Творчість В.Нестайка

Всеволод Нестайко – класик сучасної літератури для дітей та юнацтва

Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині. У сім’ї Всеволода існувала цікава легенда, що мама народила його якраз коли читала Ремарка. Після пологів акушер жартівливо сказав їй: “Мадам! У вас, здається, з’явився письменник!” Окремо варто згадати про сім’ю Всеволода. Його дідусь був відомим громадським діячем, деканом і парохом Української Греко-Католицької церкви у Бучачі. Подейкують, що саме від нього, хлопець успадкував чудове почуття гумору.

Батько письменника загинув у концтаборі, коли сину було всього три роки. Чекісти заарештували його за те, що він був Січовим Стрільцем і воював на боці УГА.

Мати викладала російську мову і літературу ще до війни, потім стала сестрою милосердя. У лихі 30-ті, втративши батька, майбутній письменник переїжджає з матір’ю до Києва. В часи Другої світової та німецької окупації, жінка відкрила підпільну школу, де її 11-літній син навчався з іншими дітлахами. Через важкі реалії війни, кілька класів школи Всеволоду довелося пропустити, надолужував все що міг самотужки. Дуже любив читати пригодницькі книги Джека Лондона, Жюля Верна, Миколи Трублаїні й частенько мріяв про море, кар’єру капітана і мандрівки в далекі краї. Однак через проблеми із зором, мрії так і залишились мріями.

Скінчивши десятирічку, 1947 року В.Нестайко вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету.

В. Нестайко працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», у видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка».

Подивитися відео

Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піонерія». Дебютна книга Нестайка “Шурка і Шурко” побачила світ в 1956 році. Так розпочався його літературний шлях. Загалом у творчому доробку письменника більше 60 творів: оповідань, повістей, казок, п’єс. Кілька з них, а саме “Одиниця з обманом”, “Тореадори з Васюківки” та “Чудеса в Гарбузянах”, були екранізовані і здобули чимало міжнародних кінонагород. Телефільм «Тореадори з Васюківки» одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) – головну премію (1969). Кінофільм «Одиниця з обманом» премійовано на Всесоюзному кінофестивалі у Києві (1984) та відзначено спеціальним призом на кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1985). Фільм “Тореадори…” демонструвався в 72 країнах світу, тільки не в радянській Україні. Чиновники вирішили, що у ньому є наклеп на радянські реалії, а головні герої не схожі на справжніх піонерів.

Серед найпопуляніших творів автора: «В Країні сонячних Зайчиків» (1959), «Супутник ЛІРА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), «Робінзон Кукурузо» (1964), «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982), «П’ятірка з хвостиком» (1985), «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988), «Слідство триває», «Таємничий голос за спиною» (1990), «Неймовірні детективи» (1995) та інші непересічні твори.

Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими.

Всеволод Нестайко – лауреат численних літературних премій

Подивитися відео про В.Нестайка

1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андесена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури

Всеволод Нестайко вів програму на Національному радіо України “Радіобайка Всеволода Нестайка”.

Письменник проживав у Києві на Печерську. В останні роки життя відійшов від активної письменницької діяльності. Останній твір “Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки”, за життя автора побачив світ у 2009 році. Помер Всеволод Зіновійович Нестайко 16 серпня 2014 року. Похований у Києві.

Афоризми Всеволода Нестайка:

“Тільки оптимісти зможуть будувати вільну незалежну державу”.

“Взагалі, я вважаю, що дитяча дружба – це щастя. Якщо це вірна дружба, вона зберігається на все життя…”

“Всі діти в чомусь здібні, талановиті, вони дуже різні і чимось дуже цікаві. Але, як на мене, є недолюблені, ті, яким недодали уваги в дитинстві. Саме від дорослих залежить, кого вони виростять і чи будуть їхні діти успішними і щасливими”.

“Я вірю в добро… Вірю в людську гідність… Вірю в те, що все-таки в душі кожного існує Господь Бог, і в кожного він свій… Вірю в єдиного Господа… І він не стільки на іконах і в церквах, скільки в душах людських. Розумієте, у кожного, якщо він чесний, порядний, добрий і чуйний, то у кожного, так би мовити, свій Господь”.

“Я пишаюся, що не вийшов із дитинства, що зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити.”