Чорна діра. Есе учителя

Я бачу на нічному небі світлу смугу.
Якщо подивитися на неї у телескоп, то ми помітимо, що вона складається з мільйонів зірок. Довгий час люди не знали того, що собою являє смуга. Тому придумували різноманітні легенди, щоб це пояснити.
Придивившись пильно, чи не побачимо невтомних
зоряних трудівників, які везли і везуть на скрипучих мажах все, чим багатий наш український народ. Це соляному промислу українців створено нерукотворний пам’ятник на небі – Чумацький Шлях. Людство вже перетнуло межу третього тисячоліття. Науковий прогрес уможливив те, що 100 років тому здавалося нездійсненною мрією, фантастикою. В центрі нашої Галактики астрономи виявили один з найдивовижніших і найзагадковіших об’єктів  космосу – чорну діру. Вона виникла в процесі еволюції зірок. Невидима, щільна зі сильним гравітаційним тяжінням. Її маса становить близько 4 мільйонів
мас Сонця. Ймовірно, всередині чорної діри утворюються зовсім інші світи. Я думаю, що ми, як і первісні люди, намагаємося розгадати великі таємниці Всесвіту. Адже й досі немає чітких відповідей на головні питання, над якими розмірковували ще філософи давнини: як влаштований наш світ і хто ми в ньому?
Я відчуваю, що в майбутньому нас чекають колосальні
процеси, великівідкриття.
Світ набагато цікавіший, ніж нам здається.

Галина ГАВІНСЬКА,
Бібрка

Я бачу, що у нашій системі навчання є великі «чорні
діри», що ведуть до кризи вітчизняної освіти. І тому, потрібно шукати світло у темному тунелі виходу з цієї ситуації. Це викликає опір з боку багатьох педагогів, які вважають своїм основним обов’язком дати дітям знання.
Я думаю, що кожна дитина – геніальна, і, якщо не
розвивати талант, то її зірка вмирає. Перед нами велика гора, яку треба здолати.
Я відчуваю, що якщо обрати правильний шлях і початок
змін у кожному закладі освіти, за яких дитина стане центром
уваги, то обов’язково ми подолаємо цю кризу в освіті.

Галина БОДНАР,
Бібрка

Я бачу проблеми в нашій освіті. Наразі відчувається
тільки тяжіння вчительства до мистецтва напихання дітей
знаннями. Таке враження, що розмір домашніх завдань
сучасного учня перевищує розмір нашої Галактики. Але ж час не безмежний.
Я думаю, що все зміниться. Треба лише поставити у
центр нашого навчального процесу дитину та запалити у собі наднові можливості, заставити кожен атом нашого єства
наповниться любов’ю. Тоді у кожній дитині побачимо справжню зірку і «велика гора» наших освітянських проблем зникне сама по собі!
Я відчуваю, що вже накреслюється шлях виходу з цієї
чорної діри!

Галина ІЛЬЧИШИН,

Новий Яричів