддасться логіка тверджень, тому учню треба бути дуже уважним і глибоко знаючим тему.

2. Вчитель – учень. «Адвокат»
Зазвичай це дискусія між учителем та учнем, але іноді в ній можуть брати участь інші слухачі. Вчитель бере на себе абсолютно непридатну для захисту роль і просить
учня (і можливо інших) зайняти позицію адвоката. Потрібно активно думати і розмірковувати, розташовувати у порядку факти, концептуальну чи теоретичну інформацію, особистий досвід.

3. Вчитель-учень. “Гіпотетичний формат”
Подібний до попереднього, але є одна відмінність: вчитель викладатиме гіпотетичну ситуацію, яка виходить за рамки позиції або рекомендації учня з даної проблеми. Його попросять оцінити цю гіпотетичну ситуацію. Під час дискусії потрібно бути відкритим для можливої необхідності змінити свою позицію.

4. Учень-учень: конфронтація та/або кооперація
У цьому форматі дискусія ведеться між учнями, а викладач спостерігає і робить висновки. Виникає як співпраця, і конфронтація. Наприклад, однокласник може заперечити позицію, надавши нову інформацію. Потрібно намагатися відобразити виклик. Дух кооперації та позитивної конфронтації дозволить навчитися більшому (на відміну від індивідуальних зусиль).

5. Учень-учень: «Грати роль»
Вчитель може попросити учня прийняти він певну роль і взаємодіяти у ній коїться з іншими однокласниками.

6. Вчитель-клас: «Безмовний формат»
Викладач може порушити питання, яке спочатку спрямоване окремій особі, а потім і всьому класу (оскільки окремий учень не зміг відповісти). Не варто думати, що «кейси» можуть замінити вивчення нового матеріалу, теорію, лекції. Їхня підготовка та методика відпрацювання вимагають багато часу. Завдання виконуються непросто, що може відлякати від них учнів.

Висновки

Суть кейс-методу (Case study) у цьому, що учням пропонують осмислити реальну життєву ситуацію, опис якої одночасно відбиває як будь-яку практичну проблему, а й актуалізує певний комплекс знань, який необхідно засвоїти під час вирішення цієї проблеми.

Кейс – це:

Кейс – це опис реальної ситуації.
Кейс – це “шматочок” реального життя (в англійській термінології TRUE LIFE).
Кейс – це події, що реально відбулися в тій чи іншій сфері діяльності та описані авторами для того, щоб спровокувати дискусію в навчальній аудиторії, “спонукати” учнів до обговорення та аналізу ситуації та прийняття рішення.
Кейс – це “миттєвий знімок реальності”, “фотографія дійсності”.
Кейс – не просто правдивий опис подій, а єдиний інформаційний комплекс, що дозволяє зрозуміти ситуацію (за Смолянінової О.Г.).

Особливістю кейс методу навчання є його освітня відкритість з одного боку, з другого, замкнутість і жорсткість в результативності навчання.

Правильно виготовлений кейс провокує дискусію, прив’язуючи учнів до реальних фактів, дозволяє промоделювати реальну проблему, з якою доведеться зіштовхнутися на практиці.

Обсяг CASE може бути різним – від кількох пропозицій на одній сторінці (“західноєвропейські” кейси) до безлічі сторінок (“американські” кейси).