aa

Жив дід та баба і була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив не розбив. Баба била, била – не розбила. Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять.

Прилетіла сорока, сіла на ворота й питає:

– А чого ви так скрипите?

– Ой, якби ти знала, сороко, ти б собі хвоста одірвала!

– Як да як?

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив не розбив. Баба била, била – не розбила.

Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала.

Полетіла сорока в ліс, сіла на дуба, а він і питає:

– Сороко, ну навіщо ти собі хвоста відірвала?

– Ой, якби ти, дубе знав, ти б на собі гілля поламав.

– Як да як?

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив не розбив. Баба била, била – не розбила. Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала.

Дуб взяв та й на собі гілля обламав. Приходять пастися овечки та барани. От і питають дуба:

– Дубе, дубе, а навіщо ти собі гілля обламав?

– Ой, якби ви, барани, знали, ви б собі роги порозбивали.

– Як да як?

– Як жив дід та баба, та була в них курочка ряба. Знесла яєчко, та не просте, а золоте. Дід бив, бив – не розбив. Баба била, била – не розбила. Бігла мишка мостиком, ударила хвостиком, яєчко впало і розбилось. Дід плаче, баба плаче, курочка кудкудаче, ворота скриплять, сорока взяла й собі хвіст одірвала, а дуб на собі гілля поламав.

Тут барани собі роги порозбивали. Пішли до води напитися, а вода й питає: