КАХОВСЬКА ГЕС

20 вересня 1950 року вийшла постанова Ради міністрів СРСР “Про будівництво Каховської гідроелектростанції , Південно-Українського та Північно-Кримського каналів і зрошення земель південних районів України”. Каховське водосховище докорінно змінило Таврійські степи — є символом технічної могутності  і екологічних проблем. Поява водосховища мала розв’язати  завдання: виробництво електроенергії, зрошення, судноплавство та геостратегічне значення. Для СРСР було важливо мати все більшим, ніж має головний конкурент (найпотужніша у світі гідроелектростанція Ґранд-Кулі у США). Тому одразу дві “великі будови комунізму” — Сталінградська та Каховська ГЕС — перевершили американські показники.

https://localhistory.org.ua/texts/statti/kakhovske-vodoskhovishche-ostannia-velika-budova-komunizmu-v-ukrayini/

Будівництво штучного моря розпочали наступного року після постанови. Роботи тривали п’ять років. Екскаваторами, бульдозерами, самоскидами, скреперами, гідронасосами, грейдерами вийняли майже 800 мільйонів кубічних метрів ґрунту.

Не шкодували нічого. Тому затопили 2,8 тисячі гектарів ріллі, 36 тисяч гектарів лук і сінокосів, а щонайгірше — майже сотню сіл, у яких проживало 37 тисяч осіб.

Кінорежисер Олександр Довженко, який відвідав береги Дніпра під час робіт, занотував у щоденнику “непатріотичну” репліку голови одного з тутешніх сіл: “Як же колгоспники поставилися до ідеї моря і переселення? Проклинають усі, кого переселяють. Всіх, хто цей захід здійснює!”.

https://cpc.com.ua/articles/kakhovska-ges-istoriya-ta-tragediya-sporudi

Останні роки життя і блискучі творчі задуми Олександра Довженка (1894-1956) тісно пов’язані з Херсонщиною. Починаючи із 1951 року письменник неодноразово відвідував наш край, спостерігаючи за будівництвом Каховської ГЕС й народженням нового штучного моря. Ця грандіозна ідея і захоплювала, і лякала водночас.Перебування у Новій Каховці надихнуло Олександра Петровича до написання кіносценарію «Поема про море», в якому митець прагнув відтворити трагедію українського народу на фоні грандіозних розбудов держави. Краса таврійського краю полонила кіномайстра, який у своєму щоденнику зізнається: «Я люблю Нову Каховку. Люблю Дніпро – велику річку мого народу, чисте ласкаве повітря, ясне небо і широту у всьому. І стриманність в пейзажі, і величавий спокій. І ніде мені не хотілося би так жити, як тут, на чудесному березі, ніде і ніколи я не пройнявся так любов’ю до людей, як тут. Каховка, де колись, у минулому столітті, батракував ще молодий мій батько, стала Батьківщиною мого серця, вітчизною найдорожчих моїх почуттів».

https://museum.lib.kherson.ua/ulyubleni-mistsya-o-dovzhenka-u-noviy-kahovtsi.htm

А в кіноповісті “Поема про море” Довженко написав: “Цей страшний сон переходить у дійсність майже непомітно… Весь Дніпровський Низ, від Запоріжжя до Каховки, зразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Все, що батькам і дідам віками здавалося красивим від перших дитячих років, — все щезло”.

Під водою опинилося 257 тисяч гектарів дніпровських плавнів — заплавних островів із родючими ґрунтами та городами. Попередньо звідти вивезли ліс. Загинуло багато диких тварин: не всі встигали врятуватися від води, а деяких, наприклад, вовків, навмисно відстрілювали.

1958 року, через два роки після  смерті О. Довденка, картину зняла і випустила його дружина Юлія Солнцева. Ще через рік, 1959-го, Каховську ГЕС ввели в експлуатацію.

Електричний струм Каховської ГЕС мав іти на нові промислові підприємства та на роботу насосних станцій іригаційних мереж. Об’єми перевищували потреби. Щоб використовувати стільки струму, у Херсоні побудували велетенський бавовняно-паперовий комбінат. Створили спеціальні зрошувальні системи. На вирощення однієї тонни бавовнику витрачали 10 тисяч тонн води. Врожайність виявилася настільки низькою, що її навіть не фіксували у статистичних збірниках. Через кілька років припинили вирощувати бавовник. Тепер на  місці ХБК  діяв торговельно-розважальний центр. Відвідувачі могли порозглядати верстати та стенди, які розповідають про минуле цього індустріального гіганта.

Шкода від води

Вода з Каховського моря від моменту його відкриття дуже забруднилася. Тут у кілька разів перевищені норми хімічних й органічних речовин. Як наслідок — влітку “квітне” 80–95 % його площі. Цю воду небезпечно споживати. Недотримання нормативів поливів призводило до того, що половина води просто просочувалась у ґрунти. Відразу після заповнення водосховища почалися проблеми з підтопленням і підняттям рівня ґрунтових вод.

15 червня 2011 р. відділом екологічної та техногенної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень проведено засідання “круглого столу” “Cучасні стратегії і підходи до попередження та пом’якшення еколого-техногенних наслідків надзвичайних ситуацій”.

Радник голови Херсонської обласної державної адміністрації Григорій Романенко виступив із доповіддю про актуальні екологічні та соціально-економічні проблеми Херсонської області внаслідок регіонального підтоплення земель та шляхи їх вирішення. Зокрема, він зазначив, що негативний вплив на Херсонську область і весь Південнодніпровський регіон розпочався із будівництва 60 років тому Каховської ГЕС та пов’язаного з ним регіонального зрошення земель за недосконалими технологіями. На сьогоднішній день 42 % території області підтоплені, більше 70 % – потенційно підтоплені.

http://niss.gov.ua/news/novini-nisd/krugliy-stil-cuchasni-strategii-i-pidkhodi-do-poperedzhennya-ta-pomyakshennya-0

Про те, як протягом останніх десятиліть змінювалася екосистема Дніпра і до чого це призвело, «МИГу» розповів головний спеціаліст відділу іхтіології та регулювання рибальства Запорізького рибоохоронного патруля Максим Бронзюк.

Врятуємо Дніпро разом! – Газета МИГ

Врятуємо Дніпро разом!

До того, як Дніпро перегородили греблями, у ньому мешкали риби трьох екологічних груп:

Місцеві риби. Це щука, сазан, лящ, плітка, карась, сом, лин.

Напівпрохідні риби. Це судак, чехонь, лящ, тарань, синець, білоочка, сазан, рибець, клепець, густера.

І треті – прохідні риби. Це чорноморські оселедці і всі види осетрових (крім стерляді) – осетр, білуга, севрюга, шип.

На кам’янистому та піщано-галечниковому дні при постійній течії нерестилися осетрові, оселедці, риби-вусачі, рибці, подусти, голавлі, язі, ялинці, чехонь, жерех. То були ідеальні умови для нересту, яких сьогодні вже немає.

Будівництво Дніпровської ГЕС відрізало 80 відсотків нерестовищ прохідних риб, а Каховська гребля – повністю. Греблі перекрили природні шляхи міграції, і вже лише тому змінився видовий склад риб. Оселедець, що залишився, сьогодні має невеликі розміри і вже не утворює промислових скупчень. Осетрових у Дніпрі взагалі не стало, а ті нечисленні, що мешкають у Дніпровсько-Бузькому лимані, вирощувалися штучно на осетровому заводі у Херсонській області.

Сьогоднішній Дніпро – це штучно регульована система. Причому на території України Дніпро повністю зарегульовано. Наприклад, навесні вода на мілководдях Каховського водосховища вже прогрілася, щуці, окуню, плотві, лящу треба йти на нерест, а води немає. Найбільше страждають ранньонерестуючі риби – щука та окунь, чисельність яких останніми роками знизилася катастрофічно.

Керуючись інстинктом, риба вночі виходить на залиті мілководдя і нереститься, а вранці вмикаються турбіни, рівень води падає. Результат – ікра на суходолі.

Сам факт перекриття Дніпра греблями вже створив несприятливі умови для нересту риб. Повністю зникли дніпровський вусач чи марена, ялинець тощо. Майже не залишилося берша, язя, подуста, чехоні, рибця, жереха. А улов більшості цінних риб, які ще залишилися в Дніпрі, зменшився вдесятеро.

Іхтіологи, які брали участь у розробці проекту будівництва ДніпроГЕС та заявляли про значні збитки рибному господарству та майже повну втрату осетрових від будівництва греблі, згинули у сталінських таборах, як вороги народу. Країна тоді мала інші пріоритети.

Однак пізніше для компенсації негативного впливу гребель було збудовано нерестово-виросне господарство площею майже 1000 га на річці Конка, яке на державні кошти вирощувало та випускало у водосховище молодь сазана та ляща. Але, враховуючи масове цвітіння води у водосховищі, з 60-х років господарство перейшло на випуск у Дніпро молоді так званих біологічних меліораторів, що поїдають водорості – товстолобиків та білого амура. Згодом улови рослиноїдних риб стали зростати і за кілька років досягли 1500-2000 тон на рік.

У наступні роки штучне зариблення частково відновили. Більш того, 2021-го у Дніпро в районі міста Херсон було випущено близько 1,5 млн екземплярів осетрових риб – стерляді, осетра та севрюги. Це було зроблено вперше у рамках програми з відновлення популяції осетрових видів риб, які занесені до Червоної книги України у категорію – зниклі.

Через руйнування Каховської ГЕС ми матимемо один із найбідніших видів пустель — глиняна. В умовах пустелі довгий час буде відбуватися формування нової долини Дніпра. Якою вона буде? Складно сказати зараз.

Чи варто відновлювати Каховську ГЕС?

Ігор Пилипенко: Я думаю, що Каховську ГЕС відновлювати треба. З багатьох причин.

1. Енергетична. На берегах Каховського водосховища ми побудували 2 електростанції, які сукупно давали майже 30% електроенергії України. Життя — це боротьба за енергію. На вона потрібна.

2. Безпека. Запорізька АЕС потребує води для охолодження.

3. Металургійний комплекс Кривого Рогу отримує воду, яка на 70% закриває потреби виробництва та міста.
4. Комунікативна. Від Каховської ГЕС до запорізьких мостів немає жодної переправи. Це майже 200 км простору Дніпра (30% його протяжності в межах України). Жодної переправи між лівим і правим берегом. Будуючи греблю, ми одночасно закриваємо питання залізничного сполучення.

https://hromadske.radio/podcasts/my-ie-buly-y-budem-informatsiynyy-maraton/1202632/

Зруйнована росіянами Каховська ГЕС була однією з десяти діючих в Україні гідроелектростанцій. В масштабах усієї енергосистеми гідроенергетика забезпечує генерацію порівняно невеликим обсягом електроенергії – останнім часом цей показник коливався в межах від 7-8% від усього споживання. Попри відносно невелику частку в структурі споживання, електроенергія з ГЕС критично важлива для балансування всієї енергосистеми.

Що стосується безпосередньо Каховської ГЕС, то її максимальна потужність до руйнування становила 334 МВт. В масштабах всієї України це мізерний обсяг. До прикладу, це трохи більше, ніж один типовий блок на тепловій електростанції та втричі менше одного “великого” блоку на атомній станції.

Що стосується майбутнього самої Каховської ГЕС, на сьогодні станція повністю зруйнована та відновленню не підлягає. Єдиний можливий варіант – будувати на її місці новий об’єкт з нуля.

“”Укргідроенерго” вже розпочало обговорення питання того, як після деокупації територій швидко перегородити греблю. До цього залучені фахівці проєктного інституту та будівельники.

Куди більш тяжкі наслідки скоєний росіянами теракт матиме для екології та економіки країни, передусім південного регіону України.

https://www.epravda.com.ua/news/2023/06/6/700883/

Дамбу відновити планують  задля забезпечення водою півдня  України. Чи має сенс відновлення ГЕС ?